„астина перша

†††

„астина друга

„астина трет¤

1

†††я сид≥в у чолов≥чому салон≥ вроди ЂЌарцисї, що на “верському бульвар≥, ≥ чекав, поки надзвичайно любТ¤зна н≥мфа зробить мен≥ у вус≥ прокол дл¤ сережки. Ќа в≥дм≥ну в≥д справжнього Ќарциса, ¤ милувавс¤ на свою Ђкрасуї не в джерел≥, а в овальному дзеркал≥, ≥ також був патолог≥чно задоволений: щетина на щоках уже вис≥¤лас¤ б≥льша, н≥ж у ћ≥к≥ –урка, ще трохи†Ч ≥ вона стане бородою, короткий чуб завд¤ки старанн¤м чаклунки ≈хо⁴⁶ зробивс¤ ¤сно-рудим, ≥ тепер ≥з дзеркала на мене дивилас¤ зовс≥м чужа ф≥з≥оном≥¤, в ¤ку ¤ бо¤вс¤ закохатис¤ т≥льки тому, що не хот≥в зм≥нювати свою уже й так п≥д≥рвану ор≥Їнтац≥ю.

†††Ч ¬и в ¤кому вус≥ носитимете сережку? Ч спитала ≈хо з неаби¤кою ц≥кав≥стю, побоюючись, що ¤ скажу: в правому,Ч бо то означатиме, що в моњх жилах тече блакитна кров ≥ шанс≥в у ≈хо Ч н≥¤ких.

†††“а ¤ даю њй цей шанс.

†††Ч†” л≥вому,Ч кажу ¤ ≥ чомусь згадую казочку про  обил¤чу √олову: д≥вонько-д≥вонько, загл¤нь мен≥ у праве вухоЕ я вже втратив кон¤, а ц≥ мотиви, що причепилис¤ до мене в пр≥зон≥, так ≥ мандрують через ус≥ кордони.

†††Ч ” л≥вому? Ч ≈хо на радощах так близько схил¤Їтьс¤ до мого л≥вого вуха, що њњ соковита цицька л¤гаЇ на моЇ плече, ¤к генеральський погон.

†††ќднак генерал н≥чого не маЇ проти, його зараз просто не ц≥кавл¤ть так≥ дурниц≥, його ц≥кавить лише ота ф≥з≥оном≥¤, що дивитьс¤ на нього ≥з дзеркала, ≥ генерал не розум≥Ї, нав≥що де¤к≥ непевн≥ типи робл¤ть пластичн≥ операц≥њ, щоб зм≥нити своЇ обличч¤. ћожливост≥ гриму й косметики безмежн≥.

†††Ч†–обимо прокол? Ч десь наче здалеку долунюЇ голос ≈хо, хоч вона вже майже вс¤ зал≥зла у моЇ вухо.

†††Ч “ак,Ч кажу ¤, дарма що слово Ђпроколї мен≥ не зовс≥м подобаЇтьс¤. —тосовно мене, звичайно, а ¤кщо йдетьс¤ про таких бравих хлопц≥в, ¤к от≥, що охорон¤ли шале, то чого жЕ ѕрокол Ї прокол. ѕредставлен≥ народи, котр≥ звикли покладатис¤ на потужн≥ арм≥њ й атомн≥ бомби, часом зовс≥м безпорадн≥ в найприм≥тивн≥ших ситуац≥¤х, особливо у себе вдома. ћо¤ прогул¤нка на базу в≥дпочинку Ч то всього лиш кв≥точки, ба нав≥ть пупТ¤нки пор≥вн¤но з тими ¤г≥дками, що њх ум≥ють вирощувати жаби. “ак≥ кв≥точки називаютьс¤ жабТ¤чим милом, вони зацв≥тають жовтеньким ранньоњ весни на луках поблизу р≥чок та озер. ј жабТ¤че мило проникаЇ скр≥зь. ≤ коли наш психоанал≥тик јндре —≥¤к казав про перемогу одинак≥в над арм≥¤ми в г≥вн¤них американських ф≥льмах, то мав на уваз≥, певна р≥ч, не мистецький нањв, а саму јмерику.  рањну, ¤ка повс¤кчас готуЇтьс¤ до в≥йн на чуж≥й територ≥њ. —в≥товий л≥дер шпигунства ÷–” п≥встор≥чч¤ було зациклене на червон≥й московськ≥й чум≥, Ѕерл≥нськ≥й ст≥н≥ та ≥нших привидах комун≥зму ≥ не бачило того, що робитьс¤ в них п≥д носом. ј коли щось трапл¤лос¤, приховували це ще з б≥льшою наполеглив≥стю, н≥ж порушенн¤ прав непредставлених нац≥й. ўе н≥коли американську розв≥дку не доймала така криза ≥дей.

††ЌемаЇ в “ихому океан≥ потужн≥шоњ в≥йськово-морськоњ бази за •уам, ¤к немаЇ н≥де ≥ над≥йн≥шоњ охорони з найдосконал≥шими засобами електронного стеженн¤ та цифровим контролем за п≥дступами до в≥йськовоњ цитадел≥. ” ѕентаіон≥ швидше чекали прибульц≥в ≥з космосу, н≥ж нападу на •уам, де було зосереджено найкращ≥ сили ¬ћ— —Ўј.

†††–ано-вранц≥ 13 кв≥тн¤ 1994 року група терорист≥в проникла на територ≥ю бази у найприм≥тивн≥ший спос≥б: вони прињхали до контрольно-пропускного пункту на такому ж ЂЅТюњку  онвертиблї, на ¤кому њздив триз≥рковий адм≥рал, начальник гарн≥зону √енр≥ Ўелтон. ¬≥с≥м душ пом≥стилос¤ в затемненому салон≥ машини, ще четверо Ч у баіажнику. ќхорона ≥ гадки не мала щось там перев≥р¤ти, шлаібауми п≥дн≥малис¤ автоматично.

†††ќзброЇн≥, кр≥м усього, іранатами, ц≥ в≥дчайдухи вдерлис¤ в казарму, де ще спали гладк≥ тюлен≥⁴⁷, ≥ наробили такого шуму, що вс≥м зац≥пило. ѕрикриваючись заручниками, терористи проникли нав≥ть у житлове м≥стечко на Ќ≥м≥тц-√≥лл, де мешкали ≥з с≥мТ¤ми старш≥ оф≥цери.

†††¬решт≥-решт морп≥хам вдалос¤ великими силами оточити ≥ казарму, й м≥стечко, але насл≥дки були кривавими. «агинуло к≥лька дес¤тк≥в заручник≥в, пТ¤теро з них слугували живим щитом п≥д час в≥дходу нападник≥в, ¤к≥ безкарно щезли у джуніл¤х, що починалис¤, вважай, на меж≥ бази.

††† оли нахабна преса почала рознюхувати цю ≥стор≥ю, ѕентаіон дав оф≥ц≥йну в≥дпов≥дь: на територ≥њ •уаму в≥дбувалис¤ супернавчанн¤, де в реальних умовах в≥дпрацьовувалис¤ методи боротьби з терористами. √онор ≥ реноме були наст≥льки вражен≥, що цього разу н≥хто й не додумавс¤ щось списувати на всюдисущого ќсаму⁴⁸ бен Ћадена.

†††¬сюдисущий м≥ль¤рдер ќсама тим часом сид≥в у скромн≥й печер≥, запивав водою черствий чурек ≥ зашивав циганською голкою латку на штанах, що протерлис¤ ¤краз на кол≥н≥. ¬≥н сном-духом н≥чого не знав про бешкет на баз≥ •уам, в≥н т≥льки знав, що все зло Ч у невир≥шенн≥ нац≥ональних ≥ рел≥г≥йних питань та под≥л≥ нац≥й на представлен≥ ≥ непредставлен≥.

†††ќтож чуб м≥й був кольору жабТ¤чого мила, щетина б≥льша, ¤к у ћ≥к≥ –урка, а л≥ве вухо прикрашала сережка Ч поки що з грубоњ нитки, такий соб≥ ще один дармовис. ƒармовис, бо ¤ не дуже в≥рив у доц≥льн≥сть ц≥Їњ консп≥рац≥њ ≥ вдававс¤ до нењ швидше дл¤ розваги, дл¤ коротанн¤ часу, поки перейде дощик ≥ мен≥ щось путнЇ спаде на думку. я був певен, що мене шукають, ¤к шукають ≥ ’еду, особливо пильнують аеропорти та вокзали, тож треба трошки пересид≥ти, потерп≥ти, поки вони з≥бТютьс¤ з н≥г.

†††ѕеред≥ мною знов лежали три шл¤хи, три прокл¤т≥ украњнськ≥ шл¤хи, у ¤ких заплутавс¤ ц≥лий народ, а що вже казати про мене одного. я самЕ

†††Ч†¬и сам? Ч в≥дгукуЇтьс¤ до мене ≈хо.Ч ¬и пот≥м сам≥ вставите сережку чи прийдете до нас? ¬арто було б огл¤нути проколЕ

†††¬она не знаЇ, що на мен≥ все заживаЇ ¤к на собац≥, але ¤ не хочу њњ розчаровувати.

†††Ч†ѕрийду. ѕрийду до вас особисто.

†††я вийшов ≥з ЂЌарцисаї ≥ рушив угору “верським бульваром, ¤к лондонський денд≥. ÷≥лком пристойний бульвар, ≥ написи здеб≥льшого англ≥йською мовою, ¤к у Ћондон≥. Ќе знаю, чому дехто так не любить ћоскву. ƒл¤ мене це вже майже р≥дне м≥сто, а ¤кщо вз¤ти до уваги, що тут колись жив троюр≥дний брат д¤дька мого батька, то ¤, можна сказати, кор≥нний москвич у третьому кол≥н≥.

†††“≥льки от три шл¤хи у мене украњнськ≥. ѕерший, ¤к було обумовлено в ч≥тко виробленому план≥, веде знов до ћахачкали, до л≥така м≥с≥њ „ервоного ’реста, ¤ким ¤ мусив доправити рос≥йську д≥вчину з ≤ніушет≥њ до ‘ранц≥њ на л≥куванн¤. јле цей шл¤х дуже слизький. ¬ аеропорту ћахачкали нас можуть вигл¤дати, бо це ворота ѕ≥вн≥чного  авказу, бо там ѕелен, ¤кому ¤ не зовс≥м в≥рю, ≥ тут уже н≥чим не зарадить нав≥ть член ≥ніушського парламенту –усланбек, ¤кому ¤ в≥рю. јле в≥н не Ї профес≥оналом у таких справах, ≥ саме тому ¤ опинивс¤ в дурному становищ≥. „≥тко вироблений план розваливс¤; на визначеному маршрут≥ можна поставити в≥дразу хрестик ≥ нулик, шановний шефе в≥дд≥лу м≥жнародних кризових ситуац≥й.

†††ƒругий шл¤х ¤ умовно називав романтичним, бо в≥н прол¤гав через ”крањну ≥ тут фантаз≥¤ брала гору над лог≥кою. ћи з ’едою пот¤гом чи машиною д≥стаЇмос¤  иЇва, ¤ знаходжу д¤дечка “олю, ¤кий знаЇ ус≥х пол≥тик≥в, депутат≥в, ≥ швиденько обстругуЇмо це д≥ло. ’оча не такЕ Ќаш≥ продадуть в≥дразу. ј ¤кщо й не продадуть, то хтось не втримаЇ ¤зика за зубами, д≥йде до —Ѕ”, а це все одно, що до ‘—Ѕ. —аме так схопили ¬ахтаніа  обал≥ю⁴⁹, начальника нац≥ональноњ івард≥њ √руз≥њ, соратника «в≥ада √амсахурд≥а. Ћот≥ (так називали його друз≥) п≥дТњхав до бензостанц≥њ заправити машину, а тут уже вс≥ гуртом Ч ≥ наш≥, ≥ н≥мц≥.

†††«робимо не так. ƒ¤дечко “ол¤ п≥де до литовського посольства, адже а¤толла маЇ велик≥ заслуги перед Ћитвою, маЇ нав≥ть медаль за оборону телецентру у ¬≥льнюс≥, а ще б≥льше заслуг перед литовським народом маЇ ƒжохар ƒудаЇв, котрий п≥д час штурму т≥Їњ телевеж≥ служив у Ћитв≥, ≥ жоден солдат його гарн≥зону не вийшов з казарми. Ћитовц≥ перекинуть нас до ¬≥льнюса, а це вже в≥льна ™вропа. я ще й устигну пров≥дати свого кота ЅарсикаЕ Ќ≥, ¤ вже схибнувс¤ з цим Ѕарсиком Ч найволелюбн≥шою ≥стотою в ”крањн≥, ≥ мене повело зам≥сть ћарсел¤ в ћирон≥вку. –омантикаЕ —уц≥льна романтика.

†††якщо вже мова про посольство, то чому б не звернутис¤ до французьких дипломат≥в ось тут у ћоскв≥ ≥ попросити, щоб поспри¤ли у вильот≥Е ÷е, власне, ≥ був трет≥й шл¤х, найнад≥йн≥ший ≥ найпр¤м≥ший, то б≥льше, що ¤ мав службовий французький паспорт, а ’еда, громад¤нка –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ,Ч в≥зу, законно поставлену в тих пал≥турках, ¤к≥ мен≥ дав –усланбек.

†††ѕроте на цьому третьому шл¤ху теж були камен≥ спотиканн¤. «а мною вже т¤гс¤ Ђчеченськийї сл≥д, причому в≥н проходив через шале Ђчервоноюї ниткою, ≥ ¤ м≥г тут добр¤че п≥дставити французьких амбасадор≥в. ” такому раз≥ моЇ завданн¤ вже точно не було б виконане бездоганно, а отже, й л¤снула б мо¤ винагорода. якби не йшлос¤ про оту н≥чим не обумовлену бездоганн≥сть, то в крайньому раз≥ можна було б с≥сти на ¤кийсь внутр≥шн≥й рейс ≥ без особливих зусиль, без зброњ захопити л≥так. ј такЕ ¤ нав≥ть не дзвонив до ћарсел¤, щоб запитати поради, хоча мав такий дозв≥л на випадок вин¤ткових обставин.

†††¬т≥м, усе могло бути набагато прост≥шим. ћожливо, јс¤ в≥двела найпершу п≥дозру в≥д чеченського, а тим б≥льше французького сл≥ду. ћожливо, саме тому ¤ њй подарував житт¤.

†††≤браг≥м також мовчатиме, щоб не виказати свою причетн≥сть до щезненн¤ ’еди, а окр≥м нього, н≥хто мене тут б≥льше не знав. ≤ в≥н також не знав, хто ¤ насправд≥. —м≥т ≥ ¬ессон мертв≥. “ак що французьк≥ коридори в московських аеропортах швидше за все Ђзелен≥ї. ћожливоЕ ÷≥лком можливоЕ

†††ѕроте л≥пше трохи перечекати. ўе трохи, щеЕ Ѕо ¤кщо вже бути в≥двертим до к≥нц¤, то мен≥ було тут зовс≥м непогано. ј може, й добре. ƒуже добре. ≤ ¤ знав, що такого не буде б≥льше н≥коли.

2

†††“≥Їњ першоњ ноч≥ ¤ ще довго сид≥в на кухн≥, де в холодильнику зам≥сть експлуатац≥йноњ ≥нструкц≥њ було все, що треба; п≥сл¤ сумл≥нно виконаноњ роботи можна дозволити соб≥ розслабитис¤, тим б≥льше, що в морозильн≥й камер≥ уже достиг л≥д, а в≥ск≥ ЂЅ≥лий к≥ньї ц≥лком в≥дпов≥дало моЇму настрою.

