„астина перша

†††

„астина друга

1

†††—кажи-но, д¤дечку, адже не дарма ћосква, спалена пожежею, в≥ддана французам? “ак, були люди, були часиЕ

†††я сид≥в у ресторан≥ готелю Ђ–ос≥¤ї, де призначив ≤браг≥мов≥ Ђстр≥лкуї, ≥ з в≥кна дес¤того поверху було видно шмат  расноњ площ≥ ≥з собором ¬асил¤ Ѕлаженного, схожим на редьку хвостом догори, ≥ нав≥ть —паську вежу  ремл¤, ¤ка нагадувала здоровенного к≥лка, що його хтось забив тупим к≥нцем униз. ƒивл¤чись по той б≥к масивноњ кремл≥вськоњ ст≥ни, ¤ чомусь згадував троюр≥дного брата батькового д¤дька й у¤вл¤в, ¤к цей чорт-коз≥-д¤дько стоњть за шторою одного з тих в≥кон, коли —тал≥н стр≥л¤Ї Ѕлюхеров≥ в лице. ћен≥ б тепер такого родича. јле немаЇ —тал≥на ≥ немаЇ вже троюр≥дного брата батькового д¤дька.

†††“ак, були людиЕ ј тепер (¤кщо гл¤нути з висоти цього московського хмарочоса) внизу повзають ¤к≥сь неп≥дкован≥ блохи Ч н≥ тоб≥ гусар≥в, н≥ улан≥в, н≥ драгун≥в, н≥ гармат, н≥ штик≥в. ’≥ба ось цей оф≥ц≥ант у червон≥й чумарц≥ (р¤жений), що п≥дтюпцем подаЇ мен≥ гор≥лку Ђ–усска¤ тройкаї (ну ¤кий же новий руський не любить швидкоњ њзди? Ч а ¤ серед них найнов≥ший, щойно отримав громад¤нство), п≥дносить оладки з чорною ≥крою, осетриновий шашлик, ну, а дал≥ побачимо. ћоже, ще д≥йдемо ≥ до бичачих ¤Їць.

†††÷е ¤ вдруге у своЇму житт≥ в ћоскв≥, уперше сюди нас прив≥з д¤дечко “ол¤ чи не того ж року, ¤к востаннЇ вийшов ≥з ЋукТ¤н≥вськоњ тюрми, коли проголосили јкт незалежности, й а¤толла вир≥шив справдити свою давню мр≥ю Ч вистрелити з гармати на  расн≥й площ≥. ƒруз≥ в≥длили йому козацьку гармату у Ћьвов≥, ≥ ми, зод¤гнувши шаровари та вишиванки, подалис¤ з≥ своњм —агайдачним на ћоскву. Ќайц≥кав≥ше те, що нас н≥хто н≥де не зупинив, н≥ в поњзд≥, н≥ в метро, ≥ нав≥ть на  расн≥й площ≥, коли ми розпакували гармату, вс≥ показували на нас пальц¤ми й гукали: Ђ–¤жаниЇ, р¤жаниЇ!ї ƒ¤дечко “ол¤ п≥дн≥с с≥рника, гармата шмальнула дай Ѕоже, ≥ ¤кби була набита не газетами ЂЌезборима нац≥¤ї, а чимось серйозним, то не знаю, чим би усе ск≥нчилос¤. ј так т≥льки зб≥глис¤ каіеб≥сти й м≥л≥ц≥онери: Ђ„то такоЇ, кто ви так≥Ї?ї Ч ≥ д¤дечко “ол¤ њм по¤снив, що це делеіац≥¤ з  иЇва прибула прив≥тати рос≥йських старших брат≥в ≥з ƒнем њхньоњ незалежности. Ђћолодци хахлиї,Ч сказав тод≥ один симпатичний каіеб≥ст-демократ ≥ нав≥ть допом≥г нам донести гармату до метро.

†††ј своњ н≥, своњ нам ще довго вибивали ребра й зуби, поки ¤ одного разу також не витримав, перев≥рив себе на вгодованому берков≥³⁸, що мав ¤краз таке п≥дбор≥дд¤, ¤к обцас мого черевика. ≤ коли ¤ зробив йому цю прим≥рку, то берка списали з м≥л≥ц≥њ за ≥нвал≥дн≥стю, а мене вибракували з ун≥верситету за участь у незаконному в≥йськовому формуванн≥, дарма що такого формуванн¤ фактично не було, а була т≥льки погрозлива назва Ђ’олодний ярї ≥, зв≥сно ж, найстрашн≥ше украњнське гасло Ђ≤ пов≥Ї новий огонь з ’олодного яруї. ўоправда, цього гасла вже н≥хто не бо¤вс¤, окр≥м самих украњнц≥в, ¤к≥ ув≥чнили його лише в назв≥ гор≥лки ≥ пили переважно за те, щоб н≥коли не було в≥йни.

†††јле ¤ одного разу запитав јсю ц≥лком серйозно,Ч та чого тут правду ховати, запитав п≥сл¤ того, ¤к ми вперше з нею зл¤глис¤ у ¤блуневому садочку б≥л¤ ун≥верситетських гуртожитк≥в на вулиц≥ Ћомоносова, ¤ку ми називали Ћупин≥с-авеню,Ч так от, ¤ тод≥ запитав јсю, котра потемки шукала в трав≥ своњ колготки, чи п≥де вона з≥ мною до ’олодного яру сестрою-жал≥бницею (сестра, сестраЕ), ≥ вона ¤к майбутн≥й профес≥йний медик сказала Ђп≥дуї, ще й процитувала ѕ≥сню над п≥сн¤ми ≥з Ѕ≥бл≥њ, ¤ка тод≥ в нас т≥льки входила в моду: Ђќ, коли б ти мен≥ був за брата, що перса ссав в нен≥ моЇњ, коли б стр≥ла тебе ¤ на вулиц≥, ц≥лувала б тебе,Ч ≥ н≥хто мен≥ не докор¤в биї. ≤ то вже майже д≥йшло до ≥нцесту, коли п≥сл¤ другоњ цитати: Ђћ≥й коханий прост¤г свою руку кр≥зь отв≥р,Ч ≥ нутро моЇ схвилювалосьїЕЧ ¤ роздер на н≥й щойно зод¤гнут≥ колготки ≥ споживав свого ст≥льника разом ≥з медом своњм.

†††ј пот≥м лежачи навзнак ≥ дивл¤чись, зг≥дно з ус≥ма правилами коханн¤, в зор¤не небо, спитав прозањчно: Ђј ти знаЇш, ¤к загинув отаман ’олодного яру ¬асиль „учупак³⁹. Ќ≥? …ого наздоган¤ла червона к≥ннота, й ось коли вже отаман, що також мчав верхи, був у безпец≥, його кобила англо-арабка «≥рка раптом з≥рвалас¤ за жеребц¤ми, розвернулас¤ й поб≥гла пр¤мо на к≥нноту. ѕотрапивши в оточенн¤, „учупак вистр≥л¤в ус≥ набоњ ≥з ЂЋюйсаї, а пот≥м ≥ сам застреливс¤. “ому й тепер м≥сцев≥ сел¤ни кажуть: Ђ¬асиль загинув через кобилуї.

†††ќсь так, почали з ѕ≥сн≥ над п≥сн¤ми, а зак≥нчили пророцтвом, що справдилось,Ч може, тому мене ≥нод≥ пересл≥дують сугест≥њ кентавра, ¤к от≥, що напос≥ли були в пр≥зон≥.

†††я запалюю вже третю товсту сиіарету ЂGitanesї. ≤браг≥м зап≥знюЇтьс¤. ¬≥н, ¤к ≥ ћуса, ревнуЇ мене до прив≥лейованоњ рол≥ у цьому завданн≥, ревнуЇ до ’еди, ≥ цим зап≥зненн¤м хоче показати, що ¤ т≥льки виконавець, а кер≥вник операц≥њ Ч в≥н. я його ще не бачив ув≥ч, т≥льки розмовл¤в телефоном, однак ≥ на в≥дстан≥ в≥дчув цей уражений гонор, зверхн≥й см≥шок, коли ¤ сказав, що чекатиму на нього в ресторан≥ готелю Ђ–ос≥¤ї Ч не найкращому м≥сц≥, зв≥сно ж, дл¤ консп≥ративних зустр≥чей, але ¤ не знав ћоскви ≥ пов≥вс¤, ¤к нањвний пров≥нц≥ал-аз≥¤т, котрого насамперед т¤гне до лобного м≥сц¤ на  расн≥й площ≥.

†††Ќарешт≥ на вход≥, ¤кий ¤ пантрував боковим зором, зТ¤вилас¤ особа, що ¤вно представл¤ла непредставлену нац≥ю, тому ¤ прибрав позу, г≥дну, щонайменше, доктора ћайкла ¬ан ѕрааіа. ѕроте й особа справл¤ла враженн¤: худий, сухожилий, в≥н так упевнено, безпомильно рушив до мене, що ¤кби в≥д нього падала т≥нь, то вона перекидала б столи, повз ¤к≥ в≥н проходив, разом з кл≥Їнтами.

†††ƒаремно ¤ набундючивс¤.

†††Ч ¬ас чекають унизу,Ч сказав неп⁴⁰ ≥ так само зал≥зно п≥шов у зворотному напр¤мку.

†††ћен≥ н≥чого не лишалос¤, ¤к ≥ соб≥ не посп≥шати: розрахувавшись з оф≥ц≥антом, ¤ допалив сиіарету, тод≥ повагом, перевальцем п≥шов до л≥фта. “ут мене терпл¤че оч≥кував неп, ≥ ми спустилис¤ вниз, туди, де на слизьк≥й брук≥вц≥ ковзалис¤ неп≥дкован≥ блохи.

†††Ќедалечко в≥д того м≥сц¤, де колись американець-чудопал –уст посадив свого л≥тачка, безперешкодно подолавши вс≥ кордони, сто¤в антрацитовий джип-могила, ≥ т≥льки тут неп чемно, але з г≥дн≥стю в≥дчинив мен≥ задн≥ дверц¤та.

†††я с≥в поруч ≥з вишукано костюмованим джентльменом, розум≥ючи, що це, нарешт≥, ≥ Ї ≤браг≥м, а неп скочив на переднЇ сид≥нн¤, де за кермом сид≥в його ц≥лковитий аналог, точн≥с≥нька коп≥¤, що дозволило мен≥ в≥дразу охрестити цих близнюк≥в —м≥том ≥ ¬ессоном.

†††Ч ѕоговоримо тут, коротше,Ч сказав ≤браг≥м,Ч тут, коротше, найнад≥йн≥ше м≥сце, коротше, а готел≥, та ще так≥, ¤к Ђ–ос≥¤ї, коротше, завжди були кублами ф≥скал≥в.Ч «аледве не п≥сл¤ кожного слова в≥н встромл¤в оте Ђкоротшеї, хоч в≥д того виходило вдв≥ч≥ довше. “а ¤ був згоден ≥з ним, що розмовл¤ти в Ђмогил≥ї набагато безпечн≥ше.

†††¬ессон розвернувс¤ уб≥к ћоскви-р≥ки, викермував на набережну, з його л≥нькуватих рух≥в було видно, що в≥н просто катаЇтьс¤. ≤ хоч до п≥вн≥чноњ столиц≥ майже докотилос¤ л≥то, на ньому, ¤к ≥ на —м≥тов≥, полискувала лайкова бобочка. я њх розум≥в: самому доводитьс¤ ≥нод≥ зод¤гатис¤ не до сезону, коли, кров з носа, потр≥бн≥ кишен≥.

†††Ч  оротше,Ч в≥в дал≥ ≤браг≥м,Ч ми тоб≥ п≥д≥брали хазу, коротше, квартиру, бо в готел≥ добре т≥льки баб трахати. јле й на хаз≥ ти не засидишс¤. Ѕо ми вже, коротше, багато знаЇмо. якщо ѕут¤та не водить за носа –услана⁴¹, то миЕЧ ¬≥н раптом затнувс¤, зайшовши далеко з≥ своњм Ђкоротшеї, ≥ заткнув рот сигаретою.

†††ћен≥ хот≥лос¤ п≥дказати йому, що дл¤ зручности найл≥пше було б називати цих людей —м≥том ≥ ¬ессоном чи, оск≥льки ц≥ ≥мена вже роздано,Ч ћ≥н≥ним ≥ ѕожарським. јбо ще краще ѕут¤тою ≥ ¬ишатою. јле ≤браг≥м був далекий в≥д цих харк≥в-макогоник≥в.

†††Ч  оротше,Ч сказав в≥н,Ч ми знаЇмо, де той обТЇкт. ’уЕ ѕоганий, коротше, обТЇкт. ѕТ¤ть чолов≥к охорони, коротше, з≥ стволами, а нам, ти знаЇш, ствол≥в не можна. ƒобре т≥льки те, що обТЇкт далеко за м≥стом.

