*  

  *  

    Підходьте, нате! Беріть!
    Ось він, мій захват
    Цим світом і вами,
    Люди…
    Він нездоланний.
    Підходьте, не соромтесь,
    Збирайтесь старий і малий,
    Я повертаю вам крапельки
    Сліз ваших,
    Що випив я з вашим болем.—
    Вони надто солоні,
    Гіркі,
    Пекучі,
    Щоб далі тримати їх в серці,
    Для них чужому.
    Беріть!
    Підставляйте свої серця,
    Як чарку під п'яне вино.
    Я виллю в них щедро
    Пропущені крізь своє серце
    Ваші ж сльози…
    Ні-ні,
    Я, видавлюючи їх по краплині,
    Неначе зміїну отруту
    Для ліків,
    Обпалю ваші серця
    Вашими ж, давно вже забутими, слізьми.
    Немов долоні, підставляйте серця.
    Ось він мій жереб…
    Мій жереб —
    Плакати вашими слізьми,
    Вашим сміхом сміятися,
    Зцілятися разом з вашим болем,
    Якщо він зцілимий…
    А інакше — все!
    Терези вже зважені,
    Віддзвеніла вже струна.