|
|
|
|
ќпубл≥ковано в
УЌауц≥ в —иб≥руФ, 1997, є 19 ѕро безпритульних ≥ про пом≥дори
™ такий глупий анекдот. ” людини запитують: У“и пом≥дори любиш?Ф ј в≥н задумливо так в≥дпов≥даЇ: У™ Ч люблю... а
так Ч не знаю...Ф. ÷¤ фраза завжди приходить мен≥ на розум, коли ¤ виходжу з будинку. —права в т≥м, що з в≥кна сус≥днього будинку, пр¤мо перед п≥д'њздом, випираЇ гром≥здка конструкц≥¤ з зал≥зних куточк≥в.
”зимку цей каркас пустуЇ, просто обрамл¤ючи в≥кно, але з настанн¤м весни його дбайливо обт¤гають пол≥етиленом, встановлюють усередин≥ полиц≥, а на полки Ч горщики з пом≥доровою розсадою: перший
поверх, балкона н≥, от ≥ ви¤вл¤ють люди винах≥длив≥сть. ѕригадуЇтьс¤ ≥ випадок, розказаний колегою по робот≥. Ћ≥то. ћоторошна жара. ѕовн≥с≥ньким автобус. ≤ раптом Ч в один момент Ч небо зат¤гують хмари, нал≥таЇ вихор ≥ по даху автобуса починаЇ щосили тарабанити град. ¬раз стаЇ св≥жо, але весь автобус, ¤к одна людина, видихаЇ не в≥д полегшенн¤, а в≥д жаху ≥, не змовл¤ючи, хором вимовл¤Ї льодов≥ слова: Уѕом≥дори поб'Ї.Ф ћен≥ ус≥ здаЇтьс¤, що ц≥ люди любл¤ть пом≥дори УтакФ: ¤кщо перевести в грошове вираженн¤ вс≥ њхньоњ турботи ≥ прац≥ так додати до того реальн≥ витрати (на добрива, на транспорт, на ≥нструменти, не знаю вуж на що ще, але будь-¤кий городник п≥дкаже), так розд≥лити суму на ту пом≥рну к≥льк≥сть смачних червоних плод≥в, що у середньому здатне виростати на сиб≥рському город≥, то вийде куди дорожче вартост≥ прив≥зних пом≥дор≥в на будь-¤кому ринку. (Ќ≥, Ї, звичайно, майстри-городники й у нас, не спорю, але не часто вони зустр≥чаютьс¤.) «араз, коли п≥дв≥конн¤ вже прикрасилис¤ щосили виростаЇ зеленню розсади, виставленоњ в багато ¤рус≥в, що закриваЇ, мабуть, усе св≥тло в квартир≥ (металева конструкц≥¤ напроти мого п≥д'њзду, щоправда, ще пустуЇ), хот≥лос¤ б розпов≥сти про одному з тих людей, завд¤ки ¤ким пом≥дори ≥ з'¤вилис¤ в —иб≥ру. ¬≥н, щоправда, не був першим, але де¤ким чином приклав руку до поширенн¤ цього овочу на јлтањ. ¬загал≥ ж, згадати ¬асил¤ —тепановича ™ршова треба було ще п≥втора роки тому, коли з дн¤ його народженн¤ виповнилос¤ сто двадц¤ть п'¤ть рок≥в, але зрештою календар Ч це не т≥льки збори пам'¤тних дат, але ≥ зведенн¤ про ¤к≥сь сезонн≥ природн≥ ¤вища. якщо початок розведенн¤ розсади можна в≥днести саме до природного (може бути, це скор≥ше соц≥альне ¤вище, але теж сезонне), то от ≥ прив≥д. ќтже, народивс¤ в≥н 11 серпн¤ 1870 у сел≥ ѕолЇтаЇво б≥л¤ унгура ѕермськоњ губерн≥њ в б≥дн≥й сел¤нськ≥й родин≥. ”чивс¤ в кравц¤, служив в арм≥њ, пот≥м в≥дправивс¤ на зароб≥тки в —иб≥р (“юмень, пот≥м “омськ). Ќамагавс¤ улаштуватис¤ на золот≥ копальн≥, але зам≥сть цього потрапив т≥льки в досл≥дницьку парт≥ю, що досл≥джувала русло ќб≥. «а гарну роботу начальник парт≥њ „ижов подарував йому фотоапарат ≥ сам навчив фотосправ≥. Ѕуло це ще наприк≥нц≥ минулого стол≥тт¤. ѕот≥м ™ршова знову моб≥л≥зували в зв'¤зку з УбоксерськимФ повстанн¤м у итањ. ѕовертавс¤ в “омськ навколо вс≥Їњ јз≥њ, через —уецький канал. ѕ≥зн≥ше брав участь ≥ в рос≥йсько-¤понськ≥й в≥йн≥. Ћюдина була, таким чином, що багато побачив ≥, головне, що багато вм≥в. —≥мейне житт¤ його не склалас¤, а дуже хот≥лос¤ мати д≥тей. ≤ завжди шкодував ¬асиль —тепанович тих