†††Ч ўо ж тут доброго? Ч спитав ¤.

†††Ч ƒещо,Ч дражливо сказав в≥н.

†††Ч ѕотр≥бен детальний план обТЇкта.

†††Ч ≈-е-е,Ч в≥н уже геть роздратовано гл¤нув на мене.Ч “и хочеш, щоб ¤ тоб≥ зараз усе описав л≥вою рукою ≥ по-французькому.

†††¬≥д останнього слова ¤ трошки напруживс¤, але ≤браг≥м нагадав:

†††Ч ÷е так, коротше, Ўт≥рл≥ц робив. ј план буде.  оротше, все буде, окр≥м ствол≥в.

†††ѕопри всю напускну потаЇмн≥сть, ≤браг≥м був невеликим консп≥ратором, бо раптом ≥ —м≥т встромив свого носа:

†††Ч —лухай, ≤б, а на ф≥іа њм ц¤ д≥вчина? ¬она що, вбила когось чи зар≥зала?

†††Ч ƒумаю, що це ниточка,Ч багатозначно сказав ≤б.

†††Ч яка ниточка? Ч не зрозум≥в ¬ессон.

†††Ч —л≥д.

†††Ч Ђ—л≥д-≥нвестї? Ч спитав тупий —м≥т.

†††Ч —л≥д-пезд! Ч роздратовано сказав ≤б.Ч Ќиточка може привести до того, кого вони не бачили мертвим.

†††Ч Ќиточка Ч це ≥ Ї сл≥д,Ч по¤снив ¬ессон.Ч —лухай, ≤б, а вони там цю ниточку не той?..

†††Ч Ќ≥Е Ќ≥, коротше.

†††Ч ј довше? Ч спитав тупий —м≥т.

†††Ч «аткн≥ть своњ п≥ддувайла! Ч сказав ≤б.Ч ¬и бачите, що ¤ розмовл¤ю? ¬ам ¤к кудись ≥ти без ствол≥в, то ви просто казитес¤.

†††Ч “и не про те подумав,Ч огризнувс¤ ¬ессон.Ч я мав на уваз≥, чи вони њњ неЕ чи не в≥докремл¤ть душу в≥д т≥ла.

†††Ч ¬она њм не потр≥бна мертва,Ч сказав ≤браг≥м.Ч  оротше, Їдине, за що можна не бо¤тис¤, то це за њњ житт¤.

†††Ч ƒо певного часу,Ч додав —м≥т.

†††Ч ј те, про що подумав ти, ≤б,Ч знов озвавс¤ ¬ессон,Ч ц≥лком може бути. ƒуша Ч то одне, а т≥ло зовс≥м ≥нше.

†††Ч “и тут не мулла,Ч сказав ≤браг≥м.Ч ƒавай жени на хазу. ≤ мовчки.

†††¬ессон погнав авто так безстрашно, наче в≥н ≥ народивс¤ вперед ногами.

†††ѕроњхали ми чимало, поки, нарешт≥, зупинилис¤ б≥л¤ станц≥њ метро Ђ—ок≥лї. ≤браг≥м прост¤гнув мен≥ ключ≥ з круглим зеленим брелоком ≥ назвав адресу.

†††Ч ÷е поруч,Ч сказав в≥н.Ч ƒал≥ п≥деш сам.  вартира абсолютно чиста, тут не треба н≥кому св≥титис¤.  оротше, звикай, обнюхуйс¤, ми тебе знайдемо.Ч …ого червон¤ст≥ з≥ниц≥ були десь на дн≥ очей ≥ св≥тились похмурим вогнем.

†††ƒжип поњхав дал≥ Ђуперед ногамиї, а ¤ подививс¤ на круглий плескатий брелок: на зеленому тл≥ був зображений самотн≥й вовк Ч нац≥ональний символ чеченц≥в. ћабуть, дл¤ ≤браг≥ма ≥снували реч≥, ¤к≥ в≥н ставив вище за будь-¤ку консп≥рац≥ю.

†††я Ђобнюхавс¤ї у ближньому квартал≥ ≥ знайшов своЇ л≥гво. Ћ≥гво самотнього вовка. ÷е була однок≥мнатна квартира на четвертому поверс≥ висотного будинку: б≥льш-менш умебльована, з телев≥зором, холодильником ≥, звичайно ж, телефоном Ч Їдиним живим створ≥нн¤м, з ¤ким ≥нод≥ доводитьс¤ миритис¤ нав≥ть закл¤тим сам≥тникам. я не здивувавс¤, коли невдовз≥ в≥н задзвонив.

†††Ч ¬се нормально?

†††Ч “ак.

†††Ч “од≥ в≥дпочивай. ≤ вв≥мкни холодильник.

†††ƒ¤кую, ≤б, сон Ч це моЇ друге житт¤. я знаю йому ц≥ну. ÷е мо¤ т≥нь, м≥й дв≥йник. я люблю слухати, ¤к в≥н наближаЇтьс¤, люблю вловлювати саме ту мить, коли в≥н хапаЇ мене за сонну артер≥ю. ¬≥днедавна мен≥ це вдаЇтьс¤, хоч та мить набагато коротша за постр≥л ≥з ЂЎер≥данаї, коротша за 0,6 секунди, ¤к≥ в≥двод¤ть тоб≥ п≥д час тренуванн¤ дл¤ того, щоб ти влучив у терориста. Ќа к≥ноекран≥ Ч натовп людей, ж≥нки з д≥тьми, а серед них терорист, котрого ти мусиш зл≥кв≥дувати, ≥ кул¤ точно л¤гаЇ в ц≥ль. ѕот≥м розвертаЇшс¤ ≥ стр≥л¤Їш уже в живих людей, об ¤ких розбиваютьс¤ кул≥-капсули з червоною р≥диною. ”в≥ сн≥ все набагато справжн≥шеЕ

†††я в≥дчинив холодильник. Ќав≥що його вмикати, коли в≥н порожн≥й? Ќа металев≥й іратц≥ Ч лише експлуатац≥йна ≥нструкц≥¤. я њњ розгорнув ≥ швидко знайшов те, що мене ц≥кавило. “ут був не лише план обТЇкта, а й карта м≥сцевост≥, де в≥н знаходивс¤. «робив це, безперечно, проф≥: що-що, а карту ¤ вм≥в читати, цьому в Ћеі≥он≥ надавали б≥льшого значенн¤, н≥ж таким дурниц¤м, ¤к карате, не кажучи вже про допотопне дзюдо. якийсь ѕут¤та (чи ¬ишата) також був тут мастаком, шкода т≥льки, що в≥н не зробив карту рельЇфною, скаж≥мо, у вигл¤д≥ торту, ¤ку п≥сл¤ ретельного вивченн¤ можна було б зТњсти. ј так доведетьс¤ спалити.

†††я не без ут≥хи завважив блакитну пл¤му, що тулилас¤ до сам≥с≥нького обТЇкта,Ч вода була моЇю слабк≥стю. ¬ода була моЇю стих≥Їю, а тому ¤ з великим задоволенн¤м зн¤в ≥з себе разом з од¤гом людську подобу ≥ став п≥д холодний душ.

2

†††Ч —к≥льки тоб≥ потр≥бно людей? Ч спитав ≤браг≥м.

†††ћи знов њхали в антрацитов≥й Ђмогил≥ї, ¤ка п≥д≥брала мене б≥л¤ станц≥њ метро Ђ—ок≥лї. ѕопереду сид≥ли —м≥т ≥ ¬ессон.

†††Ч Ќ≥ск≥льки,Ч сказав ¤.

†††Ч ѓх там пТ¤теро, ти не забув?

†††Ч “о й що?

†††Ч  оротше, давай без понт≥в. “ут ус≥ крут≥,Ч ображено сказав в≥н.Ч я можу дати тоб≥ бриіаду.

†††Ч “ракторну? Ч спитав ¤.Ч ƒуже багато буде шуму.

†††“упий —м≥т пирснув у кулак.

†††Ч Ќ≥, комбайнер≥в,Ч не розгубивс¤ ≤б.Ч як≥ кос¤ть ≥ молот¤ть в≥дразу.

†††“епер за≥ржали обоЇ Ч ≥ —м≥т, ≥ ¬ессон.

†††Ч  оротше,Ч сказав ≤б.Ч —к≥льки?

†††Ч “ам, де багато людей, завжди знаходитьс¤ довгий ¤зик.

†††≤б розум≥в мою вперт≥сть по-своЇму.

†††Ч ƒовг≥ ¤зики ми давно вир≥зали,Ч наспод≥ його очей знов засв≥тивс¤ похмурий вогонь.Ч ” нас ус≥ своњ.

†††Ч якби серед своњх не було чужих, то ми б тут з тобою не балакали,Ч сказав ¤.Ч јле вс¤ штука в тому, що коли мен≥ знадобл¤тьс¤ люди, то ¤краз чуж≥.

†††Ч ƒавай без ребус≥в, коротше.

†††Ч  оротше,Ч ≥ ¤ вже заразивс¤ його сл≥вцем-паразитом,Ч ¤кщо ти гориш бажанн¤м дати когось на п≥дмогу, то мен≥ достатньо буде ¬ессона.

†††Ч  ого-о-о ?

†††я хот≥в сказати, що на жаргон≥ представлених народ≥в це означаЇ Ђкласного вод≥¤ї, але щоб ≥ дал≥ не збивати ≤браг≥ма з пантелику, по¤снив:

†††Ч ћен≥ потр≥бен х≥ба ось такий комбайнер, ¤к у тебе. “≥льки не на цьому Ђƒжонд≥р≥ї, звичайно. ƒостатньо неприм≥тноњ машини, ¤ку в раз≥ потреби не шкода й спалити.

†††Ч ÷≥ хлопц≥ не ход¤ть на жнива нар≥зно,Ч кивнув в≥н на —м≥та ≥ ¬ессона.Ч ÷е в мене с≥амськ≥ близнюки. ќдному прищикнеш хвоста, а другий верещить.

†††Ч √аразд,Ч погодивс¤ ¤.Ч ¬они можуть бути удвох.

†††Ч ¬сього лиш удвох Ч ≥ без ствол≥в? Ч озвавс¤ —м≥т.

†††Ч ÷е так≥ хлопц≥, що в одного машина без гальм, а в другого п≥столет без запоб≥жника,Ч по¤снив ≤б.Ч ≤ що ц≥каво, при цьому вони не п≥двод¤ть.

†††Ч ѕобачимо,Ч сказав ¤.

†††¬они озирнулис¤ водночас: —м≥т гл¤нув через л≥ве плече (щоправда, не сплюнув), а ¬ессон через праве: ти ще сумн≥ваЇшс¤?

†††Ч ћоже, вам туди спершу так п≥дТњхати? Ч спитав ≤б.Ч  оротше, в розв≥дку.

†††Ч Ќ≥,Ч сказав ¤.Ч ЌемаЇ часу на репетиц≥њ. —ьогодн≥ все зробимо.

†††Ч —ьогодн≥?

†††Ч “ак, оп≥вноч≥ треба вже бути там. “и встигнеш з машиною? ƒо вечора ще далеко.

†††Ч ўо з мене ще? ќкр≥м с≥амських близнюк≥в? ћоже, панцир, грош≥?..

†††Ч ƒо реч≥,Ч сказав ¤.Ч ƒе тут можна перекусити? “ак, щоб з≥ столиком на двох? ≤ швидко.

†††¬≥н зрозум≥в. ¬ессон зупинив Ђмогилуї б≥л¤ першого-л≥пшого ресторанчика, назву ¤кому придумав абсолютно глухий чолов≥к Ч Ђ ака-дуї. ћи з ≤браг≥мом зайшли до майже порожньоњ зали, т≥льки в кутку сид≥ла гам≥рна чолов≥ча компан≥¤ ≥ мочила носи у пив≥.

†††ћи примостились подал≥.

†††Ч “и щось будеш? Ч спитав ≤б.Ч Ѕо ¤ не голодний.

†††Ч я теж.

†††Ч “од≥ лише дл¤ годитьс¤ в≥зьмемо пива з креветками. “и взагал≥ пТЇш?

†††ƒо нас п≥д≥йшла кобилка з б≥лою гривою ≥, подавши меню, поцокот≥ла геть.

†††Ч —к≥льки? Ч спитав в≥н.

†††Ч “ри штуки. ѕоки що.

†††≤браг≥м, не кл≥пнувши, д≥став ≥з сп≥дньоњ кишен≥ п≥джака портмоне, в≥драхував грош≥ ≥, поклавши њх м≥ж пал≥турки меню, п≥дсунув до мене.

†††Ч ѕоки що,Ч повторив в≥н.

†††«≥гнувши вдвоЇ тридц¤ть стодоларових купюр, ¤ недбало запхнув њх у джинси.

†††ѕрицокот≥ла кобилка, ≤браг≥м замовив пива з креветками й одразу розрахувавс¤, однак н≥ до чого не доторкнувс¤.