†††я тримав у руц≥ наповнену скл¤нку, що приЇмно холодила руку, ≥ слухав шум води, ¤кий долинав ≥з ванноњ. ’еда в≥дмовилас¤ розд≥лити з≥ мною компан≥ю, хоч ¤ припас дл¤ нењ сухе ЂЎардонеї та пл¤шку шампанського Ђћум  ордон –ужї. јби складалос¤ враженн¤, що ми вже в ћарсел≥. јтож, ми вже в Ђ√отел≥ дю ѕортї, з в≥кон ¤кого видно жовто-зелене море, а взавтра п≥демо до собору Notre Dame de la Garde, собору «ахисниц≥ тих, кого пересл≥дуЇ небезпека на водах, ≥ поставимо ѓй св≥чку за те, що все так добре ск≥нчилос¤. ѕот≥м заблукаЇмо у вузеньких, ¤к струмки, вуличках старого м≥ста, загубимос¤ в ¤к≥йсь глибок≥й пивничц≥, де продають справжнЇ ЂЎардонеї ≥ справжн≥й Ђћум  ордон –ужї, а тод≥ п≥демо до порту ≥Е попрощаЇмос¤. ѕопрощаЇмос¤ назавжди. ’еда с¤де на корабель, ¤кий повезе њњ нев≥дь-куди, а ¤ стану франковим нап≥вм≥льйонером, ¤кщо бездоганно виконаю це завданн¤, ≥ п≥ду в монастир до Ќ≥коль в≥дмолювати гр≥хи. ѓх, цих гр≥х≥в, назбиралос¤ чималенько. “а, можливо, саме завд¤ки њм мен≥ вдастьс¤ потрапити до Ђшаровогої полку, ¤кий десь на остров≥ в “ихому океан≥ охорон¤Ї атомний пол≥гон; робота не-бий-лежачого, а платн¤ вдв≥ч≥ б≥льша. ј можна ще њздити по Ђм≥с≥¤хї: три м≥с¤ц≥ в≥двоював Ч р≥к гул¤Їш.

††† р≥зь скло у кухонних двер¤х ¤ побачив, ¤к майнула њњ гола т≥нь ≥з ванноњ, ≥ т≥льки тепер подумав, що в ’еди тут немаЇ н≥чого, кр≥м от≥Їњ куцоњ сукенки, в ¤к≥й ¤ вихопив њњ ≥з шале. “реба купити њй щось ≥з од¤гу, вранц≥ спитаюЕ ’ай минетьс¤ у нењ це стресове зац≥пен≥нн¤, що поклало печать на тонке обличч¤ кольору молодого меду, в≥дбилось у темно-син≥х очах, ¤к≥ н≥кому так не пасують, ¤к смагл¤вим ж≥нкам. Ѕузковий туман сто¤в у тих в≥дсутн≥х очах, а страх уже став байдуж≥стю.

†††ћене трохи здивувала њњ коротка зач≥ска, ¤ка начебто не зовс≥м вТ¤залас¤ з кавказькою д≥вчиною, однак ’еда була не з глухого буару ≥ нав≥ть не з г≥рЕ  оротко п≥дстрижене волосс¤ робило њњ схожою на хлопчика,Ч напевно, тому, що на обличч≥ зовс≥м не було косметики, а ¤ вже давно в≥двик од таких ж≥нок.

†††Ќа фотозн≥мку, ¤к ≥ на ксерокоп≥¤х, порозв≥шуваних на рос≥йських блокпостах, у нењ були довг≥ коси,Ч очевидно, ними довелос¤ пожертвувати, щоб хоч трохи зм≥нити зовн≥шн≥стьЕ

†††я також довго сто¤в п≥д душем, а коли вийшов, ’еда вже спала. ѕринаймн≥ св≥тло в њњ к≥мнат≥ не гор≥ло. я п≥шов до себе, л≥г ≥ заснув, ¤к п≥сл¤ дес¤тик≥лометрового кросу через мертву пустелю. ј пот≥м мене розбудив крикЕ

†††ѕустел¤ мертва лише вдень, коли в≥д спеки глибоко ховаютьс¤ зм≥њ ≥ скорп≥они, а вноч≥ вона оживаЇ, вноч≥, буваЇ, настаЇ така прохолода, що трусить тобою, ¤к мал¤р≥йна пропасниц¤. “од≥ все живе виповзаЇ на св≥т. “и лежиш у спальному м≥шку ≥ дивишс¤ в чуже небо, де мерехт¤ть зелен≥ з≥рки, зовс≥м не так≥, ¤к удома, де м≥с¤ць зовс≥м не той, що у нас, це ¤кась зовс≥м ≥нша планета, що пласко лежить на неб≥ ≥ на њњ р≥жок не пов≥сиш в≥дра.

†††÷ей сон мен≥ снивс¤ часто: втома, ¤к живчик, озиваЇтьс¤ в кожн≥й кл≥тин≥ т≥ла, пот≥м повол≥ тане, розт≥каЇтьс¤ теплом, й тебе огортаЇ такий млосний затишок, н≥би вже н≥коли не треба п≥дводитис¤, н≥куди не треба б≥гти, не треба вт≥кати в≥д т≥н≥ свого дв≥йника. Ќа груд¤х у тебе згорнувс¤ калачиком Ѕарсик, ти хочеш його погладити, т¤гнешс¤ до нього рукою ≥ раптом торкаЇшс¤ холодного слизу зм≥њ. “и скрикуЇш ≥ прокидаЇшс¤, св≥домо розплющуЇш оч≥, бо знаЇш, що це сон.

†††јле ¤ н≥коли не кричав ув≥ сн≥.  рик долинув ≥з к≥мнати ’еди, ¤ одним скоком опинивс¤ б≥л¤ њњ дверей, прочинив њх ≥ побачив ’еду в т≥й сам≥й поз≥, в ¤к≥й застав њњ там, на другому поверс≥,Ч вона п≥дт¤гла простирадло до п≥дбор≥дд¤ ≥ так зац≥пен≥ла у темр¤в≥.

†††Ч ’едоЕ тоб≥ щось приснилос¤?

†††я ув≥мкнув св≥тло, њњ в≥дсутн≥ оч≥ нав≥ть не примружилис¤. ” них ≥ страху не було, т≥льки ¤кась застигла апат≥¤.

†††Ч “и бачила поганий сон, ’едо?

†††Ч Ќ≥,Ч сказала вона.Ч Ќе сон.

†††Ч ј що?

†††Ч я бачила те, що було. ¬они знов прийдуть.

†††Ч Ќ≥хто не прийде. ƒл¤ того ¤ тут.

†††Ч Ќе лишай мене,Ч сказала вона.

†††Ч я тебе не залишу, ’едо. ѕоки ти будешЕ

†††Ч “и не зрозум≥вЕ «араз. ƒай мен≥ руку. Ѕудь ласка.Ч ¬она в≥дпустила простирадло.

†††я прис≥в на край л≥жка, вз¤в њњ руку. ¬она була холодна ≥ знов упТ¤лас¤ н≥гт¤ми в мою долоню.

†††Ч Ћ¤ж б≥л¤ мене,Ч сказала вона.Ч я тебе не боюс¤. ћен≥ страшно сам≥й. Ќе треба вимикати св≥тло.

†††я гладив њњ коротенького чубчика, в≥дчуваючи, ¤к слабне ’едина рука в моњй долон≥.

†††“ам, де поруч зТ¤вл¤ютьс¤ нормальний чолов≥к ≥ нормальна ж≥нка, завжди виникають потаЇмн≥ думки ≥ бажанн¤. јле ¤ не був нормальним чолов≥ком, тому лиш гладив њњ зворушливого чубчика, аж поки вона не заснула.

3

†††¬ранц≥ за кавою ¤ намагавс¤ ’еду розговорити, однак вона так ≥ лишалас¤ загальмованою. Ќав≥ть тод≥, коли ¤ показав закордонний паспорт, ¤кий дав мен≥ –усланбек, њњ обличч¤ було в≥дчуженим.

†††Ч ћи скоро поњдемо зв≥дси,Ч сказав ¤.Ч ¬се буде добре.

†††÷е прозвучало дл¤ нењ так, ¤кби ¤ сказав, що надвор≥ давно розвиднилос¤Е

†††Ч “и не рада?

†††Ч ƒобре,Ч сказала вона.Ч ѕоњдемо.

†††Ч ’едо, ¤ зараз п≥дуЕ

†††¬она звела на мене оч≥, ≥ тепер у њхн≥й байдужост≥ знов прокинувс¤ страх.

†††Ч† уди?

†††Ч†ћен≥ треба вийти.

†††Ч†я з тобою.

†††Ч†’едо, тоб≥ зараз краще побути тут.

†††Ч†Ќас шукають?

†††Ч†Ќ≥хто нас уже не шукаЇ. јле так буде краще. я хочу тоб≥ щось купити з од¤гу. ўо б ти хот≥ла?

†††Ч†ћен≥ все одно.

†††Ч†’едо, не можна так.

†††Ч† упи мен≥ зубну щ≥тку.

†††Ч†ƒобре,Ч зрад≥в ¤.Ч я куплю тоб≥ зубну щ≥тку. ўо ≥ще?

†††Ч†Ќа св≥й розсуд.

†††Ч†“и мен≥ дов≥р¤Їш? Ч усм≥хнувс¤ ¤, але ’еда не зловила у тому жодного нат¤ку.

†††Ч†ўо вважаЇш за потр≥бне, те й купи,Ч сказала вона.Ч ≤ не барис¤, добре?

†††Ч†ј ти н≥кому не в≥дчин¤й.

†††Ч†’≥ба сюди хтось може прийти?

†††Ч†Ќ≥, ¤ т≥льки хот≥в сказати, що ¤ не дзвонитиму в двер≥. ¬≥дчиню ключем, домовились?

†††¬она кивнула. я вз¤в њњ холодну руку ≥ злегенька похукав на нењ теплом.

†††ѕот≥м уже на пороз≥ зупинивс¤ й сказав:

†††Ч†ƒо реч≥, мене звуть јнр≥. јнр≥ ƒюшан.

†††÷е вперше в житт≥ ¤ ходив по ганч≥рТ¤них крамничках з таким задоволенн¤м. —лава Ѕогу, њх вистачало на кожному кроц≥, ≥ вишколен≥ д≥вчатка-продавц≥ були чемн≥ й дог≥длив≥ до нахабства.

†††Ч†ўо вас ц≥кавить? Ќа кого? яка модель? ј ¤к вам оце Ч останн≥й пискЕ якщо не п≥д≥йде за розм≥ром, ми вам залюбки пом≥н¤Їмо.

†††ўоб вони менше мен≥ докучали, ¤ казав, що шукаю щось такеЕ знаЇтеЕ з березового ситцю, та врешт≥-решт вибрав одну сукню легеньку блакитну й одну довгу веч≥рню, кольору темного безу.

†††ƒе ¤ незручно почувавс¤, то це в секц≥њ ж≥ночоњ б≥лизни, але й там уз¤в к≥лька б≥лих Ђсерветокї на випадок глупоњ ноч≥.

†††ўо ще? ўе мен≥ потр≥бен був найповн≥ший телефонний дов≥дник м≥ста ћоскви, ≥ ¤ напитав його в першому-л≥пшому к≥оску, де купував газети. ¬загал≥-то ¤ не збиравс¤ подовгу розбалакувати по телефону з≥ своњх апартамент≥в, але один дзв≥нок зробити можна. “ак, дл¤ дозв≥льного марнуванн¤ часу. ўе не зашкодило б задзвонити ≤браг≥мов≥, запитати, коротше, чи н≥чого не чути в≥д —м≥та ≥ ¬ессона та що з цього приводу каже ѕут¤та, але, мабуть, утримаюс¤. ј раптом в≥н переконаний, що мене вже немаЇ в ћоскв≥ або й на св≥т≥. ѕ≥д час супернавчань, коли в реальних умовах в≥дпрацьовуютьс¤ методи боротьби з терористами, вс¤ке трапл¤Їтьс¤.

†††–усланбеков≥ також зателефоную п≥зн≥ше, коли вже буду далеко в≥д цього прекрасного м≥ста, ¤кого дехто чомусь не любить. як на мене, то н≥чогенька соб≥ столиц¤, набагато краща за Ќазрань, ≥ все тут можна купити Ч Ђћум  ордон –ужї, ж≥ноч≥ Ђсерветкиї ≥ нав≥ть сиіарети ЂGitanesї, значно дешевш≥, н≥ж у ћарсел≥. як≥сть, звичайно, не та, але все-таки кращ≥ за Ђпримакї д¤дечка “ол≥.

†††÷≥каво, ¤к би а¤толла зреаіував, ¤кби ¤ прињхав до  иЇва ≥ сказав, що ось така й така справа? —першу, либонь, захлинувс¤ б димом, приголомшений моЇю зТ¤вою: Ђ÷е ти, з≥рвиголово? ћен≥ сказали, що ти загинувї.Ч Ђя, д¤дечку “олю, ¤. Ќайц≥кав≥ше починаЇтьс¤ тод≥, коли мертв≥ повертаютьс¤ з того св≥ту, правда ж?ї

†††я п≥шки д≥йшов аж до Ќового јрбату, де набр≥в на кавТ¤рню Ђ—амотн¤ з≥ркаї, ≥ замовив соб≥ в≥ск≥ ЂЅ≥лий к≥ньї. ћен≥ хот≥лос¤ погомон≥ти з а¤толлою бодай отак, подумки, то б≥льше, що в≥н також побував у ћоздокському ф≥льтрац≥йному табор≥, ≥ нам було з ним про що поговорити. ’оча б порад≥ти тому, що ми не потрапили до п≥двал≥в ¬ладикавказького мед≥нституту, ≥деального м≥сц¤ ¤к дл¤ тортур, так ≥ дл¤ сучасного центру трансплантолог≥њ, а також дл¤ виготовленн¤ Ђсекретноњї зброњ. ƒехто зрозум≥в, що торгувати людськими органами набагато рентабельн≥ше, н≥ж людьми, ≥ поставив цей б≥знес на конвеЇр. ¬≥дпрацьований людський матер≥ал згодовували свин¤м, його й називали Ђсекретною зброЇюїЕ

†††я розгорнув Ђ омсомолкуї Ч чудова газета, на в≥дм≥ну в≥д ЂЌезборимоњ нац≥њї та Ђ≤чкер≥њї, њњ продають нав≥ть у ћарсел≥. я ≥нод≥ купую цю газетку, д¤дечку “олю, бо вона пише й про ”крањну. ¬она до нас набагато уважн≥ша, н≥ж Ђ‘≥іарої чи Ђ‘ранс —уарї, але до нењ ¤ не звернус¤Е я, д¤дечку “олю, цього разу, пробачте, не звернус¤ й до вас, ≥ ви мене зрозум≥Їте: ¤ роблю Ївропейський виб≥р, обираю, ¤к тепер кажуть, трет≥й шл¤х. —в≥ти ж мен≥, самотн¤ з≥рко, св≥ти на цьому шл¤ху, де залишилос¤ зробити всього лиш один крок Ч dernier coup de main⁵⁰.

†††я залишаю на цьому столику непрочитану газету, залишаю недопите в≥ск≥. я хочу бачити ’еду, ¤ так њњ хочу бачити, що мен≥ прикро в цьому соб≥ з≥знаватись.

†††’еда зустр≥чаЇ мене в коридор≥.

†††Ч†“и так довго,Ч каже вона, ≥ з њњ лиц¤ спадаЇ напруга.

†††Ч†¬ибач. я тоб≥ тут дещо купив. ѕрим≥р¤й.

†††я даю њй пакет, ≥ду до своЇњ к≥мнати, але й через ст≥ну бачу, ¤к вона прим≥р¤Ї сукн≥. —першу блакитну, легеньку, пот≥м ту, кольору темного безу.

†††Ч†ѕодивис¤! Ч кличе вона.Ч “и будеш моњм дзеркалом.

†††я заходжу до нењ ≥ дивуюс¤ тому, ¤к вона оживаЇ. ¬се правильно: ’еда стоњть у довг≥й бузков≥й сукн≥ ≥ це вже не загнаний хлопчик, а юна панна, ¤к≥й до лиц¤ нав≥ть тихий задавнений смуток. ¬она справд≥ дивитьс¤ на мене, ¤к у дзеркало.

†††Ч†«в≥дки ти знав м≥й розм≥р? ≤ кол≥р?

†††Ч†я про тебе знаю багато.

†††Ч†ўо? ўо ти знаЇш?

†††Ч†”се, ’едо. ћайже все. ј кол≥р Ч то до твоњх очей.

†††Ч†’очеш побачити блакитну? Ќ≥, не виходь. “≥льки в≥двернис¤.

†††я в≥двертаюс¤, але бачу, ¤к вона зн≥маЇ безову сукню. ” нењ все т≥ло кольору молодого меду, тонке, худорл¤ве, ≥ т≥льки там, де золот≥ють њњ ж≥ноч≥ ложесна, воно повн≥Ї пругкою щедр≥стю.

