„астина перша

†††

1

†††ѕочаток ц≥Їњ темноњ ≥стор≥њ ¤ люблю називати витоками, бо вона й справд≥ вит≥каЇ ≥з т≥Їњ надм≥рноњ дози джину, ¤ку ¤ дозволив соб≥ у нашому полковому бар≥ Ђѕоглинач зм≥йї. ¬загал≥-то ¤ пТю нечасто, ¤к ≥ личить дикому гусаков≥, але ≥нод≥ таки надолужую втрачене, особливо у стан≥ глибокого смутку за справжн≥м борщем та нормальною ж≥нкою. —аме так сталос¤ ≥ п≥д ту веселу оказ≥ю, коли ¤ Ђвипустив джина ≥з пл¤шкиї ≥ в≥н п≥дхопив мене у вихор зовс≥м непередбачуваних под≥й.

†††Ќа початку травн¤, коли наш Ћеі≥он св¤ткуЇ свою найб≥льшу перемогу Ђ амерунї, тут оголошують день в≥дчинених дверей, ≥ недоступна територ≥¤ пс≥в в≥йни перетворюЇтьс¤ на прох≥дний дв≥р. —юди сунуть вс≥л¤к≥ гост≥, журналюги, клошари, розз¤ви ≥ нав≥ть д≥вул≥ з непристойно припухлими губами та над≥Їю влипнути в ¤кусь романтичну пригоду. ≤нод≥ це њм вдаЇтьс¤, ¤к, наприклад, моњй весн¤нкуват≥й ласт≥вц≥ Ќ≥коль, котру ¤, скориставшись Ђв≥дчиненими дверимаї, зат¤гнув тод≥ до бару, аби подратувати гусей ≥з нашого секц≥ону¹.  р≥м усього, ¤ хот≥в в≥дд¤чити Ќ≥коль за бурхливу н≥чку, проведену в њњ однок≥мнатн≥й квартирц≥, схож≥й на кел≥ю гр≥шноњ черниц≥. ј може, то й справд≥ була кел≥¤, адже старовинний будинок, у ¤кому змостила гн≥здо мо¤ ласт≥вка, колись належав монастирев≥. я в це пов≥рив одразу, бо л≥жко Ќ≥коль займало всю к≥мнатину, ≥ в квартир≥ ще залишалос¤ м≥сце т≥льки дл¤ т≥сноњ душовоњ, де, звичайно ж, можна було й помолитис¤. —аме там ¤ роздививс¤ на зворушливе ластовинн¤ Ќ≥коль, ¤ке на розпаш≥лому т≥л≥ проступало в найнеспод≥ван≥ших м≥сцинах.

†††јле тод≥, в бар≥, його видно було не скр≥зь, хоча стрейчева сукн¤ Ќ≥коль приховувала лише њњ найвразлив≥шу плоть. “а цього ви¤вилос¤ достатньо, аби необачний бугай ћарек порушив св¤те правило леі≥онера: ЂЌ≥коли не кажи зайвогої. ¬идно, в≥н уже хильнув не менше за мене, бо в≥дразу, ¤к т≥льки ми с≥ли за сус≥дн≥й столик, так одв≥сив нижню губу, що на нењ можна було пов≥сити ков≥ньку.

†††Ќ≥коль усм≥халас¤ до вс≥х ≥ до всього. Ќ≥коль цв≥ла ≥ пахла Ч пахла дражливими парфумами ≥ минулою н≥ччю. ѓњ т≥шило це всуц≥ль чолов≥че товариство, це хм≥льне тирло, де з≥бралис¤ до водопою сам≥ жеребц≥, ≥ вона вс≥Їю собою вбирала њхн≥ в≥дверт≥ погл¤ди ≥ в≥д того ставала ≥ще гарн≥шою, зм≥нювалас¤ на очах, ¤к зм≥нюЇтьс¤ сумне дерево ћолукських остров≥в п≥д св≥жим подихом ноч≥. Ќ≥коль ≥ сама без особливоњ соромТ¤зливости позирала довкруж, ≥ ¤ нав≥ть пом≥тив, ¤к њњ погл¤д зупинивс¤ на автомат≥, ¤кий випльовував нам безкоштовн≥ презервативи.

†††Ч ј це правда, що вам заборонено одружуватис¤? Ч з≥ щирою ц≥кав≥стю запитала вона.

†††Ч јвжеж, в≥с≥м рок≥в.

†††Ч ¬≥с≥м ро-о-о-о-ок≥в?

†††Ч ƒр≥бниц¤,Ч сказав ¤.Ч ѕочекаЇш?

†††Ч «вичайно.Ч Ќ≥коль охоче приставала на будь-¤ку гру.Ч ѕодумаЇш, ¤кихось в≥с≥м рок≥в. ћен≥ не буде ще й тридц¤ти. ј тоб≥?

†††Ч ј мен≥ будеЕ ≤деальний час дл¤ одруженн¤.

†††Ч “и чудо,Ч вона провела пальц¤ми по моњй щоц≥. ќх, ц¤ сластолюбна рука Ч млосно-л≥нива, трошки волога в≥д збудженн¤, але завжди певна себе.

†††я знов приклавс¤ до скл¤нки ≥з джином, уже не в≥дчуваючи гострого смаку ¤л≥вцю.

†††Ч ј це правда, що ви њсте зм≥й? Ч спитала вона.

†††Ч Ѕрехн¤,Ч сказав ¤.Ч ћи њмо ж≥ноч≥ серц¤. „и принаймн≥ бичач≥ ¤йц¤.

†††Ч ќ! Ч засм≥¤лась вона.Ч ј чим запиваЇте?

†††Ч ƒощем.

†††Ч ƒощем? Ч Ќ≥коль так см≥¤лас¤, ¤к см≥ютьс¤ дуже щаслив≥ або дурненьк≥ ж≥нки, що, власне, одне й те саме. јле вона й дал≥ розкв≥тала ≥ пахла, ¤к н≥чне дерево ћолукських остров≥в, ≥ вс≥ згл¤далис¤ на нас; нав≥ть тверезий бармен —ир≥л уже вкотре показував мен≥ великого пальц¤.

†††ќтод≥-то все й з≥псував ћарек, бо в≥д заздрощ≥в бовкнув таке, що в≥дразу видавало його пост≥йну прописку.

†††Ч ƒе ти п≥дчепив цю р¤бу кобилу? Ч спитав в≥н рос≥йською ≥ зморщив свою монголоњдну плескату мармизу.

†††ћоже, ще все об≥йшлос¤ б, але, правду кажучи, ¤ недолюблював цього пихатого москал¤, до ¤кого нав≥ть не приставало лаг≥дне ≥мТ¤ ћарек. я вже знав, що в≥н служив у –ос≥њ ≥ п≥д час ¤коњсь сутички пор≥шив там свого взводного. ƒ≥йшло до того, казав ћарек, що той надзюрив у кухоль ≥ примушував його випити. якщо так було насправд≥, то ¤ н≥чого не маю проти, але все те мен≥ видалос¤ леіендою, коли в  оніо цей гевал застрелив старого неіра т≥льки за те, що той десь поцупив камуфльований комбез ≥ перевд¤гнувс¤ в нього.

†††ј в бар≥ мене найдужче зачепило за живе те, що Ќ≥коль не розум≥ла рос≥йськоњ, проте в≥дчула, що мова про нењ, ≥ любенько всм≥хнулас¤ ћареков≥.

†††Ч ” мене таке враженн¤, що ти й сьогодн≥ лигнув сеч≥,Ч стромив ¤ шпильку в його болюче м≥сце. я промовив це майже з московським акцентом, але йому не д≥йшло.

†††Ч ўо ти сказа-а-ав? јну повтори!

†††Ч Ќе пий сеч≥, бо вона бТЇ тоб≥ в голову.

†††Ч “и, салоњд! Ч в≥н п≥дскочив до нашого столу ≥ вхопив мою ж таки, ще недопиту пл¤шку ≥з джином.

†††ћен≥ зовс≥м не хот≥лос¤ вирушати усл≥д за доблесним рос≥йським взводним, що пол≥г смертю хоробрих в≥д руки ћарека, та б≥долашним неіром, а тому, звод¤чись на р≥вн≥, ¤ зац≥див бугаЇв≥ пом≥ж роги з такого розрахунку, аби цього вистачило на к≥лькахвилинну амнез≥ю. јле ¤ таки був на добр¤чому п≥дпитку, бо тр≥шечки не вгадав Ч п≥д щиколотками пругко хруснуло перен≥сс¤, ≥ ћарек заваливс¤ навзнак на п≥длогу. ¬≥н таки знепритомн≥в ≥ нав≥ть не подбав про м≥й недопитий джин Ч пузата пл¤шка випорснула з його руки ≥ вибухнула, ¤к протип≥хотна іраната, розбризкуючи навс≥б≥ч осколки. ћен≥ нав≥ть здалос¤, що ћарек також, ¤к п≥йло, розпливаЇтьс¤ по п≥длоз≥ ≥ його доведетьс¤ збирати в кор¤к.

†††Ќ≥хто н≥чого не зрозум≥в. як ≥ б≥дна Ќ≥коль. Ѕо зам≥сть того, щоб ще одну н≥чку в≥дмолювати гр≥хи у њњ кел≥њ, ¤ отримав двадц¤ть д≥б пр≥зону².

†††ќднак пор≥вн¤но з нашою конотопською Ђгубоюї, де колись прищакуватий лейтенантик-суворовець примушував мене переган¤ти воду з калюж≥ в калюжу, пр≥зон Ч це просто розк≥шний курорт на берез≥ —ередземного мор¤. ƒали тоб≥ в руки іазонокосарку Ч ≥ вперед, стрижи, хлопче, травичку, ¤кщо свербл¤ть кулаки, а кон¤ча доза спиртного вибила з голови настанову нашого психоанал≥тика јндре —≥¤ка: ЂЌам не потр≥бн≥ горили, ¤к≥ здатн≥ в≥ддубасити кого завгодно в бар≥,Ч казав в≥н.Ч ћи надаЇмо перевагу хлопц¤м, ¤к≥ можуть в≥дв≥дати бар, та, зрозум≥вши, що це не найкраще м≥сце, вчасно зв≥дти п≥тиї.

†††”се це, звичайно, так, ≥ ¤ лиш дивуюс¤, чому цих Ђне найкращих м≥сцьї н≥коли не бракуЇ у нас п≥д сам≥с≥ньким носом. Ќевже т≥льки дл¤ того, щоб кровн≥ грошики поглинач≥в зм≥й не ос≥дали десь осторонь? јби њх не жертвували, наприклад, на монастир≥ та ≥нш≥ благод≥йницьк≥ справи?

††† осарочка дзумрить у моњх руках, ¤к бджола, ≥ п≥д њњ дзижчанн¤ так гарно думаЇтьс¤. ќсобливо про борщ ≥ нормальну ж≥нку. ÷≥каво, чи Ќ≥коль знаЇ, що на св≥т≥ Ї борщ, сало, вареники ≥ Ї путн¤ гор≥лка, а не вс≥ оц≥ њхн≥ п≥дсолоджен≥ сц¤ки, що так по-дурному бТють у голову? ўо, окр≥м стрижених іазон≥в, Ї висок≥ некошен≥ трави, в ¤ких ≥з нормальною ж≥нкою може втопитис¤ нав≥ть такий неперевершений плавець, ¤к ¤, найкрут≥ший плавець спецсекц≥ону Ђ∆абиї, ¤кому на вод≥ ≥ п≥д водою п≥двладне все.

†††ј вт≥м, ¤ люблю, ¤к пахне скошена трава. “ак ще пахне в≥д молодого жеребц¤, ¤кий жуЇ конюшину, зазеленюючи своњ шовков≥ зањди, ≥, щоб швидше зб≥гав час, ти можеш у¤вити себе конем, тим б≥льше, ¤кщо ти ще недавно спав ≥з р¤бою кобилою, ти вже, вважай, став жеребцем, ¤кий випасаЇ ось ц≥ соковит≥ гал¤вини Ч чим б≥льше трави, тим краще. ѕеревт≥люватис¤ дуже легко, тут не потр≥бно жодних зусиль, особливо ¤кщо ти вже давно не людина, а звичайн≥с≥нький елементал Ч ≥стота, ¤ка живитьс¤ стих≥¤ми.

†††¬т≥м, той-таки наш психоанал≥тик јндре —≥¤к каже, що елементали (це його улюблена тема) сто¤ть не нижче за людину ≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д нењ лише тим, що в них не одна душа, а к≥лька. –≥зниц¤ пол¤гаЇ в тому, каже јндре —≥¤к, що ми не походимо в≥д јдама. “ак, ми зод¤гаЇмос¤, закохуЇмос¤, ≥нод≥ нав≥ть одружуЇмос¤, але д≥ти належать не нам. ћи розчин¤Їмос¤ в людському натовп≥ ≥ знаЇмо все, що в≥дбуваЇтьс¤ навколо. ўоправда, дехто ≥з нас залишаЇтьс¤ на р≥вн≥ рослинного ≥снуванн¤, однак той, хто навчитьс¤ п≥дкор¤ти соб≥ вс≥ стих≥њ, хто зум≥Ї живитис¤ ними, ¤к жаба живитьс¤ комахами, той зможе все.

†††Ќевдовз≥ мен≥ дадуть шанс переконатис¤ в цьому, та поки що ¤, звичайн≥с≥нький жеребець, випасаю траву. ѓњ с≥к аж бризкаЇ з-п≥д греб≥нц¤ косарки ≥ лоскоче моюЕ н≥, не душу, адже њх у мене багато, а це все одно, що немаЇ жодноњ. Ќатом≥сть ¤ маю х≥ба що м≥цну грудну кл≥тку, в ¤ку час в≥д часу хтось п≥дкидаЇ зозулин≥ ¤йц¤.

†††јле ¤кщо ¤, пане —≥¤к, не походжу в≥д јдама, то чому ж тод≥ п≥д час в≥дбору до Ћеі≥ону, п≥д час тестуванн¤ ви серед багатьох хитрих запитань поц≥кавилис¤, чи м≥й батько спить ≥з чужими ж≥нками? ј може, саме тод≥ ви й в≥днесли мене до елементал≥в, коли ¤ сказав, що н≥, не спить, ≥ взагал≥ ¤ мав би сумн≥в, чи м≥й татусь торкавс¤ коли-небудь ж≥нок, ¤кби ¤ не зТ¤вивс¤ на св≥т. ¬ам це дуже сподобалось, пане —≥¤к, дуже. ¬и нав≥ть не перепитали, ¤к же ¤ сумн≥вавс¤ б, не народившись, бо саме таким, ненародженим, ¤ вам ≥ був потр≥бний. “о ¤ добре придумав з т≥Їю в≥дпов≥ддю.

†††“ак само, ¤к ось тепер ≥з цим конем. ’ай-но вийду з пр≥зону Ч першого ж вечора подамс¤ до Ќ≥коль у монастир ≥ скажу, що ¤ напашений жеребець, а вона голодна лошиц¤. Ќ≥коль шиз≥Ї в≥д таких розваг, тод≥ ластовинн¤ ще дужче проступаЇ на њњ обличч≥, ≥ вона стаЇ схожою на юну јн≥ ∆ирардо. „ому, власне, схожою, вона справд≥ нею стаЇ, дл¤ елементала це просто др≥бничка Ч заволод≥ти јн≥ ∆ирардо, —≥нд≥  роуфорд чи ким завгодно.

†††ќсь т≥льки випасати іазони ще доведетьс¤ с≥мнадц¤ть дн≥в, ≥ за цей час перевт≥ленн¤ можуть довести мене до того, що ¤ за≥ржу.

†††јле ¤ недаремно так часто згадував јндре —≥¤ка, бо невдовз≥ асфальтовою дор≥жкою до мене п≥дкотив чорний Ђпежої, ≥ за його кермом ¤ вп≥знав б≥ле, наче вимочене у хлорц≥, обличч¤ нашого психоанал≥тика.

†††Ч ™ р-р-розмова,Ч сказав в≥н украњнською, ≥ лише хрипливе Ђрї видавало, що в≥н народивс¤ у ‘ранц≥њ.

†††Ч «а що ти зламав йому носа? Ч спитав —≥¤к уже в машин≥, коли ¤ перевд¤гнувс¤ ≥ ми з в≥терцем помчали р≥вненькою трасою нев≥домо куди.

†††Ч «а сало,Ч сказав ¤.

†††Ч ¬≥н що Ч вкрав у тебе сало? Ч засм≥¤вс¤ —≥¤к. Ќав≥ть його б≥л≥ зуби видавалис¤ жовтуватими на тл≥ неприродно б≥лого обличч¤.

†††Ч Ќ≥, пов≥вс¤ по-свинському.

†††Ч “и не казав, що волод≥ЇшЕ цими сх≥дними штуками. “и багато в≥д нас приховав.

†††Ч як≥ там сх≥дн≥ штуки? Ч знизав ¤ плечима.Ч ” нас своњх вистачаЇ.

†††Ч Ѕойовий гопак? Ч ≥рон≥чно спитав в≥н.

†††Ч Ќ≥, пр¤мий удар пом≥ж роги. Ѕуга¤ валить. јбо захват поп≥дсилки. јле веслуванн¤ ≥ плаванн¤ у мене справд≥ на першому м≥сц≥.

†††Ч†“и знав, що карате ≥ вс¤к≥ так≥ дурниц≥ у нас не в пошан≥, так?

†††Ч «в≥сно ж.

†††Ч ≤ знаЇш чому? Ч спитав в≥н.

†††я милувавс¤ автострадою, по обидва боки ¤коњ височ≥ли неонов≥ л≥хтар≥, хоч њхали ми не м≥стом,Ч тут ≥ там зелен≥ли виноградники, лиш де-не-де видн≥ли черепичн≥ дахи. —≥¤к тримав стр≥лку сп≥дометра п≥д дв≥ сотн≥ ≥ не зводив очей з дороги.

†††Ч «наю,Ч сказав ¤.Ч ƒехто вважаЇ, що це Ї причиною зайвих конфл≥кт≥в.

†††Ч Ќ≥, не т≥льки. ѕросто це викаблучуванн¤ потр≥бне лише в г≥вн¤них американських ф≥льмах. ƒе один недоносок кал≥чить ц≥лу арм≥ю. ј ти ж уже знаЇш, що так не буваЇ?

†††я вир≥шив, що на це запитанн¤ в≥дпов≥дати не обовТ¤зково. «рештою, то була т≥льки прелюд≥¤ до набагато важлив≥шоњ розмови Ч така соб≥ розминка, ¤ка н≥ до чого не зобовТ¤зувала.

†††ѕеред естакадою —≥¤к скинув швидк≥сть, ≥ син≥й щит шл¤ховоњ розвТ¤зки п≥дказував, що ми десь м≥ж “улоном ≥ Ќ≥ццою. ќтже, територ≥¤ нашого полку лишилас¤ позаду, ≥ мен≥ ближчим часом не св≥тила зустр≥ч н≥ з ¤зикатим ћареком, н≥ з благочестивою Ќ≥коль, чий солодкий ¤зичок, здаЇтьс¤, був призначений зовс≥м не дл¤ розмов.

†††—≥¤к також зрозум≥в, що пора переходити до головного, ≥, скориставшись меншою швидк≥стю, повернув до мене своЇ крейд¤не обличч¤.

†††Ч “и добре знаЇш „ечню?

†††«апитанн¤ було трохи неспод≥ваним, ≥ ¤ подумав, що јндре —≥¤к, безперечно, фах≥вець вин¤тковий: на таку службу, ¤к у нього, альб≥нос≥в не беруть.

†††Ч Ќ≥,Ч сказав ¤.Ч Ѕув там, ото ≥ все.

†††Ч Ќа чиЇму боц≥?

†††Ч Ќа нашому. ¬и ж знаЇте.

†††…ому це сподобалос¤: ≥ те, що Ђна нашомуї, ≥ те, що Ђв≥н знаЇї. я не став його розчаровувати по¤сненн¤м, що був ¤ там наЕ своЇму власному боц≥.

†††Ч ™ одна пропозиц≥¤,Ч сказав в≥н те, що вже давно було зрозум≥ло Ч просто так ≥з пр≥зону н≥кого не забирають, нав≥ть ¤кщо ти незам≥нний елементал спец≥ального секц≥ону Ђ∆абиї. јле —≥¤к витримав ще одну к≥лометрову паузу ≥ повторив:

†††Ч —аме пропозиц≥¤ Ч не наказ. “обто ти можеш в≥дмовитись. якщо погодишс¤ Ч оплата подв≥йна, ¤к за бойову операц≥ю. ј в раз≥ в≥дм≥нного виконанн¤ Ч винагорода. ѕ≥вм≥льйона франк≥в.

†††ћоЇю грудною кл≥ткою проб≥г холодок. Ќе т≥льки тому, що вражала сума в сто тис¤ч бакс≥в, а ще й через те, що вона ¤краз дор≥внювала страховому в≥дшкодуванню за мою смерть.

†††Ђѕежої вже зТњхав з автобану ≥ котивс¤ вузькою бетонованою дорогою серед пол¤. «упинивс¤ перед шлаібаумом ЂSTOPї, той п≥дн¤вс¤ угору, ¤к і≥льйотина.

†††Ч “о що, њдемо дал≥? Ч спитав —≥¤к.Ч ѕодумати ще буде час.

†††«давалось, в≥н просто граЇтьс¤ з≥ мною, випробовуЇ на ще один тест, адже поки що не було про що й думати Ч х≥ба подумки л≥чити купу грошей, ¤ких вистачить мен≥ не лише на пристойний памТ¤тник, але й на скромний мавзолей.

†††ѕопереду була ще іратчаста металева брама, ¤ка теж в≥дчинилас¤ автоматично (цей чорний Ђпежої ≥ його господар¤ тут добре знали), а дал≥ ми зупинилис¤ перед деревТ¤ним двоповерховим будиночком, ¤кий здивував мене своЇю непоказною простотою. “од≥ ¤ ще не знав, що нав≥ть в≥йськовий штаб Ќј“ќ (не Ѕрюссельська штаб-квартира, а саме польовий SHAPE) тулитьс¤ у таких же неприм≥тних клун¤х.

†††¬середин≥ теж не було н≥чого особливого, тут сто¤ла л≥нива тиша, ≥ вартовий леі≥онер у б≥лому одностроњ не подав ан≥ звуку, лиш вит¤гнувс¤ у струну.

†††ћи сх≥дц¤ми п≥дн¤лис¤ на другий поверх, ≥ т≥льки тут, проход¤чи довгим вузьким коридором, ¤ побачив на двер¤х банальн≥ конторськ≥ таблички з написами Ђ¬≥дд≥л з питань плануванн¤ й пол≥тикиї, Ђ¬≥дд≥л оперативного реаіуванн¤ї, Ђ¬≥дд≥л мон≥ториніу м≥жнародних кризових ситуац≥йїЕ

†††јвжеж, саме ц≥ останн≥ двер≥ штовхнув јндре —≥¤к ≥ пропустив мене наперед.

†††” приймальн≥ за компТютером сид≥ла породиста кобилка в дим-окул¤рах, з розк≥шним буланим хвостом, схопленим угор≥ чорним бантом, ≥ ¤, згадавши своЇ пасовисько, ледве не за≥ржав. ћоже б, це ще зрозум≥в тонкий психоанал≥тик јндре —≥¤к, але не господар каб≥нету, ¤кий видававс¤ аж надто суворим, хоча зод¤гнутий був у цив≥льне. ѕроте не в≥домо, чи то в≥н с≥рий тв≥довий костюм п≥д≥брав до с≥рих очей, чи, навпаки, п≥д≥гнав с≥р≥ скл¤н≥ оч≥ до свого дорогого костюма. Ќа його м≥сц≥ ¤, наприклад, був би значно поштив≥шим з потенц≥йним володарем ста тис¤ч бакс≥в ≥, можна сказати, франковим нап≥вм≥льйонером.

†††Ќа в≥дм≥ну в≥д јндре —≥¤ка в≥н без жодних передмов подав мен≥ кольорову карту невеличкого формату ≥ попросив запамТ¤тати вс≥ населен≥ пункти, обведен≥ червоними кружечками. “аких було пТ¤ть.

†††Ќе минуло й хвилини, ¤к знавець м≥жнародних кризових ситуац≥й прост¤г руку ≥, забравши мапу, подав мен≥ таку саму, але цього разу без географ≥чних назв. “обто це вже була бл≥да контурна коп≥¤ попередньоњ.