†††Ч я питав, чи ти взагал≥ пТЇш?

†††Ч ѕТю,Ч сказав ¤.Ч —пТ¤н≥нн¤ Ч це р≥зновид сну. ј ти н≥?

†††Ч я людина в≥руюча. “ому вибач, давай, коротше, до д≥ла.Ч ≤б дос≥ не м≥г змиритис¤ з≥ своЇю другою скрипкою у ц≥й велик≥й гр≥.Ч ћен≥ ще треба дещо орган≥зувати. ћи н≥чого не забули?

†††Ч Ќачебто н≥. “и можеш њхати. я чекаю машину р≥вно об одинадц¤т≥й вечора. “ам само.

†††Ч ўо ти мав на уваз≥, коли говорив про чужих людей? Ч спитав в≥н.

†††Ч ј, вар≥ант в≥дпадаЇ. ƒумав найн¤ти ось таких лох≥в,Ч показав ¤ очима на пТ¤ну компан≥ю,Ч аби вони десь там недалечко зат≥¤ли м≥ж собою гучну б≥йку. ƒуже добре спрацьовуЇ⁴² ¤к в≥двол≥каючий момент. Ѕо ¤кий же рос≥¤нин не любить швидкоњ њзди ≥ пТ¤них вуличних б≥йок? Ч ¤ хруснув креветкою, ¤к жаба комахою, ≥ пот¤г в≥дразу п≥вкухл¤.

†††¬≥н дививс¤ на мене червон¤стими з≥ниц¤ми.

†††Ч ћоже, все-таки в≥зьмеш бронежилет?

†††Ч Ќ≥,Ч сказав ¤.Ч —ьогодн≥ душно. ћабуть, припарюЇ на дощ. “а й ми ж домовилис¤ Ч працюЇмо без зброњ. ’≥ба н≥? “и йди, а ¤ ще трошки подр≥маю.

†††¬≥н так ≥мпозантно п≥шов до виходу, що його провела очима нав≥ть пТ¤на компан≥¤. Ћукава, треба сказати, шарага, бо звернула на мене увагу т≥льки тод≥, коли ¤ залишивс¤ сам.

†††Ч ј цей начебто не чорносракий! Ч сказав стрижений п≥д Ђнул≥вкуї валах.

†††Ч «н≥ми йому штани, то й побачиш,Ч пирхнув ще один Ђшайбаї з мокро-червоним од пива ротом.

†††Ч ƒ¤дечку,Ч попросив ¤,Ч не ч≥пай мене, ¤ б≥льше не буду.

†††ЂЎайбаї п≥д≥йшов до мого столу, смокнув мокрим ротом цигарку ≥ вкинув недопалок у м≥й кухоль.

†††Ч ўо ти не будеш?

†††Ч ѕ≥с¤ть у твою поп≥льничку,Ч сказав ¤.

††Ч ≤-й-йа-а-а!!! Ч вереснув в≥н, ¤к ≥шак, щоб завдати мен≥ жаху, ≥ крутнувс¤ довкола своЇњ ос≥, але обертавс¤ так довго, що за той час ¤ м≥г щонайменше трич≥ вгатити його по мак≥тр≥. Ѕуло б просто прим≥тивним виставл¤ти йому блок чи вдаватис¤ до вишуканих прийом≥в, а тому ¤ терпл¤че почекав, поки в≥н застигне на обох ногах п≥сл¤ викрутасу, ≥ просто, по-нашому дзизнув його кулаком у мак≥вку. “ак забивають цв¤хи у дошку, ≥, думаю, ось так по-простому гатив по голов≥ зм≥¤  отигорошко, не витрачаючи сил н≥ на Ђ≥-й-йаї, н≥ на зайв≥ рухи. якби цв¤х, тобто Ђшайбаї, був зал≥зний, то в≥н би вгруз у п≥длогу принаймн≥ по кол≥на, а так, б≥дака, зламавс¤ навп≥л ≥ впав до моњх н≥г мертвий. ѕридуривс¤, звичайно, ¤к та лисиц¤,Ч згадав ¤ ще одну казку,Ч ≥ поки стрижений п≥д Ђнул≥вкуї валах, п≥дб≥гши до мене, розвертав свою долоню Ђв реброї, ¤ м≥г би розпов≥сти всю казку про лисицю, ¤ка прикинулас¤ мертвою, щоб вкрасти у д≥да-лоха рибу, але в мене було вже мало часу, ¤ ще мав купу справ до одинадц¤тоњ вечора, ≥ тому без будь-¤ких фокус≥в заломив ту руку назад ≥ викинув угору своЇ кол≥но. –уц¤ хруснула легко, ¤к Їдиний прутик, вит¤гнутий ≥з в≥ника. ј всього в≥ника зламати важко, цю казочку засвоњли нав≥ть ≥вани-придурки, й вони сипнули на мене гуртом, але, ¤кщо серйозно, серед них не ви¤вилос¤ жодного путнього спарині-партнера дл¤ мене, щоб зробити нормальну розминку перед вир≥шальним поЇдинком. “ому на прощанн¤ ¤ вз¤в кухоль, у ¤кому плавав рудий недопалок, ≥ так, ¤к ≤ван-побиван витискав юшку ≥з камен¤, вичавив з нього коричневу водичку на того, що притворивс¤ мертвим.

†††“епер уже на моЇму шл¤ху сто¤в т≥льки штатний охоронець цього Ђ ака-дуї, сто¤в ≥з іумовим кийком, ¤ким колись вибивали мен≥ ребра моњ земл¤чки (удар приблизно = 70 кг на один квадратний см), щоб ¤ не махав прапором, але це був не земл¤чок, це був дуже розумний москаль-чар≥вник, ¤кий нав≥ть не доторкнувс¤ до т≥Їњ іумовоњ палиц≥ ≥ чемно дав мен≥ дорогу.

†††ј дорога та, певна р≥ч, розгалужувалас¤, ¤к завжди, ≥ще на три шл¤хи: праворуч п≥деш Ч кон¤ втратиш, л≥воруч п≥деш Ч без голови зостанешс¤, а вирушиш пр¤мо Ч назад не повернешс¤.

†††≤ ¤ п≥шов пр¤мо.

3

†††ƒеб≥ли! «ам≥сть того, щоб уз¤ти простенького Ђ∆игул¤ї, вони прикотили на с≥рому Ђќпел≥-мантаї. јле мен≥ могло пощастити в ≥ншому Ч це чуже п≥дсонн¤, ц¤ московська погода повол≥-повол≥ приставали на м≥й б≥к: ц≥лий день припарювало на грозу, ≥ т≥льки тепер бл≥до-рожеве (в≥д н≥чних вогн≥в м≥ста) небо швидко темн≥ло й погуркувало глухим, уже обважн≥лим громом.

†††Ч ѕрост≥шоњ тачки не було? Ч спитав ¤ у с≥амських близнюк≥в, коли с≥в позад них у машину.

†††Ч ƒе тепер в≥зьмеш прост≥шу? Ч озирнувс¤ через л≥ве плече —м≥т.Ч ’≥ба що в ¤когось ≥нвал≥да.

†††“ут його була правда. ’оча вчора ¤ все-таки вп≥ймав Ђ∆игул¤ї ≥, випереджаючи пропозиц≥ю ≤браг≥ма, трохи обнюхавс¤ б≥л¤ обТЇкта зг≥дно з ≥нструкц≥Їю дл¤ експлуатац≥њ холодильника ЂSnaigeї.

†††Ч “уди ¤ дорогу знаю,Ч сказав ¬ессон.Ч ј там?

†††Ч ѕоњдемо борозною, ¤ку проклав зм≥й,Ч ¤ все ще гравс¤ у казочки.Ч ј там б≥л¤ його двору ви мене почекаЇте. я покажу де.

†††Ч якою ще борозною? Ч спитав тупий —м≥т.

†††Ч ѕрацюЇш у тракторн≥й бриіад≥ ≥ не знаЇш, що таке борозна?

†††Ч Ќиточка,Ч сказав ¬ессон.Ч —л≥д веде на сьомеЕ

†††Ч ƒавай про д≥ло,Ч перебив його —м≥т.Ч Ѕо зараз почнетьс¤ така гроза, що й не побалакаЇмо.

†††Ч ÷е добре, нехай починаЇтьс¤,Ч сказав ¤.

†††Ч “об≥ добре, а њхати не дуже,Ч поскарживс¤ ¬ессон, у ¤кого машина без гальм.

†††Ч «ате вам не треба виходити п≥д дощ. —ид≥тимете в машин≥, поки ¤ прийду. ј ¤кщо не повернус¤ через годину Ч дзвон≥ть по моб≥льному ≤бу.

†††Ч як ти сказав? Ч пирснув тупий —м≥т.

†††Ч ≤-бу,Ч повторив за мене ¬ессон.Ч ≤б його мать.

†††Ќ≥, мен≥ таки подобалис¤ ц≥ с≥амц≥⁴³. ≤ коли ¤, перебираючи вар≥анти, запропонован≥ ще –усланбеком, хитавс¤ м≥ж крим≥нальною владою ≥ чистим крим≥налом, то недаремно схиливс¤ до других. ” цих ≥ слово тверд≥ше, ≥ телефони не так≥ з≥псован≥.

†††Ч ƒзвон≥ть по моб≥льному, нехай мерщ≥й шукаЇ того ѕут¤ту чи ¬ишату, аби виручав.

†††Ч ј памТ¤ть у тебе непогана,Ч завважив тупий —м≥т.Ч ћоже, ти ще й –усланов≥ накажеш дзвонити?

†††Ч “а хоч ≥ чортов≥,Ч сказав ¤.Ч ƒзвон≥ть хоч ≥ самому Ѕорисов≥, бо цеЕ

†††≤ тут вдарила така блискавка, що ¤ в≥дразу схаменувс¤: не можна згадувати чорта в грозу. якщо не хочеш, щоб тебе побив гр≥м,Ч про чорта н≥ слова.

†††Ќа вињзд≥ з Moskau ми поминули Ђкапеї, ≥ ¤ подумав, що по дороз≥ назад саме тут можуть виникнути найб≥льш≥ проблеми. якщо добре спрацюЇ звТ¤зок.  оли ¤ попередив про це с≥амц≥в, ¬ессон знизав плечима:

†††Ч “и ж сам просив машину, ¤ку не шкода спалити. ќце ¤краз ≥ Ї та машина.

†††ƒорогу, ¤ка вела    п р ¤ м о, добре висв≥чували фари Ђќпел¤ї, а коли спалахувала блискавка, то темр¤ва розсувалас¤ навс≥б≥ч, ≥ було добре видно березов≥ гањ, розк≥шн≥ лист¤н≥ перел≥ски, озерц¤Е Ќе знаю, за що так дехто не любить ћосков≥ю. „удова крањна, замилуЇшс¤. ќсобливо ц≥ березиЕ я б сказав, крањна березового ситцюЕ липового штапелю ≥ соснового вельвету.

†††≤ щоб геть не розмТ¤кнути в≥д ц≥Їњ ≥дил≥њ, ¤ згадував ≥нший л≥с, згадував ф≥олетовий присмерк у горах ≥ ф≥олетову кровЕ

††† оли ми повернули праворуч, ¤ подумав про кон¤, а коли л≥воруч Ч про голову. ≤ попросив ¬ессона вимкнути фари, хоча до того най≥дил≥йн≥шого куточка було ще далеченько. —аме тод≥ ст≥ною упав дощ; ¤кби не блискавка, ми без фар не просунулис¤ б ≥ дес¤ти крок≥в.

†††ќтак, майже навпомацки, зањхали з тильного боку обТЇкта, але машину ¤ зупинив метр≥в за дв≥ст≥ в≥д його металевоњ огорож≥. “а й то ми п≥дТњхали так близько т≥льки тому, що нас заступав не лише сосновий б≥р, а й щ≥льна дощова пелена.

†††Ч –озвернешс¤ ≥ ст≥й тут,Ч сказав ¤ ¬ессонов≥.Ч √одину можете не ворушитис¤. јле ¤ буду швидше.

†††¬≥н кивнув, а —м≥т сказав:

†††Ч Ќ≥ пуху!

†††Ч ѕ≥шов ти,Ч послав ¤ його, не називаючи рогатого, бо справжн¤ гроза ще т≥льки починалас¤.

†††ќднак це була мо¤ стих≥¤, це був той особливий стан, вищий за grenuill, коли твоњ бронхи перетворюютьс¤ на з¤бра, а леген≥ стають плавальним м≥хуром, ¤кий до всього ще Ї резонатором ≥ з неймов≥рною чутлив≥стю вловлюЇ найменш≥ звуков≥ порухи. я вже не кажу про нюх, що взагал≥ не маЇ порога, адже сприймаЇ запахи нав≥ть кр≥зь товщу води.

