Ќаприк≥нц≥ згадаЇмо ще двох польських повстанц≥в, засланих до “омська: ёзефа јдамовського (1840) та “омаша јдамчика

ќпубл≥ковано в ЂЌауц≥ в —иб≥руї, 1997, є 17/18

ўодо певного пр≥звища

†††≤нод≥ запитують: зв≥дки поповнюЇтьс¤ фонд даних дл¤ —иб≥рського календар¤? “а з найр≥зноман≥тн≥ших джерел! «вичайно, Ї вс≥л¤к≥ сол≥дн≥ виданн¤, монограф≥њ, п≥дручники, що њх присв¤чено вин¤тково ≥стор≥њ —иб≥ру. јле кр≥м фундаментальних зведень Ї ще багато чого. –аз у раз трапл¤Їтьс¤, що найв≥ддален≥ш≥ под≥њ, найнеспод≥ван≥ш≥ персонал≥њ бувають повТ¤зан≥ з —иб≥ром, часом повТ¤зан≥ не безпосередньо, але т≥м ц≥кав≥ше розплутувати клубок.

†††¬≥зьмемо, наприклад, перше-л≥пше пр≥звище. ѕро ≤ванова ¤ вже й не кажу: знаменитий письменник, один з Ђ—ерап≥онових брат≥вї ”севолод ¬Т¤чеславович ≤ванов (наголос аристократичний, на другому склад≥), ¤кий пров≥в молод≥сть у —иб≥ру й багато писав про √ромад¤нську в≥йну, спадаЇ на думку в першу чергу, а дал≥ йде ≥нший, менш в≥домий, письменник ≤ван ≤ванович ≤ванов (наголос простонародний, на третьому склад≥), вТ¤зень стал≥нських табор≥в, ≥ багато ≥нших ≤ванових Ч к≥лька революц≥онер≥в р≥зних епох, ¤кутський письменник ≤ванов- юнде, геолог (уродженець ањнська, член-кореспондент), два г≥рських ≥нженери, художник, музикознавець-етнограф ≥ т. д.

†††« ѕетровими та ж сама ≥стор≥¤ Ч √ерасим “рохимович ≥ ‘ед≥р ћиколайович займалис¤ встановленн¤м рад¤нськоњ влади ≥ червоним п≥дп≥лл¤м в ≤ркутську й «абайкалл≥. ѕетро ѕол≥карпович ѕетров теж партизанив (в ™н≥сейськ≥й губерн≥њ), до того ж писав поеми й романи, а академ≥ка живопису ¬асил¤ ѕрокоповича ѕетрова ще 1802 року було в≥др¤джено дл¤ замальовок оливано-¬оскресенських завод≥в ≥ рудник≥в на јлтањ Ч ≥ саме за сиб≥рськ≥ малюнки в≥н одержав званн¤ академ≥ка. —юди ж справедливо додати двох ѕетерсон≥в, ѕетровського, ѕетерса й одного чи двох ѕетр≥.

†††ѕромисловець ≥ краЇзнавець ћихайло ост¤нтинович —идоров (1823Ц1887) в≥дкрив ≥ почав розробку граф≥тових поклад≥в у “уруханскому крањ.

†††¬т≥м, за статистикою, трьома найпоширен≥шими рос≥йськими пр≥звищами Ї не ≤вановЧѕетровЧ—идоров, а ≤вановЧ—мирновЧ узнЇцов. √олова —≥бревкому ≤ван ћикитович —мирнов, особист≥сть наст≥льки авторитетна, що його називали Ђ—иб≥рський Ћен≥нї, три академ≥ки узнЇцови (два брати-геологи ≥ ф≥зик) ≥ засланий нечаЇвець ќлекс≥й ирилович узнЇцов, забайкальський краЇзнавець, що заснував три музењ (у Ќерч≥нську, „ит≥ та якутську), а також редактор Ђ“обольських губернських в≥домостейї узнЇцов-“обольский, археолог узнЇцов- расно¤рський та рибовод ≤ван ≤ванович узнЇцов,Ч ус≥ вони п≥дтверджують дан≥ статистики. р≥м того, це св≥дчить, що пр≥звища, утворен≥ в≥д корен¤ з≥ значенн¤м Ђковальї, узагал≥ найрозповсюджен≥ш≥ в св≥т≥, так що резонно згадати вс≥х —м≥т≥в, Ўм≥дт≥в, овальських, Ќалбанд¤н≥в, —≥дер≥д≥с≥в, овалик≥в ≥ овачей. ѕросто обкладайс¤ з ус≥х бок≥в енциклопед≥¤ми†Ч й знайдеш матер≥ал≥в не на один друкований аркуш.