†††Ч ѕозначте обТЇкти, ¤к≥ ви запамТ¤тали,Ч звел≥в в≥н ≥ подав мен≥ червоний маркер.

†††÷е нагадувало гру в хрестики-нулики, але ¤ слухн¤но позначив у центр≥ √розний, л≥воруч п≥вн≥чн≥ше Ч ћоздок, праворуч Ч √удермес, а п≥вденн≥ше ще два нулики Ч Ќожай-ёрт ≥ ¬едено.

†††якусь мить повагавшись, ¤ трохи в≥дступив од ћоздока ≥ дл¤ повного кайфу таки поставив хрестик.

†††¬≥н уз¤в мапу, огл¤нув њњ ≥ подививс¤ на јндре —≥¤ка. ¬ його с≥рих очах не було н≥ задоволенн¤, н≥ здивуванн¤. “≥льки холодний спок≥й. ѕот≥м в≥н перев≥в погл¤д на мене.

†††Ч ј що це за хрест?

†††Ч “ам мене поховали,Ч сказав ¤.

2

†††я вилет≥в на ѕ≥вн≥чний  авказ ¤к представник ћ≥жнародного „ервоного ’реста, ≥, др≥маючи в черев≥ вантажного Ђбоњніаї (чого мен≥ найб≥льше бракувало в Ћеі≥он≥, то це сну), ¤ снуЕ снуЕ снував соб≥ думочку, що хрест Ч то таки особливий знак, ¤кий, кр≥м усього, маЇ ще й силу провид≥нн¤. ¬арто було мен≥ намалювати його червоним маркером на контурн≥й мап≥, ¤к в≥н уже перем≥стивс¤ на моњ груди,Ч це був п≥льговий знак в≥йни Ч не стр≥л¤ти! Ч хоча й нагадував той-таки хрест в оптичному приц≥л≥.

†††÷е ¤ вдруге вирушав у т≥ крањ, причому обидва рази, можна сказати, з однаковою м≥с≥Їю Ђcherchez la femmeї³. “а ¤кщо першого разу ¤ самотужки подавс¤ в те пекло наосл≥п ≥ гол≥руч, то тепер мо¤ Ђчервонохреснаї м≥с≥¤ мала ч≥тко вироблений план ≥ над≥йне забезпеченн¤. Ќа перший погл¤д, завданн¤ було ≥грашковим. я нав≥ть не м≥г допетрати, зв≥дк≥л¤ наб≥гали от≥ сто тис¤ч,Ч власне, сама винагорода ≥ видавалас¤ найнебезпечн≥шою в цьому во¤ж≥, оск≥льки, вочевидь, припускала неаби¤кий ризик. ≤накше все скидалос¤ б на романтичну прогул¤нку, та ще й у пар≥ з Ђдорогоц≥нноюї кралею, котру ¤ мав п≥д≥брати в одн≥й глух≥й м≥сцин≥ ≥, пильнуючи, щоб з њњ голови не впала волосина, доправити до ћарсел¤.

†††Ч ‘едерали полюють не лише на чеченських л≥дер≥в, а й на вс≥х њхн≥х родич≥в,Ч ще тод≥ сказав шеф в≥дд≥лу кризових ситуац≥й.

†††Ч ” ЅасаЇва вже немаЇ н≥кого,Ч ¤ подививс¤ в його с≥р≥ скл¤н≥ оч≥, але вони так ≥ лишилис¤ непроникними.Ч “епер це самотн≥й вовк.

†††Ч ќднак не треба забувати, що в заручники потрапл¤ють ≥ представники м≥жнародних орган≥зац≥й. ≤ не т≥льки в заручники. яка ймов≥рн≥сть того, що вас там можуть уп≥знати?

†††Ч ћайже н≥¤коњ,Ч сказав ¤.

†††Ч ћайжеЕ ÷ього Ђмайжеї не виключаЇ нав≥ть ваша тамтешн¤ смерть?

†††Ч «наЇте, що з цього приводу сказав генерал ƒудаЇв?

†††Ч « ¤кого приводу? Ч не зрозум≥в в≥н.

†††Ч Ќайц≥кав≥ше у ц≥й в≥йн≥ настане тод≥, коли мертв≥ почнуть повертатис¤ з того св≥ту.

†††Ч ћертв≥? « того св≥ту? ÷≥ кавказц≥ ум≥ють розмовл¤ти афоризмами. јле за т≥Їю пишномовн≥стю не завжди збагнеш, що вони мають на уваз≥.

†††ўо ≥ кого мав на уваз≥ генерал, знав, мабуть, т≥льки в≥н один, ≥ з мого боку було б недоречно зараз тлумачити суть його сл≥в, ¤к≥ ¤ вперше почув в≥д —ултана јржа, тобто —ултана „орного ≥з села √ухой. “а саме тод≥ в≥н розпов≥в моторошну ≥стор≥ю про похованн¤ першого грузинського президента «в≥ада √амсахурд≥а, котрий п≥д час вигнанн¤ знайшов соб≥ прихисток у „ечен≥њ. ¬загал≥-то —ултан јрж був зовс≥м не чорний, в≥н мав рус¤ве волосс¤ ≥ син≥ оч≥, ¤к≥ часто бувають у чеченц≥в, ≥ хоч зростом с¤гав п≥д два метри, скидавс¤ на велетенську дитину, над≥лену, ¤к у леіендах, неприродною силою. ™диним, кого бо¤вс¤ —ултан, був јллах, ≥ лише раз у житт≥ його спиною повзали мурашки.

†††Ќа початку с≥чн¤ 1994 року над≥йшла сумна зв≥стка про самогубство «в≥ада. ƒл¤ тих, хто хоч трохи знав опального президента, це була приголомшлива неспод≥ванка, адже в≥н т≥льки-но вирушив ≥з √розного у «ах≥дну √руз≥ю, щоб очолити рух за в≥дновленн¤ конституц≥йного ладу в своњй крањн≥. —в≥т розгубивс¤ у здогадах ≥ п≥дозрах, подейкували про таЇмниче вбивство ≥ т¤жку хворобу √амсахурд≥а, через ¤ку в≥н, мовл¤в, у в≥дчањ наклав на себе руки, а тим часом вдова президента звернулас¤ до ƒжохара з проханн¤м про посередництво м≥ж родиною √амсахурд≥а та режимом Ўеварднадзе у справ≥ зТ¤суванн¤ справжньоњ дол≥ њњ чолов≥ка.

†††ƒжохар в≥дразу розпор¤дивс¤ створити ур¤дову ком≥с≥ю, ¤ку очолив «ел≥мхан яндарб≥Їв. ќкр≥м м≥н≥стра закордонних справ ёсефа Ўамсудд≥на, радника ƒудаЇва √елан≥ јхмедова, до нењ ув≥йшло ще к≥лька дебелих хлопц≥в, серед ¤ких в охорон≥ був ≥ —ултан „орний.

†††«вТ¤залис¤ з “б≥л≥с≥, де, на превеликий подив, чеченську ком≥с≥ю прийн¤ли без жодних заперечень ≥ на найвищому р≥вн≥, хоча й з неприхованою насторогою. –≥ч у т≥м, що тут н≥чог≥с≥нько не знали про обставини загибел≥ «в≥ада, а д≥знатис¤ дуже корт≥ло, ≥ вже в аеропорту чеченц≥в зустр≥чали висок≥ ур¤довц≥ та кер≥вники спецслужб.

†††ƒе?  оли? як? ÷≥ запитанн¤ однаковою м≥рою хвилювали ≥ генпрокурора, ≥ того ж таки Ўеварднадзе, ¤кий також прийн¤в яндарб≥Їва без жодних звол≥кань.

†††јле «ел≥мхан яндарб≥Їв був не лише державним д≥¤чем, а ще й поетом, а тому ≥з завеликою дозою красномовства почав з того, що «в≥ад √амсахурд≥а Ч видатний син свого народу ≥ його належить поховати поруч ≥з грузинськими цар¤ми.

†††Ўеварднадзе зм≥нивс¤ з лиц¤ ≥, зворухнувши жовнами, р≥зко перебив яндарб≥Їва:

††Ч Ќ≥¤кий в≥н не син! Ќе син ≥ не видатний. Ќа ньому кров ≥ нещаст¤ народу.

†††«ел≥мхан завважив, що профес≥йному дипломатов≥ забракло протокольноњ витримки, ≥, пригладивши бороду, сказав незворушно:

†††Ч ¬≥н син не лише √руз≥њ, в≥н син усього  авказу. ј на кому кров ≥ нещаст¤ народу Ч розсудить ≥стор≥¤.

†††Ч ¬она вже розсудила!

†††Ч ƒосв≥дченим пол≥тикам не личить така нестриман≥сть у ставленн≥ до своњх опонент≥в.

†††Ч ÷е вам не личить мене повчати. ƒжохар н≥коли б не дозволив соб≥ так розмовл¤ти з≥ мною.

†††Ч ѕробачте,Ч чемно сказав «ел≥мхан.Ч я т≥льки прагну адекватноњ оц≥нки особи неб≥жчика.

†††Ч ћи не дл¤ того тут з вами зустр≥лис¤. ≤ не будемо робити проблему з цього похорону. ¬≥н може бути похований т≥льки ¤к р¤довий громад¤нин.

†††Ўеварднадзе нервово п≥дв≥вс¤, даючи знати, що розмову зак≥нчено.

†††„еченський в≥зит фактично зак≥нчивс¤ н≥чим, проте було домовлено про координац≥ю д≥й з обох стор≥н, ≥ невдовз≥ до √розного прибула сл≥дча група з генпрокуратури √руз≥њ. ѓњ прийн¤в ƒжохар ƒудаЇв.

†††√енерал, ¤к завжди, був у своњй камуфльован≥й роб≥ без знак≥в розр≥зненн¤ Ч т≥льки син≥ рубчики на п≥лотц≥ вказували на р≥д в≥йськ.

†††Ч ћ≥й народ з горд≥стю сприйме факт похованн¤ першого президента √руз≥њ на чеченськ≥й земл≥,Ч сказав в≥н.Ч јле, зважаючи на роль ≥ значенн¤ постат≥ «в≥ада √амсахурд≥а, вважав би правильним поховати його на батьк≥вщин≥ з ус≥ма почест¤ми. ѕоруч з найб≥льшими синами √руз≥њ.

†††Ч јле жЕЧ замТ¤вс¤ заступник генпрокурора,Ч з нами не хоче нав≥ть зустр≥тис¤ вдова пок≥йного.

†††Ч ” вд≥в,Ч сказав генерал,Ч завжди своЇ особливе ставленн¤ до таких под≥й. ≤ це треба сприймати з розум≥нн¤м. ј нам потр≥бно ¤комога швидше владнати вс≥ формальност≥ ≥ зайн¤тис¤ головним Ч похованн¤м «в≥ада. „и то в √руз≥њ, чи в „ечен≥њ.

†††ќднак Ђформальност¤мї не видно було к≥нц¤. Ѕо та ж сл≥дча група давно розгорнула пошуки т≥ла «в≥ада по вс≥й «ах≥дн≥й √руз≥њ ≥, заграючи з чеченц¤ми, лише намагалас¤ виграти час. “а вс≥ зусилл¤ ви¤вилис¤ марними ≥, втрапивши в глухий кут, грузинськ≥ спецслужби були змушен≥ допустити до цього чеченц≥в ≥ іарантувати безперешкодне вивезенн¤ т≥ла до √розного. ѕ≥сл¤ в≥зуальноњ ≥дентиф≥кац≥њ.

†††ћожливо, взаЇмн≥ претенз≥њ так ≥ не вщухли б, але в середин≥ лютого до чеченськоњ сторони приЇдналис¤ всюдисущ≥ литовц≥, ≥ в “б≥л≥с≥ вже прибули члени њхнього парламенту. «нову формальност≥, уточненн¤ протоколу розп≥знанн¤ ≥ передач≥ т≥ла. Ќ≥¤к не вгавав той-таки заступник генпрокурора, ¤кий напол¤гав на судово-медичн≥й експертиз≥ в повному обс¤з≥, ≥накше в≥н не дасть санкц≥њ на перевезенн¤ т≥ла. “рохи остудити його вдалос¤ сивим академ≥кам, котр≥ добре знали «в≥ада ≥ в останн≥й момент ув≥йшли до грузинськоњ делеіац≥њ.

†††Ќарешт≥ вилет≥ли в «уід≥д≥, де перес≥ли на вертол≥т, залишивши тут частину людей, у тому числ≥ й академ≥к≥в. ј дал≥ вирушили тим маршрутом, що його вказував представник родини √амсахурд≥а, охоронець «в≥ада, ¤кий був ≥з ним до останньоњ хвилини. —ултан „орний казав, що грузини з великою повагою дивилис¤ на цього чолов≥ка, ¤к, зрештою, з такою ж шанобою ставилис¤ вони й до чеченц≥в, ≥ ¤кби викинути з вертольота заступника генпрокурора, казав —ултан „орний, то вс≥ ми нагадували б одну с≥мТю.

†††ѕриземлилис¤ в г≥рському сел≥. Ѕуло в≥тр¤но, холодно, ≥ вони щулилис¤ на тому в≥тр≥, ховаючи один в≥д одного оч≥. ≤ не дивилис¤ на сел¤н, ¤к≥ зб≥глис¤ на гурк≥т вертольота. ¬они бачили т≥льки згорблену спину пров≥дника, ¤кий в≥в њх до ††† т о г о ††† м ≥ с ц ¤.

†††“ак мовчки ≥ д≥йшли до господи сел¤нина «аранд≥¤. “ут, на подв≥рТњ, п≥д широким нав≥сним дахом, у закутку вони побачили купку рудоњ земл≥, наче хто глини нагорнув дл¤ зам≥су.

†††¬они позн≥мали шапки ≥ знов, не дивл¤чись одне на одного, розписалис¤ у протокол≥.

†††¬≥дкопали труну. «а п≥втора м≥с¤ц¤ св≥жостругана дошка ще не встигла зчорн≥ти.

†††Ч ¬≥дкрийте в≥ко,Ч сказав «ел≥мхан.Ч ≤ хто його знав, хай п≥д≥йдуть ближче.

†††¬≥дхилили в≥ко. √рузини, пропускаючи один одного наперед, п≥дступили до труни й в≥дразу закивали головами.

†††Ч ÷е в≥нЕ

†††Ч ЌемаЇ сумн≥ву.

†††“руну повантажили у вертол≥т ≥ полет≥ли в «уід≥д≥, де чекав л≥так. “ут ще раз в≥дкрили в≥ко, щоб розп≥знанн¤ т≥ла засв≥дчили академ≥ки, ≥ вони також закивали головами.

†††ѕ≥дписали трет≥й протокол. ” л≥так, ¤кий тепер вирушав до √розного, с≥ли й к≥лька грузин≥в. ѕохорон призначили на 24 лютого.

†††ѕершого президента √руз≥њ ховали не на р≥дн≥й земл≥, але, ¤к ≥ годитьс¤, з ус≥ма почест¤ми. ѕ≥д жалобний марш у супровод≥ почесноњ варти труну доправили на в≥йськовому лафет≥ до блоку ЂЅї ѕрезидентського палацу, де в≥дбулас¤ громадська панахида.

†††ѕрибули сотн≥ земл¤к≥в «в≥ада ≥ нав≥ть патр≥арх грузинськоњ церкви. “ихою чорною р≥кою текла процес≥¤ до резиденц≥њ президента ≤чкер≥њ, де було приготоване останнЇ пристановище дл¤ неб≥жчика.

†††—ултан „орний повол≥ в≥дм≥рював крок у почесн≥й варт≥, ≥ його спиною повзали мурашки. ћинулоњ ноч≥, охорон¤ючи труну, в≥н не витримав ≥ ще раз в≥дхилив в≥ко. Ќе в≥р¤чи своњм очам, нав≥ть торкнувс¤ рукоюЕ Ћюдського т≥ла там не було.

†††≤ ось тепер, спостер≥гаючи за цим велелюдним д≥йством ≥ тамуючи в соб≥ дос≥ незнайомий страх, —ултан „орний благав јллаха, аби той поставивс¤ до цього з розум≥нн¤м.

3

†††Ћ≥так приземливс¤ в аеропорту ћахачкали, ≥ ¤ вилузавс¤ з його сонного черева майже ¤к ќд≥ссей ≥з тро¤нського кон¤. ’оч би де ¤ вибиравс¤ з л≥така чи гел≥коптера п≥сл¤ тривалого перельоту, а завжди насамперед принюхуюс¤ до п≥дсонн¤⁴, наче все залежить в≥д нього, ≥ тепер також глибоко вт¤гнув пов≥тр¤, ¤к перед стрибком у воду. “равневе сонце пригр≥вало, але ще не пекло, десь, либонь, чи не з  асп≥ю, подував св≥жий лег≥т, ≥ ¤ сказав соб≥: ЂЋаскаво просимо, мосьЇ ƒюшан, чурек ≥ сакл¤ Ч все твоЇї,Ч сказав ¤, звичайно, не вголос, бо внизу б≥л¤ трапа вже переминавс¤ з ноги на ногу жвавий чолов≥чок ≥ св≥тивс¤ до мене порцел¤новими зубами.

†††Ч ћосьЇ ƒюшан? Ч спитав в≥н.

†††Ч ћосьЇ ѕелен?

†††якби ¤ вм≥в н≥¤ков≥ти, то, напевно, зашар≥вс¤ б, адже немаЇ н≥чого прим≥тивн≥шого за вс≥ ц≥ аіентурн≥ Ђл¤-л¤-фа-фаї, ≥ мен≥ здаЇтьс¤, що ¤кби на той час м≥с≥ю „ервоного ’реста очолював тут не француз, то все в≥дбулос¤ б так само. “≥льки на моЇму м≥сц≥ був би хтось ≥нший, ≥ в його грудн≥й порожнин≥ н≥чого не зворухнулос¤ б нав≥ть тод≥, коли б в≥н углед≥в те, що побачив ¤,Ч на ближн≥й посадков≥й смуз≥ гр≥вс¤ на сонечку ≤л-86 ≥ маінетизував мосьЇ ƒюшана крикливим написом Ђ” –јѓЌјї.

†††ѕелен, мабуть, подумав, що мене вразили бетеери, ¤к≥ тут ≥ там бовван≥ли довкола летовища, ≥ винувато розв≥в руками:

†††Ч A la guerre comme a la guerre⁵,Ч сказав в≥н.Ч “ут розташован≥ в≥йськов≥ частини федерал≥в. ”се п≥д њхн≥м контролем.

†††Ч ≤ нав≥ть ваша м≥с≥¤? Ч безцеремонно спитав ¤.

†††Ч Ќу, не зовс≥мЕ

†††” тому числ≥ й ви особисто, мосьЇ ѕелен, подумав ¤, закидаючи за плече важкенького сакво¤жа, ¤кого ѕелен уже зважив очима.

†††Ч —под≥ваюсь, у вас там н≥чого такогоЕ е-е-еЕ

†††Ч Ќ≥чого. ќкр≥м зброњ,Ч сказав ¤.

†††Ч«броњ?

†††Ч “ак, найгр≥зн≥шоњ зброњ проти рос≥¤н. Vodka ЂSmirnoffї.

†††Ч ќ! Ч ѕелен штучно засм≥¤вс¤ штучними зубами, бо п≥сл¤ мого жарту йому ще не в≥дл¤гло.

јле потерпав в≥н недаремно. ¬ аеропорту не було й нат¤ку на зелений коридор, ≥ мен≥ довелос¤ пройти найсувор≥ший митний контроль, позбувшись ≥з своњх запас≥в першоњ пл¤шки Ђсмирновкиї.

†††Ч я в≥дшкодую,Ч знов винувато всм≥хавс¤ ѕелен.Ч ¬и ж розум≥Їте, що з ними краще не сваритис¤.

†††я розум≥в. ћи пройшли до оф≥су „ервоного ’реста, що м≥стивс¤ тут-таки, в прим≥щенн≥ аеропорту. ѕелен виставив пл¤шку дорогого французького конь¤ку, ¤кий ви¤вивс¤, ¤к завжди, звичайн≥с≥ньким бренд≥.  оли в≥н уз¤в свою скл¤нку, вона затанцювала в його руц≥, ≥ ѕелен хапливо, але майже з в≥дразою в≥дпив добру половину.

†††Ч ¬загал≥-то наша головна база не тут, а в ’асав-ёрт≥, це на кордон≥ м≥ж ƒагестаном ≥ „ечнею,Ч розпов≥дав в≥н про ’имин≥ кури.Ч “ам ми зосереджуЇмо вс≥ гуман≥тарн≥ надходженн¤, а пот≥м в≥дправл¤Їмо њх за призначенн¤мЕ “а ви пийте, пийте, мосьЇ ƒюшан! “ут ус≥ пТють, тут без цього можна збожевол≥ти.

†††ѕ≥дохочуючи мене, в≥н знов уз¤в скл¤нку, ≥ тепер, п≥сл¤ першого причаст¤, його рука стала значно тверд≥шою. ќднак ми ще не встигли вмочити губи, ¤к раптом в≥дчинилис¤ двер≥, ≥ до к≥мнати влет≥в такий розлючений чоловТ¤га, що ¤ в≥дчув, ¤к мимовол≥ напружились моњ мТ¤зи. ¬≥н мав до того чорнюще обличч¤, що ¤ сприйн¤в його за кавказц¤, та вже з першоњ фрази розп≥знав свого земл¤ка.

†††Ч ƒа шо ж это за сваволье такое, господин ѕелен? —начала с нас требовали по двести доларов в час за простой самолЄта, а теперь, вы¤вл¤етс¤, нет кому разгружать нашу гуманитарку! Ёто так не пройдЄт, господин ѕелен, ¤ не только депутат украинского парламента, у мен¤ мандат ќрганизации непредставленных народов, выданный в √аагеЕ

†††ѕелен заходивс¤ втихомирювати мого земл¤ка, а ¤ дивувавс¤ т≥снот≥ цього св≥ту, ¤кий ≥ дос≥ тримаЇтьс¤ на бюрократичних пап≥рц¤х, липових печатках та фальшивих посв≥дках, адже й мен≥ перед вињздом спершу приготували мандат ќрган≥зац≥њ непредставлених народ≥в, п≥дписаний самим генсеком UNPO ћайклом ван ѕрааіом, а пот≥м чомусь передумали й пошили з мене червоного хрестоносц¤.

†††“им часом володар мандату UNPO закипав усе дужче, казав, що в≥н давав рос≥йським солдатам два ¤щики тушонки, щоб т≥льки розвантажили л≥так, а т≥, голодн≥, ¤к шакали, бо¤тьс¤, бо тут ус≥м ≥ вс≥ма керуЇ ‘— ⁶, а ви, пане ѕелен, потураЇте њм,Ч сказав м≥й земл¤к,Ч украњнц≥ з≥брали сорок дв≥ тонни тушонки, од¤гу, медикамент≥в, а тут п≥дкочуЇтьс¤ вс≥л¤ка б≥знесова наволоч ≥ с≥паЇтьс¤ все це перекупити, поки не розт¤гли за так, поки не конф≥скували гамузом, але цього не буде, пане ѕелен, за нами ™вропарламент! Ч сказав м≥й земл¤к ≥ грюкнув дверима, ≥ ¤кби мо¤ вол¤, то ¤ сам п≥шов би розвантажувати той л≥так, отой уже знайомий мен≥ ≤л-86, що гр≥вс¤ на сонечку, але це зовс≥м не личило мосьЇ ƒюшану, мосьЇ ƒюшан пот¤гував бренд≥ з високоњ скл¤нки ≥ дививс¤ на мосьЇ ѕелена, ¤кий представл¤в тут найгуманн≥шу орган≥зац≥ю в св≥т≥.

†††Ч Ўвидше б усе це ск≥нчилос¤,Ч сказав в≥н нев≥домо про що, демонстративно з≥тхнув ≥ випив.Ч “ут лише на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ стонадц¤ть республ≥к, а мен≥ ще ¤коњсь ”крањни бракувало. ¬и чули про таку крањну, мосьЇ ƒюшан? —каж≥ть мен≥ щиро, ви чули коли-небудь про ”крањну?

†††я знизав плечима, ≥ в≥н зрозум≥в мене правильно Ч нема про що говорити.