†††Ч†Ќу ¤к?

†††я повертаюсь до нењ обличч¤м, ≥ мен≥ не потр≥бн≥ слова, бо все в≥дбиваЇтьс¤ в Ђдзеркал≥ї. я т≥льки п≥дходжу до ’еди ближче, беру њњ руку, щоб з≥гр≥ти своњм диханн¤м, ≥ чую, що вона тепла.

†††ћи з нею майже не розмовл¤Їмо. Ќав≥ть за вечерею, коли ¤ пот¤гую свого ЂЅ≥лого кон¤ї, а ’еда пригублюЇ зеленаве ЂЎардонеї, ми мовчимо. ≤нод≥ наш≥ оч≥ надовго стр≥чаютьс¤, але й вони н≥чого не говор¤ть одне одному ≥ н≥ про що не запитують. “≥льки перед тим, ¤к п≥ти, вона подаЇ голос:

†††Ч “и прийдеш?

†††я дивлюс¤ на нењ, н≥би н≥чого не розум≥ю. я й справд≥ багато чого не розум≥ю.

†††Ч “и хочеш?

†††Ч†“ак.

†††Ч†ѕрийду.

†††¬она йде до ванноњ, а ¤ знову слухаю шум води ≥ чую, ¤к скл¤нка ≥з льодом холодить моњ пальц≥. я думаю про те, що двоЇ людей можуть прожити житт¤ лише вдвох, без н≥кого. ƒ≥лити пов≥тр¤, њжу, л≥жко ≥ жити нав≥ть без балачок, без дурних запитань, хто ти ≥ зв≥дки, ск≥льки тоб≥ рок≥в, чим займаютьс¤ твоњ батько-мати ≥ ¤кий розм≥р твого взутт¤.

†††Ч†“и можеш вимкнути св≥тло,Ч каже вона.

†††ћи лежимо з нею вдвох, захован≥ в мушлю ноч≥ в≥д усього св≥ту. ƒвоЇ зерн¤т у серцевин≥ ¤блука. я т≥льки знаходжу рукою њњ чубчика, бо знаю, що так вона краще засинаЇ.

†††Ч†–озкажи мен≥ казку,Ч просить ’еда.

†††Ч† азку?.. “реба згадати.

†††Ч†«гадай. Ѕудь ласка.

†††я розпов≥даю њй про  отигорошка, про те, ¤к в≥н визволив сестру ќленку з полону «м≥¤, ≥ самому так чудно, що дос≥ памТ¤таю цю казку. ѕот≥м ¤ замовкаю, прислухаюс¤ до њњ диханн¤, але його зовс≥м не чути.

†††Ч “и спиш?

†††Ч†Ќ≥,Ч каже вона.Ч “и ще не зак≥нчив. Ќе розпов≥в, ¤к  отигорошко визволив корол≥вну й одруживс¤ з нею.

†††Ч†“и знаЇш цю казку? ’едо, зв≥дки?

†††Ч†ћен≥ ц≥каво, зв≥дки знаЇш њњ ти. я жила в ”крањн≥. ≤, м≥ж ≥ншим, ходила до школи⁵¹.

†††Ѕоже, ¤ка маленька ц¤ земл¤.

†††Ч†“од≥ дал≥ розказуй ти,Ч прошу ¤.

†††’еда розпов≥даЇ про те, ¤к  отигорошко визволив корол≥вну з п≥дземелл¤, де њњ тримав злий д≥док ≥з бородою на сажень, ≥ ¤к покарав своњх друз≥в за те, що вони хот≥ли в≥д≥брати у нього д≥вчину.

†††Ч†як? як в≥н њх покарав? Ч допитуюсь ¤, знаючи, що казка цього не уточнюЇ, але мен≥ завжди корт≥ло д≥знатис¤, ¤ку саме кару придумав  отигорошко зрадникам.

†††Ч†’≥ба ти не знаЇш? Ч дивуЇтьс¤ вона.

†††Ч†Ќ≥.

†††Ч†¬≥н њх убив,Ч просто каже ’еда.

4

†††я призначив йому зустр≥ч у Ђ—амотн≥й з≥рц≥ї ≥ вп≥знав його в≥дразу, ¤к т≥льки в≥н зайшов до кавТ¤рн≥. ÷е був щупленький хлопчина з чорними кучер¤ми, схожий, до реч≥, на кавказц¤, а проте ¤скраво ви¤влений француз ≥з типовим ≥мТ¤м ‘рансуа ≥ типовими манор≥¤ми замашного журнал≥ста. ” кожному раз≥ в≥н умить виокремив мене за столом, хоч ¤ не подав йому жодного знаку.

†††÷е був ризикований крок навманн¤, але ¤ на нього в≥дваживс¤, щоб убезпечити ’еду, ≥ вранц≥ подзвонив до московського корпункту аіенц≥њ Ђ‘ранс ѕресї. ѕопросив п≥д≥йти до телефону кого-небудь ≥з журнал≥ст≥в, хто зац≥кавитьс¤ сенсац≥йним пов≥домленн¤м. ћен≥ покликали ‘рансуа ƒерв≥л¤, видно, найгол≥нн≥шого до вс≥л¤ких сенсац≥й, бо в≥н нав≥ть не спитав, про що п≥де мова, лише попросив назвати м≥сце зустр≥ч≥.

†††Ч†ћосьЇ ƒюшан? Ч в≥н дививс¤ на мене з т≥Їю ж ц≥кав≥стю, ¤к колись дививс¤ ѕелен.Ч ‘рансуа ƒерв≥ль. я, здаЇтьс¤, не зап≥знивс¤?

†††Ч†Ќ≥,Ч сказав ¤.Ч ўо будемо пити?

†††Ч†“а що завгодно,Ч пов≥в в≥н плечима.Ч я частую, в рахунок майбутнього гонорару.

†††Ч†я мушу вас трохи розчарувати ≥ попросити вибаченн¤. Ќ≥¤ких сенсац≥йних за¤в у мене дл¤ вас немаЇ.

†††Ч†“обто?

†††Ч†“ак що й гонорару може не бути. ” мене до вас поки що чолов≥ча розмова.

†††Ч†÷е теж непогано,Ч сказав в≥н.Ч ” наш час чолов≥ч≥ розмови також р≥дк≥сть.

†††ѕ≥д≥йшов оф≥ц≥ант, ≥ ми обоЇ з≥йшлис¤ на в≥ск≥.

†††Ч†—ьогодн≥ ¤ н≥чого особливого вам не можу сказати. ѕринаймн≥ конкретного. јле Ї справа, з ¤кою ¤ б≥льше н≥ до кого не можу звернутис¤.

†††Ч†ƒ¤кую,Ч сказав в≥н, ≥ його очиц≥ заблищали майже по-собачому. ¬загал≥ з тими кучер¤ми в≥н скидавс¤ на недогл¤нутого пудел¤.

†††Ч†я не буду наголошувати на конф≥денц≥йност≥ нашоњ розмови. ƒумаю, ви сам≥ зрозум≥Їте, що дов≥ритись вам мене змусили вин¤тков≥ обставини. ќднак ¤ вам в≥рю, мосьЇ ƒерв≥ль, ≥ не тому, що ви такий гарний, а через те, що в мене немаЇ ≥ншого виходу. я просто приречений вам в≥рити. Ѕо те, про що п≥де мова,Ч це справа честиЕ не моЇњ, ≥ не вашоњ, а, даруйте за висок≥ слова, йдетьс¤ про честь нашоњ з вамиЕ крањни.

†††¬≥н таки трошки був цин≥ком, цей ‘рансуа, бо при слов≥ Ђкрањнаї не втримавс¤, щоб не випити. ћен≥ це сподобалос¤. Ќа таких хлопц≥в можна покластис¤. ≤ коли ¤ заговорив трохи конкретн≥ше, в≥н сид≥в ≥ не кл≥пав.

†††Ч†–≥ч у тому, що невдовз≥ мен≥ доведетьс¤ вил≥тати з московського аеропорту з одн≥Їю людиною, на ¤ку полюють рос≥йськ≥ спецслужби. —под≥ваюс¤, що все об≥йдетьс¤ без проблем. јле Ї пТ¤ть в≥дсотк≥в ≥з ста, що нас перепин¤ть.

†††я зробив паузу, п≥дн≥с скл¤нку ≥ жестом запросив його випити. јдже пТ¤ть в≥дсотк≥в Ч це було трохи замало дл¤ нього, щоб спод≥ватис¤ на сенсац≥йну под≥ю.

†††Ч†я вас уважно слухаю,Ч сказав ‘рансуа.

†††Ч†÷¤ людина н≥де н≥ в чому не завинила. Ѕ≥льше того, вона сама стала жертвою. Ќа нењ полюють т≥льки тому, що вона маЇ родинн≥ стосунки з тим, кого –ос≥¤ вважаЇ своњм ворогом. „и треба вам розпов≥дати про сучасну торг≥влю людьми ≥ спекул¤ц≥ю заручниками? ƒумаю, що н≥. ¬и, мабуть, уже здогадалис¤, ¤ка п≥дтримка потр≥бна в≥д вас?

†††Ч†ѕриблизно.

†††Ч†Ќа цьому приблизно ми поки що й зупинимос¤. я хочу, щоб п≥д час нашого вильоту ви були в аеропорту. « камерою. ƒумаю, що коли ту людину заарештують, то њй допоможе т≥льки розголос цього факту. якщо буде широке висв≥тленн¤ в прес≥, то ¤ майже певен, що њй н≥чого не загрожуватиме. –ано чи п≥зно вони змушен≥ будуть њњ в≥дпустити.

†††Ч†√мЕЧ в≥н подививс¤ на мене майже з п≥дозрою.Ч якщо особа, ¤к ви кажете, абсолютно н≥ в чому не винна, то чому не зробити ≥нформац≥йне випередженн¤? «д≥ймемо галас Ч ≥ њњ н≥хто не ч≥патиме.

†††Ч†Ќ≥,Ч сказав ¤.Ч ÷ей вар≥ант маЇ своњ м≥нуси.

†††я не хот≥в йому по¤снювати, що ц¤ людина п≥д чужим ≥мТ¤м, що њњ документи сфальсиф≥кован≥. ј отже, формальних привод≥в дл¤ затриманн¤ уже вистачаЇ. я й так йому багато сказав. ѕроте ‘рансуа мене зрозум≥в.

†††Ч† оли ¤ вам буду потр≥бний? Ч спитав в≥н.

†††Ч†ѕро це ¤ скажу п≥зн≥ше. ƒо того ще накидаю за¤ву, тобто викладу вам ус≥ дан≥ дл¤ преси. јле це ви також отримаЇте в останн≥й момент. якщо, звичайно, виникне така потреба, чого мен≥ дуже б не хот≥лос¤. «года?

†††Ч†ƒобре,Ч сказав в≥н, волого поблискуючи очиц¤ми.Ч ¬ипТЇмо за те, щоб такоњ потреби не виникло.

†††ѕот≥м д≥став в≥зит≥вку ≥ в≥д руки дописав на н≥й номер ст≥льникового телефону.

†††Ч†я до ваших послуг удень ≥ вноч≥.

†††Ч†ƒ¤кую,Ч сказав ¤.Ч Ќазв≥ть суму.

†††Ч†¬и хочете з≥ мною посваритис¤?

†††Ч†я маю на уваз≥ техн≥чн≥ витрати.

†††Ч†ќ, то буде дл¤ вас дуже дорого,Ч засм≥¤вс¤ ‘рансуа.Ч Ќа так≥ випадки ≥снуЇ prix fixe⁵².

†††Ч†—к≥льки?

†††Ч†≤з вас ще по одному в≥ск≥.

5

†††якщо справд≥ ≥снуЇ поц≥лунок смерти, то ¤ в≥дчув його бридкий дотик не на щоц≥, а на губах. ÷е був нав≥ть не дотик, це був смоктун, ¤кий перехоплюЇ подих, чого ¤ давно вже не знав.

†††я в≥дчинив броньован≥ двер≥ й одразу вдихнув порожнечу Ч вона обл¤гла мене, ¤к вакуум, де немаЇ н≥ грамини кисню.

†††Ч†’едо!

†††Ќ≥, њњ н≥де не було. јле не було й чужого Ђлюдського духуї, ¤кий ¤ уловлював значно гостр≥ше за «м≥¤.

†††ћен≥ трохи попустило в≥д здогаду, що ’еда вийшла з дому сама,Ч запасний ключ, що вис≥в на цв¤шку в коридор≥, щез. ќднак виходити надв≥р чи комусь в≥дчин¤ти двер≥ ¤ заборонив њй сувор≥ше, н≥ж про це застер≥гала стара коза своњх семеро козен¤т. ” нењ не було такоњ необх≥дности, тим б≥льше, що ми разом уже виходили в м≥сто, вешталис¤ по крамничках, ≥ ’еда купувала соб≥ вс≥л¤кий ж≥ночий др≥бТ¤зок, про ¤кий без нењ ¤ не м≥г ≥ подумати. Ќаприклад, пилочки-ножички дл¤ н≥гт≥в чи, ще г≥рше, ж≥ноч≥ штучки, що њх побачиш т≥льки в телев≥з≥йн≥й реклам≥.

†††ѕот≥м ми об≥дали в дорогому безлюдному ресторан≥, де подавали соковиту форель, приготовану на лоз≥, ≥ ¤ пот≥шив ’еду, розбираючи рибу руками. ÷е в≥дразу зн≥маЇ скут≥сть, ¤ка часом находить на тебе в занадто вишукан≥й ресторац≥њ з њњ сноб≥стською ритуальн≥стю.

†††’еда вправно давала форел≥ раду ножем ≥ виделочкою, але ¤кби ¤ теж так робив, то весь в≥к ходив би голодним.

†††Ч†я така вд¤чна тоб≥,Ч сказала вона.

†††Ч†«а що? Ч спитав ¤, чомусь думаючи про пилочки-ножички й от≥ ж≥ноч≥ штучки, що њх показують у телереклам≥.

†††Ч†ј ти не знаЇш?

†††Ч†Ќ≥, ’едо. «а що?

†††Ч†“од≥ тоб≥ й знати не треба.

†††Ч†«а те, що ¤ тв≥й охоронець? ÷е, ’едо, мо¤ робота.

†††Ч†Ќе за те,Ч сказала вона.Ч “и просто придурюЇшс¤. я про наш≥ ноч≥.

†††Ч†ј-а-аЕ “и про казку.

†††Ч†ѕерестань, ти знаЇш, про що ¤ кажу.

†††Ч†’едо, це теж входить у моњ обовТ¤зки. я мушу стежити, щоб з твоЇњ гол≥вки не впала жодна волосина.Ч Ђ≤ з лобка такожї,Ч ледве не додав ¤, а вголос сказав: Ч як ¤ можу поводитись ≥накше з д≥вчинкою?

†††÷е була провокац≥¤. Ќе спонука до ¤коњсь там конкретноњ в≥дпов≥д≥, а провокац≥¤ р≥зкого зрушенн¤ у њњ психолог≥чному стан≥. “ут ≥нод≥ буваЇ корисна нав≥ть брутальн≥сть. ¬≥дверта груб≥сть у таких випадках часом допомагаЇ б≥льше, н≥ж соромТ¤зливе сюсюканн¤. ≤ даремно ¤ не сказав оту фразу вголос. ѕро лобок, ¤кого не соромитьс¤ нав≥ть дит¤ча казочка: Ђ÷ок Ч та в лобок, та в писану торбуї.

†††Ч†« д≥вчинкою? Ч Ќу от, вона вже усм≥хнулас¤.Ч ÷е ти гарно сказав. ƒуже гарно.

†††Ч†Ѕо з гарною д≥вчинкоюЕ

†††Ч†Ќеправда,Ч мовила ’еда.Ч я зараз схожа на обскубану курку.

†††Ч†Ќ≥, ти г≥рша,Ч ¤ знов поступово переходив до провокативного методу.Ч “и, ’едо, г≥рша за обскубану курку, бо та своЇю оголен≥стюЕ

†††Ч†—ам ти п≥вень кастрований,Ч раптом сказала вона й в≥дразу схаменулас¤.Ч ќй, пробачЕ

†††я засм≥¤вс¤ з ус≥Їю щир≥стю, мен≥ справд≥ стало весело, адже мо¤ психотерап≥¤ дала блискучий результат: ’еда вже була майже здоровою д≥вчинкою, ¤кщо в≥ддала мен≥ такий Ђпасї. ќднак сама вона зовс≥м не перейн¤лас¤ тим жартом, навпаки, м≥й см≥х ще дужче њњ наполохав, ≥ ’еда т≥льки повторювала:

†††Ч†ѕробачЕ ¤ не подумалаЕ

†††—ин≥ сльози сто¤ли в њњ очах.