†††ƒощ пробивав верхов≥тт¤ сосон, пронизував њхн≥ крони, прошивав усе до земл≥, ≥ ¤ п≥рнув у його глибину, н≥би вилупивс¤ з того Ђќпел¤ї, ¤к ≥з ¤йц¤-≥крини, ≥ поплив пом≥ж дерев уперед,    п р ¤ м о,    п р ¤ м о,  а коли перед≥ мною виросла висока дрот¤на мережа, ¤ напнув плавальний м≥хур, натужив плавники ≥ с¤гнув угору, долаючи цю перешкоду без особливих зусиль, адже весь прост≥р був наповнений щедрим дощем, водою, житт¤м. ÷е ж не мертва пустел¤, куди наш секц≥он вивозили на тренуванн¤ ≥ тримали там без води при температур≥ майже пТ¤тдес¤т градус≥в за ÷ельс≥Їм, вивертали кишен≥, щоб ти часом не приховав десь в≥там≥ни чи ¤кусь м≥зерну цукерочку, ≥ ось на так≥й спекот≥ ми ц≥лими дн¤ми навчалис¤ виносити з пол¤ бою мертвих ≥ поранених до гел≥коптер≥в, а коли вноч≥ переходили гори (тридц¤ть к≥лограм≥в спор¤дженн¤ на тоб≥, плюс штурмовий караб≥н), то дехто ламав ноги, ≥ тод≥ ми несли поранених уже навсправжки; останн≥м же етапом у нас, жаб, завжди було подоланн¤ р≥чки Ч то дл¤ мене завиграшки, хоч трапл¤лись р≥чки, де не второпаЇш, чи кор≥нн¤ хапаЇ тебе за ноги, чи крокодил, але мусиш пропливти п≥д водою без акваланіа щонайменше пТ¤тдес¤т метр≥в, аби тебе не вибракували, бо в спину пост≥йно хекав дублер, чию т≥нь ти чув на соб≥, ¤к чужу личинуЕ

†††ј тут падаЇ дощ, ≥ за дрот¤ною мережею починаЇтьс¤ озерце шириною метр≥в ≥з дв≥ст≥. я ще вчора все, що зм≥г, роздививс¤: там, по той б≥к озера, над сам≥с≥нькою водою стоњть спальний корпус чи то ¤когось м≥н≥-санатор≥ю, чи дачноњ бази; праворуч в≥д нього одноповерховий фл≥іель ≥ ще прибудова з високим комином Ч чи не кочегарн¤; а дал≥ просторе подв≥рТ¤ з кв≥тниками, дор≥жками, кущами руж та жасмину ≥, звичайно ж, нестриженими іазонами. « того боку, в≥д вТњзду, огорожа не дрот¤на Ч суц≥льний штахет заввишки у п≥втора людських зрости оточуЇ цю територ≥ю з парадного боку, ≥ лише ворота зварен≥ з листового металу.

†††ј тутЕ моЇ ти любе озерце, ¤ т≥льки зн≥маю мешти ≥ заходжу в тебе, не розд¤гаючись, бо на мен≥ вже давно немаЇ сухого рубц¤, ти приймаЇш мене в своЇ лоно, ¤к любл¤ча ж≥нка, ¤ д≥стаю твого дна ≥ пливу    п р ¤ м о,    п р ¤ м о,  мен≥ лиш к≥лька раз≥в доведетьс¤ виринути на поверхню, щоб набрати пов≥тр¤ й окинути оком, що там попереду. ¬чора св≥тилис¤ в≥кна на другому поверс≥, у фл≥іел≥ також св≥тилос¤ ≥ на вс≥й територ≥њ, тепер же Ч т≥льки надвор≥, бо вже п≥зн¤ пора, уже далеко за п≥вн≥ч, з цього боку, в≥д озера, горить наст≥нний плафон, та коли спалахуЇ блискавка, його св≥тло губитьс¤ в сл≥пучому с¤йв≥.

†††я п≥рнаю востаннЇ, руками ловлю глибину ≥ д¤кую цьому озеров≥, що воно не м≥л≥Ї до самого берега, д¤кую буд≥вничим, ¤к≥ вимурували цей берег ≥з іран≥ту аж до глибини, щоб можна було закидати вудки чи й стрибати сторч головою, кому заманетьс¤, ≥ висовую голову б≥л¤ човна, припнутого до крутого берега крок≥в за пТ¤ть од ц≥Їњ ун≥версальноњ буд≥вл≥, що може правити за санатор≥й, базу в≥дпочинку, шале⁴⁴ дл¤ мисливц≥в та рибалок, а може бути й сучасною кат≥внею.

†††Ќ≥, це таки рибальське шале, бо ген трохи дал≥ в≥д човна стримл¤ть у берез≥ три сп≥н≥ніових вудлища, на к≥нчиках ¤ких безгом≥нно звисають дзв≥ночки. ” в≥кнах темно, т≥льки на ст≥н≥ горить жовтий плафон, кидаЇ бл≥де св≥тло на чорну, подзьобану дощем воду ≥ зовс≥м не д≥стаЇ балкону, що т¤гнетьс¤ уздовж першого поверху над високим п≥дмур≥вком. јле там, на цьому балкон≥, раптом блимаЇ вогник сиіаретиЕ

†††ўе один спалах блискавки Ч ≥ ¤ виразно бачу ф≥скала, ¤кий комфортно розс≥вс¤ у плетеному кр≥сл≥ й, мабуть, чатуЇ на велику рибину, що полюбл¤Ї гул¤ти в грозу. –аз, два, три, чотири, пТ¤ть Ч вийшов зайчикЕЧ згадую дит¤чу л≥чилочку, бо таких рибалок тут маЇ бути пТ¤теро, ≥ ¤ переконаний, що сьогодн≥ клюватиме непогано. “а дл¤ цього мен≥ знов доводитьс¤ п≥рнати, ≥ ¤ обережно намацую нат¤гнуту п≥д водою жилку, зовс≥м близько в≥д берега, там, де вона ще не л¤гаЇ на дно, ≥ р≥зко смикаю за нењ раз ≥ вдруге, а пот≥м знов вистромл¤ю голову за човном.

‘≥скал уже доб≥г до сп≥н≥ніа, на ¤кому дос≥ малиново озиваЇтьс¤ дзв≥ночок, н≥хто, окр≥м мене, б≥льш не бачить його азарту, ≥ саме тод≥, коли в≥н, п≥дс≥кнувши, чекаЇ на оп≥р великоњ рибини, ¤ не сильно, але дуже точно бТю його трохи вище потилиц≥, ¤краз у м≥зочок, що керуЇ нашими рухами, ≥, щоб в≥н не впав у воду ≥ не втопивс¤, ¤ з неаби¤кою турботою ловлю його за ноги ≥ вихоплюю на берег, дуже шкодуючи, що в≥н при цьому ще й бТЇтьс¤ лобом об іран≥тну каменюку. ÷е вже зайве, таких два удари в черепну коробку не кожен ≥ витримаЇ,Ч щиро сп≥вчуваю ¤ ≥, щоб згладити прикр≥сть, знову згадую л≥чилочку: один, два, три, чотириЕ тири-пири, тепер не виходить у риму.

†††≈ге, братан, та ти ще й мисливець,Ч намацую кобуру на його пасков≥ ≥ д≥стаю зв≥дти Ђмакараї,Ч ти, м≥й старший братан, ставиш мене в незручне становище Ч примушуЇш порушити об≥ц¤нку працювати без ствола, хоча мова була т≥льки про те, щоб не брати його з собою. ј коли так, то нав≥ть не знаюЕ х≥ба що на пострах.

†††я вже на балкон≥ ≥ м≥г би перепочити з чистим сумл≥нн¤м. “а мен≥ немаЇ коли розс≥датис¤ в плетеному кр≥сл≥. «в≥дси двер≥ прочинен≥ до к≥мнати, ≥ нюх п≥дказуЇ, що в н≥й н≥кого немаЇ. “ак ≥ Ї. “ой, хто жив у ц≥й к≥мнат≥, п≥шов ловити рибу, його братан ћитька юшки просить.

†††ј це вх≥дн≥ двер≥, що ведуть сюди з коридору чи з холу, чи що там у них передбачено, в таких-от затишних шале? я припав вухом до щ≥линки м≥ж дверима й одв≥рком, але нюх був у мене гостр≥ший, тому ¤ прочинив двер≥ до тогоЕ таки холу з обовТ¤зковими ф≥кусами по кутках, кр≥слами ≥ диваном, на ¤кому,Ч ¤ ще не бачив такого нахабства,Ч розваливс¤ справжн≥с≥нький кнур. ƒовкола гримить ≥ блискаЇ, а воно спить без задн≥х н≥г, причому спить на найважлив≥шому посту, бо саме зв≥дси розгалужуютьс¤ дороги праворуч, л≥воруч ≥ пр¤мо. —лабе чи що?

†††≈гей, ћитьку, вставай, незручно бити лежачого, подумав ¤, ≥ приставив йому до носа того, що пасе тел¤т. ¬≥н залупав червоними порос¤чими очиц¤ми, розтулив рило, але не кув≥кнув. —лабий, юшки хочеш, еге? я вз¤в кнура за шк≥рки, впер Ђмакараї в його найслабк≥ше м≥сце, себто в сонну артер≥ю, ≥, щоб в≥н не вештавс¤ п≥д ногами, вив≥в його в ту ж к≥мнату з балконом. ѕот≥м перкуц≥Їю долон≥ вр≥зав по т≥й же сонн≥й артер≥њ, але так, легенько, зовс≥м дел≥катно, можна сказати, вр≥зав, щоб голова не в≥длет≥ла, ще й дбайливо поклав його на л≥жко, аби, ¤ ж кажу, не плутавс¤ п≥д ногами. Ќ≥-н≥, тепер в≥н спатиме довго, не менше за старшого братана, котрий п≥шов наловити йому риби, а тут лисичка-сестричка, та, що д≥да-лоха обдурила, чи то пак, в≥н зустр≥в зайчикаЕ –аз, два, триЕ коротка ¤кась л≥чилочка, треба сказати.

†††“епер у мене було вже два Ђмакариї Ч кращих подарунк≥в дл¤ —м≥та ≥ ¬ессона не придумаЇш, прец≥нь вони просто каз¤тьс¤ без ствол≥в, а тут тоб≥ на Ч грайтес¤.

†††“ак, куди ж тепер дал≥? «а лог≥кою начебто треба було йти пр¤мо Ч через хол до парадного входу, де мав би хтось чергувати знадвору, але нюх п≥дказував, що це не та брат≥¤, щоб мокнути п≥д дощем, коли можна примоститис¤ в тепл≥ п≥д ф≥кусом.

†††я знов вийшов у тьм¤но осв≥тлений хол ≥ побачив на килим≥ велик≥ мокр≥ ступаки, наче тут чалапав злий вод¤ник. ÷е були моњ сл≥ди. я вже й забув, що прийшов сюди мокрий ¤к хлющ ≥ босон≥ж. ¬ийшло трохи нечемно, але н≥чого, вибаченн¤ попрошу пот≥м.

†††ј поки що, •реную, згадай л≥снич≥вкуЕ той ф≥олетЕ ≥ слухай, зв≥дки в≥Ї в≥тер. “ут можна було нав≥ть не напружувати резонатор, ¤ в≥дразу почув, що в≥тер в≥Ї знизу: лусь-лусь, лусь-лусьЕ ÷е були дуже знайом≥ мен≥ звуки Ч т≥льки телепень м≥г подумати, що тут ус≥ спл¤ть.

†††“епер дорога вела униз, вела крутими сходами до п≥двалу, де, на моЇ розчаруванн¤, зам≥сть кат≥вн≥ були господарч≥ комори ≥ Ч лусь-лусь Ч б≥ль¤рдна. ÷е дуже розумно Ч розм≥щувати б≥ль¤рдну в п≥двал≥, щоб лункий перестук куль не долинав до спальних к≥мнат. я подумки похвалив буд≥вничих, одного Ђмакараї встромив за по¤с, а другого про вс¤к випадок, так, дл¤ постраху, п≥дн≥с у правиц≥ на р≥вень очей, зовс≥м не затискаючи його в обох руках, ¤к це робл¤ть у г≥вн¤них американських ф≥льмах (хай вам там легенько гикнетьс¤, пане —≥¤к), ≥ ногою в≥дчинив двер≥.

†††√ра була в розпал≥. Ќадзвичайно красивий т≥листий хлоп, чорн¤вий, не зовс≥м схожий на московита, натирав крейдою шк≥рку на к≥нчику ки¤, а другий Ч абсолютна протилежн≥сть, схожа на бл≥ду поганку,Ч саме з≥гнувс¤ над зеленим сукном ≥ приц≥ливс¤ в кулю, що майже вис≥ла над лузою,Ч ¤вна п≥дстава. ¬ласне, вони й грали прим≥тивну Ђамериканкуї, ≥ ¤кби ¤ мав час, то запропонував би њм з≥грати щонайменше Ђп≥рам≥дуї, а так м≥г дозволити соб≥ т≥льки одне:

†††Ч Ѕий,Ч сказав ¤ бл≥д≥й поганц≥, що, не розгинаючись, звела на мене б≥л≥ оч≥ ≥ щось м≥зкувала своЇю др≥бною шапинкою.Ч Ѕий, ¤ почекаю.