†††Ч “о на чому нас перебили? јга, ’асав-ёрт. я це до того, мосьЇ ƒюшан, що туди час в≥д часу ходить наш транспорт. ≤ ¤кщо ваш маршрут зб≥гаЇтьс¤ з тим напр¤мком, то можна поспри¤тиЕ

†††Ч Ќе переймайтес¤. ”се, що в≥д вас залежало, ви вже зробили. ƒал≥ ¤ сам.

†††Ч јле жЕЧ в≥н хот≥в було заперечити, однак спитав зовс≥м про ≥нше: Ч јле ж повертатис¤ ви будете через нас?

†††Ч «в≥сно.

†††Ч ≤ не сам?

†††Ч ƒумаю, н≥.

†††Ч  оли це буде?

†††Ч ўо? Ч грубо спитав ¤.

†††Ч  оли на вас чекати?

†††Ч ј коли буде л≥так?

†††Ч Ќу, ч≥ткого розкладу тут ≥ бути не може. ¬се це спецрейси ≥ЕЧ ¬≥н уз¤в з≥ столу в≥зит≥вку й прост¤г мен≥.Ч јле ви можете тримати з≥ мною звТ¤зок.

†††Ч ƒ¤кую, мосьЇ ѕелен. “ут можна вз¤ти такс≥?

†††Ч Ѕез проблем. “а тут ус≥ живуть ¤к ≥ жили. Ќав≥ть там, серед в≥йни, цив≥льне житт¤ триваЇ. ≤ залпи на честь вес≥льних гул¤нь можна переплутати з бойовимиЕ

†††Ч ¬и там були? Ч гостро спитав ¤.

†††Ч ќ, ледь не забув, ¤ ще винен вам сувен≥р,Ч ухилившись од в≥дпов≥д≥, в≥н п≥д≥йшов до дверей ≥ причинив њх на замок. ѕот≥м д≥став ≥з шухл¤ди Ђсувен≥рї, ¤кий майже сховавс¤ в його долон≥.

†††Ч ÷е останн¤ новинка в≥д Ђ—м≥т ≥ ¬ессонї, сорок трет¤ модель. ќф≥ц≥йно в≥н призначений дл¤ мисливц≥в ≥ рибалок, але вже зарекомендував себе ≥ в серйозних справах.

†††ƒалеб≥, це була красива ≥грашка, виготовлена з алюм≥н≥ю, дерева й стал≥, ¤ка важила не б≥льше ¤к триста грам≥в. Ѕарабан револьвера вм≥щував в≥с≥м набоњв 0,22 кал≥бру Ч дл¤ Ђсерйозних справї це, звичайно, н≥що, а дл¤ де¤ких ≥гор ц≥лком п≥дход¤ща р≥ч.

†††Ч ƒл¤ самозахисту,Ч всм≥хнувс¤ ѕелен.Ч Ќам це належить за службовим обовТ¤зком, тож будьте спок≥йн≥.

†††якби в≥н дав мен≥ зам≥сть цього мисливсько-шпигунського пугача Ђпарабелумаї чи бодай австр≥йського Ђілокаї, то ¤ почувавс¤ б ≥ще спок≥йн≥ше.

†††Ч ” мене, мосьЇ ѕелен, немаЇ органу хвилюванн¤,Ч ¤ подививс¤ на нього з таким багатозначним нат¤ком, що в≥н опустив голову й пот¤гс¤ до пл¤шки.

†††Ч Merci, мен≥ вже пора.Ч я п≥дв≥вс¤ ≥ вз¤в сакво¤ж, ¤кий щойно поважчав на триста грам≥в.

†††ѕелен ще раз винувато розв≥в руками:

†††Ч A la bonne heure!⁷

†††Ѕ≥л¤ входу до аеровокзалу огиналас¤ пТ¤на солдатн¤ у л≥тн≥х панамах ≥ розхристаних до пупа бронзово-зелених блузах, на њхн≥х плечах тел≥палис¤ коротк≥ Ђакаемиї, ≥ ¤ н≥трохи не сумн≥вавс¤, що зараз котрийсь ≥з них стрельне в мене цигарку, а коли почув оте оскомно знайоме Ђƒай закурить!ї Ч д≥став коробку ЂGitanesї ≥, щоб копар⁸ не л≥з у нењ брудними н≥гт¤ми, сам вит¤г сиіарету.

†††Ч ј можна двЇ? Ч дихнув в≥н на мене скислою в шлунку гор≥лкою.

†††Ч ј ти вм≥Їш переган¤ти воду з калюж≥ в калюжу? Ч спитав ¤.

†††Ч „аво-о-о?

†††Ч “аво,Ч ¤ дав йому ще одну сиіарету.

†††Ч ј зажигалку можна?

†††Ч «араз модно припалювати с≥рниками,Ч сказав ¤.Ч “и знаЇш, що в ѕариж≥ тепер ус≥ користуютьс¤ лише с≥рниками?

†††Ч „аво-о-о?

†††Ч «акушувати треба. ≤ бажано украњнською тушонкою.

†††я повагом рушив до сто¤нки такс≥ з приц≥лом на приватне авто. Ќазустр≥ч вискочило к≥лька вод≥њв, кожен хот≥в перехопити цього крутого подорожанина, й вони закудикали вс≥ в один голос, та ¤, наче глухий, мовчки п≥д≥йшов до червоноњ Ђш≥сткиї ≥, кинувши на заднЇ сид≥нн¤ сакво¤ж, ус≥вс¤ поруч ≥з вод≥Їм, ¤кий щойно скочив у машину.

†††Ч  уди? Ч спитав в≥н, уже переход¤чи на четверту.

†††Ч ƒо м≥ста. ј ¤кщо зможеш, то й дал≥.

†††Ч ƒал≥ Ч це куди?

†††Ч ¬  изл¤р.

†††Ч ¬  изл¤р? Ч в≥н повернув до мене своЇ носате, гостре, ¤к сокира, обличч¤.Ч ј ти хоч знаЇш, де той  изл¤р?

†††Ч «наю,Ч сказав ¤.Ч  ≥лометр≥в сто пТ¤тдес¤т.

†††Ч ÷е на вертольот≥. ј машиною вдв≥ч≥ дал≥.

†††Ч я плачу в обидва к≥нц≥. ѕТ¤тдес¤т бакс≥в вистачить?

†††Ч “ам розбит≥ дорогиЕ ≤ блокпости.

†††Ч —то,Ч сказав ¤.

†††Ч Ќ≥, пТ¤тдес¤т. јле т≥льки до ’асав-ёрта. ј там можна вз¤ти ≥ншу машину.

†††Ч ƒобре, дорогою подумаЇш.

†††Ч “≥льки тойЕ ¤кщо можнаЕ

†††я дав йому новеньку пТ¤тдес¤тидоларову купюру ≥, в≥дкинувшись на сид≥нн¤, приплющив оч≥: базар зак≥нчено. —то, дв≥ст≥ к≥лометр≥в, тис¤чуЕ «емл¤ кругла й маленька, ¤к макове зерн¤.

4

†††ћинулого разу ¤ проњжджав ц≥Їю дорогою ранньоњ весни, ще й Ђзеленкаї не поповзла горами, ≥ св≥т видававс¤ мен≥ зовс≥м ≥накшим, ≥ сам ¤ тод≥ був не таким, ¤к тепер, хоча вже й сп≥знав, почому к≥вш лиха. ¬се п≥шло косо-криво п≥сл¤ того, ¤к мене, майже в≥дм≥нника романо-іерманського факультету, призера ”н≥верс≥ади ≥ взагал≥ чудового хлопц¤, виперли з четвертого курсу ун≥верситету за Ђзл≥сну участь у парам≥л≥тарному формуванн≥ї. ј щоб в≥н, цей чудовий хлопець, не плакав, не журивс¤, щоб в≥н де-небудь прихиливс¤, то, зв≥сно ж, оддали в москал≥, де ¤ два роки переган¤в воду з калюж≥ в калюжу, чистив у позачергових нар¤дах картоплю, а п≥д час марш-кидк≥в пер на своњх плечах пудового Ђкрасавчикаї⁹ ≥ когось ≥з тих здохл¤к≥в, що, вхоркавшись, пускали п≥ну, падали з н≥г ≥ п≥дводили всю отару.

†††ѕершого року служби ¤ ще мав ут≥ху в≥д јсиних лист≥в (коли вона, студентка медичного, вступила в нашу орган≥зац≥ю ≥ стала в≥дв≥дувати зан¤тт¤ з≥ сх≥дних двобоњв, ми њњ називали ¬асею), а пот≥м без жодного Ђпрости-прощавайї листи перестали надходити, ≥ пот¤глас¤ така нудьга, що л≥пше б ¤ став вовкулакою. “од≥ вже точно перегриз би горл¤нку отому лейтенантиков≥-суворовцю, ¤кий п≥сл¤ кожноњ черговоњ з≥рочки так напивавс¤, що на пл¤ж≥ ст¤гував з д≥вчат трусики й в≥дразу позбувавс¤ т≥Їњ з≥рочки, а тому м≥г командувати лише Ђгубоюї ≥ вже там до безт¤ми згонив зл≥сть на арештантах. “а ¤ не думав ≥ не гадав, що ще б≥льша нудота напос¤де на мене разом ≥з дембелем, що вже через тиждень-другий розкошувань т≥Їю волею у р≥дному м≥стечку ћирон≥вц≥ мен≥ все так остогидне, що готовий буду т≥кати на край св≥ту.

†††я знав, що житт¤ тепер паскудне, але все-таки думав, що воно тече й зм≥нюЇтьс¤, ≥ раптом побачив, що н≥ Ч це суц≥льне болото без просв≥тку й звуку, ¤ побачив довкола себе н≥мих смерд≥в, ¤к≥ не отримують зарплатн≥ ≥ мовчки, ¤к худоба, ход¤ть на роботу, сел¤нам платили за њхню каторжну працю г≥вном т≥Їњ ж таки худоби, тобто гноЇм, аби с≥роми вдобрили своњ городи ≥ не виздихали з голоду, ≥ ось вони, ц≥ забит≥, затуркан≥ смерди, з ус≥х останн≥х сил рад≥ли, що немаЇ в≥йни, ≥ в≥дкривали роти т≥льки дл¤ того, щоб проклинати тих, хто здобував њм цю н≥кчемну суку-волю.

†††ћ≥й батько не мав роботи, а тому день у день зам≥тав своЇ подв≥рТ¤ ≥ ст≥льки земл≥ вже вим≥в з-п≥д хати, що вона опинилас¤ в ¤м≥. я знав, що нарешт≥ можу поновитис¤ в ун≥верситет≥, але не бачив у тому жодного сенсу, мене й так запрошували до школи викладати французьку, та ¤ п≥шов вантажником на цукроварню Ч Їдине м≥сце, де ще можна було щось отримати бодай натурою. ћоњ зароб≥тки Ч пТ¤тдес¤тик≥лограмов≥ слюд¤н≥ м≥шки з цукром Ч батько з мат≥рТю вивозили продавати на кињвську трасу тим в≥зочком, у ¤кому заколисували мене ще малого, ≥ треба сказати, цукор у нас, ¤к ≥ гор≥лка, таки був твердою валютою, бо через к≥лька м≥с¤ц≥в ¤ вже м≥г вирушати в дорогу.

††† ињв у мене також не викликав жодного сентименту, в≥н зависав у березнев≥й сльот≥ чужий ≥ похмурий, в≥н був п≥сний ≥ байдужий, цей  ињв, ≥ в≥тав мене лише прост¤гнутими руками жебрак≥в. ѕершою, кого ¤ тут розшукав, була јсина при¤телька-однокурсниц¤ Ћ≥на, вона не входила в нашу орган≥зац≥ю ≥ не в≥дв≥дувала зан¤ть з≥ сх≥дних двобоњв, але ми називали њњ Ћ≥, й ось тепер ¤ чекав на нењ в хрещатицькому ѕасаж≥, ≥ Ћ≥ вже йшла до мене, закидаючи своњ довг≥ тонк≥ ноги одну поперед одноњ, ¤к на под≥ум≥, здавалос¤, зараз вона ірац≥йно повернетьс¤ на цьому запльованому под≥ум≥ й п≥де у зворотному напр¤мку, але Ћ≥ зупинилас¤, ≥, ¤кусь мить повагавшись, мТ¤ко поц≥лувала мене в щоку.

†††ћи с≥ли у ближн≥й кавТ¤ренц≥, ≥ ¤ спитав:

†††Ч ƒе јс¤?

†††Ч јс¤? Ч Ћ≥ ¤кось дивно всм≥хнулас¤ ≥ пол≥зла в сумочку по сиіарети.Ч ¬она тепер не јс¤ ≥ нав≥ть не ¬ас¤. ¬она тепер јс≥.

†††Ч “обто?

†††Ч јс≥ Ч це по-чеченському й буде јс¤.

†††Ч “и можеш конкретн≥ше?

†††Ч  уди вже конкретн≥шеЕ ѕоњхала тво¤ јс¤.

†††Ч ¬она покинула ≥нститут?

†††Ч Ќачебто вз¤ла академв≥дпусткуЕ алеЕ —лухай, ти ж сам зробив ≥з нењ амазонку. ј ¤ка ж амазонка без в≥йни?

†††Ч « ким вона поњхала? « нашими хлопц¤ми? Ч спитав ¤.

†††Ч ƒумаю, що з њхн≥ми. ўо тепер в≥зьмеш ≥з наших хлопц≥в? я ще тод≥ њй казалаЕ  оли ви махали прапорами.

†††Ч Ћ≥, розкажи мен≥ правду.

†††Ч «наЇш, у чому тепер ус¤ правда? ” грошах,Ч сказала вона.Ч якщо немаЇ за що купити путню б≥лизну, то на тебе не гл¤не н≥ њхн≥й, н≥ наш. ј тут десь уз¤вс¤ цейЕ Ѕ≥слан. ѕрава рука –об≥н √уда.  расивий, гадЕ

†††Ч якого ще –об≥н √уда?

†††Ч ™ там у них такий. ¬≥дбираЇ зайве в багатих ≥ роздаЇ б≥дним.

†††Ч Ќепоганий б≥знес,Ч сказав ¤.

†††Ч ѕо ньому видно, що непоганий. ј твоњй јс≥ в≥н сказав, що њм потр≥бн≥ л≥кар≥ ≥ що вони добре плат¤ть. ћоже, й так. “≥льки ¤ знаю, за що вони плат¤ть.

†††Ч “ут щось не те,Ч сказав ¤.Ч Ћ≥, тут щось не так.

†††Ч –озплющ оч≥. јле ти њх не розплющиш, поки њњ любитимеш.

†††Ч ¬она тоб≥ пише?

†††Ч ’то тепер кому пише? “а ще й зв≥дти.Ч ¬ њњ сумочц≥ забулькот≥в моб≥льний, ≥ Ћ≥ п≥днесла його до вуха.

†††Ч “и в≥дТњжджаЇш? Ч здивувалас¤ вона.Ч јж на два дн≥? ѕовертайс¤ скор≥ше, бо ¤ тут помру з нудьги.

†††Ч “и вийшла зам≥ж? Ч спитав ¤, коли вона сховала моб≥льник.

†††Ч Ќ≥, це м≥й бойфренд. ј в тебе на щоц≥ мо¤ помада. ≤ ¤ не хочу њњ стирати.

†††Ч „ому?

†††Ч —казати? ќдного разу, коли ми з јсею жили вдвох у к≥мнат≥, ¤ попросила њњ дещо показати з отих ваших прийомчик≥в. ƒ≥йшло до того, що ми з нею почали борюкатись, ¤к справжн≥ мужики. ј пот≥м ¤ раптом в≥дчула гострий оргазм.

†††Ч “и що, лесб≥¤нка?

†††Ч Ќ≥, ¤ у¤вл¤ла себе не в њњ об≥ймах, а в твоњх.

†††Ч Ћ≥, ти дуже класна,Ч сказав ¤.Ч ≤ ¤ чую твою помаду на своњй щоц≥ ус≥м своњм кор≥нн¤м. ∆аль, що мен≥ треба йти м≥ж люди.

†††¬она вз¤ла серветку, провела по н≥й зволоженим ¤зиком ≥ стала витирати мою щоку. ј пот≥м д≥стала губну помаду, п≥дсмикнула м≥й рукав ≥ трохи вище запТ¤стка, там, де Ђдик≥ гусакиї полюбл¤ють ставити татуюванн¤, написала червоним св≥й телефон.

†††Ч ј тепер ≥ди м≥ж своњ люди,Ч сказала Ћ≥.

†††ƒал≥ ¤ н≥ кроку не м≥г ступити без д¤дечка “ол≥ ≥, на св≥й превеликий подив, застав його в оф≥с≥, де в≥н бував т≥льки тод≥, коли щось велике здихало в л≥с≥. Ќаш а¤толла¹⁰ вп≥знав мене одразу, це ж ¤ прин≥с йому до ЋукТ¤н≥вськоњ тюрми, коли в≥н сид≥в там у липн≥ 1991-го, прин≥с тод≥ йому на день народженн¤ ≥ викотив з м≥шка голову Ћен≥на, ¤ку в≥д≥рвав од памТ¤тника б≥л¤ одн≥Їњ с≥льради. ƒ¤дечко “ол¤ це добре запамТ¤тав, бо й тепер зустр≥в мене так радо, н≥би ¤, профес≥йний з≥рвиголова, щойно повернувс¤ в≥д кремл≥вського мавзолею.

†††Ч ƒ¤дечку “олю,Ч сказав ¤.Ч ћен≥ треба в „ечню.

†††Ч  уди-и-и? Ч ¬≥н зат¤гнувс¤ термо¤дерним Ђпримакомї, начиненим к≥з¤ками, й закашл¤вс¤, ≥ бухикав ус≥ма своњми нутрощами, поки не погасла цигарка, а пот≥м знов њњ припалив ≥ сказав:

†††Ч ”крањна не бере участи в м≥жнародних конфл≥ктах.

†††Ч ¬и там буваЇте часто.

†††Ч “о в мене ж там друз≥!

†††Ч ” мене також там друз≥. ¬и знаЇте –об≥н √уда?

†††Ч –об≥н √уда? Ч в≥н знов зат¤гнувс¤ й закашл¤вс¤, у ньому все так ≥ хрип≥ло в≥д того диму.Ч “ак то ж не друг, то стерво. якщо ти маЇш на уваз≥ –услана Ћабазанова.  арний злочинець, ¤кий сид≥в за вбивство, а тепер гул¤Ї в Ќадтеречному район≥. ÷е ти про нього?

†††ћен≥ н≥чого не лишалос¤, ¤к розпов≥сти про все д¤дечков≥ “ол≥, в≥н щиро мене в≥дмовл¤в в≥д поњздки, застер≥гав рос≥йськими ф≥льтрац≥йними таборами, в ¤ких уже також устиг побувати, ≥ т≥льки тод≥, коли ¤ сказав, що поњду туди хоч би що, а¤толла згл¤нувс¤, дав мен≥ к≥лька адрес, добрих порад ≥ благословив у дорогу.

†††ј ввечер≥ Ћ≥ спитала, чим це ¤ так обкуривс¤, що дихнути не можна, ану мерщ≥й до ванни, сказала Ћ≥, бо ми вже сид≥ли в њњ запашному помешканн≥, пили французький конь¤к, ¤кий ви¤вивс¤ звичайн≥с≥ньким бренд≥, курили дорог≥ сиіарети, ≥ њх аромат губивс¤ в р≥зкому запахов≥ Ђпримакуї, що ним ¤ прос¤к б≥л¤ д¤дечка “ол≥. “а мен≥ любий був отой запах, ≥ любою була Ћ≥, бо ¤ майже три роки не бачив чистоњ ж≥нки, ¤ майже три роки не бачив ванни, а Ћ≥ була така св≥жа ≥ чиста, що коли згодом, уже п≥зн≥ше, вона нагнулас¤ до комодноњ шухл¤ди, коли коротенька н≥чна кошул¤ п≥дскочила вище с≥дниць, њњ волога щ≥лина нагадувала ст≥льникове в≥чко, наповнене медом. “а було щось у н≥й ≥ несамовите, бо коли ¤ виливав усю свою трир≥чну жагу в њњ жад≥бне лоно, Ћ≥ шепот≥ла кр≥зь стог≥н: Ђјс¤Е јс≥чкаЕ јс¤ї, ≥ не знати було, чи то вона мене розп≥каЇ, чи, захлинаючись, розТ¤трюЇ свою власну рану: ј-а-а-с¤Е ≤ вже ввижалос¤, що то не ¤ входжу в њњ туг≥, соковит≥ надра, а вона проникаЇ в мене, ¤ мовби ≥ справд≥ ставав њњ (моЇю) јсею, а Ћ≥ ставала мною ≥ текла, текла в голодну јсину плоть.

†††ћожливо, тод≥ ¤ вперше в≥дчув, що таке перевт≥ленн¤ чи, певн≥ше сказати, обм≥н т≥лами.

†††ј пот≥мЕ ѕот≥м завжди не так, ¤к спочатку. ¬ранц≥ Ћ≥ сказала:

†††Ч я знаю. “и б≥льше не прийдеш.

†††Ч Ћ≥, ти класна. я тебе люблю.

†††Ч јле не кохаЇш.

†††Ч Ќ≥,Ч сказав ¤.Ч “≥льки люблю.

†††Ч “и будеш њњ шукати? Ч спитала вона.

†††Ч Ѕуду.

†††Ч якщо знайдешЕ

†††Ч ѕередати в≥танн¤?

†††Ч Ќ≥, скажи, що ¤ њњ ненавиджу.

5

†††ѕеред ’асав-ёртом ми вперлис¤ в рос≥йський блокпост, ≥ м≥й вод≥й, не чекаючи запрошенн¤, вийшов з машини. ƒвоЇ солдат≥в з автоматами уже були поруч.

†††Ч  уди проти ноч≥?

†††Ч ¬езу пасажира. ” ’асав-ёрт.

†††Ч ƒокументи!

†††ƒругий визв≥ривс¤ до мене:

†††Ч ¬илазь, чого розс≥вс¤?

†††я вийшов ≥ подав йому Ђчервонохреснуї посв≥дку, на ¤к≥й красувалос¤ поличч¤ мосьЇ ƒюшана, тобто моЇ фото.

†††Ч ј це що за хрестовий валет? ¬ань, прикинь.

†††¬≥н п≥д≥йшов до Ђ¬аньї, в ¤кого, либонь, було б≥льше звивин, бо той спитав:

†††Ч ” ком≥тет б≥женц≥в?

†††Ч “ак,Ч сказав ¤.

†††Ђ¬аньї повернув мен≥ картку.

†††Ч ’рест козир,Ч сказав в≥н тому, що мав менше звивин.Ч ¬≥дчин≥ть баіажник.

†††“ам була кан≥стра з бензином та ще запаска.

†††Ч ўо в сумц≥? Ч гл¤нув в≥н на заднЇ сид≥нн¤.Ч ¬≥дкрийте.

†††Ч √остинц≥,Ч сказав ¤ ≥ подав йому пл¤шку Ђсмирновкиї.

†††Ч Ќе отруЇна? Ч задоволено хихикнув той, що мав у мак≥тр≥ менше звивин.

†††Ч Ќу ти, не нахабн≥й,Ч дор≥кнув йому Ђ¬аньї.Ч ѕроњжджайте.

†††ћи рушили дал≥, ≥ м≥й вод≥й-довгоносик сказав:

†††Ч “епер вони мене зас≥кли. я змушений буду повернутис¤.

†††Ч ѕовернешс¤,Ч сказав ¤, бо в≥д самого початку не збиравс¤ њхати з ним дал≥ ’асав-ёрта. “им б≥льше в  изл¤р. я не хот≥в, щоб хтось знав увесь м≥й маршрут, нав≥ть ѕелен, ≥ ¤кби мав таку змогу, то не св≥тив би своњм посв≥дченн¤м. ћен≥ потр≥бен був ≥нший вод≥й ≥ маршрут з найменшою концентрац≥Їю в≥йськ, щоб до ранку потрапити в ≤нгушет≥ю. —аме там у г≥рськ≥й м≥сцин≥ на мене чекала „и¤сь донька, а њњ ближчим часом вигл¤дали в ћарсел≥.

†††„и¤сь донька. я вже, здаЇтьс¤, здогадувавс¤, чому мене не послали сюди ран≥ше, коли ще дерева не вкрилис¤ лист¤м ≥ в цих кра¤х було в≥дносно спок≥йн≥ше. Ѕо все сталос¤ зовс≥м недавно. ѕро смерть генерала св≥т д≥знавс¤ 22 кв≥тн¤.