†††Ч†ѕробачЕ Ѕудь ласка!

†††Ч†Ќе пробачу,Ч сказав ¤.Ч ћен≥ це дуже сподобалос¤. я це тоб≥ пригадаю.

†††≤ ось тепер кастрований п≥вень сто¤в у порожн≥х апартаментах геть безголосий ≥ приголомшений, до всього ще й п≥вень-гомосексуал≥ст ≥з жовтим гребенем, кольору жабТ¤чого мила, й одною сережкою, п≥вень, ¤кий кублитьс¤-бТЇтьс¤ з такими ж когутами, ¤к сам, бо зовс≥м не маЇ п≥дходу до несучок, й в≥д нього втекла нав≥ть обскубана курка.

†††Ћихий ≥нстинкт ледве не погнав мене надв≥р, але ¤ схаменувс¤ ≥ знов зайшов до ’единоњ к≥мнати. Ѕ≥гати з висолопленим ¤зиком не було жодного сенсу. якщо ’еда сама вир≥шила прогул¤тис¤, то незабаром повернетьс¤. ј ¤кщо це не так, тод≥ вважай, що смерть усмокталас¤ в тебе нев≥дчепним ц≥лунком. ўо ж, так ≥ буде. ѕоставлю хрест на Ћег≥он≥ ≥ подамс¤ до бельі≥йц≥в. “ам в≥льний контракт. јбо ще краще Ч до голландц≥в, ближче до √ааіи. ” крайньому раз≥ на м≥й в≥к вистачить ще й ёіослав≥њ. ўоправда, плат¤ть там м≥зер. ≤ пити доведетьс¤ х≥ба що самопальну рак≥ю.

†††як зараз бачу ≥дил≥йну картинку. “еплий густо-син≥й веч≥р. ѕодв≥рТ¤ майже с≥льського будинку на околиц≥ великого м≥ста Ч шовковиц¤, персики, а п≥д лист¤ним дахом винограду сидить вусатий чолов≥к б≥л¤ дубового кад≥бц¤. „удопал вин≥с його з льоху, вир≥шив покайфувати на св≥жому пов≥тр≥. “≥льки зблизька видно, що жовта рак≥¤ ц≥дитьс¤ з краника на землю, ≥ ц≥вка крови ст≥каЇ з≥ скрон≥ вусан¤. «овс≥м недавно в≥н одкрутив той краникЕ

†††” моњй к≥мнат≥ задзвонив телефон. ’еда не знаЇ його номера, ≥ ¤ њй заборонив п≥дн≥мати слухавку.

†††Ч†јлло?

†††Ч†¬ибачте, ви коли вињжджаЇте?

†††Ч†“ак, ¤к ≥ домовл¤лис¤. „ерез добу нас тут не буде.

†††Ч†ƒ¤кую.

†††÷е господар. я знав, що т≥льки в≥н м≥г сюди дзвонити, але замлоњло ¤кесь дурне передчутт¤. «≥ мною взагал≥ починало щось д≥¤тис¤ незрозум≥ле: ще трохи ≥ ¤ в≥дчую у грудн≥й кл≥тц≥ незнайомий мен≥ стук≥т. Ќа тому м≥сц≥, де колись було серце. “ам уже в≥бруЇ др≥бненька жилочка. ѕримушую себе думати про все на св≥т≥, згадую казку про вовка ≥ семеро козен¤т, а там тонко бринить холодний пульс: ’еда, ’едаЕ

†††¬иходжу на кухню, наливаю соб≥ у скл¤нку в≥ск≥ ≥ в≥дчуваю ту в≥брац≥ю кожною пучкою пальц≥в. ÷е мерзенне в≥дчутт¤. ÷е ще г≥рше за пТ¤тиденний марш-кидок, коли тоб≥ в≥д корч≥в зводить ноги, п≥т вињдаЇ оч≥, а ти б≥жиш на одному м≥сц≥ у вакуум≥, де вже не лишилос¤ н≥ грамини пов≥тр¤, пензлюЇш нев≥домо куди ≥ раптом починаЇш згадувати ЅогаЕ

†††¬решт≥-решт ¤ не витримав, вийшов надв≥р, обходив ус≥ от≥ крамнички, де ми з нею були, загл¤нув нав≥ть до ресторану, в ¤кому готують форель на лоз≥ ≥ частують блакитних п≥вн≥в.

†††я не хот≥в припускати, що нас могли вичислити, тут ≥мов≥рн≥сть була один ≥з м≥льйона, хоч ≥нод≥ саме ту одиницю обираЇ злий фатум; це коли йдетьс¤ про удачу, талан Ч тод≥ цей жереб не вит¤гнеш ≥ з дес¤ти, а лихо Ч ось воно, ти вихопиш його ≥з заплющеними очима, маючи один шанс ≥з м≥льйона. “≥льки не тепер, не теперЕ Ѕоже, будь ласка. ѕоверни мен≥ цю д≥вчину, ¤ не хочу ста тис¤ч, не хочу Ђшаровихї полк≥в, ¤ т≥льки хочу, щоб вона с≥ла в ћарсел≥ на корабель, а ¤, сто¤чи п≥д платанами, запорошеними кур¤вою всього св≥ту, сказав њй Ђѕрощайї. √осподи, хл≥бом кл¤нусь, мен≥ не треба п≥вм≥льйона франк≥в, ¤ њстиму отруйних зм≥й ≥ запиватиму њх “воњм дощем, т≥льки не дай, не дай скривдити цю д≥вчину, нехай попливе вона у свою далеч≥нь, в≥дому т≥льки “об≥, нехай береже њњ “а, що р¤туЇ на водах, Ѕоже, будь ласкаЕ “и даремно подумав, що ¤, останн≥й гр≥шник, закохавс¤ у нењ, “и почув, ¤к у груд¤х моњх прокинувс¤ стук≥т, але то не в≥д того, ¤ не м≥г соб≥ це дозволити, бо все у “воњм св≥т≥ маЇ свою межу ≥ св≥й к≥нець, окр≥м “воЇњ, √осподи, вол≥Е

†††ќх, ¤к швидко ми забуваЇмо своњ об≥ц¤нки, нав≥ть т≥, що даЇмо Ѕогов≥.

†††я ходив м≥стом уже без над≥њ, хоча й здригавс¤ на кожну блакитну пл¤му серед перехожих. ’еда щезла ≥з дому саме в т≥й блакитн≥й сукн≥, що ¤ њй купив недавно. я перейшов увесь “верський бульвар, довго сто¤в б≥л¤ ЂЅ≥лого папугиї, де ми вийшли з машини т≥Їњ ноч≥, н≥би тут мала лишитис¤ м≥тка, ¤кийсь в≥щий знак, що п≥дкаже мен≥ не т≥льки помилку, але й подальший шл¤х. —то¤в там ≥ н≥чого не бачив, лише в очах розпливалис¤ пл¤ми: блакитн≥, бузков≥, червон≥Е

†††≤ раптом ¤ майже поб≥г. ѕом≥ж тих р≥знобарвних пл¤мин, пом≥ж людей ≥ машин, що вищали клаксонами й гальмами, пом≥ж клумб ≥ деревЕ я б≥г до нашого будинку, бо то було Їдине м≥сце, куди ’еда могла ще прийти, то було наше останнЇ пристановище в цьому чужому м≥ст≥, наша мушл¤-фортец¤.

†††я у два скоки опинивс¤ на другому поверс≥, в≥дчинив двер≥, ≥ подих мен≥ забив запах ж≥нки, чужоњ, незнайомоњ ж≥нки, той запах в≥в у ’едину к≥мнату, ≥ ¤ п≥шов на нього уже повол≥, неквапом, мТ¤ко так п≥шов, ¤к барс, ≥, нарешт≥, побачив цю красиву гадину, цю зм≥ю п≥дколодну, що сл≥пила мене своЇю непристойною вродою Ч оч≥ на все обличч¤, б≥льше н≥чого й не видно за тими очима, х≥ба що губи, хтив≥ ≥ безсоромн≥, червоно розтулилис¤ у здивуванн≥ Ч що за один? Ч ≥ нав≥ть чубчик, що став тепер ще коротшим, н≥ж був, нањжачивс¤ проти мене. ƒиво, що може зробити косметика з ж≥нкою, жодна пластична операц≥¤ не витворить того, що може вичаклувати цей в≥дьомський мак≥¤ж. ћо¤ обскубана курочка вбралас¤ в таке п≥рТ¤, що мен≥ в≥д≥брало мову, а њњ синющ≥ оч≥ волали безсоромним тр≥умфом: ну ¤к?!

†††“а ¤к: ¤ з≥ своњм гребенем кольору жабТ¤чого мила ≥ сережкою в л≥вому вус≥ (краще б уже к≥льце зат¤г у н≥здрю) м≥г тут т≥льки соп≥ти в ганч≥рочку. ƒобре, хоч здогадавс¤, де вона пропадала, ≥ за ≥нших обставин м≥й розпач, либонь, перейшов би у гн≥в, проте зараз в≥н танув у мен≥ щемливим теплом. «рештою, ’еда зробила те, про що ¤ сам хот≥в њњ попросити, але: а) зробити це взавтра в день вильоту; б) до косметичного салону шпац≥рувати лише в супровод≥ охоронц¤; в) чепуритис¤ не так виклично, аби менше привертати увагу.

†††Ч я тоб≥ й така не подобаюс¤? Ч спитала вона розчаровано, хоч гадина знала: подобаЇтьс¤ до запамороченн¤.

†††Ч†’едо, ти провинилас¤. ≤нший на моЇму м≥сц≥ задер би тоб≥ платт¤чко ≥ так надавав би, щоб ти запамТ¤тала надовго.

†††Ч†≤ в чому ж р≥ч? Ч спитала вона.Ч я не проти.

†††÷е зухвальство, цей син≥й дим у њњ очах ≥ ц¤ стрижена майже п≥д Ђнульї гол≥вка довели моЇ легке запамороченн¤ до нест¤ми.

†††я вз¤в њњ за плеч≥, повернув ≥ так кинув на л≥жко, що коротку блакитну сукенку не треба було й задирати. ¬она сама п≥дсмикнулас¤, оголюючи б≥лу Ђсерветкуї, таку б≥лу, що ¤ не посм≥в ч≥пати њњ руками, нахиливс¤, уз¤в губами ≥ легенько пот¤г донизу. я в≥дчув дурманний пах њњ зм≥њноњ отрути й пот¤гс¤ до нењ, ¤к самогубець, а ’еда застогнала в≥д болю. ¬она потрапила до рук справжнього поглинача зм≥й ≥ тепер, зрозум≥вши це, безсило звивалас¤ у тих руках ≥ боронилас¤ глибоким здавленим криком.

†††Ч†’едо, не б≥йс¤Е

†††Ч†ўеЕ щеЕ

†††Ч†“об≥ не треба н≥чого бо¤тис¤. якщо ти д≥вчинкаЕ ’едо, ¤кщо ти д≥вчинкаЕ то ¤ можу з тобою, ¤к ≥з хлопчиком.

†††Ч†як хочешЕ ¤к хочЕ

†††Ч†’едоЕ

†††Ч†“и можеш ≥ так, ≥ так. ≤ такЕ ¤к тоб≥ найдужче подобаЇтьс¤.

†††ј тод≥ ¤ знов став конем. Ѕожев≥льна вершниц¤ мчала на мен≥, не бачучи дороги, мчала ≥з заплющеними очима через гар¤чу пустелю, припавши до мене мокрими в≥д утоми ложеснами, ≥ з мене вже також б≥лими бризками лет≥ла п≥на.

†††≤ т≥льки ¤, мудрий досв≥дчений к≥нь, бачив своњм ф≥олетовим оком к≥нець т≥й дороз≥. “ам, у тому к≥нц≥, п≥д запорошеними платанами сто¤в самотн≥й вовк ≥ сумно дививс¤ усл≥д кораблев≥, що в≥дпливав у нев≥дом≥ крањ.

6

†††”се в цьому св≥т≥ маЇ свою межу ≥ св≥й к≥нець,Ч кажуть  оран ≥ Ѕ≥бл≥¤,Ч усе, окр≥м Ѕожоњ вол≥.

†††ƒаруй мен≥, дорога Moskau, ¤ не прощаюс¤ з тобою, щоб не наврочити, ¤, ¤к лондонський денд≥, щезну по-англ≥йському, а ¤кщо не вдастьс¤, тод≥ поговоримо в Ћефортово.

†††ј поки що ми беремо такс≥ ≥ вирушаЇмо в ЎереметьЇво, зв≥дки об 11.30 в≥дл≥таЇ ЂЅоњні-737ї за маршрутом ћосква Ч ћадрид з посадкою у ћарсел≥. Ћ≥так ав≥акомпан≥њ KLM, ¤кщо не помил¤юс¤, бо ¤ не брав квитк≥в у кас≥ попереднього продажу, в≥зьму њх уже в аеропорту незадовго перед в≥дльотом.

†††я, звичайно, вже побував у ЎереметьЇво, трохи обнюхавс¤, роздививс¤, д≥знавс¤, що з квитками на цей рейс сутуги немаЇ. ¬се буде гаразд.

†††ћи з ’едою знову сидимо поруч на задньому сид≥нн≥, ¤ гостро в≥дчуваю њњ присутн≥сть. Ќа н≥й блакитна сукенка, в бузков≥й вона так н≥куди й не виходила, бузкова буде њй просто на памТ¤ть. ј мен≥ залишатьс¤ на згадку два дармовиси: самотн≥й вовк на зеленому тл≥ брелока ≥ ср≥бна сережка у л≥вому вус≥. ¬се буде добре, ми швидко пройдемо паспортний ≥ митний контроль, у нас т≥льки ручний баіаж Ч м≥й бувалий у бувальц¤х худий сакво¤ж та ж≥ноча сумка у ’еди.

†††÷ього разу ’еда навела шарм сама, ¤ т≥льки подивувавс¤ њњ хистов≥ ≥ смаку. ј тим часом вискочив у м≥сто, зробив два телефонних дзв≥нки. ќдин ≥з них по м≥жнародн≥й л≥н≥њ: назвав т≥льки рейс ≥ дату вильоту. ¬се. Ѕ≥льше борг≥в у мене тут н≥¤ких.

†††“акс≥ мчить нас через довг≥ московськ≥ гони, ≥нод≥ застр¤гаючи перед св≥тлофорами. я тримаю ’едину руку в своњй, чую, ¤к њњ гостр≥ н≥гт≥ впиваютьс¤ у мою долоню.

†††Ч як ти? Ч спитав ¤, аби не мовчати.

†††Ч Ќ≥чого,Ч сказала вона.Ч “≥льки мен≥ н≥куди не хочетьс¤ њхати.

†††Ч —правд≥?

†††Ч “ак не хочетьс¤, що мене аж п≥днуджуЇ.

†††Ч ћоже, тиЕЧ ¤ нахиливс¤ до нењ ≥ прошепот≥в одне слово, торкаючись губами подушечки вуха.

†††¬она усм≥хнулас¤ ≥ теж прошепот≥ла мен≥ на вухо:

†††Ч ƒурненький.

†††ћоже, й так. я згадав слова јндре —≥¤ка: Ђћи зод¤гаЇмос¤, закохуЇмос¤, ≥нод≥ нав≥ть одружуЇмос¤, але д≥ти належать не намї.

†††Ч ѕробач,Ч сказав ¤.Ч ѕросто мен≥ також не хочетьс¤ н≥куди њхати.

†††Ч ¬се гаразд.Ч ¬она в≥двернулас¤ до в≥кна.Ч Ќе переймайс¤. ≤ б≥льше н≥чого не кажи, бо в мене потече фарба.

†††Ч ƒобре. Ѕ≥льше про це не будемо.  оли прињдемо, ти почекаЇш мене в бар≥. “ам сто¤ть столики пр¤мо у вестибюл≥. ѕраворучЕ ѕосидиш, поки ¤ в≥зьму квитки. ≤ тим часом заповниш декларац≥ю.