†††” красен¤ оч≥ були велик≥ ≥ чорн≥, нав≥ть вир¤чкуват≥, ¤к в одного рос≥йського сп≥вака, ≥ в≥н њх вибалушив на мене точн≥с≥нько так, ¤к це робить той сп≥вак, коли з презирством гримаЇ на украњнських рос≥йськомовних журнал≥ст≥в.

†††я також дуже люблю рос≥йську мову ≥ тому сказав без найменшого акценту:

†††Ч ’лопц≥, ¤кщо ви н≥ разу не писнете, то н≥хто тут не буде стр≥л¤ти. ћи т≥льки замкнемо вас у цьому п≥двал≥ ≥Е

†††Ч ≤-≥-≥-й-йа-а-а!!! Ч бл≥долиций зам≥сть того, щоб ударити по кул≥, так крутонув тим киЇм, що в≥н перетворивс¤ на в≥тр¤ка, здатного перемолоти все на своЇму шл¤ху. ¬ажкий комель з≥ свинцевою серцевиною зачепив Ђмакараї, ≥ ¤кби його тримала нормальна людина, то в≥н би залет≥в хтозна-куди, а так ¤ т≥льки вражено опустив руку й сказав:

†††Ч “и ц≥ штучки будеш показувати тод≥, коли ¤ з тебе зроблю ¤понц¤. Ѕлоха ти неп≥дкована.

†††¬≥н захекав-захукав, розкручуючи ки¤ у млинок, що мерехт≥в то в один б≥к, то в другий, ≥ саме за т≥Їњ мит≥, коли в≥тр¤к зм≥нював напр¤м оберт≥в, ¤ в горизонтальному стрибку зал≥пив ногою ¤краз п≥д шапину, в те м≥сце, де в певних ≥стот розм≥щен≥ з¤бра. ÷е був, треба з≥знатис¤, дуже п≥дступний удар, п≥сл¤ такого не кожен ≥ вичухаЇтьс¤, але що мен≥ залишалос¤ робити, ¤к уже в польот≥ ¤ пом≥тив, що наш балухатий сп≥вачок зам≥сть школ¤рськоњ крейди тримав у руц≥ п≥столет ≥ дос≥ не вистр≥лив т≥льки тому, що бо¤вс¤ влучити у свого бл≥долицього брата. ¬≥н слушно чекав, поки той гепнетьс¤ об ст≥ну, пустивши червону слину, ≥ тод≥ перед ним зостанетьс¤ т≥льки гола м≥шень. Ѕалухатому, видно, ще не доводилос¤ стр≥л¤ти в терорист≥в, коли т≥ шугають у людському натовп≥, де повно ж≥нок ≥ д≥тей, в≥н т≥льки стр≥л¤в у конкретн≥ м≥шен≥, виокремлен≥ ≥ жив≥, нав≥ть ¤кщо то були ж≥нки. “а поки бл≥долиций сповзав по ст≥н≥, ¤к ганч≥рТ¤на л¤лька, ¤ вже був п≥д б≥ль¤рдним столом ≥ присоромлював себе, що закотивс¤ сюди, наче в≥д —алмановоњ Ђлимонкиї, хоча на стол≥ лежали всього-на-всього б≥ль¤рдн≥ кул≥. “а враз цей ст≥л почали прошивати кул≥ свинцев≥,Ч ох, прис¤гаюс¤ хл≥бом, ¤к кажуть брати-чеченц≥, ¤ не хот≥в ц≥Їњ стр≥л¤нини, вона мен≥ була зовс≥м н≥ до чого, ц¤ стрекотн¤, боЕ раз, дваЕ так, њх уже т≥льки двоЇ, п≥дказувала мен≥ л≥чилочка, але ж нев≥домо, де в≥н той другий, ≥ що в≥н тепер намислить.

†††÷ей, перший, ось тут, ¤ бачу його ноги в б≥лих маратонках, бачу њх т≥льки до кол≥н, на ¤ких в≥ддулис¤ холош≥, ≥ вже без вагань стр≥л¤ю саме туди; викочуюс¤ з-п≥д столу у мить його больового шоку ≥ пускаю ще одну кулю в його праве плече, точн≥с≥нько в те м≥сце, де колись зачепив мене Ђкрасавчикї: cТest la vie, cТest la guerre⁴⁵ Ч сьогодн≥ ти, взавтра ¤.

†††—першу на п≥длогу падаЇ п≥столет, пот≥м нев≥дь-чому розл¤гаЇтьс¤ ≥ сам красень Ч ¤ ж його зовс≥м легенько п≥дранив, т≥льки так, дл¤ постраху, а в≥н, сучий син, придуривс¤ заледве не мертвим; т≥льки й того, що витр≥щив на мене лупат≥ оч≥, ≥ ¤ з великим сп≥вчутт¤м, що в≥н не може ходити, уз¤в важкого, налитого свинцем б≥ль¤рдного ки¤ ≥ ткнув його в ложечку, в те м≥сце, де в нормальних людей п≥д грудною кл≥ткою починаЇтьс¤ душа.

†††Ч ¬≥зьми,Ч сказав ¤.Ч Ѕуде тоб≥ зам≥сть ков≥ньки.

†††ј до себе промовив л≥чилочку, що стала вже коротшою за комариний н≥с: Ђ–азїЕ ƒе ж в≥н, отой –аз, чому й дос≥ не приб≥г на постр≥ли?

†††я вийшов з б≥ль¤рдноњ, трохи соромл¤чись того, що тримаю п≥столет у вит¤гнут≥й правиц≥ ≥ р≥зко воджу ним туди-сюди, наче в моњй руц≥ ¤кийсь флюіер, що сам чуЇ, зв≥дки пов≥ваЇ в≥тер.

†††ј в≥тер пов≥вав ≥з т≥Їњ к≥мнатки, де ¤ приглушив кнура, тому вважав њњ найбезпечн≥шою, ≥ коли, п≥дн¤вшись у хол ≥ дивуючись його порожнеч≥, рушив до сход≥в, ¤к≥ вже вели на другий поверх, той в≥тер ¤краз ≥ в≥йнув з от≥Їњ к≥мнати пр¤м≥с≥нько в мою спину.

†††Ч  инь п≥столет ≥ п≥дн≥ми руки,Ч почув ¤ спок≥йний голос. “акий спок≥йний ≥ тихий, що не послухатись його було неможливо.

†††Ќевже ожив кабанюка? Ч не в≥рив ¤ своњм вухам, але розслабив руку, ≥ Ђмакарї вдаривс¤ об п≥длогу.

†††Ч ≤ того, що за по¤сом, також,Ч сказав в≥н.Ч Ѕез р≥зких рух≥в.

†††я вит¤г другого Ђмакараї, ¤кого мав подарувати ¬ессонов≥, ≥ теж кинув на п≥длогу.

†††Ч “епер повернис¤ лицем до мене.

†††я знов-таки послухавс¤ цього спок≥йного голосу, повернувс¤ й побачив, що належить в≥н не кнуров≥. ÷е, безперечно, був той ф≥скал, що залишивс¤ в моњй кодов≥й л≥чилц≥ п≥д ≥менем –аз. –аз та гаразд, подумав ¤, тим б≥льше, що тепер у м≥й б≥к дививс¤ своЇю потворною н≥здрею короткий Ђкалашникї. ‘≥скал дививс¤ набагато доброзичлив≥ше, у нього було майже ≥нтел≥іентне обличч¤, ¤ке тр≥шки псував т≥льки розтовчений н≥с, та ще вуха були так≥, наче по кра¤х њх обгризли щури.

†††Ч —к≥льки вас? Ч спитав в≥н.

†††Ч я сам.

†††Ч Ќе бреши! Ѕо прик≥нчу.

†††Ч†якби нас було б≥льше, ти б мене пор≥шив одразу,Ч сказав ¤, вставл¤ючи йому св≥й розум.Ч ј такЕ за живого ти матимеш б≥льшу в≥дд¤ку, правда ж?

†††Ч Ќе твоЇ д≥ло,Ч сказав в≥н, однак ≥де¤, ¤ку ¤ йому п≥дкинув, уже знайшла своЇ м≥сце в його черепн≥й коробц≥. “обто ¤ виграв у нього коротенький тайм-аут. јле те, що сталос¤ пот≥м, убило мене наповал.

†††Ч ¬≥зьми наручники ≥ спускайс¤ вниз,Ч сказав в≥н.

†††ћен≥ спершу здалос¤, що це в≥н до мене, та погл¤д його ковзнув на коротку мить угору, на сх≥дц≥, що вели до другого поверху, ≥ ¤ зрозум≥в, що там, над моЇю головою, уже хтось стоњть.

†††—то чорт≥в у печ≥нку! “а њх тут було не пТ¤тероЕ “и просто придурок з≥ своЇю л≥чилкою, ти з нею здитин≥в, схибнувс¤, сто чорт≥в у грозу ≥ блискавкуЕ „и, може, це ’еда? ћоже, це њњ вже встигли зазомбувати? ’едаЕ ”весь цей час, в≥дколи ¤ вилупивс¤ з Ђќпел¤ї ≥ п≥рнув у грозу, ¤ зовс≥м про нењ не думав. «умисне не думав, щоб не наврочити, бо так≥ думки заважають, так≥ думки шкод¤ть, вони часом просто смертельн≥. ≤ ось тепер ¤, нарешт≥, мушу про нењ згадати.

†††Ч “≥льки ворухнешс¤ Ч застрелю,Ч спок≥йно каже ≥нтел≥гентний ф≥скал з обгризеними вухами.

†††я вже чую пружн≥ кроки на сходах ≥ подзенькуванн¤ бранзолеток. Ќе тих, звичайно, що нос¤ть ж≥нки.

†††Ч –уки за спину й докупи запТ¤стками,Ч каже ≥нтел≥гент з ув≥мТ¤тими щербатими н≥здр¤ми, а трет¤ н≥здр¤ Ђкалашникаї бездоганно кругла.

†††я слухн¤но заводжу руки за спину ≥ п≥д ту мить, коли до них торкаЇтьс¤ не метал, а т≥льки його холод, роблю один блискавичний рух. “а н≥, це в≥дбуваЇтьс¤ значно швидше, н≥ж спалахуЇ блискавка, клацають бранзолетки чи натискуЇтьс¤ спускова скоба автомата; ¤кщо ти не натренований стр≥л¤ти в терориста у натовп≥, а зараз не хочеш покласти разом з≥ мною свого братана, то опусти автомат, в≥н тоб≥ вже н≥ до чого, в так≥й ситуац≥њ немаЇ г≥ршоњ зброњ за Ђкалашникї, пов≥р мен≥, братчику, ¤кщо не хочеш випустити кишки з оцього чудового хлопц¤, ¤кий так необачно опинивс¤ в моЇму Ђзахват≥ поп≥дсилкиї; це вам, пане —≥¤к, не карате ≥ нав≥ть не бойовий гопак, це страшний захват, коли одна рука об≥ймаЇ ваш стан ≥ њњ сталев≥ пальц≥ вход¤ть глибоко у жив≥т, поп≥д ребра, так, що захоплюють њх ≥зсередини, а друга рука пТ¤т≥рнею змикаЇтьс¤ на горл¤нц≥, ¤к вовча паща. ≤ що ц≥каво, цей прийом найкраще демонструвати на таких-от жилавих хлопц¤х, худих, сухорл¤вих, ¤к≥ беруть не силою й масою, а своЇю неймов≥рною спритн≥стю ≥ вертл¤в≥стю. я знаю цей тип, вони гнучк≥ ≥ слизьк≥, ¤к глистюки, вони не даютьс¤ н≥ рук, н≥ н≥г, ти перемолотиш сто тонн пов≥тр¤, поки влучиш у його др≥бну, зм≥њну гол≥вку.

†††ј цей, що так необачно потрапив мен≥ до рук,Ч справжн≥с≥нький командос, це ≥з тих спритник≥в, що п≥д час в≥дбору диких гусей вибТЇ ≥з конкурсу найдужчого моцара, воно витривале й живуче, ¤к пес, н≥би вже народилос¤ псом в≥йни, ≥ страх ¤к любить розмалювати перед боЇм свою мармизу чи принаймн≥ начепити ¤кусь машкару. «най наших. ÷ей макоцв≥тний блазень також начепив на себе чорну маску, наче з≥бравс¤ грабувати банк, наче украњнський змоп≥вець, що йде до церкви мирити бабусь ≥з р≥зних конфес≥й, над≥в, пришелепок, ту маску, а тепер лупаЇ очима кр≥зь прор≥зи на свого ≥нтел≥іентного братана, ¤к об≥сраний.