†††ƒиректор рос≥йськоњ контррозв≥дки Ѕарсуков те й робив, що тарабанив по телефону в опергрупу ‘—  у „ечн≥ ≥ кричав пр¤мим текстом: Ђ оли ви привезете голову ƒжо? ћене президент щодн¤ трахаЇ у хв≥ст ≥ в гриву!ї “о була правда, бо нещодавно з ц≥Їњ посади злет≥в —тепашин, ¤кому ™льцин не м≥г пробачити генералову недос¤жн≥сть.

†††—першу йшлос¤ про полон ƒудаЇва, але згодом стало очевидним, що рос≥¤нам це не до снаги, ≥ к≥льканадц¤ть замах≥в на житт¤ ƒудаЇва також не принесли усп≥ху. ¬решт≥-решт науково-техн≥чний в≥дд≥л ‘—  звернувс¤ до Ѕарсукова з ц≥кавою пропозиц≥Їю. «а даними розв≥дки, ƒудаЇв часто користувавс¤ супутниковим телефоном Ђ≤нмарсатї, подарованим йому американц¤ми, ≥ вчен≥ виготовили прилад, здатний перехопити пром≥нь, що йде в≥д Ђ≤нмарсатаї на супутник. “ак зТ¤вилас¤ можлив≥сть заф≥ксувати координати абонента й передати њх на л≥так-бомбардувальник. ўоправда, коштувала така ц¤цька п≥втора м≥льйони долар≥в, але ™льцин без вагань дав згоду, ще й пооб≥ц¤в декому Ђгеро¤ї в раз≥ усп≥шноњ операц≥њ.

†††21 кв≥тн¤ 1996 року рос≥йський л≥так дальнього рад≥олокац≥йного ви¤вленн¤ ј-50 з тим-таки приладом на борту почав кружл¤ти над „ечнею на висот≥ 22 тис¤ч≥ метр≥в.

†††“им часом ƒжохар вињхав своЇю ЂЌивоюї в супровод≥ охорони до села –ошни-„у, зв≥дки мав вести телефоном переговори з ћосквою. Ѕ≥л¤ нього були оф≥ц≥йний представник „ечен≥њ в ћоскв≥ √амад  урбанов ≥ ще одна вельми ц≥кава особа, про ¤ку н≥коли й н≥де не згадаЇ жодна ≥нформаіенц≥¤. Ѕ≥знесмен-москвич ’ачтукаЇв мав однаково великий вплив ¤к у крим≥нальних, так ≥ в ур¤дових колах, оск≥льки багато важив дл¤ кремл≥вськоњ Ђпарт≥њ в≥йниї. “≥, хто розвТ¤зав цю в≥йну, знали, що через ’ачтукаЇва ≥дуть грошов≥ потоки в „ечню, ≥ забезпечували йому дах. “а зрештою ≥ з ним з≥грали Ђв темнуї. 21 кв≥тн¤ на зустр≥ч ≥з ƒжохаром прибув ≥ його Ђдавн≥й при¤тельї ’ачтукаЇв Ч йому випала роль посередника й св≥дка важливих переговор≥в про припиненн¤ бойових д≥й.

†††ѕ≥сл¤ того, ¤к рос≥йський л≥так ј-50 набрав висоту, значно нижче за нього в неб≥ зТ¤вилос¤ два бомбардувальники —у-24. ѕ≥д веч≥р у них уже зак≥нчувалос¤ пальне, а сиінал про координати ц≥л≥ так ≥ не над≥йшов. ƒовелос¤ повертатис¤ на аеродром, щоб дозаправитис¤ ≥ таки довершити цю Ђгероњчнуї справу.

†††¬се буде оТкей, адже л≥так ј-50 Ї ц≥лковитим аналогом американського Ђјваксаї, а супутниковий телефон Ђ≤нмарсатї, ¤кий наведе на ц≥ль, маЇ таке ж походженн¤Е —в≥т т≥сний, а земл¤ маленька, ¤к макове зерн¤.

†††√енерал зупинив свою ЂЌивуї серед пол¤ уже в сут≥нках. Ќа капот≥ встановив Ђ≤нмарсатї ≥ набрав телефон ЅоровогоЕ  оли в≥н користувавс¤ звичайним звТ¤зком, то завжди розкручував телефонний шнур за ¤кусь сотню метр≥в од машини ≥ т≥льки тод≥ в≥в розмову. ј тут був Ђдавн≥й при¤тельї генерала ≥ Ђдругї ћоскви, котрий сказав, що розмова триватиме л≥чен≥ секунди. ¬ажко гадати, що в≥дбулос¤ за т≥ секунди в сут≥нках серед пол¤, але Ђсушкиї таки отримали точн≥ координати, ≥ дв≥ ракети водночас було спр¤мовано в ц≥ль. ѕерша, ¤к це часто буваЇ у найв≥дпов≥дальн≥шу хвилину, зарила носом у землю й не вибухнула, зате друга влучила пр¤мо в ЂЌивуї.

†††’то був поблизу Ђ≤нмарсатаї Ч загинули вс≥. Ќе лишилос¤ живого м≥сц¤ на  урбанов≥, од≥рвало голову ’ачтукаЇву, ЂЌиваї розлет≥лас¤ полем разом з осколками.

†††“ого ж вечора Ѕарсукову допов≥ли, що в≥д генерала залишилас¤ лише п≥лотка ≥з синенькою каймою, тож можна вважати, що в≥н загинув у пов≥тр¤ному бою, ¤к ≥ личить ≥менитому л≥тунов≥.

†††“им часом ™льцин в≥зитував у ’абаровську. Ќа черговому бенкет≥ в≥н саме перехилив б≥лоњ ≥ ще не встиг закусити, ¤к в≥дпов≥дальний за ур¤довий звТ¤зок оф≥цер допов≥в, що на дрот≥ ћихањл Ѕарсуков.

†††Ч Ѕорсук п≥дожде,Ч сказав ™льцин ≥ заходивс¤ вминати сиб≥рськ≥ пельмен≥, пот≥м спохопивс¤: Ч ј, Ѕарсу-у-уков!

†††¬≥н вийшов до порожньоњ сус≥дньоњ зали дл¤ конф≥денц≥йноњ розмови, але вс≥ почули зв≥дти несамовитий крик:

†††Ч ÷е правда?! Ќе зосталос¤ мокрого м≥сц¤?

†††ƒо заст≥лл¤ ™льцин повертавс¤ пританцьовуючи, а тод≥ п≥шов у справжн≥й танок, плескаючи себе по кол≥нах, ¤к цирковий ведм≥дь. јле п≥зн≥ше в≥н, напевно, все-таки згадав досв≥д своњх середньов≥чних попередник≥в, ¤к≥ вол≥ли бачити не Ђмокре м≥сцеї в≥д закл¤того ворога, а його в≥дт¤ту голову. «гадав. Ѕо н≥хто з учасник≥в т≥Їњ операц≥њ так ≥ не отримав Ђгеро¤ї.

†††≤накше розпов≥ла про загибель генерала його дружина јлла ‘едор≥вна. ¬она вс≥х запевн¤ла, що п≥сл¤ смертельного пораненн¤ њњ чолов≥к жив ще дв≥ години ≥ помер у нењ на руках. ”т≥м, ¤к казав колись той-таки генерал, вдови мають св≥й особливий погл¤д на так≥ реч≥. ј ще в≥н казав, що найц≥кав≥ше настане тод≥, коли мертв≥ почнуть вертатис¤ з того св≥ту. “ак воно чи не так, але саме з к≥нц¤ того кв≥тн¤ федерали заметушилис¤ в пошуках ус≥х родич≥в генерала. Ќ≥хто вже й не приховував цього ганебного полюванн¤, ≥ на рос≥йських блокпостах нав≥ть зТ¤вилис¤ фотограф≥њ розшукуваних.

6

†††’асав-ёрт лежав на краю ƒагестану, однак тут жили переважно чеченц≥, ≥ вс≥ вони добре знали Ћечо √ел≥схана на пр≥звисько Ћамбада, до ¤кого мене й послав д¤дечко “ол¤, забезпечивши посв≥дкою кореспондента газети ЂЌезборима нац≥¤ї, в≥др¤джувальним посв≥дченн¤м та клопотанн¤м до вс≥х орган≥в влади на ксерокоп≥њ депутатського бланка.

†††Ћамбаду так прозвали, напевно, за його веселу вдачу й моторн≥сть, хоч важко було зрозум≥ти, зв≥дк≥л¤ бралас¤ та весел≥сть у чолов≥ка, ¤кий не мав л≥воњ руки ≥ правого ока, а до того ж њздив, вважай, на катафалку, тобто њздив на машин≥ швидкоњ допомоги, ¤ку приватизував ще до в≥йни ≥ називав не ≥накше ¤к Ђтаблеткоюї. јле це таки був ≥ катафалк, бо Ћамбада часто перевозив у ньому мертвих, перевозив загиблих до њхн≥х дом≥вок, ≥ то вже стало сумною профес≥Їю цього веселого чолов≥ка, ¤кий, щойно почувши, зв≥дк≥л¤ ≥ в≥д кого ¤ прињхав, спитав:

†††Ч ј ти знаЇш, ¤к чеченц≥ кажуть на с≥рники? Ќ≥? ј так, ¤к ≥ украњнц≥ Ч с≥р-ни-ки! Ч вигукнув в≥н ≥ зареготав на радощах, що в нас так багато сп≥льного, ≥ частував мене галушками, ¤к≥, щоправда, чеченц≥ готують не з салом, а з мТ¤сом, ≥ казав, що в≥н мене може перевезти на своњй Ђтаблетц≥ї нав≥ть у “уреччину, бо його знають на вс≥х блокпостах.

†††Ч “и можеш довго не дихати? Ч спитав Ћамбада.

†††Ч якЕ не дихати?

†††Ч Ќу, тоб≥ доведетьс¤ њхати в трун≥.

†††Ч ≤ ц≥лу дорогу не дихати?

†††Ч “а н≥,Ч сказав Ћамбада.Ч якщо в≥дкриють в≥ко. Ћице ¤ тоб≥ трохи п≥дмалюю, але треба буде не дихати. ≤ не см≥¤тис¤. Ѕо це дуже см≥шно, пов≥р мен≥, це дуже см≥шно Ч живому лежати в трун≥ й не дихати.Ч Ћамбада засм≥¤вс¤, наче показував, ¤к це воно буваЇ см≥шно, ≥ його порожн¤ очниц¤ також см≥¤лас¤.

†††Ч ” дитинств≥,Ч сказав ¤,Ч коли ми з хлопц¤ми купалис¤ в р≥чц≥, то п≥рнали на вожака. ’то найдовше пробуде п≥д водою, той ≥ ставав вожаком.

†††Ч ≤ що?

†††Ч ¬ожаком завжди ставав ¤. ”же тод≥ ¤ м≥г не дихати дв≥ хвилини.

†††Ч Ќу то можна вирушати,Ч сказав Ћамбада.Ч “≥льки не розум≥ю, що тоб≥ робити в Ќадтеречному район≥. “ам же ц¤ банда¹¹. ƒавай краще ¤ тебе здам –адуЇву.

†††Ч ” мене там пропала сестра,Ч сказав ¤.

†††Ч —естра? ¬ах! Ч зум≥вс¤ Ћамбада.Ч як же вона там опинилас¤?

†††Ч ѕрињхав до  иЇва ¤кийсь Ѕ≥слан, сказав, що њм потр≥бн≥ медики, вона пов≥рила в казку про –об≥н √удаЕ

†††Ч јй, погано, погано,Ч похитав головою Ћамбада.Ч “ам часто пропадають люди. “ам гул¤ють т≥, кого –ос≥¤ спец≥ально випустила з тюрем. Ћабазанов, ¤кий називаЇ себе –об≥н √удом, колись тримав у руках все узбережж¤ јбхаз≥њ. ”с≥ пов≥њ там були його.

†††Ч ј що,Ч спитав ¤ обережно,Ч у вас теж можуть бути будинки розпусти?

†††Ч я чув т≥льки про один,Ч сказав Ћамбада.Ч јле то в √розному. ƒе кафе Ђ“атабань¤ї, б≥л¤ «еленого базару. Ќ≥, тоб≥ треба до —алмана –адуЇва, сам ти н≥чого не зробиш. ћоже, —алман щось п≥дкаже. ј так ти можеш позбутис¤ голови, ≥ твоњй сестр≥ вже н≥хто не допоможе.

†††÷е справд≥ було см≥шно Ч ¤ лежав у трун≥ з трохи в≥дсунутим уб≥к в≥ком, ¤ке за сиіналом Ћамбади мав щ≥льно прикрити над собою, лежав ≥ не бачив, куди мене везуть, не бачив дороги, т≥льки в≥дчував своњми к≥стками њњ глибок≥ вибоњни, залишен≥ бронемашинами. “руна пахла живицею, пахла сосною ≥ таки в≥дгонила смертю, недарма ≥з живиц≥ робл¤ть ладан, ¤ким обкурюють неб≥жчик≥в, ≥ ¤ вже трохи перейн¤вс¤ ц≥Їю роллю, особливо п≥сл¤ того, ¤к Ћамбада припудрив мене ¤коюсь гидотою, ≥ думав, що коли нас зупин¤ть ≥ розп≥знають цю хитр≥сть, то мене так ≥ закопають живцем у землю.

†††ќто вже см≥ху буде! јле мен≥ стало непереливки, коли Ћамбада вигукнув Ђ ришка!ї ≥ зменшив швидк≥сть, бо хоч то був сиінал причинити в≥ко, проте Ђкришка!ї прозвучала дл¤ мене ¤к Ђамба!ї чи нав≥ть Ђам≥нь!ї я щ≥льно прит¤г на себе в≥ко, склав руки на груд¤х ≥, заплющивши оч≥, нагострив вуха.

†††Ђ“аблеткаї зупинилас¤. Ћамбада вийшов з машини ≥ про щось гомон≥в ≥з солдатами (думаю, що в них теж був ¤кийсь ≥нтерес до Ћамбади, наприклад, стосовно Ђтравичкиї), аж раптом в≥дчинилис¤ задн≥ двер≥ Ђтаблеткиї ≥ хтось запитав:

†††Ч „олов≥к чи ж≥нка?

†††Ч ћужик,Ч сказав Ћамбада.Ч –ос≥¤нин.

†††Ч јну в≥дкрий!

†††я затамував подих.

†††Ч Ќ≥, ¤ боюс¤ пок≥йник≥в. ј раптом в≥н оживе,Ч сказав Ћамбада ≥ голосно засм≥¤вс¤.Ч  раще в≥дкривай уже сам.

†††ѕот≥м в≥н розпов≥в, що копар справд≥ пот¤гс¤ рукою до в≥ка, але в останн≥й момент передумав. јдже, ¤кби пок≥йник ви¤вивс¤ живим, то м≥г би сипнути автоматною чергою.

†††Ч Ќав≥що йому зайв≥ клопоти, правда ж? Ч см≥¤вс¤ до мене Ћамбада, а ¤ за всю дорогу вперше попросив у нього дозволу закурити в трун≥. ≤ це теж було чорт≥-й-що: лежить соб≥ в домовин≥ пок≥йничок, посмоктуЇ цигарку, т≥льки й того, що не попльовуЇ в стелю.

†††Ч ћоже, кави? Ч спитав Ћамбада.

†††Ч я не проти.

†††Ч ј бабу хочеш?

†††Ч ÷е взагал≥ був би клас.

†††Ч “аку, знаЇш, к≥стл¤ву, з косою,Ч сказав Ћамбада.Ч ќту, ¤ка ще н≥кому не в≥дмовила.

†††я чекав, що в≥н зарегоче, проте Ћамбада примовк ≥ мовчав доти, поки, нарешт≥, дозволив мен≥ вил≥зти з домовини.

†††Ч ÷е вже наша територ≥¤,Ч сказав в≥н.Ч ¬иходь, роз≥мни к≥стки.

†††ћи сто¤ли в неглибок≥й ущелин≥ серед невисоких г≥р, укритих м≥шаним л≥сом. ƒерева вже прихопила перша легенька зелень, ≥ њй голосно рад≥ли пташки. ј туди дал≥ перед нами т¤глас¤ смарагдова, трохи хвил¤ста долина, ¤ку перетинала навп≥л р≥внесенька смужка сухого очерету. ќчевидно, в≥н пор≥с уздовж арика.

†††÷е перше весн¤не пробудженн¤ Ћамбада розум≥в по-своЇму.

†††Ч  опар≥ в≥д≥йшли, ≥ повернулис¤ птахи,Ч сказав в≥н.

††† оли ми рушили дал≥, ¤ вже сид≥в поруч з Ћамбадою. √рунтова дорога через долину привела нас до покинутоњ ферми, неподал≥к ¤коњ над ариком вивс¤ димок.

†††Ч Ѕензин женуть, шайтани! Ч сказав Ћамбада.

†††Ч якЕ женуть? Ч не зрозум≥в ¤.

†††Ч ј так, ¤к гор≥лку. “≥льки не з браги, а з нафти. ѕервак Ч девТ¤носто пТ¤тий, пот≥м ц≥д¤ть с≥мдес¤т шостий, а рештки Ч сол¤рка.

†††Ќазустр≥ч нам вињхав чолов≥к на кон≥ у смушев≥й папас≥.

†††Ч ÷е л≥сник,Ч сказав Ћамбада. ¬≥н зупинив Ђтаблеткуї Ч салам алейкум! Ч а дал≥ ¤ не зрозум≥в, про що вони говорили.

†††Ч “ебе запрошують на хл≥б-с≥ль,Ч сказав Ћамбада.Ч ј пот≥м в≥дведуть до —алмана.

†††Ч ј можеЕ

†††Ч Ќегарно в≥дмовл¤тис¤. ¬они ¤краз насмажилиЕ е-е-еЕ не знаю, ¤к по-рос≥йському.

†††ћи ще трохи п≥дТњхали Ђтаблеткоюї, пот≥м разом ≥з л≥сником спустилис¤ вглиб арика, на спод≥ ¤кого жебон≥ла вода. ƒовкола багатт¤ сид≥в гурт чолов≥к≥в, серед ¤ких були й п≥дл≥тки,Ч хто в камуфл¤ж≥, а хто й так, просто, аби затулити душу. Ќеподал≥к упоперек арика на колодах сто¤ла велика цистерна Ч невже й справд≥ женуть бензин?

†††Ч ¬ибачай, брате, гор≥лки немаЇ. ћагомет не дозвол¤Ї,Ч сказав здоровенний хлопчина ≥з нањвно-син≥ми очима й пшеничною бородою. Ћише важкий клинцюватий н≥с ≥ видовжен≥, приплюснут≥ до голови вуха виказували в ньому кавказц¤. ÷е й був —ултан јрж, —ултан „орний ≥з села √ухой, ¤к в≥н себе називав, очевидно, пишаючись приналежн≥стю до чинхойського тейпу¹². ¬игл¤д у нього був, звичайно, такий, що справл¤в враженн¤, а ¤кщо св≥тлий чолов≥к маЇ пр≥звисько „орний, то й погот≥в.

†††ћи њли баранину, смажену вперем≥ш ≥з ¤кимось лапатим з≥лл¤м, що нагадувало лист¤ конвал≥њ, ≥, в≥дчувши смак молодого часнику, ¤ здогадавс¤, ¤кого слова не знав Ћамбада: Ђчеремшаї. ¬она була напрочуд смачною, ц¤ смажена черемша, прос¤кнута соком ≥ лоЇм ситого валаха.

†††ѕот≥м ми попрощалис¤ з Ћамбадою, в≥н подав мен≥ свою Їдину руку й сказав:

†††Ч ј ти збрехав мен≥, правда ж?

†††Ч  оли?

†††Ч Ѕудеш одружуватис¤ на своњй сестр≥ Ч поклич на вес≥лл¤.

†††ќднак ¤ не збиравс¤ н≥ з ким одружуватис¤. я т≥льки хот≥в знати правду ≥ тому залишивс¤ в –адуЇва. ÷е бажанн¤, мов кул¤, застр¤гло у груд¤х й не гоњлось, воно жило в мен≥ окремим житт¤м, незалежним уже н≥ в≥д јс≥, н≥ в≥д мене,Ч мета, за ¤кою не було н≥чого, окр≥м гордин≥.

†††ј —алман теж ≥з своњми причудами. “емн≥ окул¤ри, чорна коротка борода, чорний берет Ч викапаний тоб≥ „е √евара, ¤кий ††† п о в е р н у в с ¤ †††† з ††† т о г о ††† с в ≥ т у ††† ≥ зустр≥в мене в холодн≥й печер≥, посадив за ще холодн≥ший ст≥л, голий, обшитий ¤коюсь бл¤хою, сам с≥в навпроти ≥ дивитьс¤ кр≥зь темн≥ скельц¤.

†††Ч ћен≥ потр≥бн≥ хоробр≥ хлопц≥,Ч каже.Ч ј ти хоробрий?

†††Ч Ќе знаю,Ч кажу.

†††Ч ѕерев≥римо?

†††Ч ƒавай.

†††¬≥н зн≥маЇ з паска Ђлимонкуї, висмикуЇ з нењ чеку ≥ кладе серед столу.

†††якийсь час ми дивимось один на одного, а пот≥м разом в одну мить опин¤Їмос¤ п≥д столом, стукаючись там, ¤к барани, лобами. Ќад нашими головами лунаЇ такий вибух, що закладаЇ у вухах, але ¤ ще годен почути його голос:

†††Ч “и нам п≥дходиш. якби в≥дразу кинувс¤ т≥кати до виходу, то, хл≥бом кл¤нусь, не вз¤в би.

7

†††”же майже смеркло, коли б≥л¤ хасавТюрт≥вськоњ автостанц≥њ ¤ розпрощавс¤ з вод≥Їм, його Ђш≥сткоюї та машкарою мосьЇ ƒюшана ≥, кинувши на плече сакво¤ж, перетворивс¤ на такого соб≥ бат¤ра, котрому море по кол≥на. я рушив до найгам≥рн≥шоњ тут м≥сцини, знайомоњ мен≥ ще з перших в≥дв≥дин цього м≥стечка,Ч Ђ’≥нкальноњї, ¤ка тулилас¤ у нап≥вп≥двальному прим≥щенн≥ неприм≥тного готелю. ўоправда, цього разу вона ви¤вилас¤ не такою вже й гам≥рною, бо з дешевоњ заб≥гайл≥вки вир¤дилас¤ в ресторан.  олись тут сто¤ли гол≥ пластиков≥ столи ≥з замацаними жиром пл¤шками в≥д кеф≥ру, т≥ пл¤шки були наповнен≥ перцем, бо др≥бна посудина аж н≥¤к не годилас¤ дл¤ приправи, ¤ку чолов≥ч≥ компан≥њ поглинали разом з х≥нкал≥ жмен¤ми.

†††“епер ц≥ столи накрили зеленими скатерками, за ними сид≥ло к≥лька чолов≥к, серед ¤ких були ≥ ж≥нки, дв≥ д≥вки вис≥ли на високих дзиіл¤х б≥л¤ стойки бару, й, окинувши все це оком, ¤ зрозум≥в, що не дуже тут вир≥зн¤тимусь: джинсовий шарм давно докотивс¤ до вс≥х кишлак≥в ≥ аул≥в. ј те, що одна з ¤скраво нафарбованих д≥вок уже в≥дверто дивилась на мене, так то, можливо, њњ профес≥¤.

†††я п≥д≥йшов до шинквасу ≥ вмостивс¤ поруч ≥з другою, ¤ка теж пахла, ¤к н≥чна красун¤¹³ ѕеру.

†††Ч†я вас уважно слухаю,Ч справд≥ уважно дививс¤ на мене бармен, у ¤кого п≥дголен≥ над губою вусики нагадували третю брову.

†††Ч†яка у вас найчист≥ша гор≥лка?

†††Ч Ђјбсолютї! Ч не вагаючись, сказав в≥н.Ч ƒвадц¤ть пТ¤ть тис¤ч Ђсоткаї.

†††Ч ƒв≥ст≥ грам≥в Ђабсолютуї ≥ потр≥йну порц≥ю х≥нкал≥. јлеЕ “и можеш розм≥н¤ти сотню?

†††Ч Ѕез проблем.

†††я дав йому сто долар≥в, в≥н помацав њх, смикнув на розрив ≥ в≥дл≥чив на стойку ц≥лу купу деревТ¤них рос≥йських рубл≥в.