†††Ч “и про це вже казав.

†††Ч —правд≥? ћабуть, мен≥ просто хочетьс¤ з тобою поговорити.

†††Ч ј мен≥ Ч кричати,Ч сказала вона.

†††¬се було, ¤к ми й домовл¤лис¤. ѕоки ¤, не посп≥шаючи, розраховувавс¤ з вод≥Їм, ’еда п≥шла в прим≥щенн¤ аеровокзалу.

†††…ого чорн≥ кучер≥ ¤ пом≥тив одразу. ‘рансуа покурював б≥л¤ центрального входу, через плече у нього звисала розчохлена портативна камера.  оли ¤ проходив повз нього, в≥н не пов≥в ≥ бровою, т≥льки викинув недопалок в урну.

†††Ќа наш рейс уже почалас¤ реЇстрац≥¤ пасажир≥в. ¬загал≥ в аеропортах дуже ц≥кава публ≥ка. ¬с¤к дивитьс¤ десь угору, люди вештаютьс¤ ≥з задертими головами, ¤кимось дивом розминаючись одне з одним. „и в них перед польотом небесне т¤ж≥нн¤ уже переважаЇ земне, чи то просто в≥д того, що вс≥ ≥нформац≥йн≥ табло св≥т¤тьс¤ переважно вгор≥.

†††я п≥д≥йшов до внутр≥шньоњ ав≥акаси ≥ з провансальським акцентом запитав квитки на л≥так до ћадрида. Ѕудь ласка, ск≥льки завгодно.

†††Ч ћен≥ два до ћарсел¤, мадам,Ч ¤ подав у в≥конечко св≥й службовий ≥ ’един закордонний паспорт.Ч Ѕ≥знес-клас, ¤кщо можна.

†††ѕоки сувора, але дуже чемна мадам оформл¤ла квитки, ¤ роззирнувс¤ довкола ≥ не пом≥тив жодного горизонтального погл¤ду. Ќав≥ть мо¤ далека т≥нь, м≥й пильний ‘рансуа блукав очима десь у склеп≥нн¤х цього занадто просторого аніару.

†††Ч Merci, madame.

†††Ч “≥льки посп≥шайте,Ч сказала вона.Ч –еЇстрац≥¤ вже зак≥нчуЇтьс¤.

†††я п≥шов до бару ≥ ще зв≥ддал≥к побачив за столиком найвродлив≥шу з ус≥х mademoiselle⁵³ з чубчиком, коротшим н≥ж у garçon, таким дорогим ≥ зворушливим, що ¤ ледве стримавс¤, аби не п≥д≥йти й не погладити його. ѕеред ’едою сто¤ла пластикова скл¤нка з колою, ≥ коли ¤ подумав, що њњ п≥днуджуЇ в≥д того, що н≥куди не хочетьс¤ њхати, у груд¤х тонко озвалас¤ та жилочка, ¤ка прокинулась у мен≥ вчора.

†††я с≥в б≥л¤ стойки бару, попросив соб≥ в≥ск≥ з льодом ≥ майже всм≥хнувс¤, коли побачив, що поруч ус≥вс¤ ‘рансуа ≥ зробив те саме. Ќ≥, в≥н мен≥ подобавс¤, цей кучер¤вий чортисько, за ≥нших обставин ми б тут гарненько посид≥ли.

†††Ч «ак≥нчуЇтьс¤ реЇстрац≥¤ на рейс 272 за маршрутом ћосква Ч ћадрид,Ч виловив ¤ оголошенн¤ майже ≥з суц≥льного ≥нформац≥йного потоку, що линув поп≥д високим склеп≥нн¤м аніару.

†††≤ тут ¤ пом≥тив його. √оризонтальний погл¤д.

†††«ак≥нчувалас¤ реЇстрац≥¤ на наш рейс, ’еда допивала свою колу, ¤ пот¤гував холодне в≥ск≥, ‘рансуа брав ≥з мене добрий приклад, а той тип сид≥в за дальн≥м столиком, ¤к намальований, ≥ низав мене таким погл¤дом, що ¤ в≥дчув його ран≥ше, н≥ж гл¤нув у той б≥к. √арний портрет, н≥чого не скажеш,Ч з отих портрет≥в, що, куди не ступи, в≥н поведе за тобою очима.

†††—першу ¤ подумав, що чолов≥к дивитьс¤ на мене з простоњ ц≥кавости, буваЇ, чого ж Ч сережка у вус≥, чуб кольору жабТ¤чого мила, а пот≥м ч≥тко розп≥знав у ньому ф≥скала. “акий, знаЇте, погл¤д спершу напружений, тод≥ враз ц≥лковита розслаблен≥сть, н≥би й сидить в≥н не в цьому бар≥, а так десь, у хмарах чи в ѕрон≥ ѕрокоп≥вни на ≥менинах.

†††я так накрутив себе, що мен≥ вже ввижалос¤, н≥би ¤ його десь бачив, зустр≥чавс¤ ≥з ним Ч чи не в хасавТюрт≥вському туалет≥, коли туди нагодилис¤ м≥л≥ц≥онер ≥ двоЇ в цив≥льному? „и не цьому жуков≥ пол≥цай подав тод≥ моЇ Ђхрестовеї посв≥дченн¤?

†††Ч ¬и зупинилис¤ в ’асав-ёрт≥?

†††Ч Ќ≥, ¤ тут проњздом.

†††Ч  уди?

†††Ч ѕоки що в ћоздок.

†††Ч ƒопомога потр≥бна?

†††Ч Ќ≥, д¤кую.

†††÷е було щось неймов≥рне, це був отой Їдиний жереб ≥з м≥льйона, ¤кий ти аж н≥¤к не можеш вит¤гнути за теор≥Їю ≥мов≥рности, проте лихий фатум викидаЇ тоб≥ його безпомильно.

†††“ак, шановний, тепер мен≥, здаЇтьс¤, справд≥ потр≥бна допомога. Ѕувають дива нав≥ть у нашому з тобою житт≥. ќдин раз на м≥льйон, але бувають. якщо не бреше п≥дручник з психолог≥њ контррозв≥дки; там, у тому п≥дручнику, це називаЇтьс¤ профес≥йною сол≥дарн≥стю антагон≥ст≥в. ≤ нав≥ть наведено приклад Ч такий зворушливий, що можна заридати.

†††–ос≥йський шпигун ≤ван ¬ишатов на пр≥звисько ÷ил≥ндр належав до розв≥дник≥в-нелеіал≥в. Ћеіалами вважаютьс¤ т≥, що працюють п≥д оф≥ц≥йним прикритт¤м дипломатичного корпусу чи в≥домих ≥нформац≥йних аіенц≥й. Ќелеіали ж Ч це законсервован≥ аіенти, ¤к≥ проникли до —Ўј (≥ не т≥льки) п≥д ≥дентиф≥кованими документами справжн≥х американц≥в. —аме таким був ≥ ÷ил≥ндр. ќднак ≥стор≥¤ знаЇ багато приклад≥в, коли розв≥дник спокушаЇтьс¤ на подв≥йну гру. «ароб≥тки зростають за геометричною проірес≥Їю, ¤к, до реч≥, ≥ ризик.

†††÷ил≥ндр пооб≥ц¤в продати американц¤м таЇмницю х≥м≥чних реактив≥в, ¤кими користувалис¤ рос≥йськ≥ аіенти дл¤ тайнопису. јле пот≥м його перемкнуло. як сказав один поважний оф≥цер ÷–”, це був соромТ¤зливий коханець, ¤кий спершу пропонуЇ дам≥ руку ≥ серце, а пот≥м забираЇ своњ слова назад.

†††ƒ≥йшло до того, що ÷ил≥ндр вир≥шив утекти з јмерики. ¬≥н уже сид≥в в аеропорту  еннед≥, сид≥в, звичайно, у бар≥, тамуючи хвилюванн¤ черговою порц≥Їю в≥ск≥, поки до нього не п≥д≥йшов аіент ‘Ѕ– ƒжой ћуд≥.

†††Ч ј мене почастуЇш? Ч спитав в≥н.

†††Ч ’то ти такий? Ч з≥щуливс¤ ÷ил≥ндр.

†††Ч я той, хто про тебе знаЇ все,Ч сказав ћуд≥.Ч јле не збираюс¤ тебе видавати. ћи люди одн≥Їњ профес≥њ й ≥нод≥ також повинн≥ мати почутт¤ сол≥дарности. —ьогодн≥ ¤ вр¤тую тебе, взавтра ти мене.

†††≤ вони добре випили. “а коли ÷ил≥ндр прилет≥в до ћоскви, його заарештували ще в ЎереметьЇво. ј пот≥м розстр≥л¤ли.

†††я лет≥в, навпаки, з ћоскви, ≥ ¤кби в мого ћуд≥ спрацювало почутт¤ сол≥дарности, то розстр≥л у ћарсел≥ мен≥ не загрожував.

†††ќднак в≥н, здаЇтьс¤, поки що не збираЇтьс¤ до мене п≥дходити, а часу зовс≥м мало. ≤ на роздуми теж. ¬т≥м, ¤ ще встигну заскочити до туалету, щоб д≥знатис¤ точно, чи в≥н пантруЇ за мною, чи сидить у ѕроньки на ≥менинах. ÷≥ рос≥йськ≥ ф≥скали страх ¤к полюбл¤ють туалети. ’л≥бом њх не годуй, а дай когось замочити в нужнику й понюхати пари.

†††я демонстративно позирнув на годинник ≥, не беручи св≥й сакво¤ж ≥з сус≥днього ст≥льчика, неквапом рушив до сх≥дц≥в, що вели вниз. ” великих прим≥щенн¤х ≥ туалети велик≥. ÷е була простора кахл¤на камера, розрахована на добр¤чий гурт серун≥в. ѕо один б≥к вилискували п≥суари, а по другий Ч суц≥льним р¤дком сто¤ли каб≥ни. “ут було, вважай, порожньо. Ћише в дальньому кутку дуже вихований чолов≥к курив сиіарету ≥ струшував поп≥л не в п≥суар, а в поливТ¤ну урну.

†††я став одразу б≥л¤ дверей ≥ теж закурив. ’тозна, ск≥льки доведетьс¤ випробовувати терп≥нн¤ ћуд≥. ƒуже вихований чолов≥к, очевидно, ≥ноземець, чемно подививс¤ на мене з ¤коюсь внутр≥шньою сол≥дарною усм≥шкою, мовл¤в, скоро полетимо. Ђјвжеж,Ч так само прив≥тно подививс¤ ¤ на нього.Ч «араз. ѕолетимо, т≥льки в р≥зн≥ бокиї.

†††ўе не догор≥ла мо¤ товстенька ЂGitanesї, коли в≥дчинилис¤ двер≥ ≥ до туалету вв≥йшов напружений ћуд≥.

†††Ч ƒруже! Ч вигукнув ¤.Ч ÷е ти?

†††¬≥н не встиг ≥ дихнути, ¤к ¤ вхопив його в об≥йми й кинувс¤ ц≥лувати. ÷е найбридк≥ший прийом з ус≥х, ¤к≥ ¤ знаю, бо тут чолов≥к, котрий хапаЇ ≥ншого чолов≥ка Ђпоп≥дсилкиї, мусить водночас заткнути йому рот своњм ротом. Ќе кожному до снаги така огидна процедура, л≥пше вже сп≥знати поц≥лунок смерти, н≥ж припадати губами до рота ворога, але нараз≥ йшлос¤ не про мою карТЇру.

†††ƒуже вихований чолов≥к ще не встиг в≥двернутис¤, ¤к ¤ вже зат¤г свого давнього при¤тел¤ в крайню каб≥ну.  оли ћуд≥ зовс≥м розслабивс¤, обмТ¤к, ¤ дуже акуратно посадив його на ун≥таз ≥ дбайливо прихилив спиною до бачка, аби йому було зручно. ј щоб ћуд≥ н≥хто не турбував, ¤ защ≥бнув двер≥ каб≥ни зсередини (це була справжн¤ профес≥йна сол≥дарн≥сть, г≥дна не одного п≥дручника), пот≥м став на той-таки бачок, уз¤вс¤ за перест≥нок ≥ перел≥з у сус≥дню каб≥ну. ѕрислухавс¤, спустив в ун≥таз≥ воду, вийшов.

†††¬ихованого чолов≥ка, певна р≥ч, ¤к в≥тром здуло, в≥н уже полет≥в, а на його м≥сц≥ сто¤в б≥совоњ душ≥ ‘рансуа, ¤кий н≥куди й не збиравс¤ лет≥ти, а т≥льки ходив за мною по пТ¤тах. я йому злегенька п≥дморгнув ≥ швидко п≥шов до бару, де ’еда сид≥ла вже на голках.

†††я вз¤в на ст≥льчику св≥й сакво¤ж ≥, кивнувши њй, п≥шов до нашого реЇстрац≥йного проходу. “ут уже було зовс≥м безлюдно. ¬ласне, ми могли п≥ти й на зелений коридор, оск≥льки мали при соб≥ т≥льки ручний баіаж ≥ менше н≥ж по тис¤ч≥ долар≥в на душу, ¤к ≥ зазначили в декларац≥¤х.

†††Ч Pardon, madame! Ч сказав ¤ реЇстраторц≥ квитк≥в, пропускаючи ’еду наперед.Ч ћи не сп≥знилис¤?

†††Ч ўе б дв≥ хвилини Ч ≥ був би вам Ђпардонї,Ч сказала вона.Ч ≤д≥ть на паспортний контроль ≥ кожен тримайте своњ документи при соб≥.

†††Ч Merci, merci, madame!

†††я озирнувс¤. ѕо той б≥к кордону, так, уже майже кордону, сто¤в ‘рансуа з камерою на плеч≥ ≥ точн≥с≥нько, ¤к наш бармен —ир≥л, показував мен≥ великого пальц¤. Ќе знаю, що в≥н мав на уваз≥ п≥д тим жестом Ђлюксї Ч ’еду чи, може, щось ≥нше.

†††я помахав йому рукою, шкодуючи, що це Їдиний знак уваги, ¤кий ¤ можу ви¤вити цьому кучер¤вому км≥тливцю.

†††Ќа митному контрол≥ камера висв≥тила лише ’един≥ пилочки-ножички, ¤к≥ не заборон¤лос¤ перевозити. ј в прох≥дн≥й рамц≥ металом задзвен≥в ¤.

†††“лустий митар у син≥й тен≥сц≥ байдужно показав рукою, щоб ¤ ще раз пройшов через рамку. “ут дзвен¤ть майже вс≥ Ч ¤к не пр¤жками, то ключами. јле в мене не було н≥ ключ≥в, н≥ пр¤жки.  оли знов пролунав сиінал, митар п≥д≥йшов до мене, спритно пров≥в обома руками в≥д пахов аж до пТ¤т.

†††’еда напружилас¤, бо¤чись, що зараз в≥н вит¤гне з моЇњ матн≥ чи ще зв≥дкись ¤кусь чорт≥вню. Ќаприклад, останн¤ новинка в≥д Ђ—м≥т ≥ ¬ессонї спок≥йно пом≥стилас¤ б за шкарпеткою.

†††Ч Pardon,Ч сказав ¤, д≥стаючи ≥з задньоњ кишен≥ джинс≥в металевий кругл¤чок. ÷е був усього-навсього дармовис до ключ≥в, на зеленому тл≥ ¤кого лежав самотн≥й вовк.Ч —увен≥р.

†††Ч ѕроходьте,Ч сказав митар.

†††Ќам пощастило нав≥ть у тому, що не треба було вињжджати на летовище. Ћ≥так подали до закритого переходу, ¤кий ≥з другого поверху аеровокзалу в≥в пр¤мо в черево Ђбоњніаї.

†††Ч Buenos dias,Ч прив≥талас¤ на вход≥ пров≥дниц¤ ≥спанською мовою, н≥би ми вже були в ћадрид≥.

†††” ближчому до каб≥ни п≥лот≥в салон≥ б≥знес-класу ¤ посадив ’еду б≥л¤ ≥люм≥натора ≥ сам, кинувши сакво¤ж на полицю дл¤ ручного баіажу, опустивс¤ поруч. Ќевже все? ’от≥лос¤ закурити, бо ћуд≥, чорти його п≥днесли, так ≥ не дав мен≥ допалити сиіарету. ќднак табло вже заборон¤ло палити ≥ вел≥ло застебнути паски. ” л≥таку ще було чимало в≥льних м≥сць, нав≥ть праворуч в≥д мене н≥хто не сид≥в.