†††“ой теж н≥ в сих, н≥ в тих, розгубивс¤ б≥дака ≥ попер уперед, в атаку п≥шов, сцикоп≥хота нещасна, рукопашноњ захот≥в. ћен≥ довелос¤ зробити повний вертикальний шпаіат, щоб Ђкалашникї залет≥в аж за ф≥кус, але ж водночас ¤ змушений був в≥дпустити командоса, ≥ тепер вони вдвох брали мене в лещата.

†††ƒл¤ передиху ¤ зб≥льшив контактне поле, мимох≥дь загиливши обидва Ђмакариї до ф≥куса, щоб увесь арсенал тримати на оц≥, а пот≥м стиснув дистанц≥ю, описав ногою перед сплюснутим носом облудне коло, а другою так затопив ≥нтел≥іентов≥ в розум, що в≥н загуркот≥в сх≥дц¤ми аж до б≥ль¤рдноњ, метл¤ючи руками уже ¤к манекен. якщо в тому п≥двал≥ водилис¤ пацюки, то його знайдуть уже зовс≥м без вух.

†††™диний, хто був справжн≥м профес≥оналом серед ц≥Їњ милоњ компи, то це, звичайно, командос. ¬≥н справд≥ знав карате, ≥ в його д≥¤х в≥дчувалас¤ не лише добра школа, а й вин¤ткова краса. ” спортивному костюм≥ ЂPumaї в≥н рухавс¤ ірац≥йно, ≥ справд≥ ¤к пума, його так ≥ хот≥лос¤ погладити по хребту. Ќаш б≥й м≥г би стати найкращим видовищем у цьому шале, але п≥сл¤ того, ¤к в≥н побачив, що сп≥ткало його друга, ≥ залишивс¤ з≥ мною сам на сам, ¤кось ураз з≥вТ¤в, зм≥зерн≥в, ним керував уже не хист, а т≥льки тваринна лють. я завдав йому зовс≥м слабенького удару, так, щоб нав≥ть не скал≥чити, тим б≥льше, що командос сам прин≥с бранзолетки, ¤кими ¤ м≥г його надовго знешкодити.

††† оли в≥н упав навзнак ≥ лежав нерухомо, ¤к лисичка-сестричка, ¤ лише п≥д≥йшов ≥ з≥рвав з нього чорну вТ¤зану маску. ÷е була јс¤.

4

†††¬она сид≥ла у л≥жку, п≥дт¤гнувши простистирадло до п≥дбор≥дд¤, ≥ на њњ обличч≥ не було вже н≥ страху, н≥ здивуванн¤, воно просто застигло в непроникн≥й байдужост≥; нав≥ть тод≥, коли ¤ вв≥мкнув св≥тло, њњ оч≥ не примружились бодай ≥нстинктивно, ¤к це завжди буваЇ п≥сл¤ темр¤ви. ѓњ не здивував нав≥ть цей вод¤ник, що нев≥дь-зв≥дки тут уз¤вс¤ в мокр≥м од≥в≥ ≥ босий. ¬т≥м, на мен≥ вже була легенька болоньЇва куртка, ¤ку ¤ прихопив з чужого плеча не задл¤ вд¤ганки, а т≥льки заради кишень Ч треба ж було кудись покласти подарунки дл¤ —м≥та ≥ ¬ессона.

†††Ч ’едо, ¤ прийшов по тебе,Ч сказав ¤.

†††Ѕл≥де обличч¤ кольору молодого меду було незворушним.

†††Ч ’едоЕ я той, хто мав забрати тебе ще на л≥снич≥вц≥. “о не мо¤ вина, що ¤ зап≥знивс¤.

†††¬она звела на мене син≥ оч≥, в ¤ких сто¤ла ф≥олетова в≥дт≥нь.

†††Ч «од¤гайс¤, у нас немаЇ ан≥ хвилини.

†††я вийшов за двер≥, щоб вона мене не соромилас¤, однак з к≥мнати не долинуло жодного шурхоту, ≥ тод≥ ¤ знов ступив до њњ покою, в≥дчинив шафу ≥, вхопивши ¤кусь коротеньку трикотажну сукенку, нат¤г њњ на ’еду через голову. я зод¤гав њњ, ¤к сонну дитину, вона зовс≥м не пручалас¤, навпаки, мо¤ безцеремонн≥сть трохи вивела ’еду з шоку, ≥ коли ¤ вз¤в њњ за руку, вона пок≥рно п≥шла за мною.

†††ћи сх≥дц¤ми спустилис¤ вниз, перетнули хол, де, здавалос¤, п≥д час грози билис¤ навкулачки чорти, пот≥м через темний саж, у ¤кому м≥цно спав кнур, вийшли на балкон. √роза була на замовленн¤: тепер вона вщухла, ≥ т≥льки з даху л≥ниво спадали крапл≥. ” неб≥ де-не-де продзьобувалис¤ з≥рки, поверхн¤ озера ловила њх антрацитов≥ в≥дблиски.

†††я стрибнув з низького балкона, прост¤гнув руки назустр≥ч ’ед≥, ≥ на мить вона опинилас¤ в моњх об≥ймах. ƒоторк њњ грудей до моњх долонь схвилював дужче, н≥ж там, у к≥мнат≥, коли ¤ похапцем нат¤гував на нењ сукенку. «в≥сно, те, чого не бачиш, завжди непокоњть гостр≥ше.

†††“епер, коли ¤ опустив њњ на землю, ’еда сама вхопила мене за руку ≥ так њњ стисла, що сумн≥ву не було Ч вона також углед≥ла рибалку, що лежав дол≥лиць на мокрому іран≥т≥. ƒзв≥ночки на сп≥н≥ніах вис≥ли безгом≥нно, н≥хто не тривожив його сну.

†††Ч Ќе б≥йс¤,Ч сказав ¤.Ч —≥дай у човен.

†††÷е був дуже завбачливий рибалка, в≥н тримав човен напоготов≥ з веслами, бо коли на гачок потрапл¤Ї дуже велика рибина, њњ краще брати з човна, а не п≥дт¤гувати до берега, де вона швидше може з≥рватис¤.

†††я не збрехав јндре —≥¤ков≥, коли сказав, що веслуванн¤ ≥ плаванн¤ у мене на першому м≥сц≥.  ≥льканадц¤ть помах≥в веслами вистачило дл¤ того, щоб цей зовс≥м неспортивний човник перетнув озеро, ≥ коли в≥н ткнувс¤ носом у п≥сок, на тому боц≥, де сто¤ло рибальське шале, видн≥ла т≥льки жовта невиразна пл¤ма.

†††ј ось на п≥сочку ≥ моњ мешти, чекають свого господар¤, ¤к в≥рн≥ пси. ” чемност≥ ¤ перевершив самого себе: перед тим, ¤к зайти в шале, роззувс¤.

†††я подав ’ед≥ руку, вона скочила ≥з човна, ≥ ми поб≥гли до дрот¤ноњ огорож≥, ¤ку мо¤ д≥вчинка могла подолати лише в один спос≥б Ч стати мен≥ на плеч≥, пот≥м ступити на вершечок металевого стовпа-рейки, до ¤кого кр≥пилос¤ полотно мереж≥, а вже зв≥дти стрибнути на землю.

††† оли ¤ прис≥в, вона мене зрозум≥ла. ÷е була дуже дел≥катна сцена: ’еда, щоб не впасти, стала на моњ плеч≥ навприс¤дки, ≥ мене охопив той божев≥льний стан, коли п≥сл¤ побоњщ особливо хочетьс¤ жити. ћо¤ голова опинилас¤ м≥ж њњ стегнами, ¤ в≥дчув дурманний аромат ж≥ночого т≥ла, пах солодкоњ отрути, в стонадц¤ть раз≥в небезпечн≥шоњ за укус кобри; ¤ тримав њњ за ступн≥ на своњх плечах ≥ повол≥ зводивс¤ на р≥вн≥, бо¤чись похитнутис¤ в≥д запамороченн¤. ’еда також повол≥ випростовувалас¤, тримаючись за дрот¤н≥ в≥чка, ≥ коли стала у повен зр≥ст, ¤ напружено дививс¤ на вершечок стовпа, куди вона мусила ступити впевнено ≥ безпомильно, а бачив б≥лу смужку трусик≥в м≥ж њњ ногами.

†††я швидко, поки не заточивс¤, в≥дпустив њњ ступн≥, ’еда с¤гнула ногою на вузьке в≥стр¤ стовпа, пружно в≥дштовхнулас¤ вгору й плигнула долу, але приземлилас¤ зовс≥м невдало. ¬она, ¤к к≥шка, впала на чотири Ђлапкиї, та оск≥льки не була к≥шкою, розпростерлас¤ на земл≥, коротка сукенка задерлас¤, оголивши њњ с≥дничку, ≥ ¤ вже не бачив ’еду в п≥тьм≥, а т≥льки бачив б≥лу пл¤мину, бачив б≥лу Ђсерветкуї, що нею природа над≥лила диких козуль, розм≥стивши њњ вгор≥ м≥ж задн≥ми ногами, тр≥шечки нижче хвоста, дл¤ того, аби козул≥, б≥жучи вноч≥, бачили одна одну за т≥Їю Ђсерветкоюї.

†††“о був ма¤к-обер≥г, ¤ думав, що ц≥ ма¤чки Ї т≥льки в диких козуль та ще, може, в олен≥в, й ось тепер така б≥ла Ђсерветкаї кликала мене ≥з п≥тьми, вказуючи дорогу.

†††ѕ≥дт¤гнувшись на дрот¤н≥й мереж≥, ¤ за мить уже був б≥л¤ ’еди, обережно њњ п≥дв≥в.

†††Ч “и не забилас¤?

†††Ч Ќ≥,Ч вона вс≥Їю собою прихилилась до мене.Ч “≥льки здалос¤, що падаю в пр≥рву. «аразЕ зараз п≥демо.

†††ўе був час. ѕринаймн≥ —м≥т ≥ ¬ессон повинн≥ збер≥гати ц≥лковитий спок≥й. я впоравс¤ набагато швидше, н≥ж можна було спод≥ватис¤.

†††ѕ≥сл¤ грози усе довкруж зан≥м≥ло, але тиша у л≥с≥ здавалась живою,Ч можливо, тому, що ≥з сосон ще падали важк≥ крапл≥. ј туди дал≥ було так темно, що ¤ знов уз¤в ’еду за руку. ¬она не запитувала, куди ми йдемо, ≥ ¤ њй теж н≥чого не по¤снював. ÷е справд≥ була мила прогул¤нка з гарною д≥вчиною, прогул¤нка, про ¤ку ¤ так мр≥¤в, ще вирушаючи у цей во¤ж. ћен≥ нав≥ть стало шкода, що ми так швидко прийшли до машини.

†††—м≥т ≥ ¬ессон чекали на мене, ¤к два в≥рн≥ черевики, залишен≥ на другому берез≥. «абачивши нас, —м≥т нав≥ть вискочив з Ђќпел¤ї ≥ дбайливо в≥дчинив задн≥ дверц¤та.

†††Ч ¬се нормально?

†††Ч “и ж бачиш,Ч сказав ¤, садовл¤чи ’еду на заднЇ сид≥нн¤, ≥ вже хот≥в було с≥сти й соб≥ поруч ≥з нею, аж раптом —м≥т р≥зко хр¤снув дверц¤тами, ≥ ¤ побачив у його руц≥ п≥столет.

†††“аки ≤браг≥мова була правда Ч ц≥ хлопц≥ без ствол≥в не можуть дихнути, ≥ ¤кщо в≥рити ≤бов≥ до к≥нц¤, то ц¤ штука ще й без запоб≥жника, а машина, ¤ка вже завелас¤, без гальм. ѕомилка багатьох убивць пол¤гаЇ в тому, що, перш н≥ж спустити курок, вони вважають своњм св¤тим обовТ¤зком щось сказати жертв≥ на прощанн¤.

†††Ч ¬ибач, старий,Ч сказав —м≥т,Ч наш≥ плани трохи зм≥нилис¤, ≥ тиЕ

††† ул¤ з того Ђмакараї, ¤кого ¤ збиравс¤ подарувати —м≥тов≥, прошила л≥ву порожнину його грудноњ кл≥тки ран≥ше, н≥ж до нього докотивс¤ глухий постр≥л. “упий —м≥т нав≥ть не завважив, що ¤ вже в болоньЇв≥й курточц≥ ≥ праву руку тримаю в кишен≥, а носа за в≥тром. я вистр≥лив у нього, не виймаючи п≥столет з кишен≥, ≥ поки ¬ессон ще думав, що то вистр≥лив —м≥т, мо¤ л≥ва рука з подарунком дл¤ другого близнюка була спр¤мована в нього.