†††Ч —≥дай за ст≥л,Ч сказав.Ч я все принесу.

†††Ч Ўампанським не пригостиш? Ч спитала Ђн≥чна красун¤ї ѕеру.

†††Ч ј що, Ї нагода?

†††Ч «а ближче знайомство.

†††Ч Ѕоюсь з≥псувати твою ходу,Ч сказав ¤.Ч якщо ми ближче познайомимос¤, то ти кульгатимеш.

†††Ч ÷е вже ц≥каво.

†††Ч ÷≥каво? “од≥ в≥дкоркуй њм пл¤шку шампанського,Ч сказав ¤ барменов≥ ≥ п≥шов до в≥льного столу п≥д ст≥ною.

†††¬≥н прин≥с карафку з Ђабсолютомї ≥ сам налив мен≥ чарку.

†††Ч ’≥нкал≥ будуть через дес¤ть хвилин. ”же вкинули у воду. ћоже, чогось закусити?

†††Ч Ќ≥. ѕ≥зн≥ше принесеш каву.

†††Ч ƒаремно ти,Ч сказав в≥н.Ч Ќормальн≥ телиц≥. ћожна з готелем.

†††Ч я посп≥шаю. якби ти мен≥ орган≥зував колеса, то це було б щось.

†††Ч  уди њхати?

†††Ч ¬ ќсет≥ю. —каж≥мо, до ћоздока, можеш?

†††«-п≥д його третьоњ брови п≥д носом вирвавс¤ свист.

†††Ч ÷е ж довкола вс≥Їњ „ечн≥.

†††Ч Ќе вс≥Їњ. “ут к≥лометр≥в триста. я плачу.

†††Ч —к≥льки?

†††Ч ƒв≥ сотн≥.

†††Ч “реба подумать. ѕодзвоню, спитаю.

†††¬≥н п≥шов на кухню, а ¤ випив, ≥ треба сказати, гор≥лка була непогана, хоча, звичайно, не Ђабсолютї.

†††“а, що пропонувала ближче знайомство, здалеку п≥дн¤ла до мене келих ≥з шампанським, ¤ кивнув ≥ теж п≥дн≥с свою чарку.

†††«ате х≥нкал≥ були перфектн≥ Ч т≥сто тонке й н≥де не прорвалос¤, фарш пустив смаковиту юшку, ¤ка приЇмно обп≥кала в рот≥. ѕеред≥ мною сто¤ла така величезна тарел¤ цих кавказьких Ђвареник≥вї, що вже не т≥льки д≥вчата, а й решта в≥дв≥дувач≥в з ц≥кав≥стю погл¤дали в м≥й б≥к.

†††Ч —мачного!

†††я п≥дв≥в голову ≥ побачив м≥цного хлопц¤ з глибоким червоним шрамом упоперек лоба Ч дивно, ¤к його голова не розкололас¤ навп≥л. ¬≥н с≥в за м≥й ст≥л навпроти ≥ також кутул¤в щелепами, але не х≥нкал≥, а жуйку, на його вузлуватому вказ≥вному пальц≥ подзенькували ключ≥, ≥ ¤ здогадавс¤, що це так швидко прибув вод≥й, ¤кий не проти заробити ц≥Їњ ноч≥ дв≥ст≥ бакс≥в.

†††Ч “о куди њдемо? Ч спитав в≥н.

†††Ч ¬ ћоздок.

†††Ч ѕр¤мо зараз?

†††Ч Ќ≥, п≥сл¤ того, ¤к випТЇмо кави.Ч я акуратно складав на край тарел≥ скручен≥ з т≥ста ЂпупТ¤нкиї, в ¤ких не було мТ¤са, ≥ коли њх там лежало вже три дес¤тки, витер серветкою губи.

†††Ч ” тебе з документами все нормально? Ч спитав в≥н.

†††Ч Ќе хвилюйс¤. Ќормальн≥ше не буваЇ.

†††«нов п≥д≥йшов бармен, ¤кий встигав тут ≥ за кельнера, поставив перед≥ мною пиндюрку густоњ, ¤к дьоготь, кави, подав рахунок.

†††Ч ƒомовилис¤? Ч спитав в≥н.

†††Ч “ак,Ч ¤ в≥дл≥чив йому деревТ¤ними впТ¤теро б≥льше, н≥ж було в рахунку, ≥ в≥н п≥шов задоволений.

†††я смачно закурив п≥д каву товсту коротку сиіарету ЂGitanesї, ¤ка зовн≥ нагадувала Ђпримакї д¤дечка “ол≥, але начинена була тютюном, а не к≥з¤ками.

†††Ч “ебе ¤к звуть? Ч спитав ¤.

†††Ч “ам.

†††Ч ўо Ч там?

†††Ч ћене звуть “ам.

†††Ч ј мене Ч “ут,Ч сказав ¤.Ч “и не схожий на прибалта.

†††Ч ћене звуть “амерлан. јбо “ам.

†††Ќу от, ще не вистачало т≥льки Ђголих онучатї. ј ¤ х≥ба що казав? „урек ≥ сакл¤ Ч все твоЇ.

†††Ч “и ось що, “аме, постережи мою торбу, а ¤ схожу помию руки. ѕ≥сл¤ х≥нкал≥, знаЇшЕ

††† раще вже в≥дразу випробувати його на вошив≥сть, н≥ж пот≥м мати клоп≥т у дороз≥.

†††я вийшов до вбиральн≥ ≥, поки мив руки, погл¤дав у дзеркало на свого неголеного, à la Miкi –урк, писка, поки не вглед≥в у тому дзеркал≥ ще двох гицл≥в.  лацнула засувка вх≥дних дверей (нав≥що њњ тут прил≥пили, ¤кщо в туалет≥ були окрем≥ каб≥ни?), в одного з них вигулькнув у руц≥ невеличкий револьвер, добре, що не м≥й Ђ—м≥т ≥ ¬ессонї, бо ¤ вже подумав було, що почали трусити сакво¤жа, ≥ той, з револьвером, став б≥л¤ дверей, а другий рушив до мене.

†††Ч √ей, чувак, вивертай кишен≥!

†††я знав, що чувак Ч це зовс≥м не чурек, зате ц≥ см≥ливц≥ не знали одн≥Їњ давньоњ кавказькоњ мудрости: ¤кщо запр¤гаЇш вола, то заходь ≥ззаду, щоб в≥н не буцнув тебе рогами, а коли запр¤гаЇш кон¤, то тримайс¤ попереду, щоб в≥н не хвицнув тебе ногою. … оск≥льки ¤ був усе-таки швидше конем, н≥ж волом, хоча вже й вийшов з т≥Їњ рол≥, ¤ку нав≥¤в соб≥ у пр≥зон≥, то пружно в≥дштовхнувс¤ обома руками в≥д ст≥ни ≥, не повертаючись, так угатив копитом цього чувачка, щоб в≥н, ¤к б≥ль¤рдна кул¤, влучив у другого, а той уже ¤к там вийде Ч чи в борт, чи в лузу. ƒл¤ його довбешки чудовою лузою був п≥суар, ¤краз за його розм≥ром, ц≥ п≥суари н≥би спец≥ально виготовл¤ють десь пТ¤тдес¤того розм≥ру, ≥ поки той, що не знав кавказькоњ мудрости, осувавс¤ на кахл¤ну п≥длогу, ¤ його при¤тел¤ погладив по гол≥вц≥ також ногою, а пот≥м уз¤в за т≥мТ¤ ≥ запл≥шив його мак≥тру в той-таки п≥суар, мабуть, забитий, бо наспод≥ сто¤ла руда сеча, в ¤к≥й плавали недопалки.  оли в≥н почав захлинатис¤, ¤ п≥дн¤в за чуба його голову ≥ спитав:

†††Ч ’то вас послав?

†††Ч Ќ≥хто. “и сам засв≥тив бабки,Ч в≥дпльовуючись, сказав в≥н.

†††я знову ткнув його хлебталом у п≥суар, але тут загупали в двер≥:

†††Ч ¬≥дчин≥ть, м≥л≥ц≥¤!

†††¬≥дпустивши небораку ≥ витираючи об штани долоню, до ¤коњ налипло волосс¤ ≥з його Ђскальпаї, ¤ в≥дчинив двер≥. “ам справд≥ сто¤в м≥л≥ц≥онер ≥ ще двоЇ в цив≥льному.

†††Ч ўо за шум?

†††Ч “а ось хлопц≥ тут амури крут¤ть,Ч сказав ¤ з бездоганним французьким акцентом ≥ показав на вмитого сечею Ђп≥дераї та його партнера, що прибрав лежачу, але не зовс≥м зручну позу.Ч Ќе знали, що ¤ в каб≥н≥, ≥ давайЕ

†††¬с≥ троЇ отетер≥ло дивились на цю п≥кантну картинку ≥ вдавали, що не пом≥чають револьвера, ¤кий залет≥в аж п≥д рукомийник.

†††Ч ƒокументи! Ч попросив м≥л≥ц≥онер, уз¤в мою посв≥дку, покрутив у руках ≥ передав одному з тих, що були в цив≥льному.

†††Ч ясно,Ч сказав той.Ч ¬и зупинилис¤ в ’асав-ёрт≥?

†††Ч Ќ≥, ¤ тут проњздом.

†††Ч  уди?

†††Ч ѕоки що в ћоздок.

†††Ч ƒопомога потр≥бна?

†††Ч Ќ≥, д¤кую.

†††Ч ¬и в≥льн≥. ј з оцими ми розберемос¤.

†††≤ тут ¤ заледве не остовп≥в: Ђ“вою мать, та вони ж ведуть мене! ¬едуть, ¤к останнього лоха, в≥д сам≥с≥нького аеропорту. ѕеленЕ ÷ей сучий алкогол≥кЕ як же ¤ повернус¤?ї

†††ј ти, “амерлане, також ≥з ними? ћожливо. ’оча сидиш ≥, ¤к в≥рний пес, стережеш сакво¤ж свого Ђголого онукаї. јле це ще н≥чого не означаЇ. ÷е ще н≥чого не означаЇ, м≥й золотий д≥дусю.

†††я зробив йому жест Ч момент! Ч п≥д≥йшов до бару ≥ замовив ще сто Ђабсолютуї. ћен≥, профес≥йному конев≥, у тепер≥шньому стан≥ було б просто гр≥х не випити Ђна кон¤ї.

†††ƒв≥ н≥чн≥ кв≥точки ѕеру ≥ дал≥ вис≥ли на круглих дзиіл¤х.

†††Ч я вас люблю,Ч сказав ¤.

†††¬они так зрад≥ли моњй по¤в≥, що одна з них пирснула ≥ мовила щиро:

†††Ч я хочу кульгати.

†††Ч  ульгай, хто тоб≥ не даЇ,Ч сказав ¤, перехилив свою чарку ≥ п≥шов до д≥дус¤ “амерлана, п≥шов до свого в≥рного могола, ¤кий колись розгромив «олоту орду, а тепер мав доправити мене до ћоздока.

†††…ого висока ЂЌиваї викликала дов≥ру на цих розбитих дорогах, ≥ ¤ в≥дст≥бнув йому компл≥мент:

†††Ч ” тебе тачка, ¤к у ƒудаЇва.

†††Ч «нущаЇшс¤? ” ƒжохара т≥льки зверху була ЂЌиваї, а всередин≥Е атомний криголам.

†††ќднак ≥ його машина була над≥йною, часом нав≥ть це викликало п≥дозру Ч ¤к упевнено ми долаЇмо г≥рськ≥ заломи, ¤к без особливих труднощ≥в перетинаЇмо блокпости, ≥ т≥льки в одному м≥сц≥, десь уже перед самим ћоздоком, у груди мен≥ вперс¤ автомат пТ¤ного сержанта, коли ¤ хот≥в п≥д≥йти до бетонноњ балки, обл≥пленоњ фотозн≥мками людей, прим≥тивними ксерозображенн¤ми, що њх побачиш б≥л¤ кожного в≥дд≥лку м≥л≥ц≥њ, але й при тьм¤ному св≥тл≥ ¤ вп≥знав те фото, ¤ке в набагато виразн≥шому вигл¤д≥ так пильно вивчав перед тим, ¤к вирушити в ц≥ крањ. я вп≥знав його ще зоддал≥к ≥ хот≥в п≥д≥йти ближче, але в груди мен≥ вперлос¤ дуло Ђакаемаї, ≥ саме там, перед ћоздоком, л¤снули майже вс≥ моњ запаси Ђсмирновкиї разом ≥з блоком ЂGitanesї. ћен≥ до д≥дька подобалось те фото, ¤ його вже встиг облюбувати, присвоњти, окупувати, ¤ його вже ув≥брав у себе, бо не м≥г уз¤ти в дорогу, а тут ¤кесь пТ¤не рило, мабуть, дрочить б≥л¤ нього ночами, бо кинулос¤ з автоматом, ¤к сказ¤не, нав≥ть “амерлан, коли ми вже рушили дал≥, здивувавс¤: Ђ„ого це в≥н?ї “а в мене вже ≥ те здивуванн¤ викликало п≥дозру, ¤ н≥чого не став по¤снювати ≥ сам н≥ про що не розпитував “амерлана, хоч, може, в≥н був нормальним хлопцем, ¤кий чесно в≥дробл¤в своњ дв≥ст≥ бакс≥в ≥ м≥г би мен≥ розпов≥сти багато чого ц≥кавого, наприклад, про того ж Ћечо √ел≥схана, авжеж, про Ћамбаду, ¤кого знав увесь ’асав-ёрт ≥ ¤кий об≥ц¤вс¤ погул¤ти на моЇму вес≥лл≥, коли ¤ одружуватимусь ≥з Ђсестричкоюї.

†††јле ≥нцесту не вийшло, свою кров ¤ зм≥шував лише з мужиками, ≥ вперше це сталось тод≥, коли —алман пов≥в нас на ѕервомайськ. ѕро той пох≥д –адуЇва верещав увесь св≥т (ах, ах, захопили л≥карню!), насправд≥ ж ми захопили в полон п≥всотн≥ копар≥в та дванадц¤ть дагестанських омон≥вц≥в, але саме б≥л¤ л≥карн≥ дурна кул¤ чи не з того ж Ђкрасавчикаї, ¤кого ¤ так полюбив ще в арм≥њ, зачепила моЇ плече, ≥ права рука повисла, ¤к ганч≥рТ¤на. Ѕолить зараза, ще й тел≥паЇтьс¤, хоч од≥рви ≥ викинь, бо ж за кожним Ђтел≥пї темн≥Ї в очах. “од≥ в л≥карн¤н≥й њдальн≥ ¤ вз¤в круглу чорну хл≥бину, п≥дмостив њњ п≥д пахву, ≥ мен≥ стало набагато легше, бо рука вже не гойдалас¤. “ак ≥з т≥Їю хл≥биною ≥ повертавс¤ назад через гори, а коли зупинилис¤ на привал, побачив, що той буханець уже мокрий в≥д крови, в≥н убирав мою кр≥вцю, ¤к губка. я поклав його на кам≥нь сушитис¤, а сам, уже з перевТ¤заним плечем, заснув. ѕрокинувс¤, гл¤дь Ч немаЇ моЇњ хл≥бини, т≥льки хлопц≥ посм≥хаютьс¤ в бороди й вуса.

†††Ч ћи њњ зТњли,Ч сказав ћосар, справжн≥й шайтан, ¤кий на ходу м≥г зн¤ти акумул¤тор з Ђбетеераї.Ч Ќа ось мою папаху, п≥дклади.

†††—аме з ћосаром ≥ —ултаном „орним ми поњхали в гост≥ до Ћабазанова, ¤кий називав себе –об≥н √удом. ¬≥н тод≥ сто¤в в одному буар≥¹⁴ в ”рус-ћартан≥вському район≥, ≥ ми спершу хот≥ли зробити туди н≥чну вилазку, але –адуЇв нас в≥драдив.

†††Ч Ќа хера так≥ ландиш≥,Ч сказав —алман, ¤кий колись навчавс¤ в ≥нститут≥ народного господарства в –остов≥ ≥ там набравс¤ грамоти.Ч ¬и що, теж хочете погратис¤ в середньов≥чних героњв? я не збираюс¤ шукати вас на тому св≥т≥¹⁵. ƒомовлюс¤ по телефону з –усланом, ≥ ви поњдете до нього на б≥лому кабр≥олет≥.

†††Ѕ≥лим кабр≥олетом був допотопний √ј«-69 з од≥рваним верхом. Ќа ньому ще за рад¤нськоњ влади њздив, щонайменше, голова колгоспу, а в бездор≥жж¤, можливо, нав≥ть секретар райкому. ћи запакували його повним Ѕ ¹⁶ ≥, сам≥ теж при парад≥, подалис¤ втрьох у буар. ћосар ще сказав, що коли накладемо головами, то з нас вил≥пл¤ть трьох дурн≥в¹⁷ ≥ поставл¤ть у Ќожай-ёрт≥.

†††Ч ј чому в Ќожай-ёрт≥? Ч спитав ¤.

†††Ч Ѕо там народивс¤ —алман.

†††ќднак –об≥н √уд зустр≥в наш б≥лий кабр≥олет не в буар≥, а за селом на шосейн≥й розвилц≥, з охороною, ¤к ≥ годитьс¤, чи, може, л≥пше сказати, з≥ свитою, ≥ це, треба з≥знатис¤, був справжн≥с≥нький шайба¹⁸, не менший за —ултана „орного. ѕ≥д два метри зростом, тугий, накачаний, а глибоко запал≥ оч≥ так близько поставлен≥ одне до одного, що нагадували дуло двостволки. Ќа ньому було ст≥льки в≥йськовоњ амун≥ц≥њ, що треба мати здоровТ¤, аби все те носити: автомат з п≥дшивним до ствола іранатометом, два п≥столети —тЇчк≥на ≥з запасними обоймами, рац≥¤, н≥ж, ЂлимонкаїЕ ÷≥каво, що при цьому в нього були в≥льн≥ руки, ≥ –об≥н √уд ще вхитр¤вс¤ одн≥Їю перебирати чотки.

†††Ч ј чотки тоб≥ нав≥що? Ч спитав нањвний —ултан „орний.

†††Ч  идаю курити. ƒопомагаЇ,Ч в≥дпов≥в –об≥н √уд, ≥ голос у нього теж був такий, що можна присмирити не т≥льки д≥вчат абхазького узбережж¤.

†††¬загал≥-то —ултан добре знав Ћабазанова, той також колись був в охорон≥ ƒудаЇва, п≥дкотивс¤ до нього ще в серпн≥ девТ¤носто першого, коли п≥д час іекачеп≥стського шарварку вт≥к ≥з сл≥дчого ≥зол¤тора разом ≥з своЇю бандою, ось ми, ƒжохаре, ¤к≥ борц≥ з≥ старим режимом. “од≥ ще вс¤к, хто виходив з тюрми, був героЇм, ≥ ƒжохар розчуливс¤, пригр≥в њх коло себе, а пот≥м усе й почалос¤. ѕочалос¤ ≥ зак≥нчилос¤ тим, що Ћабазанов учинив заколот проти президента, д≥йшло нав≥ть до стр≥л¤нини, п≥д час ¤коњ загинув –услан≥в брат, ≥ сухумський маф≥озо вт≥к у Ќадтеречний район, контрольований рос≥¤нами, вт≥к ≥з жадобою кровноњ помсти.

†††ѕригр≥в ƒжохар гадюку на груд¤х, думав тепер —ултан „орний, бо чотки в руках Ћабазанова, ¤к≥ в≥н перебирав так незграбно, нагадували дохлу гадину. ¬ах, ¤к не пощастило чеченц¤м ≥з цими –усланами, думав —ултан „орний,Ч –услан Ћабазанов, –услан ’асбулатовЕ

†††Ч “о про що буде базар? Ч запитуЇ –об≥н √уд, намотуючи Ђдохлу гадинуї на великий палець, а ћосар на мене киваЇ, тут ось питанн¤чко в нашого друга до тебе, дел≥катне дуже питанн¤чко, не знаЇмо, з чого й почати, ≥ ¤, щоб не сполохати його, почав з того, що пропала мо¤ сестра, вдома ус≥ хвилюютьс¤, а в≥д нењ н≥¤коњ зв≥стки. Ќам н≥чого не треба, нехай живе соб≥ ¤к хоче, т≥льки б знати, де вона ≥ чи жива-здорова. јсею њњ звуть, Ѕ≥слан прињхав до  иЇва, забравЕ

†††Ч Ќе забрав в≥н њњ,Ч сказав –об≥н •уд.Ч —ама поб≥гла за ним, ¤к сучка.Ч ѕри слов≥ Ђсучкаї —ултан ≥з ћосаром поправили своњ автомати на плечах, а мен≥, навпаки, полегшало.Ч “ам усе по-чесному, ¤ на цьому товар≥ розум≥юс¤, пов≥рте мен≥. Ћюбов у них.

†††Ч ј ти що Ч св≥чку тримав? Ч знов поправив автомат ћосар.

†††Ч ћожна сказати, тримав, ¤кий мен≥ ≥нтерес брехати.

†††Ч “о вони в тебе?

†††Ч Ќ≥,Ч похитав в≥н головою ≥ прицмокнув ¤зиком, ¤к це робл¤ть кавказц≥, коли кажуть Ђн≥ї.Ч Ѕ≥слан п≥шов до ”мара, йому т≥сно у мене стало. Ѕ≥сланов≥ треба робити карТЇру, ≥ в≥н п≥шов у «намТ¤нське лизати озадд¤ ”маров≥¹⁹. «в≥дти пр¤мий шл¤х на ћоскву.

†††Ч “о й вона там ≥з ним у «намТ¤нському?

†††Ч ћоже, й там, а може, в —тамбул≥ чи ще десь,Ч сказав –об≥н √уд.Ч ћен≥ на все це начхати. я тепер з ”маром не ¤кшаюс¤. “и можеш думати про мене що завгодно,Ч стрельнув в≥н з≥ своЇњ Ђдвостволкиї в —ултана „орного,Ч але, хл≥бом кл¤нусь, ¤ н≥коли не був проти нашоњ незалежности. ¬се?

†††“ак, усе. “и хот≥в знати правду Ч ти њњ знаЇш.

†††ћи с≥ли в б≥лий кабр≥олет ≥ поњхали.

8

†††«драстуй, ћоздок! “и мене, мабуть, уже забув, а ¤ тебе не забуду н≥коли, особливо п≥двали ф≥льтрац≥йного табору, окр≥м ¤ких, ¤, власне, н≥чого тут ≥ не бачив. ј тому вибач, старий, ¤ за тобою зовс≥м не скучив ≥ йду ва-банк, умовл¤ю свого д≥дус¤ “амерлана в≥двезти мене в Ќазрань Ч це вже зовс≥м недалеко, ¤кихось к≥лометр≥в ш≥стдес¤т, ¤кщо без викрутас≥в ≥ пригод, це вже кинь палицею ≥ влучиш у те м≥сце, де на мене чекають, ≥, мабуть, не варто перес≥дати на ≥нше авто, бо ¤кщо мене ††† в е д у т ь, ††† то все одно впадуть на хв≥ст.

†††“амерлан з п≥дозрою погл¤даЇ на свого пасажира, але х≥ба йому що, йому аби грош≥, цьому славному хлопцев≥ “амов≥, бензин, слава јллаху, продають пр¤мо на трас≥ з кан≥стр Ч де вони т≥льки його наливають у т≥ кан≥стри, мабуть, женуть ¤к самогон, ≥ “ам заправл¤Ї повен бак, ≥ ми њдемо дал≥: вперед, “амерлане, веди мене пр¤мою дорогою, ¤к каже перша сура  орану, дорогою тих, що перебувають п≥д гн≥вом, та не заблуд¤тьс¤, веди мене, свого голого онука, котрий належить до тих, що дос¤гнуть усп≥ху, бо в≥р¤ть у воскрес≥нн¤ мертвих, ¤к каже друга сура  орану. јллах јкбар! ЌемаЇ н≥чого моторошн≥шого за це прот¤жне Ђјллах јкбарї п≥д час бою, особливо, коли воно перемежовуЇтьс¤ з доб≥рним рос≥йським матом,Ч автоматна ≥ кулеметна стр≥л¤нина Ч то просто сорочиний стрек≥т пор≥вн¤но з цим роздери-душу-криком: Ђјлла-а-а-ах-акба-а-ар!ї

†††“ак було ≥ тод≥, коли ми тримали м≥ст —оњп-ћулли через јргун, взагал≥-то м≥леньку р≥чку, ¤ка п≥сл¤ зат¤жних дощ≥в так п≥дн¤лас¤, що прийшла нам на пом≥ч. –ос≥¤ни п≥шли на штурм мосту вдосв≥та, ще й не розвиднилос¤, ¤к раптом холодну тишу роз≥рвали артилер≥йськ≥ снар¤ди, а небо спалахнуло в≥д осв≥тлювальних ракет. “ак тривало к≥лька хвилин, пот≥м усе враз затихло, ≥ в надрах т≥Їњ сироњ тиш≥ вродилис¤ звуки, в≥д ¤ких т≥лом п≥шов мороз. «давалос¤, десь ≥з-п≥д самоњ земл≥ пульсуЇ мелод≥¤ пондура²⁰, п≥дсилена перестуком бубона й сплеском долонь. “о чеченц≥ по цей б≥к мосту танцювали св≥й з≥кр Ч танець служ≥нн¤ ¬севишньому.