†††“епер пот¤глис¤ довг≥, неприЇмн≥ хвилини, ¤кими завжди нудишс¤, поки л≥так, нарешт≥, в≥д≥рветьс¤ в≥д земл≥. —першу його причепом в≥дт¤гли на летовище, пот≥м в≥н довго свист≥в ≥ здригавс¤ перед тим, ¤к виповзти на зл≥тну смугу, в≥дтак знов зупинивс¤ ≥ вже задзижчав до р≥з≥ у вухах. «ате, коли Ђбоњнії зробив розг≥н ≥ майже непом≥тно в≥д≥рвавс¤ в≥д земл≥, ¤ под¤кував буд≥вничим-конструкторам, котр≥ придумали таку добру штуку. якби не л≥так, ми б ≥ дос≥ думали, що земл¤ велика, тод≥ ¤к вона зовс≥м др≥бнюн¤.

†††’еда втислас¤ в кр≥сло ≥ заплющила оч≥: видно, њњ ще й дос≥ п≥днуджувало. ћожливо, вона погано переносила перельоти, а що вже казати про це круте зд≥йманн¤ угору. Ќав≥ть л≥так, тверд¤ть його буд≥внич≥, зовс≥м не зношуЇтьс¤ у пов≥тр≥ п≥д час горизонтального лету Ч в≥н стар≥Ї т≥льки тод≥, коли набираЇ висоту ≥ робить посадку. Ћибонь, саме тому його п≥дстер≥гають катастрофи ¤краз у цей час.

†††јле не тепер. Ќе теперЕ «араз Ђбоњнгї, ¤кби нав≥ть над≥йшов сиінал приземлитис¤, не зм≥г би це швидко зробити. ј ¤кщо в п≥лота виникне знагла така необх≥дн≥сть, то тут уже мен≥ доведетьс¤ вмикати важ≥ль швидкого реаіуванн¤. Ќе зовс≥м приЇмна р≥ч, звичайно, але що вд≥Їш. «ате ¤ роблю це без особливого шуму й, звичайно, без крови. ≤, боронь Ѕоже, без ствола, ¤к кажуть —м≥т ≥ ¬ессон.  азалиЕ ћен≥ тут не потр≥бн≥ нав≥ть ’един≥ пилочки-ножичкиЕ

†††Ѕ≥л¤ мене в проход≥ зупин¤Їтьс¤ дуже чемна пров≥дниц¤ з в≥зочком, на ¤кому повно вс≥л¤ких напоњв. ÷е ¤краз те, що треба.

†††’еда погоджуЇтьс¤ т≥льки на содову, а ¤ залюбки випТю конь¤ку, нав≥ть ¤кщо в≥н ви¤витьс¤ звичайн≥с≥ньким бренд≥. Ѕеру пластикову скл¤нку ≥з жовтим напоЇм ≥ вд¤чно дивлюс¤ на стюардесу: шийка у нењ тоненька, з блакитними прожилкамиЕ

†††Ч Gracias,Ч кажу њй також ≥спанською.

†††Ч Por favor, por favor,Ч милозвучно викочуютьс¤ слова ≥з њњ тоненького, н≥жного, ¤к у пташки, горличка.

†††ўе одна д≥вчина котить триповерховий в≥зочок з нањдками. «амотан≥ у слюду ножик ≥ виделочка зовс≥м м≥зерн≥, але нав≥ть ¤кби вони були з дамаськоњ стал≥, все одно мене б не зац≥кавили. Ќож≥ потр≥бн≥ ≥стеричним ман≥¤кам ≥ невпевненим у соб≥ терористам, а ¤ зовс≥м не люблю крови. я люблю чисту роботу. як от ≥з ћуд≥. —идить соб≥ чолов≥к на ун≥таз≥ й у вус не дме. ÷≥каво, коли його знайдуть?

†††’еда в≥дмовилас¤ ≥ в≥д њж≥.

†††Ч “об≥ зовс≥м погано? Ч ¤ вз¤в њњ руку.

†††Ч Ќ≥,Ч сказала вона.Ч ѕросто немаЇ апетиту. “и ж знаЇш, коли у мене зТ¤вл¤Їтьс¤ апетит?

†††я знав. ѕ≥сл¤ того, ¤к задер њй сукню ≥ карав аж до вечора, ми ледве не розтормосували холодильник.

†††Ч ’едоЕЧ спогад накрив мене з головою.

†††Ч ўо?

†††Ч “амЕ там Ї туалет.

†††Ч “и здур≥в.

†††Ч ћоже, й так. Ўвидше за все так ≥ Ї. јле ¤кщо ти не п≥деш туди ≥ не почекаЇш мене, то станетьс¤ катастрофа.

†††Ч “и ще не пробував у л≥таку? Ч спитала вона.Ч ÷е тоб≥ потр≥бно дл¤Е колекц≥њ?

†††Ч Ќ≥, ’едо. Ќ≥. я хочу тебе обн¤ти.

†††Ч ќбн≥ми тут.

†††Ч Ќе так. я хочу не так.

†††Ч ј люди?

†††Ч “ам усе гарно зачин¤Їтьс¤. Ќ≥хто й не пом≥тить. ’едоЕ

†††Ч “и мене вжеЕ дов≥вЕ

†††÷е був чудовий л≥так, честь ≥ хвала його буд≥вничим. ”гор≥ над нашими кр≥слами мон≥тор показував точний маршрут польоту, на ламан≥й червон≥й стр≥лц≥ засв≥тилас¤ ¬аршава. ћи подолали майже половину шл¤ху, до ћарсел¤ залишалос¤ п≥втори тис¤ч≥ к≥лометр≥в.

†††„есть ≥ хвала тоб≥, ав≥акомпан≥Ї KLM. —пасиб≥ тоб≥, √олланд≥Ї, за таку над≥йну ав≥акомпан≥ю ≥ водночас за те, що ти маЇш славне м≥сто √ааіу, ¤ке так ревно захищаЇ права людини ≥ нац≥й. ћожливо, саме тому ¤ так затишно почуваюс¤ в цьому американському Ђбоњніуї, де нам уже н≥що не загрожуЇ.

†††ƒ¤кую ≥ тоб≥, мила д≥вчинко з тоненькою шийкою ≥ н≥жним, ¤к у пташки, горличком. “и наст≥льки уважна, що, пом≥тивши ’един спл≥н⁵⁴, завваживши, що вона не њсть, не пТЇ, п≥дносиш њй сувен≥р компан≥њ KLM Ч маленький б≥лий будиночок, що пом≥щаЇтьс¤ на долон≥, таке соб≥ м≥н≥атюрне шале ≥з зеленими в≥конц¤ми ≥ зеленим дахом, з ¤кого стримить б≥ленький комин, ≥ ¤кщо вит¤гти з того комина корочок, то можна налити соб≥ пТ¤тдес¤т грам≥в ¤когось особливого напою, думаю соб≥, що, можливо, нав≥ть то Ї приворотне з≥лл¤, бо, скуштувавши його, ’еда згодом п≥дводитьс¤ ≥ йде у хв≥ст л≥такаЕ

†††Ќе знаю, ¤к той хв≥ст не в≥д≥рвавс¤ (стаю перед вами на кол≥на, буд≥внич≥), бо коли ≥ ¤ проник у ту чисту, охайну каб≥нку, щоправда, тр≥шечки т≥снувату, але вам прощаЇтьс¤, панове буд≥внич≥, вам усе прощаЇтьс¤; так от, коли ≥ ¤ проник у ту симпатичну каб≥нку, то там ставс¤ такий вибух, що з ним не зр≥вн¤Їтьс¤ жодна бомба (ганьба вам, ф≥зики-¤дерники!), це була така експльоз≥¤, що з нею не зр≥вн¤Їтьс¤ виверженн¤ вулкану; спершу моњ руки спинились у ’еди п≥д пахвами, а пот≥м помандрували вниз, н≥би ¤ був ¤кимось верховним митарем, котрому дозволено облапувати ж≥нок ще й у л≥таковому туалет≥, дозволено шукати у найпотаЇмн≥ших куточках њхнього т≥ла, нав≥ть там, усередин≥, ≥ ¤ це робив з патолог≥чною насолодою невблаганного митар¤-садиста, ¤кий заводить свою жертву в ≥зольовану к≥мнату й примушуЇ розд¤гтись догола, наказуЇ повернутис¤ спиною, розставити широко ноги й нагнутис¤, а пот≥м ще раз зазираЇ в ж≥ночу п≥хву, чи не заховано там ¤когось особливого скарбу Ч так, саме скарбу, бо митар≥ на своЇму св¤тотатському сленіу так ≥ називають цей еп≥центр ж≥ночого т≥ла Ч скарбничкою.

†††“ак, добре, дуже добре, тут усе гаразд, а тепер-но в≥дкрийте св≥й ротик, нам дуже ц≥каво, що там у вас робитьс¤ п≥д ¤зичком, покаж≥ть, будь ласка, св≥й ¤зичок, цю рожеву пелюсточку, що вид≥л¤Ї солодку отруту, а зубки, будь ласка, сховайте,Ч добреЕ дуже добреЕ чудовоЕ прекрасноЕ райськиЕ божественноЕ ≥ ось в≥н, цей вибух, що з ним не зр≥вн¤Їтьс¤ жодна бомба ≥ жоден вулкан, х≥ба що гар¤чий іейзер, що фонтануЇ увТ¤зненим десь у глибинах джерелом, але н≥, це все-таки радше вибух, бо наступноњ мит≥ його хвил¤ викидаЇ мене з л≥така, ¤ падаю в блакитну безв≥сть, а тод≥ падаю на кол≥на,Ч т≥льки не перед вами, панове буд≥внич≥, даруйте, ц≥Їњ хвилини не перед вами, бо моњ руки обн¤ли њњ стегна, ≥ ¤ вже не митар, ¤ вже н≥хто, нав≥ть не пасажир цього чудового лайнера, а т≥льки самотн≥й вовк, що стоњть п≥д платанами, запорошеними кур¤вою всього св≥ту, ≥ дивитьс¤ усл≥д кораблев≥, ¤кий ос≥даЇ за обр≥Їм. ѕрощай.

†††ƒ¤кую “об≥, √осподи, що ти подарував мен≥ таке довге житт¤ ≥з нею, заледве не тиждень! Ч таке довге-довге житт¤ подарував “и мен≥, людин≥-жаб≥, не варт≥й ступити в њњ сл≥д, елементалу, в ¤кого немаЇ душ≥, ≥ т≥льки зовс≥м недавно “и, ¬еликий Ѕуд≥вничий, в≥дродив у його грудн≥й порожнин≥ тонесеньку жилочку, що в≥бруЇ, ¤к нат¤гнутий до краю к≥нський волос на мандол≥н≥ блазн¤. “и осв≥тив моЇ н≥кчемне житт¤ —воЇю ≥скрою, ¤ка ось-ось погасне, та њњ св≥тла вистачить мен≥ дов≥ку. ≤ за це ¤ складаю “об≥ под¤ку. Ќе суди мене г≥рко за цей останн≥й вибух розпачу.

†††ѕробач ≥ ти мен≥, м≥й над≥йний л≥таче, що не зношуЇшс¤ п≥д час горизонтального польоту, вибачте мен≥, вс≥ пасажири, ¤кщо ¤ когось образив бодай убогою думкою, особливо прости мен≥ ти, мо¤ пташко, хай береже √осподь твою н≥жну шийку ≥з син≥ми прожилками.

†††≤з неп≥дробним ка¤тт¤м ¤ складаю щиру под¤ку тоб≥, дорога ћоскво, ≥ вс≥м москвичам, живим ≥ уб≥Їнним, ≥ вс≥м-ус≥м, кого ¤ зустр≥в на пр¤м≥й дороз≥, що так п≥дступно й нев≥дворотно розчахуЇтьс¤ на три шл¤хи, серед ¤ких жодного немаЇ щасливого. “а ¤ за вс≥х вас молюс¤. јм≥нь.

7

†††÷е все.

†††ЂЅоњнії р≥шуче л¤га на крило, так, що нав≥ть ¤, ≥з другого кр≥сла в≥д ≥люм≥натора, бачу жовто-зелену пелену мор¤ ≥ гирло тихоњ р≥чки –они. ÷е все. ÷е ћарсель.

†††Ч ’едоЕ

†††¬она мовчить, т≥льки њњ н≥гт≥ впиваютьс¤ у мою долоню.

†††Ч ’едоЕ я хочу, щоб ти зналаЕ ¤Е

†††Ч Ќе треба,Ч каже вона.Ч Ќе треба, бо ¤ зараз справд≥ почну кричати.

†††÷е все. «араз њњ в аеропорту заберуть назавжди. “о ¤ вигадав соб≥ т≥ запорошен≥ платани ≥ той корабель дл¤ останньоњ вт≥хи. ¬ ћарсел≥ Ї платани, порти, корабл≥, т≥льки ’еду заберуть зараз ≥ назавжди. Ќав≥ки. Ќапевно, мен≥ нав≥ть не дадуть побачити, хто њњ зустр≥чатиме, хоч мен≥ дуже хот≥лос¤ бЕ Ќ≥, не думаю, що там буде хтось ≥з тих, що повернулис¤ з того св≥ту, але ¤ хот≥в би, дуже хот≥в би побачити, хто зам≥нить мене б≥л¤ нењ. ћен≥ нав≥ть здавалос¤, що ¤ маю на це право, заслужив його чесно й сумл≥нно, це право, адже готовий був вийн¤ти своЇ око за одну њњ волосину ≥, хл≥бом кл¤нус¤, поклав би за нењ житт¤.

†††Ч ’едоЕ

†††«араз кров бризне з моЇњ долон≥, о, ¤к ¤ ненавиджу кров, ¤кби хто знав, ¤к ¤ њњ ненавиджу.

†††Ч ’едо,Ч кажу ¤.Ч  отигорошко не вбив своњх друз≥в.

†††Ч яких друз≥в? Ч вона дивитьс¤ на мене пригаслими, далекими очима.

†††Ч ¬ернигору, ¬ернидуба ≥  рутивуса. ¬≥н њх не вбив.

†††Ч ј що?

†††Ч ¬≥н њх покарав ≥накше. ¬≥н просто не покликав њх на своЇ вес≥лл¤. ј знаЇш, чому? “ому, що вес≥лл¤ не було. “о вже люди придумали казку. Ѕув зм≥й, був д≥док ≥з бородою на сажень, було п≥дземне царство ≥ корол≥вна Ч усе це чиста правда. Ќе було т≥льки вес≥лл¤.

†††Ч ј любов? Ч спитала вона.

†††Ч Ћюбов? Ч ¤ дивлюс¤, ¤к ближчають њњ оч≥, чую, ¤к≥ вони гар¤ч≥, але мен≥ треба встигнути сказати те, що ¤ тримав наостанок, аби не тривожити њњ ран≥ше.Ч  оли вийдемо з л≥така, ти не зважай на мене. Ѕ≥льше мене не ≥снуЇ, зрозум≥ла? я буду твоЇю т≥нню. ј ¤кщо десь затримаюс¤, ти йди з ус≥ма пасажирами. “ам тебе зустр≥нуть. ÷е дуже важливо, ’едо.

†††Ч ѕоц≥луй мене,Ч сказала вона.

†††я торкнувс¤ губами подушечки њњ вуха, пот≥м вуст. ¬они були холодн≥, ¤к крига.

†††Ч ”см≥хнис¤,Ч попросив ¤.

†††¬она спробувала, але њй не вдалос¤.

†††ЂЅоњнії стр≥мко мчав до земл≥. ¬≥н так об нењ вдаривс¤, що маленька земл¤ здригнулас¤. ÷е все. я виконав своЇ завданн¤. ћожливо, не бездоганно, але ’еда уже в ћарсел≥. “епер проблеми можуть виникнути лише в мене одного. якщо знайшли ћуд≥ ≥ хтось щось пом≥тив, то могли вже давно пов≥домити тутешн≥м жандармам. јле мен≥ начхати. ўо буде Ч те й буде. √оловне Ч позаду. Ќайкраще залишилос¤ на т≥й дороз≥, ¤кою не повертаютьс¤. “епер ¤ не можу нав≥ть уз¤ти ’еду за руку. ≤ час зод¤гати на себе ≥ншу личину. ¬се.