безпритульних, котр≥ йому потрапл¤лис¤ на його довгих дорогах. ¬олод≥нн¤ багатьма ремеслами дало йому впевнен≥сть у т≥м, що в≥н сам зможе м≥стити тих мал¤т, хто волею дол≥ позбавлений батьк≥вськоњ чи турботи чињ родини занадто б≥дн≥. ” 1910 в≥н обірунтувавс¤ в сел≥ јлтайському п≥д Ѕ≥йськом ≥ створив дит¤чий притулок, що назвав УћурашникФ. √рош≥ на його зм≥ст заробл¤в сам Ч фотографуванн¤м, а б≥льше шитт¤м: уклавши д≥тей спати, до глибокоњ ноч≥ стукав на швейн≥й машинц≥. Ѕрав у крамниц≥ тканина, а здавав готов≥ платт¤. “урбот було багато, ≥ самих р≥зних. —початку по господарству допомагала сестра, але вона вийшла зам≥ж ≥ вињхала. ѕ≥д≥брати придатну пом≥чницю довго не вдавалос¤ Ч те недотепна потрапитьс¤, те злод≥йкувата. ” 1913 уз¤ти притулок п≥д заступництво захот≥ло м≥сцеве в≥дд≥ленн¤ горезв≥сного —оюзу ћихайла-архангела, ≥ в≥д такоњ допомоги ™ршову довелос¤ старанно р¤туватис¤. „им так≥ пом≥чники-людиноненав≥сники, краще вже самому л¤мку т¤гти. « початком першоњ ≥мпер≥ал≥стичний його знову призвали Ч правда, не на фронт, а в тилов≥ в≥йська. ƒ≥ти залишилис¤ без свого УпапиФ, ¤к в≥н завжди просив називати себе (≥ багатьом дав своЇ пр≥звище). —лужив у Ѕ≥йську, ш≥стьох уз¤в ≥з собою (жив не в казарм≥, а на квартир≥) ≥ часто б≥гав у самоволку Ч носив вихованц¤м, що залишилис¤ в јлтайському, пайку, добуту правдами ≥ неправдами на солдатськ≥й кухн≥. ѕ≥сл¤ революц≥њ притулок розграбували, ≥ т≥льки з завершенн¤м √ромад¤нськоњ в≥йни удалос¤ почати в≥дновленн¤ УћурашникаФ. —початку його перетворили в дит¤чий будинок Ч знову почалис¤ неприЇмност≥ (конфл≥кт ≥з начальницею, призначеноњ владою). ™ршов п≥шов з частиною д≥тей ≥ знову вз¤вс¤ за своЇ Ч орган≥зував дит¤чу комуну (а той дит¤чий будинок так ≥ захир≥в). ƒ≥ти п≥дростали ≥ потроху допомагали УтатуФ у робот≥. ѕридбав в≥н ≥ нова спец≥альн≥сть: зак≥нчив курси по збор≥ л≥карських рослин. «бирав разом з д≥тьми ≥ цим теж заробл¤в. р≥м того, д≥ти п≥д його початком осушили болото, улаштували ставок, де розлучили рибу, побудували нав≥ть електростанц≥ю (потужност≥ вистачало, щоб осв≥тити будинок), посадили фруктовий сад ≥ нав≥ть завели виноградник. Ѕула ≥ пас≥ка. Ќу ≥, зрозум≥ло, швальн¤ ≥ фотолаборатор≥¤. ¬асил¤ —тепановича намагалис¤ обвинуватити в т≥м, що в≥н використовуЇ дит¤чу працю, але хлопц≥ працювали т≥льки добров≥льно ≥ всього один-два години в день. ј в ™ршова в≥д ус≥х його турбот ще залишалис¤ сили ≥ на те, щоб керувати дит¤чим хором. ≤ не вис≥в його дит¤чий будинок на шињ держави: подвижник не т≥льки сам забезпечував його, але в 1943 нав≥ть вн≥с у фонд оборони 17 тис¤ч карбованц≥в. ”мер в≥н глибоким старцем 16 кв≥тн¤ 1957, оточений любов'ю численних вихованц≥в. ј пом≥дори? Ќу так, звичайно! —права в т≥м, що на город≥ дит¤чого будинку д≥ти виростили њх вперше в цьому сел≥.
Ќову культуру перейн¤ли спершу сел¤ни, а пот≥м ≥ жител≥ околишн≥х с≥л јлтаю. |