†††“а ось уже забр¤жчали гусениц≥, сивину похмурого ранку прошили вогн¤н≥ хвости кумул¤тивних снар¤д≥в. ћи з ћосаром сид≥ли неподал≥к мостових Ђбик≥вї, де ¤ наглед≥в соб≥ зручну м≥сцину в широк≥й бетонн≥й труб≥, що правила за ст≥чний тунель ≥ своњм жерлом с¤гала аж до води. ÷е була непогана вогнева точка дл¤ іранатомета, хоч, може, й не ≥деальна, оск≥льки сама могла стати пом≥тною ц≥ллю, та дл¤ початку Ч кращоњ не знайдеш. ѕо той б≥к мосту зд≥ймалось узвишш¤, ≥ поки копар≥ його не перейшли, можна спок≥йно лупити в усе, що на тому узвишш≥ ворушитьс¤. ј саме там ¤краз ≥ вимальовувалас¤ ц≥кава картинка: два танки “-80 на швидкост≥ вискакували на пагорб, робили по одному постр≥лу ≥ так само сп≥шно в≥дкочувались назад, щезаючи з пол¤ зору.

†††јле іранатомет, либонь, найнад≥йн≥ша збро¤. ”же за трет≥м разом ¤ п≥дловив один ≥з танк≥в, ≥ в≥н так спалахнув, що на узвишш≥ в≥дразу розвиднилос¤. “а м≥й постр≥л, здавалос¤, струсонув усю њхню лаву, бо там, за горою, хтось в≥дпустив стиснуту пружину, й до мосту вже поповзла панцерна армада, за нею посунула розгорнута в ланцюг п≥хота, ≥ зчинилас¤ така какофон≥¤, що ¤ не чув сп≥ву ћосарового Ђкрасавчикаї.  улемет танцював у його руках, але ввижалос¤, що ћосар без постр≥л≥в лише тел≥паЇ Ђкрасавчикомї, щоб витр¤сти з нього душу.

†††ћи в≥дбили першу атаку, другу, а вони л≥зли, ¤к таргани. ѕот≥м на ¤кусь часину настало затишш¤, ≥ ми почули далекий гул Ђвертушокї.

†††Ч «араз у б≥й п≥дуть п≥дери²¹,Ч сказав ћосар, й чекати довелос¤ недовго: перегрупувавши своњ лави, рос≥¤ни знову п≥шли до мосту ≥ знову спеклис¤ Ч п≥д зав≥сою димових шашок вони волокли з пол¤ бою убитих й поранених, в≥дт¤гували п≥дбиту техн≥ку. “а не було њм числа того дн¤, ≥ коли вдарили м≥номети, нам над≥йшов наказ в≥д≥йти.

†††Ч ¬≥дходим! ¬≥дходим! Ч кричав ћосар, тел≥паючи Ђкрасавчикомї, мен≥ т≥льки п≥зн≥ше д≥йшло, що це ж в≥н так гукаЇ до мене, а ¤, бач, оглух, тод≥ ћосар, аби показати мен≥, що треба робити, повернувс¤ й поб≥г п≥д ук≥с в≥д мосту, а коли озирнувс¤, в≥д труби, в ¤к≥й ¤ сид≥в, не лишилос¤ й сл≥ду, вона розлет≥лас¤ на порох, ота бетонна ст≥чна труба, ≥ в≥д іранатомета не зосталос¤ й рурочки, бо керований кумул¤тивний снар¤д влучив пр¤м≥с≥нько в мою вогневу точку, це було бездоганне пр¤ме влучанн¤, ¤кого ¤ побоювавс¤ ще тод≥, коли облюбував цю м≥сцину. ћен≥ треба було ран≥ше њњ покинути, та ¤ не зробив цього, й ось тепер в≥д мене не лишилос¤ й знаку, ≥ ћосар, приголомшений таким несправедливим вознес≥нн¤м, прошепот≥в не ≥мТ¤ јллаха, а слово, ¤ке звучало майже так само, ¤к ≥ моЇю мовою: Ђћат≥ї²²Е

†††ўо ж до мого власного ≥мен≥, то ћосар ≥з —ултаном „орним напишуть його на камен≥-валунов≥, ¤кого викот¤ть на берег јргуну б≥л¤ мосту —оњп-ћулли, а пот≥м це скромне ≥мТ¤ за поданн¤м —алмана –адуЇва та ”казом президента „–≤ ƒжохара ƒудаЇва занесуть серед ≥нших до ћехкан  ≤ентийн ∆айна Ч —писку —ин≥в ¬≥тчизни, ¤кий Ђув≥чнюЇ памТ¤ть особистостей, у тому числ≥ й громад¤н ≥нших держав, що ви¤вили жертовн≥сть, мужн≥сть, в≥двагу та героњзм у боротьб≥ за волю народу ≥ незалежн≥сть ¬≥тчизни п≥д час в≥роломного нападу рос≥йських аіресор≥вї.

†††„и не той напис на камен≥ та ще публ≥кац≥¤ ”казу ƒудаЇва в газетц≥ Ђ≤чкер≥¤ї (2750 прим≥рник≥в) про нагородженн¤ мене медаллю Ђ„есть нац≥њї (посмертно) послужили приводом дл¤ рос≥йськоњ пропаіанди твердити, що в район≥ ”рус-ћартана д≥¤в заг≥н украњнських найманц≥в числом до пТ¤тдес¤ти чолов≥к, ¤к≥ пройшли п≥дготовку в таборах ’аттаба ≥ навчен≥ метод≥в бойових д≥й в умовах партизанськоњ в≥йни; що й на висот≥ ≈к≥-“юбе знайдено вбитого бандита-украњнц¤. ≤ тут уже д≥йшло до абсурду, коли генерал Ўпигун з хохл¤цьким акцентом за¤вив перед телекамерами, що в його кишен≥ ≥ зараз лежить фото мертвого найманц¤ ≥ вс≥, кому в≥н його показував, кажуть, що це украњнець.

†††ќсь так. ≤ ¤кщо, наприклад, вагаб≥ст≥в ще розр≥зн¤ли за довгими бородами ≥ поголеними вусами та п≥дкоченими холошами, то ¤ дос≥ не можу збагнути, за чим же все-таки розп≥знавали украњнц≥в, котр≥ давно зреклис¤ оселедц≥в ≥ шаровар≥в. ÷е ж вам не с≥мнадц¤те стор≥чч¤, не 1645 р≥к, коли наш≥ хлопц≥-найманц≥ допомагали французам брати ƒюнкерк, оск≥льки тод≥ ще не було французького ≥ноземного леі≥ону ≥, тим б≥льше, його спецсекц≥ону Ђ∆абиї; на вод≥ ≥ п≥д водою тод≥ все було п≥двладне лише козакам, ¤к≥ з однаковим хистом користувалис¤ що п≥дводними човнами, що очерет¤ними дудочками в рот≥, ≥ ¤кщо м≥й без≥менний пра-пра-пра-прад≥д десь упав смертю хоробрих б≥л¤ отого ƒюнкерка, то, звичайно, його н≥ з ким не могли сплутати.

†††ј що каже  оран з цього приводу? ј  оран каже, що н≥що з усього сущого не буваЇ без особливого знаку, т≥льки треба його побачити.

9

†††ј м≥й золотий “амерлан каже, що ми вже вТњжджаЇмо в Ќазрань, ще зовс≥м недавно пров≥нц≥йне м≥стечко, ¤ке тепер стало столицею ≥ніуш≥в, котр≥ також мають свого президента ≥ св≥й парламент. “≥льки ≥ніушам, на в≥дм≥ну в≥д чеченц≥в, пощастило з –усланами, вони обрали своњм президентом –услана јушева, вони до свого парламенту обрали к≥льканадц¤ть –услан≥в, телефон одного ≥з них тепер м≥цно сидить у моњй черепн≥й коробц≥ разом з адресою Ч зовс≥м легенький пТ¤тизначний номер, нав≥ть коротший на одну цифру за те число, що становить суму моЇњ винагороди за цю мандр≥вку. ¬ раз≥ в≥дм≥нного виконанн¤, звичайно, хоча в наш≥й умов≥ не було застережень щодо над≥йности ѕелена, у нас взагал≥ не буваЇ розмов про довгий ¤зик, ¤ким найчаст≥ше ц≥луютьс¤ з≥ смертю. ќднак ще рано судити про ѕелена, мен≥ могли впасти на хв≥ст ≥ без нього, не думаю, що т≥, хто мене сюди послав, так необачно тут злегковажили. “а й нев≥домо, чи зараз мене пасуть, чи облишили, адже в саму „ечню ¤ поки що не показував носа. ўось певне сказати тут важко, бо в цьому випадку не обовТ¤зково с≥дати на хв≥ст, ¤кщо Ї добрий звТ¤зок м≥ж блокпостами.

†††я розпрощавс¤ з “амерланом у центр≥ м≥ста ≥, вз¤вши схудлий за н≥ч сакво¤ж, вир≥шив походити ц≥Їю столицею, ¤ка нахапалас¤ в≥д ≥нших стольних град≥в х≥ба що рекламних фанабер≥й. ј решта все було, ¤к ≥ маЇ бути в пров≥нц≥йному м≥стечку. √ен ≥ стандартний пТ¤типоверховий готель ЂЌазраньї, де, ¤ був певен, зараз у мене почнуть вимагати паспорт, та все-таки вир≥шив ризикнути: по-перше, н≥хто не стовбичив б≥л¤ ст≥йки адм≥н≥стратора, а по-друге, за т≥Їю стойкою сид≥ла така здобна франзол¤²³, що в мене потекла слина.

†††Ч –адий вас бачити,Ч сказав ¤.Ч ¬и мене ще не забули?

†††Ч ¬ас?..Ч ѓњ ротик так ≥ лишивс¤ в≥дкритим.

†††Ч ћи тод≥ з вамиЕЧ я Ђрозгубивс¤ї ще дужче за нењ.Ч ∆аль, ¤ спод≥вавс¤Е “ут ≥ переночувати всього одну н≥ч, а ¤ десь пос≥¤в паспорт.

†††Ч ≤ б≥льш н≥¤кого документа? Ч спитала франзол¤, дивл¤чись на мене двома родзинками.

†††Ч “а отЕ н≥¤кого,Ч ¤ порпавс¤ по кишен¤х, зумисне перекладаючи з одноњ в другу жмен≥ мТ¤тоњ грошви, вим≥н¤ноњ ще в хасавТюрт≥вському бар≥.Ч јле ¤ в боргу не залишус¤. ¬сього одну н≥ч,Ч повторив ¤, н≥би виторговував на ту одну н≥ч не к≥мнату, а саму франзолю.

†††Ч ¬загал≥ так не можнаЕ јлеЕ одну н≥чЕ ” нас тепер порожньо.

†††Ч Ћюкс, ¤кщо можна,Ч сказав ¤.

†††‘ранзол¤ не прогадала: поверх купи деревТ¤них за номер ¤ поклав њй ще двадц¤ть бакс≥в зверху, ≥ вона так розрумТ¤нилас¤, хоч в≥дразу клади до рота. “а головне, ¤ тепер знав, що вона н≥кому про мене не писне, х≥ба що з нењ почнуть виколупувати киш-миш.

†††Ќа м≥й подив, люкс тут на другому поверс≥ був не такий ≥ поганий: передпок≥й, дв≥ к≥мнати, телефон, телев≥зор, не було т≥льки, певна р≥ч, гар¤чоњ води, але ¤ залюбки зал≥з п≥д душ ≥, ¤к справжн¤ жаба, став жад≥бно ловити його холодн≥ струмен≥. я, њй-право, скучав за водою, ¤ таки був ≥стотою води, з ¤коњ народивс¤ вдруге.

†††„ерез п≥вгодини ¤ вже сид≥в у фотел≥ св≥жий, ¤к з гр¤дки, ≥ дививс¤ на телефон, в≥д ¤кого тепер так багато залежало. јле хай, посп≥шати не варто, нехай усе встоњтьс¤-вл¤жетьс¤.

†††“а погл¤д м≥й пост≥йно наштовхувавс¤ на телефон, ¤ його так намагн≥тив, що в≥н раптом задзвонив дзв≥нко й пронизливо. Ќапевно, хтось не туди потрапив.

†††Ч јлло!

†††ѕо той б≥к дроту мовчали, там нав≥ть не дихали, однак ¤ добре в≥дчував людину по той б≥к дроту.

†††“и молодець, що не став одразу дзвонити, кажу сам соб≥, ти мудра жаба, ¤ка знаЇ, коли њй квакати, а коли зан≥м≥ти, коли сид≥ти кр¤чкою, а коли стрибати. “и вже давно став жабою, ще до того, ¤к прийшов у Ћеі≥он ≥ потрапив у цей ел≥тний секц≥он Ђ∆абиї, крут≥ший за н≥мецький Ђ√убертї ≥ американську Ђƒельтуї. “и був непоганим пуголовком ще в дитинств≥, коли пересиджував п≥д водою ус≥х хлопчак≥в ≥ ставав вожаком на суш≥. ј коли п≥д час вступних випробувань до Ћеі≥ону сказали, що п≥д водою треба протриматис¤ не менше двох хвилин, тоб≥ стало просто см≥шно, бо ти ще не знав, що це т≥льки початок, що пот≥м вони розкладуть тебе на молекули, розпорошать на атоми, в≥дтак усе це переберуть-перев≥ють ≥ зробл¤ть ≥з тебе елементала. ”же п≥сл¤ Ђфермиї²⁴ ти зрозум≥Їш, що перейшов в ≥ншу стад≥ю ≥снуванн¤, особливо п≥сл¤ Ђди¤вольського тижн¤ї, коли пТ¤ть д≥б тоб≥ не дозвол¤ють стулити ока, ти п≥дпираЇш пов≥ки, вставл¤ючи в очниц≥ с≥рники, ≥ все одно спиш, ¤к риба, з розплющеними очима.

†††јле жабою, погодьс¤, ти став ще ран≥ше, вже тод≥, коли прост≥р над јргуном розтинав кумул¤тивний снар¤д, спр¤мований у твою вогневу точку, скерований точн≥с≥нько в жерло ст≥чноњ труби, ¤ка п≥дпалила вже трет≥й танк, ≥ той снар¤д не свист≥в у пов≥тр≥, не т¤г за собою вогн¤ного хвоста, його звук був тих≥ший в≥д комариного писку, але ти в≥дчув його, ти вгадав його, вичислив сьомим чутт¤м, ≥ коли ћосар поб≥г п≥д ук≥с в≥д мосту, ти, мов жаба, стрибнув у р≥чку, стрибнув у руду холодну воду, перем≥шану з брудом ≥ см≥тт¤м. јргун був зовс≥м м≥лкий, це в≥н, може, уперше набравс¤ дощовоњ води, що м≥г заховати людину, та коли вибухова хвил¤ д≥стала тебе п≥д водою ≥ притисла до дна, тоб≥ здавалос¤, що ти проваливс¤ на той св≥т, з ¤кого вже не треба вертатис¤, однак теч≥¤ п≥дхопила тебе й понесла, понесла, аж поки не викинула, ¤к см≥тт¤, на м≥лину. “и лежав там контужений, доведений до стану г≥потерм≥њ²⁵, такого звичного дл¤ командос ≥з Ђ√убертаї, Ђƒельтиї ≥ Ђ∆абї, про ¤к≥ ти тод≥ н≥чого не чув, хоча вже носив жабТ¤чо-зелене хабе, схоже на њхнЇ. “и лишень чув про п≥дер≥в, обр≥в²⁶, котр≥ тебе п≥д≥брали на т≥й м≥лин≥ ≥ не добили т≥льки тому, що мали замовленн¤ на живий товар словТ¤нськоњ зовн≥шности. ќсь так неждано-негадано ти потрапив у Ђвимр≥¤неї селище «намТ¤нське, що також мало свого президента ≥ св≥й ур¤д п≥д назвою “имчасова –ада, ¤ка м≥стилас¤ в прим≥щенн≥ колишнього райкому парт≥њ Ќадтеречного району ≥ мала свою арм≥ю, сформовану з карних злочинц≥в, убивць, івалт≥вник≥в, злод≥њв, рос≥йських ≥нструктор≥в та ≥ншоњ шушвал≥, гол≥нноњ до св≥жоњ крови. “воЇ ек≥п≥руванн¤, не задавнений шрам на плеч≥, м≥сце полону не залишили жодних над≥й на леіенду, тим б≥льше, що при тоб≥ не було нав≥ть липових пап≥рц≥в, виданих д¤дечком “олею.

†††” п≥двал≥ смерд≥ло бензином, бо в наповнену ним зал≥зну бочку посадили одного старого чеченц¤, ¤кого вп≥ймали на тому, що в≥н, торгуючи пальним, за так в≥ддавав його дудаЇвським бойовикам, а њм, таким же чеченц¤м, не захот≥в в≥дпустити й за грош≥. √олова старого впала на груди, ≥ т≥льки з того, ¤к у бочц≥ опускавс¤ ≥ п≥дн≥мавс¤ р≥вень бензину, було видно, що в≥н ще дихав.

†††ƒругий бранець, ¤к ≥ ¤, мав обличч¤ не кавказькоњ нац≥ональности, проте, в≥дколи мене кинули до п≥двалу, в≥н не обмовивс¤ жодним словом: або йому в≥др≥зали ¤зика, або вже впав у таку прострац≥ю, що не знав, на ¤кому в≥н св≥т≥. ≤ нав≥ть тод≥, коли нас двох, перевд¤гнувши в рос≥йську солдатську форму, вивезли за село ≥ там, за чагарником жимолости, поклали на землю, ¤ не м≥г зрозум≥ти, нав≥що ≥ його звТ¤зали, ¤кщо сердега не тримавс¤ на ногах, а через нервову квол≥сть на його обличч≥ не здригнулас¤ жодна жилочка, коли йому до горла п≥днесли н≥ж.

†††Ч ѕ≥дожди! Ч зупинив жилавого бородан¤ той, що сто¤в з к≥нокамерою.Ч ѕ≥дожди, ¤ зайду з того боку, так буде краще.

†††Ќ≥ж був довгий ≥ широкий, ¤к коса, в≥н розмашисто пройшов по горл¤нц≥, легко долаючи хр¤щ≥, ≥ з хрускотом застр¤г у стовбур≥ шийного хребта; кров цвиркнула бороданев≥ аж у лице, та в≥н не став њњ витирати, а вперс¤ одн≥Їю рукою в колодку ножа, а другою щосили притис край леза ≥ так гойднувс¤ вс≥м т≥лом на тесаков≥, що геть в≥дчленував голову, ¤ка тепер, уже без тулуба, здавалас¤ набагато жив≥шою, н≥ж до цього, њњ давно згасл≥ оч≥ дивилис¤ тепер на св≥т ¤к жив≥.

†††≤ коли бородань, нав≥ть не витерши кров ≥з лиц¤, нагнувс¤ над≥ мною з отим ножем, ¤ дививс¤ не на нього, а на того красивого гада, що зн≥мав усе це на камеру, такого красивого, що мене раптом ос¤¤ло ¤кесь чорне св≥тло уже з того св≥ту, ≥, маючи один шанс ≥з тис¤ч≥, ¤ звернувс¤ до нього:

†††Ч Ѕ≥слан!!! ™дине прошу Ч не показуй цю пл≥вку јс≥.

†††¬≥н жестом зупинив бородан¤, опустив камеру.

†††Ч як≥й јс≥?

†††я назвав њњ пр≥звище.

†††Ч «в≥дки ти њњ знаЇш?

†††Ч ѕрињхав до нењ. я њњ брат.

†††Ч я не Ѕ≥слан,Ч похитав головою красивий гад Ч аж непристойно красивий ¤к дл¤ чолов≥ка.Ч ј чому ти в≥дразу не сказав, що прињхав до нењ?

†††Ч ћене н≥хто не питав.

†††Ч “ебе ж уз¤ли в –адуЇва.

†††Ч я журнал≥ст. ћене могли вз¤ти так само ≥ в Ћабазанова, ≥ в кого завгодно.

†††Ч “и був ≥ в Ћабазанова? Ч здивувавс¤ в≥н.

†††Ч —першу мен≥ сказали, що Ѕ≥слан у –об≥н √уда.

†††Ч “ак воно ≥ було,Ч погодивс¤ непристойно красивий гад ≥, повагавшись, махнув бороданев≥: Ч –озвТ¤жи!

†††“ой невдоволено глипнув на нього, пот≥м перев≥в погл¤д на гицл≥в, що сто¤ли осторонь.

†††Ч я сказав розвТ¤зати! Ч гримнув красюк.Ч ¬и перевели мен≥ пл≥вку! ¬и все з≥псували.

†††Ѕородань тим же ножем розр≥зав линву, ¤кою примоцували моњ руки до тулуба в≥д пл≥ч аж до по¤са, ≥ знов подививс¤ на красюка, чи той не передумав. јле красюк сказав:

†††Ч Ѕ≥жи вмийс¤. ј цього закопайте.

†††“од≥ одв≥в мене вб≥к ≥ спитав:

†††Ч „ому ти подумав, що ¤ Ѕ≥слан?

†††Ч Ќе знаю.

†††Ч ’≥ба ти його н≥коли не бачив?

†††Ч Ќ≥,Ч сказав ¤.

†††Ч јс≥ тут зараз немаЇ. ≤ Ѕ≥слана також, вони далеко. јле ми все перев≥римо, ¤ звТ¤жус¤ з ними по телефону. ј поки що вибач, дорогий, ¤ не можу тебе в≥дпустити.

†††ћене в≥двезли у той же п≥двал, де вже не було й старого чеченц¤, т≥льки бочка з бензином сто¤ла, а наступного ранку зайшов сам красюк ≥ сказав:

†††Ч я думав, що ти збрехав, але н≥: јс≥ п≥дтвердила, що маЇ такого брата. ¬она попросила, щоб тебе в≥дпустили. “≥льки вибач, дорогий, над нами тут Ї ще начальство. “об≥ доведетьс¤ пройти де¤к≥ формальност≥ на ф≥льтрац≥йному пункт≥.

†††Ч ¬она н≥чого мен≥ не переказувала?

†††Ч Ќ≥чого.Ч Ќа його до в≥дрази красивому обличч≥ застигла сп≥вчутлива усм≥шечка.

10

†††я набрав пТ¤тизначний номер, ≥ чолов≥чий голос в≥дгукнувс¤ одразу.

†††Ч ¬ас турбують ≥з  ом≥тету б≥женц≥в,Ч сказав ¤.Ч „и можна –усланбека јхметовича?

†††Ч …ого немаЇ. ўось передати?

†††Ч “а н≥, ¤ все перешлю поштою в  ом≥с≥ю Ќародних збор≥в²⁷.

†††Ч —пробуйте передзвонити через п≥вгодини.

†††Ч ƒобре, д¤кую.

†††я спустивс¤ в хол ≥ запитав у франзол≥, де в них можна гарно повечер¤ти.

†††Ч ” ресторан≥ Ђ–о¤льї,Ч сказала вона.

†††Ќу от, ще один атрибут Ївропейськоњ столиц≥.

†††Ч “ам що, грають на ро¤л≥? Ч спитав ¤.

†††¬она дуже мило мен≥ всм≥хнулас¤, розказала, ¤к знайти корол≥вський ресторан, та ¤, звичайно, п≥шов до пошти, де мене мали зустр≥ти через п≥вгодини п≥сл¤ телефонноњ розмови.