†††я беру св≥й сакво¤ж, пропускаю ’еду наперед ≥ жад≥бно вдихаю пов≥тр¤, в ¤кому тремтить њњ вогко-травТ¤ний пах≥т.

†††Ч Hasta la vista,Ч кажу на виход≥ з л≥така т≥й д≥вчин≥ з тоненькою шийкою в син≥х прожилках.Ч Gracias.

†††÷ього разу Ђбоњнії не п≥дкотив до аніару, в≥н сто¤в на летовищ≥, до нього вже подали трап ≥ ¤, вдихнувши теплого провансальського п≥дсонн¤, побачив њх одразу. ѕасажири сходили трапом ≥ тут-таки простували до нап≥вв≥дкритого автобуса, а ц≥ двоЇ, молод≥ ≥ статечн≥, зод¤гнут≥ цив≥льно, зате суворо, огиналис¤ об≥ч, когось вигл¤даючи. Ќу, це вже порушенн¤ будь-¤кого етикету, можна ж було зустр≥ти мене по-людському, там, де зустр≥чають ус≥х пасажир≥в, все одно тут немаЇ куди т≥кати, але њм, бач, не терп≥лос¤, мабуть, уже залучили ≤нтерпол дл¤ затриманн¤ особливо небезпечного терориста, ≥ ось тоб≥ маЇш: ще одна парочка Ч „ук ≥ √ек Ч на моњй бездоганно пр¤м≥й дороз≥.

†††Ч Ќе зупин¤йс¤,Ч шепнув ¤ ’ед≥.

†††≤ був певен, що десь по той б≥к л≥така стоњть м≥кробус, напханий жандармами, а в кишен¤х у „ука ≥ √ека подзенькують бранзолети. ѕрињхали. ¬т≥м, ще була над≥¤, що вони не мали в≥домостей про зовн≥шн≥сть злочинц¤, а т≥льки п≥дозрювали, що в≥н полет≥в цим л≥таком. ћожливо, тут т≥льки в≥зуальне стеженн¤ за вс≥ма пасажирами рейсу. „орт забирай! якби хоч не цей греб≥нь ≥ не ц¤ сережка Ч вони просто њд¤ть мене очима.

†††я був дуже низькоњ думки про себе, коли думав, що тут десь причањвс¤ м≥кробус ≥з жандармами. –аптом де не вз¤лис¤ два чорних автомоб≥л≥ ≥ помчали пр¤мо на нас Ч до л≥така. ќтже, н≥ про ¤ке в≥зуальне стеженн¤ уже не йшлос¤, злочинець в≥домий, операц≥¤ захопленн¤ в≥дпрацьована до найменших др≥бниць.

†††Ќевже ‘рансуа? Ќевже ¤ так жорстоко помиливс¤ у цьому кучер¤вому чортов≥? я був певен, що в≥н н≥чого не пом≥тив ≥ до туалетноњ каб≥ни н≥хто не зазирне щонайменше добу. ѕрокл¤тт¤!

†††“а була у мене ≥ величезна вт≥ха, з ¤кою не пор≥вн¤ти жоден провал: ’еда пройшла повз „ука ≥ √ека, красиво так пройшла, ¤к зм≥¤ прошелест≥ла травою, ≥ вже пом≥ж пасажир≥в пливла до автобуса, а тим часом два чорних авта, н≥би на парад≥, п≥длет≥ли водночас до л≥така ≥ р≥зко загальмували по обидва боки трапа крок≥в за двадц¤ть один в≥д одного. « того, що зупинивс¤ л≥воруч в≥д мене, вискочив круглоголовий гевал у чорному костюм≥ (¤к вони не подушатьс¤ в тих ун≥костюмах за такоњ тепл≥н≥) ≥ кинувс¤ до мене, та ¤ нав≥ть не гл¤нув на нього, ¤ проводжав очима ’еду до автобуса ≥ з жахом (так, так, десь уз¤вс¤ в мен≥ цей давно забутий холод) пом≥тив, ¤к ≥з другоњ машини б≥жить до автобуса ще один височезний чоловТ¤га.

†††÷ей, перший, ≥з бездоганно круглою, ¤к глобус, головою, спочатку налет≥в не на мене, а викинув уперед прост¤гнуту руку перед „уком ≥ √еком, показуючи њм посв≥дченн¤, ≥ поки т≥, ¤к один, пок≥рно кивнули, ¤ зрозум≥в, що маю справу з таЇмною пол≥ц≥Їю.

†††ћен≥ ж особисто √лобус не вважав за потр≥бне щось там показувати, в≥н просто д≥став ≥з кишен≥ п≥джака бранзолети, майже ср≥бн≥, майже з такого металу, ¤к мо¤ сережка у л≥вому вус≥, ≥ промовисто подививс¤ мен≥ в оч≥.

†††ќпинатис¤ не було жодного сенсу.

†††я прост¤г йому обидв≥ руки, однак √лобус ≥з профес≥йною спритн≥стю накинув к≥льце лише на мою праву руку, а друге к≥льце над≥в на свою л≥вицю. … ось так ми, зТЇднан≥, наче с≥амськ≥ близнюки, мовби залюблен≥ один в одного —м≥т ≥ ¬ессон, п≥шли до машини. —оромно з≥знатис¤, але ¤ тепер ≥ справд≥, ¤к той жалюг≥дний ¬ессон, лише озиравс¤ через праве плече на ’еду, ¤ку довготелесий уже тримав за л≥коть. ¬≥н, пришелепок, нав≥ть не здогадувавс¤, до кого посм≥в прост¤гнути руку, бо був упевнений, що ’еда всього лиш мо¤ сп≥льниц¤.

†††Ќ≥, хлопц≥, так не буде, подумав ¤. ¬и, звичайно, мене в≥зьмете, тут питань немаЇ, але буде трохи не так. якщо ви прост¤гли руки й до нењ, то тут уже, братц≥, вам не об≥йтис¤ без ствол≥в, живого ви мене не в≥зьмете, ≥ зараз, можливо, вперше у своњй потаЇмн≥й практиц≥ ви побачите, ¤к тонкий бранзолет розтинаЇ суглоб трохи вище запТ¤стка, авжеж, у тому м≥сц≥, де без≥менн≥ дик≥ гусаки полюбл¤ють ставити татуюванн¤, т≥льки рука буде розс≥чена не в дикого гусака, ви зараз побачите, ¤к це просто робитьс¤, хай в≥двернутьс¤ т≥, у кого квол≥ нерви, хто ще не бачив оголених б≥лих к≥сток, що стримл¤ть ≥з людського т≥ла, ¤к деревина, з ¤коњ щойно обдерли кору.

†††Ч јнр≥-≥-≥!

†††÷е був роздери-душу-крик, вона прокинулас¤ в мен≥, та давно вимерзла душа, бо це кричала ’еда, ¤ка так довго тамувала в соб≥ це кричанн¤, а ¤, сто≥менний кретин, спершу нав≥ть не зрозум≥в, що јнр≥ Ч це ¤, що вона гукаЇ мене. ’еда вперше назвала мене на ≥мТ¤, щось у н≥й зрушилос¤, ¤кщо вона мене так покликала, щось вона мен≥ мала сказати дуже важливе, чого не встигла сказати ран≥ше, бо “и, Ѕоже, дав нам так мало, “и вд≥лив нам часу ос≥сьо на н≥готь, ≥ ми нав≥ть не встигли н≥чого сказати одне одному, тож тепер вибачай, ¤ ≥накше не можу, ¤ не можу зв≥дси п≥ти отак ≥з ганьбою на хрестЕ

†††Ч јнр≥-≥-≥!

†††Ќуте приготуйтесь, панове, подивитис¤ на цей бойовий гопак, ви ще такого не бачили, ус≥, вс≥ див≥тьс¤, затримайте там автобус ≥з пасажирами, нехай теж поторгують витр≥шками, нехай ще побудуть тут, бо мен≥ знадобл¤тьс¤ заручники, ≥ ти, д≥вчинко ≥з тоненькою шийкою в син≥х прожилках, п≥дходь сюди ближче, не б≥йс¤, ¤ не збираюс¤ тебе душити, ≥ ви, панове п≥лоти, н≥куди не щезайте, ц≥лком можливо, що ви мен≥ ще будете потр≥бн≥, ц≥лком можливо, що ми з вами, панове п≥лоти, ще полетимо до “ањланду, де живуть дуже симпатичн≥ с≥амц≥ Ч ви чули про таку непредставлену нац≥ю? Ч н≥? Ч тод≥ заводьте св≥й Ђбоњнії, поњдемо до них у гост≥, це, панове, таке корол≥вство в ≤ндокитањ, ¤ке чекаЇ на мою корол≥вну, ≥ ¤ певен, що ви не в≥дмовите мен≥ в так≥й ласц≥ Ч полет≥ти до кхонтањв⁵⁵, це зовс≥м близенько, адже земл¤ така крих≥тна, ¤к макове зерн¤; отже, розпочинаЇмо, панове, мен≥ т≥льки жаль, ¤кщо цього не встигнуть побачити т≥, хто послав мене в цю дорогу, пов≥сивши на моњ порожн≥ груди червоний хрест ¤к п≥льговий знак в≥йни Ч не стр≥л¤ти! Ч ≥ ¤ саме з ним, ≥з цим символом найгуманн≥шоњ орган≥зац≥њ в св≥т≥, вирушаю у св≥й останн≥й хрестовий пох≥д у пар≥ ≥з мусульманкою, завважте панове, це дуже важливо, у пар≥, у пар≥, у пар≥ ≥з мусульманкою, на ¤ку ви вже скинули сто мегатон тротилу, ¤ку ви обтикали зам≥сть червоних хрест≥в червоними прапорц¤ми, розпочавши це дике полюванн¤, та зараз ви побачите, ¤к з-пом≥ж тих прапорц≥в вислизають самотн≥ вовки у пар≥, у пар≥, у пар≥ ≥з мусульманкою чинхойського тейпу, завважте панове, це дуже важливо дл¤ ћ≥жнародного суду в √ааз≥, тож будьте мен≥ за св≥дк≥в. –озпочинаЇмоЕ

8

†††јле хрест Ч то таки особливий знак, ¤ недарма поставив його на карт≥ ще тод≥, у в≥дд≥л≥ м≥жнародних кризових ситуац≥й, п≥сл¤ чого в≥н одразу перем≥стивс¤ на моњ груди. ≤ хоч пот≥м ¤ зн¤в той бейджик ≥з в≥зит≥вкою „ервоного ’реста, знаменн¤ його пост≥йно в≥дчував у дороз≥. «наменн¤ ≥ провид≥нн¤.

†††ќсь ≥ тепер, ¤к т≥льки ¤ згадав його разом ≥з тими, хто посилав мене в цю дорогу, ≥ коли вже з≥бравс¤ на сил≥, щоб зробити перший вивертень з рукою, прикутою бранзолетами до моЇњ правиц≥, ¤к раптом у чорному авто, до ¤кого мене в≥в √лобус, опустилос¤ темне переднЇ скло, ≥ ¤ побачив б≥ле, наче вимочене у хлорц≥, обличч¤ нашого психоанал≥тика.

†††Ч “а вор-р-рушис¤ ж ти швидше! Ч крикнув јндре —≥¤к украњнською мовою, ≥ лише хрипливе Ђрї видавало, що в≥н народивс¤ у ‘ранц≥њ.

†††“≥льки тут мен≥ з очей спала мана. я вп≥знав його чорний Ђпежої ≥ зрозум≥в, що в≥дд≥л м≥жнародних кризових ситуац≥й блискуче з≥грав на випередженн¤. Ќав≥ть таЇмним пол≥ца¤м довелос¤ вхопити облизн¤, бо немаЇ у цьому св≥т≥ н≥чого такого високого, над чим би не сто¤ло щось ≥ще вище. Ћеі≥он ум≥Ї подбати за своњх людей. “ак, в≥н вичавить ≥з тебе вс≥ соки, розкладе на молекули, але н≥коли не залишить тебе у б≥д≥.

†††я сто¤в, уже тримаючись за в≥дчинен≥ задн≥ дверц¤та Ђпежої, до ¤кого мав с≥сти з≥ своњм с≥амським близнюком √лобусом, ≥ дививс¤ на те ≥нше авто, б≥л¤ ¤кого сто¤ла ’еда ≥ також трималас¤ за в≥дчинен≥ задн≥ дверц¤та.

†††ћи дивилис¤ одне на одного ≥ розум≥ли, що це ≥ Ї той к≥нець дороги. ўасливий к≥нець. Ѕез платан≥в, без корабл≥в, без собору “≥Їњ, що р¤туЇ на водах, але щасливий.

†††“≥льки в≥тер зривав ≥з њњ очей син≥ сльози, а в моњх жар≥ла висушена до тла пустел¤.

††† оли ’еда с≥ла в машину, тод≥ √лобусов≥ вдалос¤ й мене зат¤гти на заднЇ сид≥нн¤, ≥ в≥н одразу зв≥льнив нас обох в≥д бранзолет≥в, мабуть, не здогадуючись, чого йому могла коштувати ц¤ бездоганна ≥м≥тац≥¤ арешту.

†††—≥¤к викермував ≥з летовища через в≥дчинену браму, де щойно востаннЇ майнуло перед нами друге авто. «а чорною задньою шибою ’еду ¤ вже не побачив.

†††√лобус також перед аеропортом вийшов з машини, потираючи ту м≥сцину вище запТ¤стка, де могла оголитис¤ к≥стка, ≥ ¤ лиш тепер пом≥тив, що в нього там було витатуйовано три слова ЂQue sera, seraї⁵⁶.

†††—≥¤к запросив мене ближче до себе, на переднЇ сид≥нн¤.

†††Ч “и зм≥нив ≥м≥дж? Ч подививс¤ в≥н на м≥й п≥вн¤чий греб≥нь кольору жабТ¤чого мила ≥ на сережку в л≥вому вус≥.

†††ЂЋичинуї,Ч хот≥в в≥дпов≥сти ¤, але т≥льки знизав плечима.

†††ћи помчали схожою на широку алею дорогою, обсадженою тими ж таки платанами. ѓхн≥ безкор≥ оливков≥ стовбури скидалис¤ на колони ≥з слоновоњ к≥стки, а лапате лист¤ було припорошене кур¤вою всього св≥ту.

†††Ч ¬се одно ¤ дуже радий тебе бачити,Ч сказав јндре —≥¤к.Ч “и нав≥ть не у¤вл¤ЇшЕ

†††я думав в≥н скаже ЂЕ¤кий ти молодецьї, проте наш психоанал≥тик не в≥дзначавс¤ щедр≥стю на похвалу.

†††Ч “и нав≥ть не у¤вл¤Їш, ¤к ти мене здивував своњм дзв≥нком ≥з ћоскви.

†††Ч «в≥сно,Ч сказав ¤.Ч ¬и ж чекали мене з ћахачкали.

†††Ч Ќе тому. ћи тебе вже не чекали н≥зв≥дки.

†††Ч Ќе зрозум≥в.

†††Ч ћи вважали, що ти вже мертвий, Ч сказав в≥н.

†††Ч ќн ¤к. ÷≥каво. ÷е вам ѕелен п≥дкинув таку ≥нформац≥ю?

†††Ч Ќ≥,Ч сказав —≥¤к.Ч ѕелен чудовий хлопець. ¬≥н не любить випити, але хто з нас без гр≥ха? ѕро твою смерть ми д≥зналис¤ в≥д –усланбека. …ому зателефонували з ћоскви його люди й сказали, що ти загинув п≥д час сутички з ¤коюсь бандою.

†††я ще раз подивувавс¤ ≤браг≥мов≥й захланност≥: напевно, в≥н, ¤к т≥льки вир¤див близнюк≥в у дорогу, в≥дразу мене поховав ≥ подзвонив –усланбеков≥, що треба готувати грош≥ дл¤ викупу ’еди. √мЕ ƒо реч≥, про грош≥Е ÷ей скупий на похвалу —≥¤к почав дуже здалеку.

†††Ч ≤ тут раптом тв≥й дзв≥нок. ÷≥каво, коли дзвонить неб≥жчик, правда ж?