†††“ому б≥льш ц≥каво вз¤ти щось р≥дк≥сн≥ше. Ќаприклад, не Ђперше-л≥пшеї, а просто перше ≥мТ¤. ѕершим ≥мТ¤м, ¤к в≥домо, було јдам. …ого в —иб≥рськ≥й рад¤нськ≥й енциклопед≥њ немаЇ. Ќ≥¤к не могли мати стосунок до —иб≥ру н≥мецький хрон≥ст 11 стол≥тт¤ јдам Ѕременський, латиномовний поет 12 стол≥тт¤ јдам —ен-¬≥кторський, знаменитий французький трувер Ч поет, драматург, композитор Ч јдам де ла јль на пр≥звисько јррасський горбань (13 стол≥тт¤), чеський ≥сторик 16 стол≥тт¤ ƒанило јдам з ¬елеславина (автор Ђ≤сторичного календар¤ї) ≥ сучасний ≥нд≥йський поет —аед јбдул ’амид јдам. « жалем прийдетьс¤ в≥дхилити також англ≥йського арх≥текта –оберта јдама, автора Ђ∆изел≥ї јдольфа јдана (французькою пишетьс¤ Adam, ¤к ≥ пр≥звище поета ѕилипа ќгюста ћат≥аса ¬≥лье де Ћ≥ль-јдана), н≥мецького оперного сп≥вака “ео јдама ≥ грецького композитора ћихайла јдам≥са, не кажучи вже про численних јдамс≥в (двох президент≥в —Ўј, двох астроном≥в, алгебрањста, журнал≥ста, ≥сторика, педагога та ≥н.). ¬т≥м, ¤кщо поритис¤ ¤к сл≥д, то, може, й трапл¤тьс¤ будь-¤к≥ звТ¤зки ≥з —иб≥ром. ќт перше ж рос≥йське пр≥звище, утворене в≥д јдама, кр≥м французького сюрреал≥ста јртюра јдамова (за походженн¤м†Ч сина ростовського в≥рменина), письменниц≥ Ќори јдам¤н-јдамовой ≥ туркменськоњ художниц≥ ™вген≥њ јдамовоњ, даЇ в≥дразу трьох јдамових Ч батька, сина й онука, класик≥в рад¤нського пригодницького жанру, два з ¤ких дещо причетн≥ до —иб≥ру. √ригор≥й јдамов у Ђ“аЇмниц≥ двох океан≥вї ≥ Ђ¬игнанн≥ владикиї малював потужн≥ картини засвоЇнн¤ јрктики, а його син јркад≥й ще до того, ¤к прославивс¤ крим≥нальними романами Ђ—права строкатихї, Ђ„орна м≥льї, Ђ«гра¤ї та ≥н., писав ≥сторичн≥ книжки про землепроходц≥в та мореплавц≥в 18Ц19 стол≥ть Ч —иб≥р, ѕ≥вн≥чний —х≥д, –ос≥йська јмерикаЕ

†††јле п≥демо дал≥.