†††—кромна зелена Ђс≥мкаї ≥з затемненим склом зупинилас¤ навпроти пошти секунда в секунду, ¤ с≥в на заднЇ сид≥нн¤, ≥ вод≥й, кр≥м ¤кого в салон≥ не було б≥льш н≥кого, в≥дразу рушив.

†††«а всю дорогу в≥н не обмовивс¤ жодним словом, хоч њхали ми хвилин сорок, ≥ ¤ також мовчав, позираючи то в бокове, то в заднЇ в≥кно, ¤к той к≥т, що його везуть нев≥домо куди. ћи вињхали за м≥сто, де починалис¤ гори, ¤ пом≥тив, що в≥д нас не в≥дстаЇ ще одне авто, але з того, ¤к м≥й вод≥й спок≥йно позирав у дзеркальце заднього огл¤ду, зрозум≥в, що то своњ.

†††ћи вТњхали в дачну зону, поминувши Ђцеглинуї дорожнього знака, й завернули на самшитову алею, ¤ка вела вже пр¤мо до такоњ розк≥шноњ хоромини, що сумн≥ву не лишалос¤: це була в≥лла одного ≥з –услан≥в. ќб≥ч вТњзноњ брами сто¤ла буда-варт≥вн¤, черговий пропустив нас на подв≥рТ¤, де б≥л¤ входу в хоромину стовбичив ще один камТ¤нолиций джиг≥т. ¬≥н ≥ пров≥в мене до господар¤ Ч л≥тнього сивого чолов≥ка, ¤кий, в≥таючись, на знак особливоњ поваги прост¤г обидв≥ руки.

†††Ч як доњхали?

†††Ч ƒоњхав,Ч сказав ¤.

†††ћи с≥ли у затишн≥й в≥таленц≥ б≥л¤ такого столу, до ¤кого не доскочив би жоден ЂRoyalї, але –усланбек јхметович н≥ до чого не доторкнувс¤.

†††Ч ¬и не зважайте на мене,Ч сказав в≥н.Ч я, чесно з≥знаюс¤, трохи хвилююс¤. ÷¤ д≥вчинка дуже дорога дл¤ нас.

†††ўе б пак, подумав ¤, т≥льки мен≥ одному об≥ц¤но п≥вм≥льйона франк≥в.

†††Ч ÷е треба було зробити давно,Ч в≥н дививс¤ на мене так, н≥би просив вибаченн¤.Ч Ќе знаю, про що вони думали ран≥ше. ¬иЕ як мен≥ краще вас називати?

†††Ч •ренуй²⁸,Ч сказав ¤.

†††Ч як?

†††Ч •реЧнуй!

†††Ч √арно. ƒуже милозвучне ≥мТ¤. “ак от, пане √ренуй, не знаю, ¤к можна було таку дитину дос≥ триматиЕ там.

†††Ч ƒитину? Ч пов≥в ¤ бровою.

†††Ч “ак, њй девТ¤тнадц¤ть рок≥в, але вона ще зовс≥м дитина. я нав≥ть боюс¤Е гмЕ ¤к це краще сказати. я хочу, щоб вона трохи звикла до вас, перш н≥ж вирушати в такий св≥т. ’еда вразлива д≥вчинкаЕ

†††Ч ’еда? ѓњ звуть ’еда?

†††Ч ’≥ба ви не знали? Ч здивувавс¤ в≥н.

†††Ч ƒл¤ мене це не маЇ н≥¤кого значенн¤,Ч сказав ¤.Ч ƒл¤ мене головне, щоб з њњ гол≥вки не впала жодна волосина. ƒе вона зараз?

†††Ч ¬и туди поњдете, пане •ренуй. ¬и поњдете з нашими людьми пр¤мо зараз. ћ≥сце над≥йне. я хочу, щоб ви там побули, покиЕ ¬и вже знаЇте, коли буде л≥так?

†††Ч ƒн¤ми,Ч сказав ¤.

†††Ч „удово! ’еда трохи звикне до вас. ¬она про все знаЇ. ј ¤ триматиму з вами звТ¤зок через ћусу.

†††¬≥н знов прост¤гнув мен≥ обидв≥ руки: ох, ц¤ сх≥дна солодкава чемн≥сть.

†††ћусою ви¤вивс¤ той камТ¤нолиций хлоп, що зустр≥в мене б≥л¤ входу. я с≥в на заднЇ сид≥нн¤ Ђс≥мкиї, а в≥н поруч ≥з вод≥Їм, ≥ вони ¤кось чудно перезирнулис¤. я був певен, що обидва ревнують мене. Ќе до ’еди, звичайно, а до того завданн¤, ¤ке випало мен≥, а не њм. ЂћусаЕ ћуса,Ч подумав ¤.Ч Ќещасливе твоЇ ≥мТ¤ї.

†††ћусою звали й охоронц¤ ƒжохара ƒудаЇва, котрий п≥сл¤ трагед≥њ б≥л¤ села –ошни-„у супроводжував дружину генерала п≥д час њњ спроби пробратис¤ до “уреччини.

†††“им часом шеф ‘—  ћихањл Ѕарсуков продовжував щодн¤ термосувати ќпергрупу контррозв≥дки в „ечн≥:

†††Ч  озли! ƒовбойоби! «а весь час ви зловили одного тракториста²⁹, та й той ви¤вивс¤ пТ¤тиюр≥дним братом! ƒе јлла ƒудаЇва? ƒе ќвлур³⁰? ƒе все њхнЇ кодло? Ѕез них ми н≥коли н≥ про що не д≥знаЇмос¤! –озжену вс≥х к йобан≥й матер≥!

†††Ќарешт≥, удача. јллу ƒудаЇву з ћусою вистежили в Ќальчику ≥ там схопили. ћусу спровадили в Ћефортово, а дружину генерала сховали в п≥дмосковному особн¤ку п≥д вартою. ¬ –ос≥њ готувалис¤ чергов≥ президентськ≥ вибори ≥ нов≥ сенсац≥йн≥ за¤ви.

†††ѕроте сталас¤ зовс≥м непередбачувана под≥¤: група нев≥домих викрала јллу ƒудаЇву ≥ вивезла в нев≥домому напр¤мку. ѕ≥сл¤ того один ≥з в≥дд≥л≥в ‘—  було роз≥гнано, а сл≥д генераловоњ дружини втрачено назавжди.

†††ўоправда, в „ечен≥њ згодом зТ¤вилас¤ в≥деокасета, ¤ку нав≥ть показали по телебаченню,Ч на н≥й јлла ‘едор≥вна звернулас¤ до народу з проханн¤м поставитис¤ з розум≥нн¤м до того, що вона зустр≥ла людину, дуже схожу на ƒжохара, ≥ хоче вийти зам≥ж. ќднак хто цьому пов≥рить у час цифрових в≥йн та касетних м≥стиф≥кац≥й?

†††—онце вже потонуло за щербат≥ гори, коли наша Ђс≥мкаї звернула в л≥сову прогалину ≥ зупинилас¤. ƒал≥ треба було йти п≥шки.

†††ћи перетнули неглибоку ущелину, пот≥м з≥пТ¤лис¤ на схил гори, порослий гор≥шником, ≥ нарешт≥ у ф≥олетовому присмерку побачили л≥снич≥вку: двоповерховий деревТ¤ний будинок з невеличкими прибудовами, порожн¤ загорода дл¤ овець.

†††ћуса неголосно свиснув, сказав:

†††Ч ¬они що там Ч поснули вс≥?

†††ћи наддали кроку, та раптом повгрузали в землю. Ќа стежц≥ лежав великий чорний собацюра, ¤кий ≥ вухом не пов≥в у наш б≥к. ¬≥н був мертвий.

†††ћуса поб≥г. ћи з вод≥Їм кинулис¤ всл≥д за ним. я здогадавс¤, що сталос¤, але ще не хот≥лос¤ в≥рити. ћуса на ходу вихопив десь ≥з пазухи Ђпсаї³¹ ≥ ногою в≥дчинив вх≥дн≥ двер≥. “епер можна було не посп≥шати: уже трохи дал≥ в≥д порога навзнак лежав молодий хлопчина ≥з здивованим обличч¤м, а калюжа крови п≥д ним у присмерку теж видавалас¤ ф≥олетовою.

†††ўе один труп звисав головою ≥з крутих сход≥в, що вели на другий поверх. “≥льки щетина на його щоках, мабуть, ≥ще жила й продовжувала рости.

†††ѕоки ћуса дививс¤ на нього, ¤ перескочив труп ≥ вже був нагор≥. ” темному коридорчику м≥ж двома гор≥шн≥ми к≥мнатами дол≥лиць лежала ж≥нка в чорн≥й жалобн≥й хустин≥, наче оплакувала мертвих. я вже без жодних пересторог в≥дчинив двер≥ до одн≥Їњ к≥мнати, пот≥м до другоњ. Ќ≥ там, н≥ там не було н≥кого.  р≥зь пройми дверей до коридорчика впливло ф≥олетове св≥тло, ¤ нахиливс¤ над ж≥нкою ≥ перевернув њњ обличч¤м догори. “≥ло њњ ще не ствердло, але вже захололо.

†††÷е, звичайно, була не ’еда. я зв≥в погл¤д на ћусу, ¤кий уже сто¤в поруч,Ч в≥н так зц≥пив зуби, що ворухнулис¤ його камТ¤н≥ вилиц≥.

†††я в≥дразу вп≥знав ’едину к≥мнату. “ут ще лишилос¤ њњ диханн¤, запах њњ т≥ла, ¤ ловив його н≥здр¤ми, ¤к пес, що маЇ вз¤ти сл≥д. јле щось мен≥ заважало. ўось чањлос¤ в цьому пов≥тр≥ геть невловиме, стих≥¤, ¤ка доторкнулас¤ т≥льки до мого нутра.

†††Ч —ањде,Ч звернувс¤ ћуса до того, що лежав гор≥лиць здивований.Ч ўо ¤ скажу твоњй матер≥?

†††ћоЇю вт≥хою було т≥льки те, що не ¤ нав≥в њх на ’еду. ѓњ схопили до моЇњ по¤ви на л≥снич≥вц≥, хоч, можливо, м≥й прињзд примусив когось посп≥шати.

†††Ч Ќе розум≥юЕ Ќ≥чого не розум≥ю,Ч уже вкотре повторював –усланбек √ул≥Їв п≥сл¤ того, ¤к ми повернулись на дачу ≥ ћуса забив йому памороки страшною зв≥сткою.Ч ÷е справа рук ф≥скал≥в³². јле ж нав≥що така жорсток≥сть? ЅожеЕ

†††Ч Ќе знаю, чињх рук це справа, але без своњх тут також не об≥йшлос¤,Ч сказав ћуса.

†††Ч  ого це Ч своњх? Ч скинувс¤ –усланбек.Ч  ого ти маЇш на уваз≥?

†††Ч „еченц≥в, не нас же ≥з вами.

†††Ч я думаю, що це зробили кацапч≥³³. „еченц≥ викрали б њњ без кров≥,Ч сказав –усланбек.Ч ≤ тод≥ ще можна було б спод≥ватись на викуп. ј такЕЧ ¬≥н знову схилив голову.Ч Ќ≥чого не розум≥ю. як вони могли д≥знатис¤, де њњ шукати?

†††Ч “ому ¤ й кажу, що тут зам≥шан≥ своњ,Ч сто¤в на своЇму ћуса.Ч «а грош≥ дехто п≥де на все.

†††Ч ћи маЇмо справу з людьми чинхойського тейпу,Ч сказав –усланбек.Ч ÷е неможливо.

†††Ч ћожливо,Ч вперс¤ ћуса.Ч —права т≥льки в сум≥.

†††Ч “и що, справд≥ не в≥риш чинхойц¤м?

†††Ч я в≥рю т≥льки јллахуЕ ≤ ще вам.

†††Ч Ќу, год≥,Ч не сприйн¤в –усланбек його лестощ≥в.Ч «алиш нас удвох, поговоримо пот≥м.

†††ћуса ледь пом≥тно вклонивс¤ ≥ вийшов.

†††Ч Ќ≥чого не розум≥юЕЧ –усланбек подививс¤ на мене.Ч ¬и щось можете сказати з цього приводу?

†††Ч “≥льки те, що ’еду треба знайти.

†††Ч ƒе? Ч зробив в≥н рачин≥ оч≥.Ч ” “ањланд≥³⁴ чи в ћоскв≥?

†††Ч Ќе маЇ значенн¤,Ч сказав ¤.Ч «емл¤ маленька.

†††Ч ≤ що ви пропонуЇте?

†††Ч ѕоки що ¤ чекаю ваших пропозиц≥й.

†††Ч Ѕоюсь, що вам доведетьс¤ повернутис¤ самому. ѕрикро, але що зробиш? ќбставини зм≥нилис¤.Ч ≤ раптом в≥н затулив долонею оч≥ ≥ майже схлипнув.Ч ’едо, д≥вчинко наша, що ¤ скажу њњЕ

†††Ч Ќе б≥йтес¤. я сам не поњду.

†††Ч Ќа що ви спод≥ваЇтес¤?

†††Ч Ќа вас. ћен≥ сказали, що на вас можна покластис¤. ’≥ба н≥?

†††–усланбек зн≥тивс¤. ѕот≥м сказав:

†††Ч ¬и сторонн¤ людина, панеЕ панеЕ

†††Ч •ренуй,Ч п≥дказав ¤.

†††Ч ѕане •ренуйЕ ≤ багато чого не розум≥Їте, що тут в≥дбуваЇтьс¤. ѕ≥сл¤Е п≥сл¤ ƒжохара все буде ≥накше. Ќав≥ть в≥йна ц¤ буде не такою. Ћюди зм≥нюють не т≥льки своњ обличч¤ пластичними операц≥¤ми, але й м≥н¤ють душ≥, ≥мена, в≥ру, переконанн¤. ¬и думаЇте, ¤ сам не знаю того, що казав тут ћуса? јлеЕ

†††Ч јле з того й почнемо,Ч сказав ¤.

†††Ч « чого?

†††Ч ¬и зробите мен≥ паспорт.

†††Ч який паспорт?

†††Ч √ромад¤нина –ос≥њ. ≤ніушет≥¤ ж, здаЇтьс¤, поки що входить до складу –ос≥њ? ¬завтра ¤ сфотографуюс¤, а решту вам буде зробити нескладно, правда ж, –усланбек јхметович?

†††Ч ≤ що дал≥?

†††Ч ƒумаю, тим часом хоч щось та зТ¤суЇтьс¤. якщо ви дуже захочете Ч дуже-дуже, то дещо ми знатимемо вже взавтра. я передам через вод≥¤ своЇ фото, ≥ ви зробите мен≥ Ђлипуї. ƒомовились?

†††Ч ¬и шайтан, пане •ренуй,Ч сказав в≥н.Ч јле ¤ вам теж не ¤кий-небудь шахрай, щоб займатис¤ п≥дробкою документ≥в. ¬и отримаЇте справдешн≥й паспорт з≥ справжньою печаткою –еспубл≥ки ≤ніушет≥¤. ¬иданий у паспортному стол≥.

†††Ч я в цьому не сумн≥вавс¤. ј тепер нехай ваш вод≥й п≥дкине мене до ресторану Ђ–о¤льї.

†††–есторан уже зачин¤вс¤ Ч було близько одинадц¤тоњ вечора, але ¤ й не думав там розс≥датис¤. ћен≥ принесли з буфету шмат печеноњ ¤ловичини, пл¤шку Ђјхтамаруї, того-сього, все це гарненько запакували, ≥ ¤ прийшов до готелю, коли двер≥ там також уже вз¤ли на скобу.

†††Ч Ќу ви й вечер¤Їте,Ч сказала франзол¤.Ч я думала, що вас затримали без документ≥в.

†††Ч ј що, у вас комендантська година?

†††Ч ћайже.Ч ¬она знов накинула на дверн≥ ручки скобу.

†††Ч Ќе хвилюйтес¤. я подзвонив ≥з пошти, ≥ мен≥ передадуть документи. ј вечер¤тиЕ без вас ¤ не м≥г. «айдете? Ч ¤ показав на пакунок.

†††Ч Ќу що ви, ¤ ж на робот≥.

†††Ч ƒумаЇте, хтось прибТЇтьс¤ вноч≥?

†††Ч Ќе думаю, але ¤ тут не сама.

†††Ч –ито,Ч сказав ¤, зчитуючи њњ ≥мТ¤ з беджика-в≥зит≥вки на схвильованих груд¤х.Ч “ак ви н≥коли не д≥знаЇтес¤, де ми з вами зустр≥чалис¤.

†††Ч ќблиште,Ч сказала вона.Ч ÷ього н≥коли не було.

†††Ѕ≥л¤ кутик≥в њњ очей з≥бралис¤ Ђгус¤ч≥ лапкиї Ч –ита була старшою, н≥ж видалас¤ мен≥ спочатку.

†††Ч я чекатиму на вас,Ч сказав ¤ ≥ п≥шов у св≥й номер.

†††” Ђлюкс≥ї все було на м≥сц≥, сюди не заходила нав≥ть прибиральниц¤. Ђ—м≥т ≥ ¬ессонї спочивав у боков≥й кишен≥ сакво¤жа.

†††я сполоснув п≥д краном готельну скл¤нку ≥ налив соб≥ конь¤ку. Ѕудь здоровий, пане •ренуй, живи, поки живетьс¤. ћинуло трохи б≥льше доби, ¤к ти вилузавс¤ з л≥така в аеропорту ћахачкали, а здаЇтьс¤ Ч м≥с¤ць. ≤ п≥сл¤ всього, що ти побачив, пане •ренуй, тебе ще т¤гне на ж≥нок?

†††“ак, саме п≥сл¤ тогоЕ —аме п≥сл¤ того, ¤к ¤ надивлюс¤ на кров ≥ розбризканий мозок, на б≥л≥ к≥стки, що стирчать з пон≥вечених труп≥в, мен≥ хочетьс¤ жити. Ќе так, щоб дуже, але ¤ не проти. ∆≥нки Ч це все-таки найкращ≥ ≥ найв≥дкрит≥ш≥ ≥стоти, в чиЇ Їство ти можеш проникнути найглибше, в чињ груди ти й сам можеш п≥дкинути своЇ зозулине ¤йце. ≤ найстрашн≥ше, що ¤ бачив у цьому житт≥,Ч це коли в  оніо б≥л¤ ћвеніи повстанц≥ закопали живцем дес¤тьох пов≥й. –ешта все др≥бниц≥. я люблю пов≥й ≥ ¤кби був ж≥нкою, то теж, либонь, став би пов≥Їю. јле ¤ чолов≥к ≥ люблю воювати, бо це справжн¤ чолов≥ча робота, за ¤ку, кр≥м усього, непогано плат¤ть. ÷е Їдине м≥сце, де ¤ потр≥бний. ††† “ а м ††† ¤ був н≥ким.

††† оли вирвавс¤ з ф≥льтрац≥йного табору ≥ д≥ставс¤ додому, то застав свого батька з м≥тлою в руках, в≥н так само зам≥тав подв≥рТ¤, ≥ наша хата в≥д того ос≥ла в ще глибшу ¤му. Ћюди й дал≥ не отримували зарплатн≥ ≥ ходили на роботу, а вечорами њм вимикали св≥тло, щоб вони не могли читати, писати й малювати, щоб не дивилис¤ телев≥зор ≥ рано л¤гали спати, аби виспан≥ йшли на роботу. ≤ т≥льки ¤ один ц≥лими дн¤ми лежав у л≥жку з котиком Ѕарсиком ≥ дививс¤ у стелю, вслухавс¤ у Ѕарсикове тепло, коли в≥н калачиком скручувавс¤ у мене на груд¤х, ≥ з жахом розум≥в, що це Їдина ≥стота, ¤ку ¤ люблю й поважаю ≥ за образу ¤коњ можу вбити безТ¤зикого смерда.

†††ј вечорами ¤ сид≥в потемки б≥л¤ в≥кна, дививс¤, ¤к батько мучитьс¤ з м≥тлою, що вже стерлас¤ на др¤пача, ≥ чув на соб≥ материн≥ оч≥, чув, ¤к вона безгучно плаче.  оли батько уже в темр¤в≥ заходив у хату, казав:

†††Ч Ќема на них —тал≥на.

†††Ч Ќема,Ч погоджувавс¤ ¤.

†††Ч “и знаЇш, що троюр≥дний брат мого д¤дька був охоронцем у —тал≥на?

†††Ч «наю,Ч казав ¤, бо чув про це сотн≥ раз≥в.

†††Ч “ак от, коли —тал≥н вистрелив Ѕлюхеров≥ пр¤мо в лице, брат мого д¤дька, тв≥й д≥д, ¬≥ктор ≤ванович сто¤в у —тал≥на в каб≥нет≥ за шторою. ј тиЕ

†††ј ¤ одного разу сказав:

†††Ч ѕоњду.

†††ћати д≥стала з глибини шафи вилин¤лого носовичка, в кутик ¤кого була завТ¤зана у вузлик золота монета Ч миколањвська дес¤тка, Їдине, що в нењ ще не встигли в≥д≥брати, ≥ подала мен≥. я знав, що вона довго заощаджувала на ту монету, поки купила њњ у циган≥в ще за тих час≥в, бо все житт¤ мр≥¤ла вставити зуби, але знав ¤ ≥ те, що вона вже н≥коли њх не вставить, ≥ тому вз¤в ту монету разом з хустинкою, ¤к ото в наших п≥сн¤х зразков≥ д≥тки беруть у дорогу рушничка або вишиванку.

†††≤ ¤к зразкова дитина, ¤ знов п≥шов у св≥т незнаними шл¤хами, але перед тим зупинивс¤ у хв≥ртц≥ й озирнувс¤. Ѕатько дививс¤ мен≥ усл≥д, об≥першись на м≥тлу, материними щоками текли безгучн≥ сльози, ≥ т≥льки Ѕарсик, ¤кий сид≥в пом≥ж них, дививс¤ десь угору на горобц≥в: плював ¤ на тебе з високого неба! п≥шов ти,Ч ≥ ¤ повернувс¤, п≥дн¤в його за передн≥ лапи ≥ поц≥лував у вологий писок.

†††–≥к випуску т≥Їњ монети ¤кимось дивом ви¤вивс¤ колекц≥йним, вона була наст≥льки р≥дк≥сною, що за виручен≥ грош≥ в ќдес≥ мене вз¤ли нелеіально на пароплав, ¤кий вирушав до ћарсел¤. «атрамбували в контейнер, де ¤ не задихнувс¤ т≥льки тому, що мав м≥цну грудну кл≥тку ≥ вол¤ч≥ леген≥.

†††ј вже на приймальному пункт≥ Ћеі≥ону, коли проходив санвузол, ¤ подумав, що потрапив у космос, бо не вм≥в тут н≥ душ ув≥мкнути, н≥ спустити в ун≥таз≥ воду. «ате в≥д першого дн¤ ти на всьому готовому, хоч ≥ не знаЇш, чи ще в≥зьмуть тебе, чи н≥, а двадц¤ть пТ¤ть бакс≥в на добу вже крапаЇ.

†††ћене вз¤ли: ¤ був добрим плавцем ≥ вм≥в в≥дпов≥дати на дурн≥ запитанн¤:

†††Ч „ого б≥льше у роц≥ Ч дн≥в чи ночей?

†††Ч —к≥льки буде Ч дв≥ч≥ по два?

†††Ч ¬и впевнен≥, що чотири?

†††Ч як звати коханку вашого батька?

†††якби ¤ був зовс≥м ≥з ними щирим, то сказав би ћ≥тла, ≥ вони пов≥рили б. јле в батька мого не було коханок н≥коли.

†††“ож надолужуй, пане •ренуй! ¬она вже йде до тебе, вона беззахисна перед твоњми флюњдами, ти ними майже вселивс¤ у нењ, в њњ породисте т≥ло, ¤ке ти розгорнеш ось на цьому л≥жку й ув≥йдеш у нього, ¤к у т≥сн≥ ворота, що ведуть до житт¤; ¤ хочу, •реную, щоб ти ще пожив, щоб ти ще пот≥шивс¤ травневим теплом ≥ ц≥Їю тишею за в≥кном, такою глибокою, ¤ка буваЇ т≥льки вноч≥,Ч тому так голосно в≥длунюють у н≥й кроки конвою.