†††Ч я ж казав, що найц≥кав≥ше настане тод≥, коли мертв≥ почнуть повертатис¤ з того св≥ту.

†††Ч “и так казав? Ч в≥н кинув на мене здивований позирк.

†††Ч Ќу, не зовс≥м ¤Е јлеЕ

†††Ч јле ти знаЇш, що це п≥д силу т≥льки елементалам, так? Ч јндре —≥¤к знов ухопивс¤ за свою улюблену тему.

†††¬≥н не знав, що в моњй грудн≥й кл≥тц≥ ожила тонесенька жилочка, ¤ка в≥дтепер брин≥ла, ¤к перет¤гнута струна. ѕоруч себе ¤ в≥дчував таку порожнечу, що њњ вже н≥чим не вибавити. ≤ мен≥ до всього було байдуже нав≥ть тод≥, коли в≥н, нарешт≥, розщедривс¤ на компл≥менти.

†††Ч “и зробив добру справу. ƒумаю, що ти вже перер≥с св≥й секц≥он. ћожливо, нав≥ть перейшов в ≥ншу ¤к≥сть. Ќам би таких хлопц≥в бодай дес¤ток, ≥ можна творити чудеса.

†††я настороживс¤. якщо наш психоанал≥тик сп≥ваЇ панег≥рики, то чекай г≥ркоњ п≥іулки. ƒл¤ вр≥вноваженн¤ стану.

†††ћи вињхали на автостраду ≥ повернули на “улон. ћоЇ омр≥¤не м≥сто ћарсель залишилос¤ збоку, з≥ швидк≥стю дв≥ст≥ к≥лометр≥в на годину ми в≥ддал¤лис¤ в≥д його порт≥в, в≥д платанового бульвару  урс-ѕТЇр-де-ѕуже, в≥д собору “≥Їњ, що р¤туЇ на водахЕ Ѕ≥льше ¤ н≥ про що не хот≥в думати ≥ говорити. ≤, напевно, саме тому, в≥дчувши —≥¤кову прихильн≥сть, одваживс¤ на запитанн¤, ¤ке, може, й не годилос¤ б йому ставити. “а все-таки ¤ чомусь думав, що заслужив таке право.

†††Ч як ви гадаЇте,Ч спитав ¤,Ч а њњ батько повернетьс¤ з того св≥ту?

†††Ч „ий батько? Ч не зрозум≥в в≥н.

†††Ч ’един.

†††Ч якоњ ’еди? Ч —≥¤к не зводив очей з дороги.

†††Ч “≥Їњ д≥вчини, що вийшла з≥ мною з л≥така,Ч просто сказав ¤, дратуючись його психолог≥чними вивертами.

†††Ч ” ц≥Їњ д≥вчини н≥коли не було батька.

†††Ч якЕ не було?

†††Ч “ак,Ч сказав в≥н.Ч ќчевидно, мама њњ народила в≥д елементала.

†††ѕроф≥лю јндре —≥¤ка торкнулас¤ загадкова усм≥шка. Ќ≥би тим елементалом був в≥н.

†††Ч Ќе розум≥юЕ

†††Ч “и хочеш сказати, що й дос≥ не здогадавс¤?

†††Ч ѕро що? Ч ледве не закричав ¤.Ч ѕро те, що вона не дочка генерала? ’ай буде так! яке це маЇ значенн¤? ¬се одно њњ треба було вр¤тувати, хоч би чи¤ вона була.

†††Ч «в≥сно,Ч —≥¤к побарабанив пальц¤ми по керму.Ч ƒл¤ того тебе й послали. —аме тебе. я мр≥ю про секц≥он ≥з таких хлопц≥в, ¤к ти.

†††я думав про своЇ. „и¤ ж вона все-таки дочка? „и не того генпрокурора, що зробив поданн¤ до ћ≥жнародного суду в √ааз≥?.. ј ¤к же ѕолтавщина, украњнська школа?.. ’оча ѕолтавщину ¤ додумав сам. ¬ ”крањн≥ м≥г свого часу жити будь-хто ≥з њхн≥х тепер≥шн≥х л≥дер≥в. «рештою, це не мало значенн¤ Ч чи¤ вона дочка, але, з другого боку, дуже корт≥ло знати, бо тод≥ ¤ ще мав би ¤кусь ефемерну над≥ю коли-небудь натрапити на њњ сл≥д. —в¤та нањвн≥сть Ч хто ж тоб≥ скаже?

†††Ч Ќевже ти справд≥ не здогадавс¤? Ч знов запитав психоанал≥тик-альб≥нос.Ч —кажи правду, бо ти мене розчаровуЇш.

†††Ч яку правду?

†††Ч Ќа ¤кому етап≥ ти зрозум≥в, хто вона така.

†††Ќ≥, в≥н мене доконаЇ. Ђ” л≥жкуї,Ч хот≥в одпов≥сти ¤, але стримавс¤. ≤ в≥двернувс¤ до в≥кна.

†††Ч яке це маЇ значенн¤?

†††Ч ƒуже велике,Ч сказав —≥¤к.Ч ÷е маЇ дуже велике значенн¤. ÷е найважлив≥ший тест п≥д час переходу в ≥ншу ¤к≥сть.

†††Ч ƒл¤ мене це щось ≥ншеЕ н≥ж тест.

†††Ч ∆аль.

†††≤ тод≥ ¤ сказав йому те, чого не варто було казати психоанал≥тиков≥. јле стан у мене був н≥кудишн≥й.

†††Ч ’еда н≥коли не буде дл¤ мене тестом.

†††Ч Ќ≥¤коњ ’еди нема. ÷е наша людина.

†††Ч ’то-о-о?

†††Ч ¬она такий же наш командос, ¤к ≥ ти. ≈лементал.

†††¬≥н огр≥в мене булавою по голов≥. јле моЇ нутро було ще живим ≥ в≥дмовл¤лос¤ в≥рити.

†††Ч —правжн¤ дочка, про ¤ку ти думаЇш, давно в безпец≥,Ч сказав —≥¤к.Ч ѓњ п≥дм≥нили нашою людиною. ≤, ¤к ви¤вилос¤, дуже вчасно.

†††Ч “о дл¤ чого оце все було?

†††Ч ¬ипробуванн¤,Ч сказав в≥н.Ч ¬ипробуванн¤ в реальних умовах.

†††я в≥дчув, ¤к тонесенька струна, що брин≥ла в моњх груд¤х, напнулас¤ ще дужче ≥ тр≥снула, мов к≥нський волос на мандол≥н≥ блазн¤.

†††Ч ј –усланбек? Ч спитав ¤.

†††Ч ј що –усланбек? ¬≥н теж чудовий чолов≥к, але до того справжню ’еду н≥коли не бачив. ¬≥н ≥ гадки не мав, що це не дочкаЕ

†††Ч ј трупи? ј кров?!! Ч ¤ таки з≥рвавс¤ на крик.

†††Ч “рупи? Ч проф≥ль альб≥носа знов зворухнувс¤ у посм≥шц≥.Ч “и хочеш сказати, що ти вбивав невинних людей? Ќе пов≥рю. „и, може, ти кидав бомби на ж≥нок ≥ д≥тей?

†††јле ¤ вже його не слухав. ћо¤ грудна порожнина знов була мертвою, ¤ лише за ≥нерц≥Їю проказав уже сам до себе:

†††Ч ј казкаЕ «в≥дки вона знала про  отигорошка?

†††Ч ≈лементали знають усе,Ч сказав в≥н.Ч ≤ коли перевт≥люютьс¤ в ≥ншу людину, то робл¤ть це бездоганно.

†††ЅездоганноЕ ќсь що означало це слово, коли йшлос¤ про моЇ завданн¤. ѕро тестЕ

†††Ч јле грош≥ ти, звичайно, отримаЇш,Ч сказав в≥н.Ч ”же взавтра п≥вм≥льйона франк≥в будуть на твоЇму рахунку. ЅоЕ

†††¬≥н ударив по гальмах Ч попереду, п≥д естакадою, утворивс¤ затор.

†††Ч Ѕо що? Ч спитав ¤.

†††јндре —≥¤к, скориставшись зупинкою, повернув до мене своЇ крейд¤не обличч¤. Ѕ≥ла паморозь лежала на тому обличч≥. ќч≥ в нього теж були б≥л≥, ¤к у ди¤вола-альб≥носа. “а ¤ витримав його погл¤д.

Ч Ѕо ¤ не в≥рю, що ти не здогадавс¤ про все сам,Ч сказав в≥н.

9

†††ўе була та ранн¤ передвеч≥рн¤ година, коли наш полковий бар Ђѕоглинач зм≥йї зовс≥м порожн≥й, ≥ ¤ п≥дс≥в до шинквасу, щоб перекинутис¤ словом бодай ≥з —ир≥лом. ѕоклавши св≥й сакво¤ж на сус≥дн≥й ст≥льчик-кругл¤к, ¤ замовив подв≥йний джин ≥з тон≥ком.

†††Ч ÷е ти? Ч —ир≥л насилу мене вп≥знав.Ч “и що, вт≥к ≥з пр≥зону, що так замаскувавс¤?

†††Ч “епер така мода, —ир≥ле. ≤ за нею треба встигати.Ч я недбало пов≥сив на нижню губу товсту сиіаретку ЂGitanesї ≥ черкнув с≥рником перед його здивованим носом.Ч “и знаЇш, що в ѕариж≥ тепер модно прикурювати с≥рниками?

†††Ч “о це вже пр≥зон у ѕариж≥? Ч здивувавс¤ —ир≥л.Ч ≤ тебе достроково випустили?

†††Ч “ак, перевод¤ть на ≥нше м≥сце,Ч ¤ кивнув на св≥й сакво¤ж.Ч ”же й вирушаю. «айшов попрощатис¤.

†††Ч ∆аль,Ч сказав —ир≥л, спритно над≥ваючи кружальце лимона на ст≥нку скл¤нки.

†††Ч „ому жаль? Ќавпаки, дуже гарне м≥сце.

†††Ч ћен≥ жаль,Ч сказав —ир≥л.Ч я втрачаю найщедр≥шого кл≥Їнта.

†††Ч ѕусте. Ќалий соб≥ чого хочеш за м≥й рахунок.

†††Ч ’≥ба щоЕ на прощанн¤.

†††я вслухавс¤ у г≥ркий смак ¤л≥вцю ≥ дививс¤ на п≥длогу, туди, де ще зовс≥м недавно прост¤г ноги необачний ћарек, ¤кий порушив св¤те правило леі≥онера: ЂЌ≥коли не кажи зайвогої. ƒививс¤ на п≥длогу ≥ дивувавс¤, чому там немаЇ мокрого м≥сц¤.

†††—ир≥л здогадавс¤, куди ¤ втупивс¤, ≥ показав мен≥ великого пальц¤. ¬≥н пив тек≥лу, посипаючи запТ¤сток с≥ллю ≥ злизуючи њњ м≥ж ковтками. я бо¤вс¤, щоб в≥н не злизав ≥ витатуйоване трохи вище Їдине слово ЂAllons!ї⁵⁷.

†††Ч  уди, ¤кщо не таЇмниц¤? Ч спитав —ир≥л.

†††Ч “аЇмниц¤.

†††ўоб компенсувати його невтамовану ц≥кав≥сть, ¤, розрахувавшись, поклав на шинквас ще сто франк≥в.

†††Ч ѕочастуЇш ≥ ћарека.

†††Ч ќго! “и так розбагат≥в?

†††Ч  ва-ква, Ч сказав ¤ на прощанн¤.

†††ѕоминувши контрольно-пропускний пункт, ¤ вийшов за ворота. Ѕула та чудова передвеч≥рн¤ година, коли пов≥тр¤ набираЇ тремтливого бузкового кольору ≥ його можна зачерпнути в долоню.

†††ѕеред прох≥дною сто¤в розк≥шний блакитний Ђ—≥троен-ксант≥¤ї, ≥ ¤ подумав, що неодм≥нно куплю такий ≥ соб≥. ”же хот≥в було рушити дал≥, коли в≥дчинилис¤ його передн≥ дверц¤та, ≥ ¤ побачив красивенну гадину, що сид≥ла за кермом.

†††Ч јнр≥!

†††“ака, знаЇте, маленька стрижена гадючина гол≥вка, на ¤к≥й за очима б≥льше н≥чого й не видно.

†††Ч јнр≥!

†††Ч ѕ≥шла тиЕЧ сказав ¤ ≥ рушив х≥дником дал≥.

†††Ђ—≥троенї покотивс¤ за мною.

†††Ч јнр≥! ѕробач, будь ласкаЕ

†††Ч «гинь, суко! Ч сказав ¤.

†††Ч “о було насправд≥, јнр≥! ”се було насправд≥.

†††я йшов соб≥ дал≥, а Ђс≥троенї котивс¤ поруч.

†††Ч ѕробач, будь ласкаЕ

†††Ч  обра! √юрза! —амиц¤ скажена!

†††Ч “ак! Ч сказала вона. Ч “ак! —кажена самиц¤.

†††я не витримав, подививс¤ у њњ б≥к, ≥ тут мене обмарило. ÷е все через ту блакитну сукенку, ¤ку вона, гадина, зод¤гла навмисне. ÷е через ту сукенку ¤ раптом кинувс¤ до нењ ≥, причинивши за собою дверц¤та, почав рвати на н≥й св≥й подарунок. ћен≥ здавалос¤, що ¤ маю на це право, ¤ виборов його, ризикуючи своњм житт¤м.

†††ўоб не бачити тих безсоромних очей, ¤ припав обличч¤м до њњ оголених грудей, намацуючи важ≥лець, що в≥дкидаЇ сид≥нн¤. ћи кублилис¤ з нею, ¤к дв≥ гадини, але т≥лоЕ њњ т≥ло кольору молодого меду тепер було схоже на оливкове т≥ло безкорого платана. ÷е дерево ¤ любив, ¤ вистраждав оцей платан ≥ тепер його поливав ≥ лел≥¤в.

†††ј пот≥м вона сказала:

†††Ч ” мене сорок дн≥в в≥дпустки.

†††÷е була звичайна тривал≥сть в≥дпустки леі≥онера.

†††Ч ” мене сорок дн≥в,Ч сказала вона.Ч ј в тебе, напевно, ус≥ в≥с≥мдес¤т?

†††Ч “и й тут усе знаЇш,Ч сказав ¤.

†††Ч ћоже, десь поњдемо? ƒалеко-далеко. Ќа острови. Ѕудемо н≥житись ≥ вт≥шатис¤. “≥льки удвохЕ ¤к тамЕ

†††Ч ѕоњдемо,Ч сказав ¤.Ч “≥льки ще дал≥. я страшенно скучив за своњм котом Ѕарсиком. “о ≥стота, ¤ку ¤ люблю найдужче,Ч сказав ¤.

†††≤ це була правда.

* ¬асиль Ў Ћя– Ч прозањк, автор багатьох книг. „лен јсоц≥ац≥њ украњнських письменник≥в. Ћавреат прем≥њ часопису Ђ—учасн≥стьї, •ран-пр≥ конкурсу Ђ оронац≥¤ словаї. ∆иве в  иЇв≥.

⁴⁶ Ќ≥мфа, коханн¤м ¤коњ знехтував Ќарцис, за що його й покарали боги.

⁴⁷ ћорська п≥хота спец≥ального призначенн¤.

⁴⁸ ЌевтаЇмничен≥ називають його ”самою.

⁴⁹ ÷е сталос¤ 6 липн¤ 1994 р. в  иЇв≥.

⁵⁰ ќстаннЇ прикладанн¤ руки (фр.).

⁵¹ ќчевидно, тут нат¤к на те, що ƒжохар ƒудаЇв свого часу служив на ѕолтавщин≥, де сто¤ла в≥йськова ав≥ачастина (ред.).

⁵² “верда ц≥на (фр.). “ут Ч такса.

⁵³ Ѕуквально Ч мою д≥вчину (фр.).

⁵⁴ ƒражливий настр≥й, хандра.

⁵⁵ —амоназва с≥амц≥в.

⁵⁶ ўо буде, те й буде (фр.).

⁵⁷ Ђ’од≥мо!ї (фр.).

до генерального каталогу б≥бл≥отеки

до каталогу розд≥лу ЂЋ≥тератураї