†††ѕрикро, що все це в≥дбувалос¤ на очах у ’еди, ¤ка ще не оговталас¤ в≥д попереднього шоку, але що ¤ м≥г уд≥¤ти? ™дине Ч це не вбивати ¬ессона в машин≥. я вивол≥к його ≥з салону на св≥же пов≥тр¤, п≥дв≥в до сосни ≥ вгатив головою об стовбур Ч дощов≥ крапл≥ так ≥ сипнули мен≥ за ком≥р.

†††Ч ’то вас намовив?

†††Ч —учара,Ч прохрип≥в ¬ессон.Ч “и за брата заплатиш.

†††Ќ≥, в≥н мен≥ подобавс¤: сам уже був на волосину в≥д смерт≥, а думав про брата. я знов постукав його головою у стовбур, поки не перестав с≥¤тись дощик. ¬ессон давно б упав, ¤кби ¤ не тримав його за ком≥р.

†††Ч якщо скажеш, ¤ не стр≥л¤тиму.

†††ўось таки зрушилось у його розтовченому лоб≥, можливо, зв≥дти вилет≥ла останн¤ клепка.

†††Ч ≤браг≥м,Ч сказав ¬ессон.Ч ÷е в≥нЕ

†††Ч Ќав≥що?

†††Ч ¬икупЕ

†††Ч ’то за ним стоњть?

†††Ч Ќ≥хто. ¬≥н сам хот≥в уз¤ти викуп. —казати –усланбеков≥, що тебе вбили, њњ вкрали ≥ вимагають викуп. ўо ж тут не ¤сно?..

†††Ч —правд≥,Ч сказав ¤.Ч ясн≥ше не буваЇ.

†††јле слова свого дотримав. я не став стр≥л¤ти у ¬ессона, т≥льки, щоб н≥кому не було образливо, ще раз угатив його головою у сосну. ≤ коли в≥дпустив ком≥р, ¬ессон упав.

†††Ч ’лопц≥, ¤ ж вас любив,Ч сказав ¤. Ѕо також ≥нод≥ корт≥ло щось виголосити в таких ситуац≥¤х, однак ≥з т≥Їю ≥стотною р≥зницею, що ¤ казав це не до того, а оп≥сл¤. ¬се одно њм не доходило.

†††я в≥дчинив задн≥ двер≥ Ђќпел¤ї, бо там на сид≥нн≥ лежав пластиковий пакет ≥з моњм сухим од¤гом.

†††Ч ¬ибач,Ч сказав ¤.Ч ÷≥ люди зрадили нас.

†††’еда мовчала.

†††я перевд¤гнувс¤ позаду машини, пот≥м с≥в за кермо, ув≥мкнув фари ≥ так погнав Ђќпел¤ї, що мен≥ жаль стало ¬ессона,Ч т≥льки в≥н м≥г оц≥нити таку њзду. “упий —м≥т навр¤д чи. «ам≥сть того, щоб в≥дразу натиснути скобу, почав читати пропов≥дь. ’оча шанс≥в у нього практично не було в жодному раз≥.

†††¬они не здогадувалис¤, що ¤ њм не дов≥р¤ю, не знали, що в Ђ ака-дуї ¤ побував у рол≥  отигорошка, а в такому раз≥ п≥д час моњх московських пригод ≤браг≥мов≥ випадала роль ¬ернигори, —м≥тов≥ Ч ¬ернидуба, а ¬ессонов≥ Ч  рутивуса. ”се в тому суворому пор¤дку, ¤к ц≥ хлопц≥ зТ¤вл¤ютьс¤ в казочц≥, а пот≥м намагаютьс¤ обвести  отигорошка довкола пальц¤.

†††“епер п≥шли дал≥. ≤браг≥мов≥ ¤ не дов≥р¤в до к≥нц¤ в≥д самого початку хоча б тому, що в такому д≥л≥ сповна дов≥р¤ти не можна н≥кому. ј коли в Ђ ака-дуї в≥н без жодних уточнень виклав три штуки ≥ нав≥ть не обумовив детал≥, ¤к же мен≥ бути з ’едою п≥сл¤ того, ¤к ¤ вихоплю њњ з обТЇкта, то тут уже геть стало зрозум≥лим, що ≥ цими грошима, ≥ ’едою в≥н п≥сл¤ викраденн¤ розпор¤джатиметьс¤ по-своЇму. ≤ куди ж тод≥ под≥ти мене?

†††ј казочка, вона ж мудра. ¬она каже, що ц≥ найв≥рн≥ш≥ друз¤ки вир≥шують убити  отигорошка в≥дразу п≥сл¤ того, ¤к в≥н визволить корол≥вну. “ому ¤ й повертавс¤ до них з корол≥вною уже готовий до всього. ќсь так, що може бути прост≥шим?

†††ѕрост≥шим може бути т≥льки те, що ¤ зробив п≥сл¤ розмови з ≤браг≥мом. ѕогравшись ще трошки в  отигорошка, ¤ без особливих зусиль знайшов соб≥ нове помешканн¤, бо в ћоскв≥, маючи добр≥ грош≥, можна винайн¤ти квартиру де хочеш Ч в≥д ЋубТ¤нки до  ремл¤. “ож чудовий брелок ≥з самотн≥м вовком мен≥ довелос¤ перев≥сити на ≥нш≥ ключ≥.

†††ѕот≥м ¤ непогано заплатив одному вод≥Їв≥ ≥ сказав, що заплачу ще ст≥льки ж, ¤кщо в≥н мене почекаЇ ц≥Їњ ноч≥ там-то ≥ там в≥д першоњ години до третьоњ, а тод≥ в≥двезе мене з коханкою в ≥нше м≥сцеЕ

†††… ось так воно поки що все йшло за планом. ™дине, в чому ¤ переплюнув  отигорошка ≥ що зовс≥м не входило в моњ плани, то це те, що у л≥гв≥ зм≥¤ ¤ знайшов в≥дразу ≥ сестру ќленку, ≥ корол≥вну. ÷е, звичайно, було занадто. —естра-жал≥бниц¤ ’олодного яру стала аіентом московських спецслужб. я њњ виховував, тренував, гартував, зламав њй целку, а вони прийшли, ¤к завжди, на все готове. ўо ж, буваЇ.  обила ≥ та зриваЇтьс¤ за жеребц¤ми ≥ пре м≥ж ворожу к≥нноту. —каз матки називаЇтьс¤. ѕоб≥гла за Ѕ≥сланом у «намТ¤нське Ч столицю Ќадтеречного району, де вс≥м заправл¤ли ф≥скали, ≥ там дослужилас¤ до ћоскви. „и не Ѕ≥сланов≥ ¤ ото подарував ков≥ньку? ћабуть, йому, в≥н один там був серед них чорненький. ∆аль, що перед тим, ¤к зробити неборац≥ подарунок, ¤ не поскородив йому ще й ребра. « ки¤ виходить непоганий спис.

†††≤ ще в одному ¤ був чомусь переконаний. Ћибонь, завд¤ки своЇму ненормальному нутров≥ ≥ тваринному нюхов≥, ¤кий тут уже спор≥днював мене не з  отигорошком, а з його суперником зм≥Їм. “ой ¤к т≥льки прил≥тав до хати, в≥дразу: Ђ≈, людським духом пахнеїЕ јле ¤ чув не взагал≥ людський дух, а запах конкретноњ людини. ѕринаймн≥ т≥Їњ, з ¤кою обм≥нювавс¤ т≥лом. ≤ тепер ¤ знав, що мене так непокоњло в ’един≥й к≥мнат≥ на л≥снич≥вц≥, ¤ка стих≥¤ торкнула тод≥ мого нутраЕ

†††Ќу, гаразд, зм≥й, ¬ернигора, ¬ернидуб,  рутивусЕ

†††ј що дал≥? Ћихий д≥док ≥з бородою на сажень?

†††я позирнув у дзеркальце на свою корол≥вну ≥ подумав, що, зрештою, вс≥ ц≥ казочки зак≥нчуютьс¤ вес≥лл¤м, де пТють мед-гор≥лку, по вусах тече, а в рот не попадаЇ. ј мен≥ про одруженн¤ нема чого й мр≥¤ти. ’≥ба що колись трапитьс¤ ¤кась цар≥вна-жаба.

†††Ч ’то були ц≥ люди? Ч раптом озвалась ’еда.

†††Ч —≥амц≥,Ч сказав ¤.

†††Ч ћен≥ здалос¤, що вони наш≥.

†††Ч Ќ≥, н≥мц≥. “обто с≥амц≥, але це все одно. ¬они хот≥ли тебе продати. ј мене вбити. “и ж не хочеш, щоб мене вбили?

†††Ч Ќ≥,Ч сказала вона.Ч Ќе хочу.

†††Ч ј ц≥Е що догл¤дали тут за тобоюЕ ¬они були там, у горах?

†††Ч Ќе вс≥. я вс≥х не бачила. ƒ≥вчина була. якби не вона, тоЕ

†††Ч “о що, ’едо?

†††Ч ѓх би не п≥дпустили до л≥снич≥вки. ј такЕ думали, вона справд≥ заблудилас¤. Ќаш≥ не стр≥л¤ють у ж≥нок. ј вониЕ

†††’еда притихла. я пошкодував, що був занадто дел≥катним у тому шале. ѕот≥м вона спитала:

†††Ч  уди ми њдемо?

†††Ч “ам ти будеш у безпец≥. «апамТ¤тай, в≥днин≥ ти мо¤ коханка.

†††Ч ’то-о-о?

†††Ч  оханка,Ч сказав ¤.Ч Ќе насправд≥, звичайно, а так. ѕро людське око.

†††ќх, ц≥ бер≥зки, наречен≥ ви моњ у ситцевих платт¤чках. ѕ≥сл¤ грози ви ще кращ≥, умит≥ й причесан≥.

†††я вињхав на трасу й ув≥мкнув дальнЇ св≥тло. “епер до Moskau вела широка пр¤ма дорога ≥, незважаючи на мокрий асфальт, Ђќпельї нормально почувавс¤ на швидкост≥ сто ш≥стдес¤т к≥лометр≥в. ѕалити таку машину не п≥дн≥метьс¤ рука, тим б≥льше, що вона н≥коли не вкаже на французький сл≥дЕ —л≥д, ¤к завжди, буде чеченськимЕ ј з огл¤ду на те, що ¤ подарував јс≥ житт¤, в≥н може ви¤витис¤ й украњнським. ќбидва вар≥анти мене ц≥лком влаштовують.

††† оли ¤ јсю зат¤г до п≥двалу ≥ прикував бранзолетками до труби завтовшки з іранатомет, то не втримавс¤, щоб не спитати:

†††Ч “и памТ¤таЇш кобилу отамана „учупака?

†††Ч ∆лоб,Ч сказала вона, не лишаючи мен≥ шансу почути р≥дну мову.Ч “ы всегда был жлобом и таким осталс¤.

†††Ч ј ти, ви¤вл¤Їтьс¤, завжди була сексотом.

†††Ч «р¤ ¤ спасла тебе жизнь тогда, в «наменском.

†††Ч “епер ¤ тоб≥ дарую житт¤. ћи квити.

†††Ч ўоб ти здох!

†††Ч я тебе люблю, ¬асю, Ч сказав ¤ ≥, п≥дморгнувши њй, п≥шов нагору.

5

†††ј ось ≥ в≥н, той д≥док з бородою на сажень.

†††«абачивши знак на зменшенн¤ швидкост≥, ¤ зрозум≥в, що зараз буде Ђкапеї, перейшов на ближнЇ св≥тло ≥ скинув іаз.

†††“ак ≥ Ї. ћо¤ права смуга перекрита шлаібаумом з≥ знаком ЂSTOPї, перед ним стоњть мент з паличкою, схожою на березову, а ще один лопух сидить у жовтенькому Ђжигуликуї ≥ длубаЇтьс¤ в нос≥.

†††—першу ¤ хот≥в попросити ’еду, щоб вона л¤гла на сид≥нн≥, не знав же, з ¤кого дива вони тут не спл¤ть, а пот≥м усе-таки посоромивс¤: не вистачаЇ ще клан¤тис¤.

†††я притишив х≥д, ув≥мкнув правий поворот, показуючи, що зупин¤юс¤, ≥ справд≥ поњхав майже пр¤мо на того, що з паличкою, та в останн≥й момент уз¤в р≥зко л≥воруч ≥, вискочивши на зустр≥чну смугу, куди не с¤гало крило шлаібаума, притиснув акселератор до краю.

†††Ќ≥, таки не варто палити цього прудкого Ђќпел¤ї: поки той б≥дний Ђжигуликї викривул¤в з-поза шлаібаума (¤ думав, що в≥н ще прогр≥ваЇ двигун), ми вже були в≥д нього за к≥лометр.

†††Ќа н≥чн≥й дороз≥ н≥хто не плутавс¤ п≥д колесами, хоч б≥льше машин мен≥ не зашкодило б, аби трохи затулитис¤ ними, та ¤ знав, що Ђжигуликї не суперник, загроза могла бути т≥льки попереду.