†††ј в коридор≥ кроки майже не чутн≥, ≥ в двер≥ також н≥би миша шкр¤бнула. я в≥дчин¤ю њх, беру њњ обличч¤ в долон≥, ц≥лую в рот, ¤кий в≥дкриваЇтьс¤, наче мушл¤. ћи не гаЇмо часу на зайв≥ балачки, але й посп≥х нам н≥ до чого: ¤ розд¤гаю њњ повол≥, вдихаючи запах б≥лизни, а вона заплющуЇ оч≥, н≥би соромитьс¤ того, що њњ трусики зовс≥м мокр≥. Ќасправд≥ ж вона рад≥Ї цьому, ¤к ≥ все живе, що вид≥л¤Ї вологу, рад≥Ї, що њњ ще одна стулена мушл¤ готова задовольнити спрагу. я беру в рот њњ налитий сосок, чую, ¤к ≥з нього струмуЇ у мене молоко њњ бажанн¤, ≥ те молоко напуваЇ у моњй грудн≥й кл≥тц≥ мертвий м≥нерал, ¤кий ось-ось оживе.

†††Ч “≥льки не в менеЕЧ шепоче –ита, але ¤ вже зраджую њњ, у моњх об≥ймах вже зовс≥м ≥нша, та, що останн≥м часом не йде з моњх думок, хоч ¤ њњ н≥коли не бачив ув≥ч. ’еда. ÷е дивне ≥мТ¤ вм≥щуЇ в соб≥ незбагненний код, ¤ ним зазомбований, цим ≥мТ¤м, ¤ ним заворожений ≥ закл¤тий.

†††¬се. я вже за ≥нерц≥Їю злегенька ц≥лую њњ у губи. як приЇмно п≥сл¤ цього запалити товсту сиіарету ЂGitanesї ≥, вслухаючись у смак тютюну, н≥ про що не думати.

†††Ч Ќу?..Ч ѓњ голос просочуЇтьс¤ у моЇ бездумТ¤.Ч ≤ коли ж ми з тобою зустр≥чалис¤?

†††Ч “и не згадала?

†††Ч я хочу це почути в≥д тебе.

†††Ч ” попередньому житт≥,Ч кажу ¤.Ч “од≥ ¤ тебе дуже любив. ћи з тобою жили в Ѕрюссел≥. ¬ечорами ти пекла мен≥ дуже смачн≥ французьк≥ булочки.

†††÷ього њй достатньо, щоб трохи помовчати.

†††’еда. †† “ а м, † у њњ к≥мнат≥ на л≥снич≥вц≥, у тому пов≥тр≥, ¤ким вона ще недавно дихала, ¤ також в≥дчув щось таке невиразно-далеке, що могло зринути т≥льки десь ≥з попереднього житт¤. ÷е таке в≥дчутт¤, ¤ке ≥нод≥ прокидаЇтьс¤ в тоб≥ у незнайом≥й м≥сцин≥ ≥ наш≥птуЇ, що ти колись уже був тут, хоч знаЇш: н≥коли. ÷е ¤к запах кавуна у морозному пов≥тр≥Е ¤к н≥мий подзв≥н у непроникн≥й тиш≥Е

†††јле ¤ думаю, що ¤кщо ми й мали попередн≥ житт¤, то в ≥нш≥й личин≥. я м≥г бути, прим≥ром, тобою, –ито, а ти Ч мною. “ому нам так легко обм≥нюватис¤ т≥лами, цими недовгов≥чними оболонками, ¤к≥ Ї вм≥стилищами в≥чних стих≥й. Ќе душ, –ито, не духу, ¤к кажуть  оран ≥ Ѕ≥бл≥¤, а саме стих≥й, що шир¤ють св≥том у пошуках своЇњ оболонки, п≥дстер≥гають њњ нав≥ть в оцьому л≥жку, спод≥ваючись, що наш≥ з тобою, –ито, кл≥тини зТЇднаютьс¤ ≥ дадуть котр≥йсь ≥з них житт¤.

†††Ч ’то ти? Ч раптом питаЇ вона.

†††Ч “в≥й друг,Ч кажу ¤.

†††—оски на њњ груд¤х посв≥тл≥шали ≥ змал≥ли, але в≥д того не менш зворушлив≥. ƒв≥ родзинки з пришерхлого винограду.

†††Ч якщо тоб≥ треба, ти можеш ≥ще залишитис¤. ¬ранц≥ мо¤ зм≥на зак≥нчуЇтьс¤, але ¤ все влаштую.

†††Ч “≥льки заради тебе, –ито.

†††¬она п≥дводитьс¤ ≥ схил¤Їтьс¤ над≥ мною так, що њњ грона лоскочуть моњ груди.

†††Ч Ќе обманюй, будь ласка. Ѕо ¤ тоб≥ зараз його в≥дкушу.

†††Ч  ого? Ч запитую ¤.

†††Ч Ѕрехунц¤,Ч каже –ита.

†††≤ дв≥ виноградинки скочуютьс¤ вниз моњм животом.

11

†††Ч –адий бачити вас, панеЕ панеЕ

†††Ч •ренуй,Ч п≥дказую ¤.

†††Ч Ќ≥,Ч похитав в≥н головою,Ч не •ренуй.

†††ћи знов сидимо у його в≥таленц≥ на другому поверс≥ хоромини, до ¤коњ мене прикотила та сама зелена Ђс≥мкаї.

†††Ч Ќе •ренуй,Ч каже –усланбек, дивл¤чись на мене тим погл¤дом, у ¤кому Ї все: прониклив≥сть, улеслив≥сть, засторога, холоднеЕ тепло.

†††я знизав плечима: н≥ Ч то й н≥.

†††Ч ¬и тепер громад¤нин ≤ніушет≥њ,Ч в≥н п≥дводитьс¤ ≥ врочисто вручаЇ мен≥ пал≥турки.Ч ј в нас Ї вс¤к≥ ≥мена Ч в≥д турецьких до корейських, т≥льки •ренуњв немаЇЕ

†††я розгортаю паспорт, дивлюс¤ на фото, ¤ке мен≥ вранц≥ зробили за дес¤ть хвилин, ≥ змушений погодитись ≥з –усланбеком: це не •ренуй. јле мушу в дечому й заперечити.

†††Ч Ќу, не зовс≥м громад¤нин ≤ніушет≥њ, ≥ н≥¤кий ¤ тут не іаліай³⁵.

†††Ч Ќе крив≥ть душею,Ч в≥н доброзичливо посваривс¤ на мене пальцем.Ч ¬и хот≥ли мати паспорт –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ Ч ви його маЇте. јле ¤ одного не розум≥юЕ

†††¬≥н затнувс¤. ¬чора ви н≥чого не розум≥ли, пане –усланбек, а сьогодн≥ т≥льки одного?

†††Ч «в≥дки ви знали? Ч в≥н гл¤нув мен≥ у сам≥ з≥ниц≥.

†††Ч ўо?

†††Ч ўо њњ в≥двезуть до –ос≥њ.

†††Ч ’еду?

†††Ч Ќе придурюйтес¤, панеЕ пане —котЇлов. ’≥ба не тому ви попросили цей паспорт?

†††Ч я т≥льки припускав такий вар≥ант. ¬и, до реч≥, також говорили про ф≥скал≥в. ѕро кацапч≥.

†††Ч “епер ви теж кацапч≥, пане —котЇлов. ¬ибачте, на ≥ніуша ви не схожий.

†††Ч ћожете називати мене скорочено Ч —кот. ƒумаю, вам це б≥льше сподобаЇтьс¤. ћайже по-англ≥йському.

†††Ч —правд≥, мен≥ чомусь це й на думку не спало,Ч усм≥хнувс¤ –усланбек, але оч≥ його не см≥¤лис¤.Ч ѕро ф≥скал≥в ¤ говорив тому, що цього не могли зробити чинхойц≥. ¬они н≥коли не вбили б людей, ¤к≥ охорон¤ли д≥вчину њхнього тейпу. Ќ≥коли! јллах св≥док.

†††Ч я з вами згоден, тому й попросив цей паспорт. ј що, вже Ї ¤кась ≥нформац≥¤?

†††Ч ™,Ч сказав в≥н.Ч ’еда в ћоскв≥. ÷≥ придурки ≥ њњ завезли в ћоскву. ¬они сам≥ провокують в≥йну на своњй територ≥њ. “е, про що колись казав ƒжохар, уже почалос¤.

†††Ч ѕро що в≥н казав? Ч спитав ¤, хоч добре це памТ¤тав.

†††Ч ўо справжн¤ в≥йна згодом перекинетьс¤ в саму –ос≥ю. јле вони сам≥ њњ почали. ” них здали нерви, ≥ вони стали у себе п≥дривати будинки ≥ влаштовувати кривав≥ теракти.  лин клиномЕ Ѕуде ще вам клин, ох, ≥ буде. «абТють його в ћоскв≥ так, що вил≥зе по той б≥к планети. јж в јмериц≥ вил≥зе вам цей клин, у сам≥с≥нькому ¬ашинітон≥.

†††Ч „ому саме в јмериц≥? Ч спитав ¤.

†††Ч Ѕо –ос≥¤ не пуп земл≥. ™ так≥, що сто¤ть ≥ над нею, пане —котЕтЇлов,Ч в≥н усе-таки не м≥г називати мене —котом, а може, вже сам себе переконав у тому, що перед ним справдешн≥й кацапч≥, котрого треба втокмачити носом у лайно.Ч “епер слухайте мене уважно, пане —котЇлов, дуже уважно мене слухайте. Ѕунт≥вний, ¤к вони кажуть, генерал њздить на ЂЌив≥ї, а не в ¤комусь броньованому суперджип≥, ¤к ус≥ думають. “≥ ж ус≥ розпов≥дають казки про його недоступний бункер, облаштований у п≥дземелл¤х ¬едено. ¬и знаЇте, чи¤ резиденц≥¤ була у ¬едено?

†††Ч Ўам≥л¤,Ч сказав ¤.Ч ≤мама Ўам≥л¤.

†††Ч “ого Ўам≥л¤, ¤кого 1859 року рос≥¤ни вз¤ли в полон. “ого Ўам≥л¤, що начебто похований у —ауд≥вськ≥й јрав≥њ, у ћед≥н≥. як ви гадаЇте, пане —котЇлов,Ч призвичаював в≥н мене до нового пр≥звища.Ч як ви гадаЇте Ч чи в ћед≥н≥ спочиваЇ прах Ўам≥л¤?

†††я н≥чого не в≥дпов≥в, але –усланбеков≥ й не потр≥бна була мо¤ в≥дпов≥дь. ¬≥н просто поринув у пишномовн≥сть, за ¤кою не швидко збагнеш, про що йдетьс¤, ¤к каже шеф в≥дд≥лу м≥жнародних кризових ситуац≥й. “ой був набагато лакон≥чн≥ший Ч обв≥в те ¬едено червоним кружечком-нуликом, ≥ до побаченн¤. ћен≥ такий стиль розмови б≥льш до вподоби, ≥накше ¤ теж м≥г розпов≥сти, що в —уботов≥, де начебто похований ЂпТ¤ний Ѕогданї, також нема його праху, ≥ не тому, що його викинули з могили пол¤ки, а тому, що його н≥коли там не ховали. ќднак кацапч≥ —котЇлов не м≥г цього знати ≥ мовчки лупав на –усланбека баран¤чими очима.

†††Ч ƒжип, бункер, охорона з≥ смертник≥в,Ч в≥в той дал≥,Ч а тим часом генерал њздить на ЂЌив≥ї ≥ сидить в халабуд≥-времТ¤нц≥, ¤ка т≥льки й того, що обв≥шана зсередини килимами. ≤ ходить, загримований, в охорон≥ ћасхадова у гост≥ до рос≥¤н, начебто на переговори. ÷≥каво, правда ж? ≤ його не можуть н≥¤к вполювати. ¬ибухаЇ одна машина, друга, вс≥ дороги встелен≥ вибух≥вками, пот≥м завербований ф≥скалами шакал потрапл¤Ї до генерала нав≥ть у кухар≥, а йому хоч би що.

†††«гадавши кухню, –усланбек п≥дс≥даЇ до столика ≥ наливаЇ мен≥ конь¤ку. ѕерфектна р≥ч Ч ≥ нат¤ку на п≥дробку. “ут усе справдешнЇ: ¤кщо вже конь¤к Ч то конь¤к, ¤кщо паспорт Ч то паспорт. ѕро фальсиф≥кат ≥ мови нема.

†††Ч Ѕ≥льше того,Ч каже в≥н,Ч генерал нав≥ть вињздить за кордон, виступаЇ там перед публ≥кою. ≤ тут починаютьс¤ зб≥ги обставин. ƒуже др≥бненьк≥ зб≥ги, ¤ких н≥хто не пом≥чаЇ. ¬они дуже тонк≥,Ч –усланбек так приплющуЇ оч≥, наче тими щ≥линками показуЇ, ¤к≥ тонк≥ ц≥ зб≥ги обставин.Ч јмериканц≥ поплескують по плечу генерала ≥ дарують йому супутниковий телефон Ђ≤нмарсатї. ѕот≥м через ¤кийсь час  л≥нтон, цей симпатичний демократ з незнищенною усм≥шкою, на весь св≥т за¤вл¤Ї, що в „ечн≥ ллЇтьс¤ марна кровЕ що там усе можна владнатиЕ дуже малою кровТю.

†††Ч ‘≥гуральний висл≥в, Ч вставл¤ю ≥ ¤ словечко, розслабившись п≥сл¤ конь¤ку, ¤кий вступаЇ у кров, починаючи ще з ¤зика. ћен≥ хочетьс¤ нав≥ть додати, що в цьому св≥т≥ немаЇ особливих мудрец≥в, котр≥ б знали ≥стину, ≥ змаганн¤ м≥ж ними т≥льки й пол¤гаЇ у ф≥гуральност≥ вислову. ≤накше не може й бути у св≥т≥, де вс≥ пристають з однаковою готовн≥стю ≥ до думки, що слово Ч Ѕог, ≥ до т≥Їњ, що слово Ч полова.

†††Ч Ќ≥, це не ф≥гуральний висл≥в,Ч каже –усланбек.Ч ÷е те, що дало п≥дстави генеральному прокуроров≥ ≤чкер≥њ подати на  л≥нтона в суд. ¬≥н звернувс¤ до ћ≥жнародного суду ќќЌ у √ааз≥ ≥з звинуваченн¤м  л≥нтона у п≥дбурюванн≥ рос≥¤н до кровопролитних д≥й. Ѕо скаж≥ть мен≥, пане —котЇлов, може, ви знаЇте: ¤ка це кров маленька, а ¤ка велика? ÷е що Ч конь¤к, ¤кий можна налити у б≥льшу ≥ меншу чарку?

†††Ч ≤ ¤кою ж була в≥дпов≥дь ≥з √ааіи? Ч спитав ¤, смакуючи разом з конь¤ком цим чар≥вним словечком Ђ√ааіаї, в≥д ¤кого ¤ просто балд≥в. я взагал≥ дур≥ю в≥д таких назв, ¤к Ѕрюссель, ∆енева, •ену¤, де печуть, ¤к франзол≥, вс≥л¤к≥ м≥жнародн≥ конвенц≥њ, а що вже казати про √ааіу Ч √а-а-іу, слово, що само розз¤вл¤Ї тоб≥ рот аж до вух, √ааіу, де, окр≥м ћ≥жнародного суду ќќЌ, розм≥стилас¤ ще й ќрган≥зац≥¤ непредставлених народ≥в (UNPO) на чол≥ з найсимпатичн≥шим мен≥ чолов≥ком Ч доктором ћайклом ван ¬альтом ван ѕрааіом, генеральним секретарем ц≥Їњ UNPO Ч ќрган≥зац≥њ упосл≥джених нац≥й, одну з ¤ких представл¤в м≥й земл¤к, що супроводжував тушонку до ћахачкали, й одну ≥з них представл¤Їте ви, воша³⁶ –усланбек,Ч нац≥ю, ¤ку не хочуть мати за р≥вню представлен≥ нац≥њ ≥ дивл¤тьс¤ на нењ з висоти своњх хмарочос≥в справд≥ наче на вошу.

†††Ч якою була в≥дпов≥дь ≥з √ааіи? Ч перепитуЇ –усланбек.Ч “а н≥¤коњ. ќто т≥льки ракетний удар д≥став генералову ЂЌивуї.

†††¬≥н од≥йшов до в≥кна, довго мовчав. ¬≥н був зб≥са мудрий, цей –усланбек, член парламенту непредставленого народу. …ого напружена спина видавала зрозум≥ле мен≥ ваганн¤.

†††Ч ¬и знаЇте, де њњ тримають? Ч спитав ¤.

†††Ч Ќ≥. јле думаю, що наш≥ люди д≥знаютьс¤.

†††Ч як мен≥ краще вилет≥ти до ћоскви?

†††Ч ¬и твердо вир≥шили?

†††Ч я н≥чого не вир≥шував. ” мене Ї завданн¤. јбо ¤ його виконую, або заробл¤ю поц≥лунок смерти³⁷.

†††Ч « одного боку, це добре, що ви не Ї особою, ¤к вони кажуть, кавказькоњ нац≥ональности. ј з другогоЕ

†††Ч ƒругого боку немаЇ,Ч сказав ¤.

†††Ч ™. ¬чора ви сам≥ могли пересв≥дчитис¤. “ам, у горахЕ ќдна р≥ч зробити те, про що було домовлено ран≥ше, ≥ зовс≥м ≥нша Ч стромл¤ти голову шайтанов≥ в зуби. ¬и хочете спокусити долю?

†††Ч ÷е мо¤ профес≥¤. я поњду туди, нав≥ть ¤кщо ви мен≥ забороните.

†††¬≥н повернувс¤ до мене обличч¤м.

†††Ч “ут справа така: або ви, або хтось. ≤ мен≥ треба знати напевно. ¬аша перевага в тому, що в њњ закордонному паспорт≥ стоњть французька в≥за. јле, ¤к ви сам≥ розум≥Їте, все ще можна зм≥нити.

†††¬≥н вийшов до сус≥дньоњ к≥мнати ≥ повернувс¤ з ≥ще одним паспортом, ¤кий також подав мен≥.

†††я розгорнув пал≥турки. Ќа мене дивилос¤ знайоме обличч¤, ¤ке ¤ давно вже носив у соб≥.

†††Ч ¬она тут також особа не кавказькоњ нац≥ональности,Ч сказав ¤.Ч ≤ зовс≥м не ’еда.

†††Ч ј вона не дуже й схожа на чеченку. ћати ж у нењЕ “обто батькоЕ

†††¬≥н прост¤г руку, щоб забрати паспорт, але ¤ сказав:

†††Ч Ќ≥, в≥н м≥й, бо тут наша в≥за. ј ¤кщо ви захочете все переграти, то вам все одно знадобитьс¤ ≥нший. “о ¤к мен≥ краще вилет≥ти?

†††Ч ÷е не проблема. ћожна ≥з Ќальчика, можна ≥з —лЇпцовська. јле ви мусите тримати контакт ≥з нами. ≤ там також. я вам запишу телефони.

†††Ч я њх запамТ¤таю.

†††¬≥н недов≥рливо схилив наб≥к голову.

†††Ч “ам довг≥ номери моб≥льник≥в, чуж≥ дл¤ вас ≥менаЕ

†††Ч ÷е моЇ хоб≥,Ч сказав ¤.Ч ƒовг≥ номери ≥ чуж≥ ≥мена.

†††Ч Ќепередбачуван≥ витрати ми, звичайно, в≥зьмемо на себе. ≤ ще одне велике проханн¤. ѕотр≥бна абсолютно чиста робота. Ѕез труп≥в, без кровиЕ ¬и мене розум≥Їте?

†††Ч ўе б пак.

†††Ќу хто його тут м≥г зрозум≥ти краще за мене?

†††Ч ƒозвольте вам зробити скромний подарунок, пане –усланбек.

†††я шурхнув рукою у праву кишеню, пот≥м прост¤гнув йому за сх≥дним звичаЇм обидв≥ долон≥, складен≥ одна до одноњ. ј коли њх розтулив, у його руц≥ опинивс¤ м≥й Ђ—м≥т ≥ ¬ессонї.

†††Ч ўо це?

†††Ч —увен≥р,Ч сказав ¤ ≥ майже по-пан≥братському йому п≥дморгнув.

( ≥нець першоњ частини)

„астина друга

* ¬асиль Ў Ћя– Ч прозањк, автор багатьох книг. „лен јсоц≥ац≥њ украњнських письменник≥в. Ћавреат прем≥њ часопису Ђ—учасн≥стьї, •ран-пр≥ конкурсу Ђ оронац≥¤ словаї. ∆иве в  иЇв≥.

¹ ѕ≥дрозд≥л ‘ранцузького ≥ноземного леі≥ону чисельн≥стю 50 чолов≥к.

² —вого роду гауптвахта у Ћеі≥он≥.

³ Ўукайте ж≥нку (фр.).

⁴  л≥мат.

⁵ Ќа в≥йн≥ ¤к на в≥йн≥ (фр.).

⁶ ‘едеральна служба контррозв≥дки.

⁷ ” добрий час (фр.).

⁸ “ак чеченц≥ називають рос≥йських солдат≥в.

⁹ “ак чеченц≥ називають кулемет  алашникова.

¹⁰ ќчевидно, йдетьс¤ про одного ≥з л≥дер≥в ”Ќј (”крањнськоњ Ќац≥ональноњ јсамблењ), багатол≥тнього пол≥твТ¤зн¤ јнатол≥¤ Ћупиноса (1937Ц2000), ¤кого так називали в патр≥отичних колах (ред.).

¹¹ Ќадтеречний район контролювали пророс≥йськ≥ угрупуванн¤ ”мара јвтурханова, ¤кий був в опозиц≥њ до ƒудаЇва й очолював так звану “имчасову –аду.

¹² ” чеченц≥в ≥снуЇ родовий под≥л на тейпи. ƒо чинхойського належав ≥ ƒжохар ƒудаЇв.

¹³ Ќазва п≥вденноамериканськоњ кв≥тки.

¹⁴ —ело (чечен.).

¹⁵ «а пов≥домленн¤ми «ћ≤ ≥ твердженн¤ми рос≥йських воЇначальник≥в, —алман –адуЇв гинув трич≥. „етвертий раз в≥н воскрес у Ћефортовськ≥й тюрм≥, але в особ≥ свого бл≥дого дв≥йника.

¹⁶ Ѕойовий комплект.

¹⁷ ” √розному сто¤в памТ¤тник трьом рос≥йським визволител¤м, ¤кий у народ≥ називали Ђтри дурн≥ї.

¹⁸ “ак чеченц≥ називають кремезних чолов≥к≥в, переважно рос≥йських солдат≥в.

¹⁹ —елище «намТ¤нське Ч центр пророс≥йськоњ опозиц≥њ, де д≥¤ла ≥ так звана “имчасова –ада на чол≥ з ”маром јвтурхановим.

²⁰ —трунний ≥нструмент.

²¹ ¬≥д ѕƒ– Ч парашутно-десантна рота.

²² ћат≥нко (чечен.).

²³ ‘ранцузька булочка.

²⁴ “ак у Ћеі≥он≥ називають пер≥од найвиснажлив≥ших випробувань, ¤ких не витримують б≥льш≥сть новобранц≥в.

²⁵ –≥зке переохолодженн¤ т≥ла.

²⁶ ¬≥д рос≥йського ќЅ– Ч отр¤д быстрого реагировани¤.

²⁷ ѕарламент ≤ніушет≥њ.

²⁸ Grenouill Ч жаба (фр.).

²⁹ Ќасправд≥ в Ћефортово тод≥ посадили р≥дного брата ƒудаЇва, котрий був вод≥Їм автобуса.

³⁰ —тарший син ƒжохара, котрий воюЇ ≥ дос≥.

³¹ ѕ≥столет —тЇчк≥на.

³² ¬≥д ‘— .

³³ –≥зуни (тюрк.).

³⁴ ƒо “ањланду ем≥ірував молодший син ƒжохара ƒудаЇва.

³⁵ —амоназва ≥ніуш≥в.

³⁶ ”в≥чливе звертанн¤ до старшого чолов≥ка у чеченц≥в та ≥нгуш≥в.

³⁷ ≤ноземн≥ в≥йськовики називають Ђпоц≥лунком смертиї не ст≥льки загибель, ¤к фатальну помилку, що ставить хрест на карТЇр≥.

до генерального каталогу б≥бл≥отеки

до каталогу розд≥лу ЂЋ≥тератураї