†††√еорг≥й ¬≥кторович јдамович, поет акмењстичноњ ор≥Їнтац≥њ, ¤кий 1923 року ем≥грував до ‘ранц≥њ, засновник того напр¤мку в поез≥њ рос≥йського заруб≥жж¤, що одержав назву Ђпаризькоњ нотиї, й впливовий л≥тературний критик, прототип ’ристофора ћортуса в роман≥ Ќабокова Ђƒарунокї, не був у —иб≥ру, але одна з ранн≥х його публ≥кац≥й в≥дбулас¤ в томському альманас≥ Ђ—вирельї. Ѕог зна, що занесло його до цього пров≥нц≥йного виданн¤. Ўвидше за все, випадков≥сть. —трого кажучи, ≥ альманах цей був сп≥льний томсько-петроградський. јле зачепитис¤ Ї за що. јвторитетний дов≥дник Ђ–ос≥йськ≥ письменники. 1800Ц1917ї даЇ ¤к дату його народженн¤ 19 кв≥тн¤ 1892, так що ¤краз варто згадати јдамовича з нагоди його стопТ¤тир≥чч¤. ўоправда, ≥нш≥, не менш авторитетн≥ джерела вказують, н≥би в≥н народивс¤ в 1894. ÷е ставить юв≥лей п≥д сумн≥в, але дарма: його смерть у Ќ≥цц≥ скр≥зь датована двадц¤ть першим числом лютого 1972, отже ми можемо в≥дзначити принаймн≥ нещодавнЇ двадц¤типТ¤тир≥чч¤ його смерт≥.

†††ўе раз пр≥звище јдамович виринаЇ при вивченн≥ зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥ “имчасового —иб≥рського ур¤ду. ¬≥дкрите в 1918 в ќмську консульство ”крањни очолював консул јдамович. “од≥ ж почали д≥¤ти в≥це-консульства в “обольську, Ќовон≥колаЇвську, “омську, расно¤рську, ≤ркутську, не вважаючи принаймн≥ дес¤тка в≥це-консульств ≥ консульських агентств у м≥стах ƒалекого —ходу. ѕро≥снували вони лише к≥лька рок≥в, але п≥сл¤ в≥дновленн¤ незалежност≥ ”крањни генеральне консульство зТ¤вилос¤ в “юмен≥, де працюЇ багато украњнц≥в, ≥ от дн¤ми, 11Ц13 кв≥тн¤ [1997], консул ≤ван ухта в≥дв≥дав Ќовосиб≥рськ. ¬≥н був присутн≥й на конференц≥њ обласноњ асоц≥ац≥њ нац≥ональних сп≥лок, пров≥в бес≥ду з представниками м≥сцевоњ украњнськоњ д≥аспори, розпов≥в про функц≥њ консульства, що забезпечуЇ цив≥льн≥ ≥, зокрема, майнов≥ права, у тому числ≥ не т≥льки громад¤н ”крањни, але ≥ громад¤н –ос≥њ, що пост≥йно проживають в ”крањн≥ ≥ тимчасово працюють у “юменськ≥й област≥ (¤к, ут≥м, ≥ по всьому —иб≥ру).

†††¬≥дсутн≥сть у джерелах чи ≥мен≥ хоча б ≥н≥ц≥ал≥в першого украњнського консула в ќмську понукаЇ до подальших пошук≥в, що, на жаль, н≥чого поки не дають. ” Ђ≈нциклопед≥њ украњнознавстваї, складеноњ в пТ¤тдес¤т≥-в≥с≥мдес¤т≥ роки в середовищ≥ украњнськоњ ем≥ірац≥њ, можна знайти т≥льки —емена (—имеона) јдамовича, н≥жинського прото≥Їре¤, пол≥тичного агента гетьман≥в ƒемТ¤на ћногогр≥шного й ≤вана —амойловича. Ѕатько —имеон виконував важлив≥ дорученн¤ гетьман≥в, возив ≥ листа до цар¤ ќлекс≥¤ ћихайловича. ÷ей пер≥од ≥стор≥њ ”крањни, що в≥дзначаЇтьс¤ численними бойовими д≥¤ми, а також ≥нтригами гетьман≥в, ¤к≥ суперничали один з одним, зветьс¤ –уњною. Ѕоротьба за владу часто-густо зак≥нчувалас¤ засиланн¤м до —иб≥ру. Ќе був вин¤тком ≥ —имеон јдамович. …ого було заслано триста двадц¤ть рок≥в тому, у 1677. “а ж сама дол¤ сп≥ткала й обох його патрон≥в: ћногогр≥шний був засланий до ≤ркутська року 1672, а —амойлович Ч до “обольська року 1687.

†††Ќаприк≥нц≥ згадаЇмо ще двох польських повстанц≥в, ¤ких було заслано до “омська: ёзефа јдамовського (1840, у справ≥ —имона онарського) ≥ “омаша јдамчика (1844, у справ≥ ѕетра —цегенного).

Today