†††“а ген же в≥н, той д≥док ≥з бородою на сажень, що хот≥в ухопити  отигорошка за чуба, та не вхопив, не вхопивЕ а тепер в≥н летить назустр≥ч на Ђмерс≥ї, вв≥мкнув сирену, ще й цвенькаЇ чорти-батька-зна-що в гучномовець. “и, чолов≥че, давай роби щось одне Ч або сирена, або балачки, бо так не второпаЇш, чого тоб≥ хочетьс¤, ≥ ¤ знов змушений порушувати правила. ¬ихоплююсь на високий бордюр х≥дника, перел≥таю через кв≥тник ≥ Ч о диво! Ч п≥дстрижений іазон, чую, ¤к скрикуЇ ’еда, ≥ бачу, ¤к м≥й подвиг повторюЇ Ђмерсї кольору портвейну бордо, але при цьому в≥н кал≥чить свого глушника й починаЇ рев≥ти, ¤к трактор, тепер не треба уже й т≥Їњ сирени, складаЇтьс¤ враженн¤, що за мною летить ц≥ла тракторна бриіада.

†††я беру все ближче до тих мальовничих куточк≥в ћоскви, на ¤ких мер≥¤ найб≥льше економить електроенері≥ю, а ¤кщо по правд≥, то ¤ вже зовс≥м недалеко в≥д пункту призначенн¤. ” цьому р≥внинному м≥ст≥ Ч н≥де н≥ узвозу, н≥ пагорба, це ¤кийсь пол≥гон, а не м≥сто, ≥ ¤ серед б≥лого дн¤ ледве знайшов оцю вуличку, що спускаЇтьс¤ вниз пр¤м≥с≥нько до бензоколонки. —аме сюди ¤ тепер завертаю, роблю це зовс≥м не сп≥шно, щоб вайлуват≥ трактористи встигли закм≥тити, куди ж в≥н крутнув, отой с≥рий Ђќпельї, а пот≥м зупин¤юс¤ в≥дразу за рогом ≥ наказую ’ед≥ швидко виходити.

†††¬она н≥ жива, н≥ мертва, але дуже слухн¤на д≥вчинка, т≥льки довго намацуЇ тремт¤чою рукою, де там воно в≥дчин¤Їтьс¤; тод≥ ¤ нетерпл¤че перехил¤юс¤ через спинку сид≥нн¤, випускаю ’еду ≥ водночас прихоплюю св≥й прим≥тивний пластиковий пакет, у ¤кому, кр≥м сухого од¤гу, ¤ припас соб≥ ще л≥трову баночку бензину. —аме баночку, а не пл¤шку, з пл¤шки в≥н довго ллЇтьс¤, а так раз-раз Ч ≥ все готове.

††† оли той д≥док, що борода на сажень, рев≥в своњм трактором уже зовс≥м поруч, ¤ т≥льки й устиг зн¤ти Ђќпел¤ї з ручного гальма, щосили штовхнути його ≥ вкинути до салону с≥рник (тепер у ѕариж≥ модно припалювати с≥рниками). ¬≥н покотивс¤ униз, ¤к живий, нав≥ть двигун працював на нейтральн≥й передач≥, ≥ тепер ¤ сам був упевнений на девТ¤носто девТ¤ть в≥дсотк≥в, що за кермом того славного палаючого Ђќпел¤ї сидить кам≥кадзе, ¤кий без вагань п≥шов на таран бензостанц≥њЕ

†††÷е був одча¤ка, г≥дний слави ћиколи √астелло, котрий спр¤мував св≥й л≥так на н≥мецьк≥ цистерни ≥ фактично першим започаткував цей зухвалий метод боротьби з ворогом. ћетод, ¤кий пот≥м використають ус≥л¤к≥ пройдисв≥ти, нав≥ть не згадавши свого великого попередника, ≥ лише ¤ под¤кував ћикол≥ ‘ранцовичу √астелло, пригадавши його т≥льки тому, що в≥н народивс¤ в ћоскв≥, можливо, десь нав≥ть на отому м≥сц≥, де тепер сто¤ла бензостанц≥¤, ¤ку так вдало розм≥стили буд≥внич≥. ѕод¤куЇмо ж ≥ њм!

†††ј тим часом, коли цей безстрашний кам≥кадзе мчав згори до своЇњ ц≥л≥, а його вже ось-ось мав наздогнати Ђмерсї кольору портвейну бордо, ми з ’едою, уз¤вшись за руки, зовс≥м не посп≥шаючи, щоб не привернути до себе увагу ¤когось несплюха, прошкували московськими задв≥рками теж до конкретного пункту призначенн¤.

†††≤ хоч гроза вже давненько вщухла, н≥чну тишу раптом сколихнув такий гр≥м, що ¤ ледве не перехрестивс¤. ѕот≥м там, унизу, пролунав ще страшн≥ший вибух, в≥д ¤кого стр¤слас¤ земл¤ ≥ небом поповзла красива, ¤к салютовий феЇрверк, заграва.

†††Ч† озли,Ч сказав ¤.Ч « вогнем граютьс¤. “аким т≥льки дай с≥рники, то вони й хату запал¤ть.

†††’еда мовчала. ѓњ рука все дужче стискала мою, ¤ чув, ¤к у долоню впТ¤лис¤ њњ гостр≥ н≥гтики.

†††ћи зайшли у геть незавидну вуличку, де ¤ ще здалеку пом≥тив такого ж незавидного Ђжигуликаї, щоправда, не жовтого, не м≥л≥цейського. Ќарешт≥ ≥ ¤ с≥в б≥л¤ ’еди.

†††¬од≥й вочевидь нам зрад≥в, хоча й запитав трохи зл¤кано:

†††Ч†ўо це так шандарахнуло, ти не знаЇш?

†††Ч†–озборки,Ч сказав ¤.Ч ўо ж ≥ще! ƒавай, погнали.

†††Ч†Ќу, вони геть озв≥р≥ли. —коро  ремль запал¤ть.

†††Ч†ј тоб≥ жалко  ремл¤? Ч спитав ¤.

†††¬≥н глипнув на мене через праве плече, точн≥с≥нько, ¤к пок≥йний ¬ессон. ≤ все зрозум≥в.

†††Ч†“а мать його в йоб, той  ремль. ’ай пал¤ть разом ≥з Ѕ≥лим домом. Ћюдей жалко. Ќањхало цих чорножопихЕ

†††Ч†Ќе матюкайс¤ при д≥вчин≥,Ч сказав ¤.Ч Ѕо оштрафую. Ќе личить б≥ложопим матюкатис¤.

†††¬≥н н≥¤к не м≥г мен≥ догодити й похнюпивс¤. ѕот≥м, згадавши р¤т≥вну тему, сказав раденько:

†††Ч†ј наш≥ сьогодн≥ виграли, бачив?

†††Ч†“и не знаЇш, де ¤ був? Ч спитав ¤ похмуро.

†††¬≥н прокашл¤вс¤ ≥ зробив останню спробу Ч торкнувс¤ погоди, про ¤ку говор¤ть ус≥ нормальн≥ люди, коли њм б≥льше нема про що говорити.

†††Ч†√арненький сьогодн≥ дощик пройшов.

†††Ч†√арненький,Ч сказав ¤.Ч ќсобливо стороною.

†††“епер ¤ слухав т≥льки присутн≥сть ’еди. Ќе њњ, а саму присутн≥сть. я чув њњ не так, ¤к ж≥нку чи д≥вчину, не так, ¤к доторк руки чи аромат т≥ла. я чув њњ, ¤к бритву, котра розтинала навп≥л те, що сталос¤ за ц≥ к≥лька дн≥в, ≥ те, що буде пот≥м. я не знав, ¤к воно буде, т≥льки знав, що його початок ось тут ≥ зараз. ¬≥дл≥к уже п≥шовЕ

†††¬од≥й, попри свою балакуч≥сть, головне завданн¤ виконав бездоганно. я попросив його зупинитис¤ б≥л¤ н≥чного ресторану, що за ≥рон≥Їю дол≥ називавс¤ ЂЅ≥лий папугаї.  акаду, м≥ж ≥ншим, також б≥лий папуга, ≥ виходило так, що ц≥ б≥л≥ папуги Ї найб≥льшими пи¤ками.

†††¬т≥м, ¤, звичайно, не збиравс¤ вести ’еду до н≥чного ресторану. ѕринаймн≥ зараз. ÷е просто був дешевий х≥д конем перед вод≥Їм: нехай думаЇ, що ¤ гул¤ю соб≥ з коханкою, ≥ не знаЇ, де ми притулимос¤ в нетр¤х цього чужого м≥ста. ћи л≥пше пройдемо пару квартал≥в п≥шки.

†††я дав йому пТ¤тдес¤т бакс≥в ≥ сказав примирливо:

†††Ч†ј дощик таки гарний пройшов, правда ж?

†††Ч†“ак,Ч сказав в≥н.Ч ќсобливо стороною.

†††Ѕудинок наш був майже у центр≥ м≥ста. Ќаш. ƒосить пристойна стал≥нська буд≥вл¤, ¤ка зводилас¤, напевно, дл¤ таких людей, ¤к троюр≥дний брат д¤дька мого батька.  отр≥ сто¤ли за шторою.

†††¬х≥д до п≥дТњзду був ≥з кодовим замком, а вже на другому поверс≥ броньован≥ двер≥ вели до нашоњ осел≥, ¤ка коштувала на добу ст≥льки, ¤к ¤ щойно заплатив вод≥Їв≥. ÷е тому, що так≥ апартаменти зн≥маютьс¤ на день-к≥лька. «ате н≥хто не допитуЇтьс¤, хто ти, зв≥дки ≥ з ким.

†††я також не збиравс¤ тут довго затримуватис¤ Ч так, перечасувати грозу. ѕеречекати дощик. ≤ ¤кщо чесно, то ще не знав, що робитиму п≥сл¤ дощику. Ѕритва просто івалтовно в≥дт¤ла те, що було, в≥д того, що маЇ бути. ƒорога, ¤кою ¤ сюди прийшов, поки що не мала зворотного напр¤мку.

†††ѕраворуч п≥деш Ч кон¤ втратиш, л≥воруч п≥деш Ч без голови зостанешс¤, а вирушиш пр¤мо Ч назад не вернешс¤. ¬ернусь, не вернусь Ч не знаю, т≥льки знаю, що ¤ вже втратив кон¤. ¬≥н мав без особливих ускладнень домчати мене з аеропорту ћахачкали до ћарсел¤. “а, видно з усього, ¤ його втратив, дарма що не з≥ своЇњ вини.

†††≤ хоч ’еда була вже поруч, ¤ залишавс¤ самотн≥м вовком, ¤к той с≥романець на зеленому тл≥ мого брелока-дармовиса.

†††Ќе знаю, чи вона пом≥тила його, коли ¤ встромив ключ у шпарину, чи просто завмерла перед чорною проймою дверей, за ¤кими починалас¤ така ж чорна нев≥дом≥сть. якийсь час ми так ≥ сто¤ли перед порогом, не в≥даючи, хто туди маЇ ступити першим,Ч хоробрий самець, у котрого б≥льше сили й р≥шучости, чи тенд≥тна самка, ¤ка маЇ б≥лу Ђсерветкуї, що вказуЇ шл¤х у п≥тьм≥.

( ≥нець другоњ частини)

„астина трет¤

* ¬асиль Ў Ћя– Ч прозањк, автор багатьох книг. „лен јсоц≥ац≥њ украњнських письменник≥в. Ћавреат прем≥њ часопису Ђ—учасн≥стьї, •ран-пр≥ конкурсу Ђ оронац≥¤ словаї. ∆иве в  иЇв≥.

³⁸ ЅоЇць загону ЂЅеркутї.

³⁹ ¬асиль „учупак (1894Ц1920 рр.) Ч орган≥затор боротьби проти рос≥йських б≥лих та червоних окупант≥в у 1919Ц1920 рр.

⁴⁰ —короченн¤ в≥д Ђнепредставленийї.

⁴¹ јвтор просить читача не вбачати тут нат¤ку на ¬олодимира ѕут≥на, ¤кий на той час працював у ‘—Ѕ, та –услана ’асбулатова, котрий не м≥г спри¤ти в ц≥й справ≥, оск≥льки Ї лютим ворогом незалежности „–≤.

⁴² ” такий спос≥б було викрадено јллу ƒудаЇву з-п≥д носа рос≥йських спецслужб.

⁴³ Ќац≥¤, ¤ка становить основну масу населенн¤ “ањланду.

⁴⁴ ƒачний будиночок у горах Ўвейцар≥њ.

⁴⁵ “аке житт¤, така в≥йна (фр.).

до генерального каталогу б≥бл≥отеки

до каталогу розд≥лу ЂЋ≥тератураї